Оцінка системи внутрішнього контролю - Підготовка організації і проведення аудиту на підприємстві

Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. В процесі такої оцінки встановлюється ймовірність наявності помилок в бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не може дати абсолютних гарантій щодо його ефективності, оскільки:

    - ніхто не може гарантувати відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою; - керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме встановило; - незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслужили довіру, можливий вплив на них як всередині, так і за межами підприємства; - можливі помилки і неточності в записах, підрахунках в результаті нерозуміння завдання, втоми або неохайності.

Враховуючи наведені обмеження ефективності внутрішнього контролю, зовнішній аудитор повинен дати оцінку результативності внутрішнього контролю за наступними ознаками:

    - ступінь незалежності внутрішнього контролю; - чисельність, кваліфікація і досвід персоналу, який займається внутрішнім аудитом; - масштаб, глибина, напрямок і строки проведення перевірок суб'єктами внутрішнього контролю; - огляд всіх документів, які стосуються внутрішнього аудиту, перевірок, які може надати клієнт; - ступінь впливу органів управління на роботу суб'єктів внутрішнього контролю.

На початковому етапі планування рекомендується виконати аналітичні процедури, які допоможуть аудитору виявити вагомі для аудиту питання і тим самим краще спланувати роботу. Це може бути тестування економічних показників за декілька років, виявлення значних відхилень, що свідчать про необхідність загострення уваги на цих позиціях, тестування облікових даних по місцях тощо.

Важливим етапом у підготовці загального плану перевірки є вивчення системи бухгалтерського обліку, оцінка системи внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом:

    - аналізу відповідної документації; - бесід з керівництвом; - опитування персоналу, зайнятого в цих системах.

Від оцінки системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю залежить обсяг перевірки. Зниження ризику контролю дозволяє зменшити обсяг перевірки та спиратись на дані внутрішнього контролю при винесенні аудиторського висновку.

Загальний план.

При підготовці загального плану і програми перевірки слід встановити рівень суттєвості (ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною).

План повинен складатись до початку конкретної роботи з клієнтом і повинен враховувати:

    - умови договору на виконання аудиту; - зміст аудиторського висновку, терміни його представлення; - відповідальність аудитора, передбачену законодавством; - відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки; - відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації; систему і форму бухгалтерського обліку; список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат; - ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій; - рівень суттєвості завдань аудиту; - найбільш важливі етапи і завдання аудиту; - ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю; - порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними; - сутність і обсяг аудиторських доказів; - умови, які вимагають особистої уваги (можливість помилки, обману тощо); - ступінь аудиторського ризику; - список помічників, які будуть використовуватись в аудиті. При цьому слід врахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, затрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості і проведення оцінки ризиків.

У складі загального плану повинна бути інформація про:

    А) склад аудиторської групи; Б) їх підпорядкованість; В) інструктаж; Г) перевірку якості роботи молодих старшими працівниками тощо.

У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, при чому їх причини повинні докладно документуватись.

Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулись в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта щодо усунення недоліків та виконання рекомендацій попереднього аудитора.

План бажано погодити з керівництвом фірми. Це дасть можливість узгодити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.

Орієнтовна послідовність складання плану зображена в таблиці 2.

Таблиця 2. Порядок складання плану аудиту

Види робіт

Приблизні строки виконання

Домовленість до контракту

    - схвалення замовника та укладення контракту - ознайомлення з особливостями діяльності клієнта та станом галузі
    1. Рівень планування - огляд результатів попереднього аудиту - оцінка фінансових показників діяльності за попередній період - розрахунок попереднього бюджету часу
    2. Рівень планування - зустріч із замовником - коригування питань, поставлених перед аудитором - підготовка програми проміжних аудиторських процедур
    3. Рівень підготовки - аудиторська перевірка
    4. Рівень підготовки - аудиторський звіт

5. Аудиторський висновок

Загальний план аудиту варто розробляти настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту.

Вивчення системи внутрішнього контролю з метою планування аудиторських процедур.

Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективно діючого управління.

Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль. Суб'єкти внутрішнього контролю здійснюють порівняння планових і фактичних значень параметрів, проводять аналогію із зовнішнім економіко-правовим середовищем, виявляють відхилення в параметрах, визначають оцінку небезпечності розміру відхилень для суб'єкта господарювання, виявляють фактори, що викликали відхилення, а також визначають ступінь їх впливу, проводять підготовку інформаційної бази для прийняття управлінських рішень.

Суть внутрішнього контролю.

Внутрішній контроль, будучи функцією управління, виступає засобом двостороннього зв'язку між об'єктом управління і органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і фактичне виконання управлінських рішень. Внутрішній контроль -- це процес, який забезпечує належне функціонування конкретного об'єкта, прийнятий управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети, та доведення цієї інформації до органу управління. Внутрішній контроль за діяльністю цехів, бригад, ділянок та інших внутрігосподарських формувань проводиться в господарюючих суб'єктах їх керівниками і спеціалістами при виконанні ними своїх функціональних обов'язків, а також штатними контролерами, ревізорами та аудиторами.

Завдання внутрішнього контролю.

Як функція управління, внутрішній контроль виконує такі завдання:

    - дає інформацію щодо процесів, які відбуваються в суб'єкта господарювання; - допомагає приймати найбільш доцільні рішення із загальних і спеціальних питань розвитку підприємства; - надає можливість судити про правильність прийнятих рішень, своєчасність і результативність їх виконання; - дозволяє своєчасно виявити і усунути ті умови і фактори, які не сприяють ефективному веденню виробництва і досягненню поставленої мети; - дозволяє скорегувати діяльність суб'єкта господарювання або окремих його виробничих підрозділів; - дає можливість встановити, які саме служби і підрозділи підприємства, а також напрямки його діяльності сприяють досягненню поставленої мети і підвищенню результативності діяльності підприємства.

Перевагою внутрішнього контролю є те, що він здійснюється як попередній, поточний (оперативний) і наступний, може бути документальним, фактичним і комбінованим; може проводитись у вигляді: ревізії, тематичної перевірки, розслідування та службового розслідування.

У зв'язку з цим внутрішній контроль є одним із найбільш ефективних (за умови вмілого використання функцій контролю) засобів контролю органами управління.

Суб'єкти.

Суб'єктами внутрішнього контролю є:

    - управлінський персонал та спеціалісти, до функцій яких входить попередній, поточний та наступний контроль; - обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, якому належать функції контролю на всіх етапах відображення господарських процесів; - спеціальні внутрішні контролюючі служби, створені на підприємстві з метою проведення того чи іншого контролю: - спостережні ради; - ревізійні комісії; - інвентаризаційні комісії; - комісії для розслідування якихось незвичайних подій; - внутрішні аудиторські служби.

Управлінський персонал та спеціалісти

Контрольні функції посадові особи здійснюють при виконанні своїх функціональних обов'язків. Нормативне вони зафіксовані в посадових інструкціях. Наприклад, економіст з оплати праці, підписуючи наряд на відрядну роботу, перевіряє достовірність та правильність таких реквізитів первинного документа: обсяг виконаної роботи, норми і розцінки.

Обліковий персонал.

Обліковий персонал при виконанні своїх професійних обов'язків виконує відповідні контрольні функції, які забезпечують надання користувачам фінансової звітності для прийняття рішень, повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. За Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну (не менше трьох років) несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Рада акціонерного товариства (спостережна рада).

В акціонерному товаристві може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), що здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу. Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів. Члени ради акціонерного товариства (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого органу.

Ревізійна комісія акціонерного товариства.

Контроль за фінансово-господарською, діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджується загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не мають повноважень затверджувати баланс.

У разі виникнення суттєвої загрози інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами, ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів.

Члени ревізійної комісії можуть брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях правління.

Похожие статьи




Оцінка системи внутрішнього контролю - Підготовка організації і проведення аудиту на підприємстві

Предыдущая | Следующая