Основні напрями роботи з погашення проблемної заборгованості - Банківський менеджмент

Варто зазначити, що проведення стягнення простроченої заборгованості ускладнюється недоліками чинного законодавства.

1. Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлює мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, яка здійснюється шляхом:

Звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою;

Продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство.

Закон України "Про виконавче провадження" (ст. 3) не передбачає можливості безспірного стягнення кредитної заборгованості з боржника за наказом банку, оскільки вказаний наказ не є виконавчим документом. Таким чином, вказане стягнення, яке передбачено ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", не має механізму для реалізації. Це змушує банки здійснювати стягнення в позовному порядку, який є дуже тривалим, що призводить до додаткових збитків банку через неможливість проведення кредитування вказаними коштами.

Закон України "Про виконавче провадження" (ст. 3) не передбачає можливості безспірного стягнення кредитної заборгованості з боржника за визнаною боржником претензією, оскільки визнана претензія не є виконавчим документом. Можливість стягнення та проведення його через органи виконавчої служби передбачено ст. 8 Господарського процесуального кодексу України. Відсутність механізму стягнення унеможливлює стягнення банками заборгованості з боржників.

4. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює мора торій на задоволення вимог кредиторів у разі порушення справи про банкрутство, що призводить до зупинення виконання боржником усіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, включаючи вимоги за зобов'язаннями, які виникли після порушення справи. Законодавство про банкрутство не забезпечує інтереси кредиторів і дає змогу керівництву підприємств-позичальників, які знаходяться в стадії банкрутства, затягувати процес погашення заборгованості.

Стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" передбачає можливість зміни організаційної форми підприємства, його реструктуризацію без згоди банків-кредиторів. Вказана можливість використовується підприємствами - боржниками для ухилення від сплати боргових зобов'язань перед банками.

Стаття 61 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає реалізацію майна боржника, на яке звернуто стягнення, виключно державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, на прилюдних торгах або аукціонах.

З метою безумовного повернення кредитних коштів і захисту кредиторів необхідно Вимагати від Верховної Ради України прийняття законів, які б захистили банки від посягань з боку недобросовісних боржників, для чого на законодавчому рівні встановити такі правила при здійсненні кредитування:

* встановити заборону визнання кредитних угод недійсними у випадку належного виконання кредитором зобов'язань за кредитним договором щодо надання коштів позичальнику та прийняття такого виконання позичальником;

Забезпечити інтереси та права заставодержателя в разі загибелі заставленого майна шляхом отримання страхової суми в розмірі предмету застави;

Виключити обмеження на заставу майна державних підприємств і відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких знаходяться у державній власності;

Віднести витрати за нотаріальне посвідчення договору застави на заставодавця та встановити його матеріальну відповідальність за ухилення від цього;

Встановити відповідальність заставодавця за ухилення від нотаріального посвідчення договору застави;

Спростити механізм реалізації заставленого майна шляхом встановлення права кредитора самостійного вибору продажу вказаного майна або прийняття його у власність, а також у разі недостатності коштів від реалізації застави встановити право кредитора звернути стягнення на будь-яке інше майно позичальника в порядку черговості, передбаченої законодавством України;

Скасувати будь-які мораторії на реалізацію застави, оформленої з дотриманням норм чинного законодавства, в тому числі у справах про банкрутство;

Запровадити кримінальну відповідальність керівників підприємств-позичальників за невиконання зобов'язань з повернення кредитних коштів та процентів за них;

Передбачити право кредитора припинити надання нових кредитів за діючими з позичальником кредитними договорами;

Передбачити, що будь-яка зміна організаційної форми позичальника, його реорганізація (реструктуризація), крім тих, які проводяться за рішенням суду, можуть здійснюватись лише за згодою кредиторів;

* передбачити, що рішення про приватизацію (корпора - тизацію), реприватизацію позичальника може бути прийняте тільки за згодою кредиторів.

З метою зменшення рівня простроченої заборгованості та запобігання збиткам банку необхідно:

Суворо дотримуватися чинного законодавства та норма тивних актів Промінвестбанку при укладанні кредитних та інших договорів, що забезпечують повернення кредитів;

Продовжити роботу з інвентаризації всіх діючих кредитних договорів і договорів забезпечення та перевірити їх на відповідність чинному законодавству України;

Вимагати від Верховної Ради України прийняття законодавчих актів, спрямованих на захист прав кредитора;

Ввести страхування всіх ризиків від здійснення кредит ної та іншої банківської діяльності;

Посилити роботу щодо вивчення ризиків неплато спроможності позичальника;

Посилити роботу при розгляді законопроектів, що надаються на розгляд Верховній Раді України, які стосу ються банківської діяльності, особливо кредитування та оподаткування;

Заохочувати преміями працівників банку, які фактично ліквідували прострочену заборгованість.

Похожие статьи




Основні напрями роботи з погашення проблемної заборгованості - Банківський менеджмент

Предыдущая | Следующая