Шляхи мінімізації кредитних та валютних ризиків банку - Напрями удосконалення управління доходами банку

Банківська діяльність характеризується підвищеними ризиками порівняно з іншими видами комерційної діяльності. Банківські ризики мають вплив на всі сфери банківської діяльності, в тому числі має досить велику вагу на доходи банку. Так збільшення кредитного ризику призводить до зниження доходів від кредитних операцій, а збільшення валютного ризику від валютних операцій відповідно. У вітчизняній та зарубіжній банківській практиці процес управління ризиками розглядається як ключовий напрям банківського менеджменту. Значна увага приділяється вивченню ризикових сфер і основних видів ризиків, пошуку ефективних методів моніторингу, оцінки, аналізу та контролю банківських ризиків, а також створенню відповідних систем управління.

Одним з найважливішим ризиком в банківській діяльності є кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

Для кожної кредитної операції характерні свої особливості, що визначають ступінь ризику. Так, кредитний ризик може виникати через погіршення фінансового стану позичальника, відсутність належних організаційних здібностей у його керівництва, недостатню підготовку працівника, який приймає рішення про кредитування, та інші обставини.

Найбільш загальні засоби страхування ризиків у банківській практиці зводяться до їх диверсифікації (тобто розподілу, регулювання структури і розмірів), а також до постійного контролю з боку банку за виконанням необхідних співвідношень і нормативів (наприклад, нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника, нормативу великих кредитних ризиків, що встановлюються центральним банком) та здійснення у разі необхідності заходів по їх коригуванню.

Істотну роль при цьому відіграє наявність у банку належної інформаційної бази і сучасних технологій, кваліфікованого персоналу, а також проведення постійних заходів з прогнозування економічної кон'юнктури. Однак здійснення подібних заходів потребує значних витрат і доступне лише досить великим банкам.

Управління кредитним ризиком (його мінімізація) здійснюється за допомогою таких заходів:

- нормування кредитів; - диверсифікації портфеля позичок банку; - контролю за використанням кредиту та оперативності при стягненні боргу; - страхування кредитних операцій; - достатнього та якісного забезпечення наданих кредитів; - аналізу кредитоспроможності позичальника.

Нормування кредитів має дві форми. Перша застосовується тоді, коли банк відмовляється надати позику позичальнику на будь-яку суму, навіть за умови, що позичальник погоджується платити вищу процентну ставку. Друга має місце тоді, коли банк готовий надати позику, але обмежує її розмір до суми, яка менша за ту, що хотів би отримати позичальник. Банк виходить з того, що саме ті, що готові платити найвищі процентні ставки,-- це індивіди та фірми з найризиковішими інвестиційними проектами.

Диверсифікація - це спосіб мінімізації кредитного ризику на рівні загального портфелю банківських позик. В основі такого управління може лежати розпорошення виданих банком кредитів, згрупованих за певними якісними критеріями -- величини, строків, наявності забезпечення, виду позичальників, їх галузевої належності, форми власності, фінансового стану та низки інших, що загалом дозволяє банку знизити ризик можливих втрат, пов'язаних із кредитною операцією. Диверсифікація позикового портфеля є найбільш простим і дешевим методом хеджування ризику неплатежу по позиці.

Контроль за використанням кредиту. У разі якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору.

Разом з тим, законодавством передбачена можливість відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки, яке може надати банк у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини за умови вжиття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформлене додатковим договором між позичальником і банком, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Страхування - це ефективна система щодо зменшення впливу кредитних ризиків, що передбачає такі варіанти: самострахування, яке активно впроваджувалось через формування та використання резервів по кредитних операціях та страхування, за яким страхувальник шляхом сплати премії забезпечує собі або третій особі, в разі настання події, обумовленої договором, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності.

Забезпечення - це система виконання позичальником інтересів банку, що дозволяє банку у разі неповернення позики повністю або частково компенсувати витрати по кредитних операціях. Забезпечення може бути різних видів: застава (майно, майнові права, цінні папери); гарантії і поручительства (банків, суб'єктів господарювання); і інше (свідоцтва страхових компаній, вимоги за заробітною платою).

Кредитоспроможність характеризує рівень фінансово-господарського становища клієнта, на основі якого банківський працівник робить висновок про його фінансову стійкість, можливу ефективність використання одержаних коштів, здатність і готовність повернути їх у відповідності з умовами угоди. Становище клієнта на ринку визначається шляхом аналізу продукту, що виробляється ним, факторів виробництва. структури споживачів та постачальників конкуренції, терміну діяльності, обсягів реалізації, рентабельності та інших факторів, які можуть вплинути на ділову активність підприємства[56].

Таким чином, поліпшення якості управління кредитними ризиками є передумовою підвищення ефективності банківської діяльності та конкурентоздатності банків. Система управління кредитними ризиками формується відповідно до кредитної політики банку.

Також в даний момент для України суттєвим є валютний ризик.

Валютний ризик банку становить небезпеку валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої (у тім числі національної). Він виникає переважно у випадку наявності відкритої валютної позиції. Валютна позиція банку (ВП) визначається рівнем збалансованості між обсягом вимог банку за певною іноземною валютою чи банківським металом (ВВ) та обсягом зобов'язань за тою ж іноземною валютою чи банківським металом (ВЗ) (формула 3.1.). Валютна позиція банку може бути відкритою або закритою і розраховується окремо за кожною іноземною валютою та банківським металом, що входять до мультивалютного портфеля банку.

ВП = ВВ - ВЗ

Валютна позиція банку є відкритою, якщо обсяг вимог банку за певною іноземною валютою чи банківським металом не збігається з обсягом зобов'язань за тією ж іноземною валютою чи банківським металом (ВВ ? ВЗ). Існують два види відкритої валютної позиції банку:

А) довга відкрита валютна позиція (ВВ > ВЗ) - обсяг вимог банку за певною іноземною валютою чи банківським металом перевищує обсяг зобов'язань за тою ж іноземною валютою чи банківським металом (показник валютної позиції банку має знак "плюс"); Б) коротка відкрита валютна позиція (ВВ < вз) - обсяг вимог банку за певною іноземною валютою чи банківським металом є меншим від обсягу зобов'язань за тою ж іноземною валютою чи банківським металом (показник валютної позиції банку має знак "мінус").

Якщо обсяги вимог і зобов'язань банку за іноземними валютами чи банківськими металами співпадають між собою (ВВ = ВЗ), то валютна позиція за цими валютами чи банківськими металами є закритою, а валютний ризик банку вважається мінімальним. У такій ситуації валютного ризику майже немає, оскільки зміна курсу однієї іноземної валюти чи банківського металу щодо іншої однаково позначається як на вартості вимог банку у цій валюті чи банківському металі, так і на вартості зобов'язань у них. А це не призводить ні до втрат, ні не спричиняє доходів банку внаслідок зміни валютного курсу іноземної валюти чи вартості банківського металу.

Збалансованість вимог і зобов'язань у іноземній валюті та банківських металах, як за сумами, так і за термінами, є одним із методів управління валютним ризиком. Теоретично можливість узгодити усі вхідні та вихідні грошові потоки банку в іноземній валюті та банківських металах існує, але практично досягти такої відповідності дуже складно. Особливо це стосується сучасних умов нестабільності в економіці, а також враховуючи, що банки оперують значними обсягами валютних коштів не тільки для своїх потреб, а й за розпорядженням клієнтів для обслуговування їхньої діяльності.

Підтримуючи відкриту валютну позицію, банк може отримати прибутки чи зазнати збитків унаслідок зміни валютного курсу чи вартості банківського металу з огляду на таку залежність:

- довга відкрита валютна позиція забезпечує прибутки при підвищенні курсу іноземної валюти чи вартості банківського металу і завдає збитків при їх зниженні; - коротка відкрита валютна позиція забезпечує прибутки при зниженні курсу іноземної валюти чи вартості банківського металу, але завдає збитків у разі підвищення їхнього курсу.

Валютна позиція визначає розмір валютного ризику, на який наражається банк внаслідок незбалансованості вимог і зобов'язань в іноземній валюті чи банківських металах. Чим більший абсолютний розмір валютної позиції, тим більший валютний ризик існує в банку, і навпаки. Для мінімізації валютних ризиків банку необхідно контролювати відкриту валютну позицію не тільки за окремими валютами та банківськими металами чи їх групами, а й загальну відкриту валютну позицію банку, яка розраховується в гривневому еквіваленті як абсолютна сума валютних позицій банку за усіма іноземними валютами та банківськими металами, що є в портфелі банку.

Розмір можливих прибутків чи збитків при управлінні валютним ризиком банку залежить від розміру валютної позиції та змін у валютних курсах і вартості банківських металів. Залишаючи валютну позицію відкритою, банки можуть активно "грати" на валютних курсах і отримувати прибутки спекулятивного характеру. Такі прибутки супроводжуються підвищеним валютним ризиком. Чим більший ризик приймає банк, тим більший прибуток він може отримати від "гри" на валютних курсах. Але, за несприятливих змін на валютному ринку, втрати, спричинені прийнятим валютним ризиком, також будуть значними. Обмеження рівня валютного ризику означає зменшення можливостей отримання як прибутків, так і збитків [61].

Управління валютною позицією банку необхідно здійснювати на двох рівнях - стратегічному та оперативному. Стратегічний рівень полягає в обмеженні розміру відкритої валютної позиції загалом по банку шляхом визначення її граничної межі як певної частки від капіталу, а оперативний - у прийнятті поточних рішень щодо величини валютної позиції та безперервному моніторингу за її станом як за відокремленими структурними підрозділами (філіями) банку, так і по банку як юридичній особі загалом. Саме таке розмежування завдань дає можливість контролювати валютну позицію і, за необхідності, швидко вживати адекватних заходів.

Банки, як учасники валютного ринку, повинні самі визначати той рівень валютного ризику, який вони мають змогу приймати з метою отримання прибутків. Але банківський бізнес полягає в наданні послуг клієнтам і не повинен включати ризик, не пов'язаний з необхідністю проведення цих операцій. Банк повинен відігравати роль посередника між клієнтами і валютним ринком. Тому валютну позицію банку необхідно встановлювати на рівні, який відображає нормальні потреби щодо проведення клієнтських операцій. З метою підтримки власної економічної безпеки та стабільності функціонування банкам необхідно утримуватись від спекулятивних операцій шляхом обмеження розміру відкритої валютної позиції.

На валютну позицію банку впливають усі банківські операції, які проводяться з іноземною валютою та банківськими металами. Зокрема до них належать такі основні:

- купівля та продаж іноземної валюти та банківських металів; - поточні та строкові операції, за якими виникають вимоги і зобов'язання в іноземних валютах та банківських металах, незалежно від способів і форм розрахунків;

- одержання та сплата іноземної валюти чи банківських металів у формі доходів, витрат та нарахування процентних доходів і витрат;

- надходження коштів у іноземній валюті до статутного капіталу банку;

- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті; - купівля та продаж основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту; - інші операції з іноземною валютою та банківськими металами [57].

Хоча кожна з перелічених операцій впливає на валютну позицію банку, але не усі вони однаковою мірою можуть бути використані для регулювання її розміру, оскільки потребують часу, підготовчої роботи і не завжди проводяться з ініціативи банку. В умовах нестабільності, коли курси іноземних валют та вартість банківських металів змінюються дуже швидко і важко визначити напрям зміни, банки повинні мати у своєму розпорядженні дієвий інструментарій впливу та добре володіти методами управління валютною позицією. Перед банком постає завдання постійного управління валютним ризиком через регулювання величини та виду (закрита/відкрита, довга/коротка) валютної позиції за різними валютами та банківськими металами.

Управління валютним ризиком за допомогою регулювання валютної позиції банку може здійснюватися як методами натурального (природного) хеджування, так і на основі штучного хеджування. При натуральному хеджуванні проводиться структурне балансування вимог та зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах за строками і сумами, тобто здійснюється структурне балансування валютних потоків, зміна строків валютних платежів (випередження та відставання), дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті тощо. Методи штучного хеджування передбачають обмеження розміру валютної позиції шляхом проведення позабалансових операцій, зокрема таких, як строкові валютні угоди.

Головні заходи щодо зниження валютних ризиків банку мають бути проведені до того, як відбудеться несприятлива зміна курсу валют, або в компенсації збитків від подібної зміни за рахунок паралельних угод з валютами, курс яких змінюється у протилежному напрямку. Основними методами зниження валютних ризиків банку є:

- лімітування відкритої валютної позиції по банку загалом, за його філіями (регіональними управліннями) та за окремими валютами і банківськими металами, а також постійний моніторинг відкритої валютної позиції за усіма цими напрямами;

- структурне балансування активів і пасивів (кредиторської та дебіторської заборгованості) - дотримання такої структури активів і пасивів, яка дає змогу перекрити збитки від зміни валютного курсу прибутком, отриманим від цієї ж зміни за іншими позиціями банку;

- надання кредиту в одній валюті, з умовою його погашення в іншій, з урахуванням форвардного курсу, зафіксованого у кредитному договорі (дає змогу застрахуватися від можливого падіння курсу валюти кредиту), а також зміна валюти виконання зобов'язання під час дії договору;

- маніпулювання термінами платежу - необхідно використовувати у разі проведення операцій з іноземною валютою, коли банк, очікуючи майбутніх змін валютних курсів, має змогу вимагати від дебіторів прискорення або затримки розрахунків до моменту підвищення чи зниження вартості іноземної валюти, яке є вигідним для банку;

- форвардні валютні угоди - укладання строкових договорів між банком і клієнтом про купівлю-продаж іноземної валюти за фіксації суми угоди та форвардного обмінного курсу на конкретну дату в майбутньому; - ф'ючерсні валютні угоди - відрізняються від форвардних тим, що другою стороною є не клієнт, а клірингова палата ф'ючерсної біржі. Такі угоди є значно надійніші щодо їх вчасності і повноти виконання; - валютні опціони - дають покупцеві право (а не зобов'язання, як при форвардних чи ф'ючерсних угодах) купівлі або продажу обумовленої суми валютних коштів за фіксованим курсом на визначену дату чи протягом встановленого періоду; - "валютний кошик" - використання набору валют (з урахуванням пропорцій), курси яких, як правило, змінюються у протилежних напрямках, взаємно врівноважуючи наслідки зміни у котируваннях, цим забезпечують сукупну стабільність "кошика"; - страхування ризику фінансових втрат унаслідок зміни курсу валют у страхових компаніях;

- самострахування - розмір можливого збитку від зміни валютного курсу необхідно включати у ціну послуг і використовувати для створення страхового фонду;

- диверсифікація активів банку у різних іноземних валютах [56].

Точне визначення майбутніх змін у валютних курсах та вартості банківських металів є доволі складним завданням. Прогнозування валютного курсу потребує застосування сучасних технологій, кількісних методів аналізу, високого рівня підготовки кадрів. У процесі прогнозування валютних курсів та вартості банківських металів необхідно брати до уваги не тільки результати розрахунків, а й такі чинники, як поточні умови валютного ринку, результати аналізу кривої дохідності цінних паперів, співвідношення попиту і пропонування на валютних ринках, прогнозування швидкості, напряму та величини зміни процентних ставок [45].

Рівень валютного ризику банку залежить не тільки від власної валютної позиції, яка може бути обчислена досить точно, але й від ринкової кон'юнктури, прогнозування якої є достатньо складним завданням. Зарубіжний досвід показує, що навіть в розвинутих країнах зі стійкою економікою, банки останнім часом віддають перевагу стратегіям мінімізації ризиків через обмеження величини валютної позиції. Такої моделі поведінки необхідно дотримуватись і українським банкам, адже нестабільність зовнішніх умов породжує додаткові ризики, враховувати які досить складно.

Можемо зробити висновок, що одним з найважливішим ризиком в банківській діяльності є кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

Валютний ризик, що становить небезпеку валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої (у тім числі національної).

Отже, в банківській діяльності кредитний та валютний ризик займають значну роль і тому їх мінімізація досить важлива та дозволяє знизити витрати на покриття збитків від кредитної діяльності та валютних операцій, що в свою чергу підвищує дохідність банківської установи.

Шляхи мінімізації кредитних та валютних ризиків банку - Напрями удосконалення управління доходами банку

Похожие статьи