Синтетичний і аналітичний облік витрат виробництва - Особливості бухгалтерського обліку і аналізу витрат сільськогосподарського підприємства

Виробництво є одним із основних процесів господарської діяльності підприємства. У процесі виробництва використовують природні ресурси, сировину, матеріали, паливо, енергію, трудові ресурси, основні засоби і одержують готову продукцію, яку потім реалізують. Характерною особливістю цього процесу є формування витрат на виробництво продукції, що становлять її виробничу собівартість. До витрат виробництва відносять витрати, обумовлені технологією виробництва, перебувають у залежності від обсягу випущеної продукції і складають її речову основу.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих та наднормативних виробничих витрат

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці й інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, і вартість супутньої продукції, яка використовується на самому підприємстві, в оцінці можливого її використання.

Прямими вважаються витрати, які можна віднести безпосередньо на відповідний об'єкт витрат або які розподіляються між об'єктами витрат пропорційно до бази, з якою ці витрати перебувають у близькій залежності.

Загально виробничі - це витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням окремих галузей і виробництв. До складу загальновиробничих витрат включаються: оплата праці апарату управління цехами, дільницями, відділеннями, фермами тощо з відрахуваннями на соціальні заходи; амортизація необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища; інші витрати.

Основна діяльність - це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства, і забезпечують основну частку його доходу.

Сільськогосподарські підприємства займаються виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції. Розрізняють головні, допоміжні та підсобні галузі.

Головними є такі галузі, які мають найбільшу частку товарної продукції у загальному її обсязі в господарстві. До головних галузей належать рослинництво і тваринництво.

Допоміжні галузі мають менший обсяг виробництва порівняно з обсягом виробництва головних галузей. Як правило, продукцію (послуги) цих галузей повністю споживає підприємство. Лише незначна кількість продукції (послуг) має товарний характер. До таких виробництв належать ремонтно-механічні майстерні, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила, машинно-тракторний парк, електро-, тепло-, водопостачання тощо.

Підсобні галузі включають промислові й обслуговуючі виробництва. Промислові призначені для переробки продукції основного виробництва. До них належать млини, сепараторні пункти, пилорами, виноробні, консервні, цегельні заводи тощо.

Обслуговуючі виробництва забезпечують побутові потреби працівників сільськогосподарських підприємств. До них належать їдальні, пекарні, лазні, пральні, житлово-комунальне господарство тощо.

Для обліку виробничої діяльності призначено активний рахунок 23 "Виробництво", на якому узагальнюється інформація про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). Облік виробничих витрат ведеться на окремих субрахунках, які підприємство самостійно відкриває до рахунка 23 за видами виробництв. Наприклад, сільськогосподарські підприємства можуть відкрити до рахунка 23 "Виробництво" такі субрахунки:

    231 "Рослинництво"; 232 "Тваринництво"; 233 "Промислові виробництва"; 234 "Допоміжні виробництва"; 235 "Заклади громадського харчування"; 236 "Інші види виробництв".

Протягом звітного періоду у дебет рахунка 23 відносять лише прямі матеріальні, прямі трудові, інші прямі витрати, а також втрати від браку. Виробничі накладні (загальновиробничі) витрати включаються у собівартість продукції шляхом розподілу. За кредитом рахунка 23 відображаються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг.

Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Перелік і склад статей виробничих витрат встановлюється підприємством самостійно. Склад статей повинен бути затверджений наказом про облікову політику підприємства. Примірний перелік статей витрат наведено в Методичних рекомендаціях з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. № 132. Приблизний перелік статей витрат наведено в табл. 3.2.

Залежно від технології, організації, характеру й обсягу конкретного виробництва можуть застосовуватися простий (прямий), попередільний, позамовний та нормативний методи обліку витрат.

При простому (прямому) методі обліку усі витрати на виробництво прямо відносять на окремі об'єкти обліку витрат. Для цього відкривають аналітичні рахунки за видами виробництв, на яких відображають усі витрати і весь вихід продукції (робіт, послуг). Такий метод практикують на виробництвах, що випускають один вид продукції (робіт, послуг). Його застосовують у рослинництві, тваринництві, у деяких промислових і допоміжних виробництвах.

Попередільний метод використовують на виробництвах, де готову продукцію одержують внаслідок послідовної обробки вихідного матеріалу (сировини) на окремих стадіях, фазах або переділах виробничого процесу. При цьому методі аналітичні рахунки відкривають для роздільного обліку витрат з кожного переділу (стадії виробництва). У сільському господарстві цей метод обліку витрат застосовують у цегельному, консервному, виноробному виробництві, при добуванні торфу, переробці льону тощо. Наприклад, у цегельному виробництві облік витрат проводять за трьома переділами: видобуток глини і піску; виготовлення цегли-сирцю.

Таблиця 3.2

Перелік статей витрат сільськогосподарських підприємств

Статті витрат

У рослинництві

У тваринництві

У допоміжних виробництвах

У підсобних виробництвах

Витрати на оплату праці

+

+

+

+

Насіння та посадковий матеріал

+

Паливо та мастильні матеріали

+

+

+

+

Добрива

+

Засоби захисту рослин та тварин

+

+

Корми

+

+

Сировина та матеріали (без зворотних відходів)

+

+

Роботи та послуги

+

+

+

+

Витрати на ремонт необоротних активів

+

+

+

+

Інші витрати на утримання основних засобів

+

+

+

+

Інші витрати

+

+

+

+

Непродуктивні витрати (в обліку)

+

+

+

+

Загально виробничі витрати

+

+

+

+

При позамовному методі обліку витрат, який застосовують в індивідуальних виробництвах, відкривають окремий аналітичний рахунок на кожне замовлення або для кожної партії сировини, що підлягає переробці. При цьому давальницьку сировину не включають у витрати виробництва, а її вартість обліковують на позабалансовому рахунку. Такий метод практикують в обліку роботи ремонтних майстерень, пилорам, млинів та ін.

Найбільш передовим методом обліку витрат на виробництво є нормативний, який базується на реальному врахуванні витрат за нормами та відхилень від них. Відхилення фактичних витрат від норм бувають позитивними, що свідчать про економію витрат, і від'ємними, які їх збільшують. Порівняння в процесі виробництва фактичних витрат з нормативами дає змогу на підставі аналізу господарської діяльності запобігати втратам і нераціональним витратам. Облік відхилень допомагає виявити місця виникнення, причини та винних осіб, вплив цих змін на собівартість продукції. Нормативний метод обліку витрат застосовують на птахофабриках, у свинокомплексах тощо.

Для розрахунку нормативних витрат на виробництво конкретних видів продукції з метою співставлення їх з ринковими цінами, своєчасного виявлення й усунення причин відхилення фактичних виробничих витрат від нормативних застосовується Положення про визначення нормативних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2002 р. № 135.

Нормативні витрати на рівні сільськогосподарських підприємств - це витрати за конкретних природно-кліматичних і організаційно-технологічних умов виробництва та нормативної продуктивності землі і тварин, діючих норм виробітку і витрат праці, матеріально-технічних та інших ресурсів.

Основою для їх визначення є технологічні карти, на підставі яких за статтями витрат обраховується загальна сума витрат виробництва у натуральному та грошовому виразі на гектар площі посіву культур, голову тварин та одиницю відповідної продукції. За журнально-ордерною формою обліку для відображення кредитових оборотів за рахунками 23, 24, 39, 91, 92, 93 призначено журнал-ордер № 10.3 с.-г.

Аналітичний облік витрат ведеться у виробничих звітах. Для обліку основних виробництв (рахунок 23 "Виробництво") передбачено ведення виробничих звітів. Вони складають за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об'єктів аналітичного обліку за відповідними статтями витрат.

Рис. 3.1. Запис операцій з обліку витрат виробництва за журнально-ордерною формою

Дані виробничих звітів за кредитом аналітичних рахунків виробництв у межах структурних підрозділів та галузей виробництв переносять до зведеної відомості № 10.3 д с.-г. та до журнал-ордера № 10.3 с.-г., а звідти до головної книги (рис. 3.1).

На підставі даних виробничих звітів складають також оборотну відомість ф. № 10.3е с.-г. Ця оборотна відомість передбачає відображення початкового залишку, обороту за дебетом і кредитом, залишок на кінець (початок) звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку.

Похожие статьи




Синтетичний і аналітичний облік витрат виробництва - Особливості бухгалтерського обліку і аналізу витрат сільськогосподарського підприємства

Предыдущая | Следующая