Фактори, від яких залежить об'єкт оподаткування податком на прибуток - Банківський менеджмент

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 335/94-ВР (зі змінами та доповненнями) усі суб'єкти підприємницької діяльності, котрі здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток.

Основні фактори, від яких залежить об'єкт оподаткування податком на прибуток, є валові доходи, валові витрати та амортизаційні відрахування. Від їх правильного визначення та своєчасного обліку залежить розмір податку на прибуток.

Податок на прибуток визначається за такою схемою: валові доходи мінус валові витрати і мінус амортизаційні відрахування. Ставка оподаткування становить ЗО відсотків, азі січня 2004 р. - 25 відсотків. Перемноживши об'єкт оподаткування на ставку податку на прибуток, отримуємо розмір податку на прибуток. Зазначена сума підлягає зменшенню на вартість придбаних торгових патентів (п.16.3 Закону), а також на авансовий внесок з податку на прибуток, який перераховується в бюджет у разі виплати акціонерам дивідендів (п.7.8.3 Закону).

Валовий дохід включає (п.4.1 Закону):

Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг);

Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

Доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безпово ротної фінансової допомоги; вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім надання їх у межах операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Суми поворотної фінансової допомоги, отриманої плат ником податку у звітному періоді, що залишається неповер ненок" на кінець такого звітного періоду від осіб, які не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів) або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку;

* суми невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів, суми коштів страхового резерву, використаних не за призначенням, суми стягнутих штрафів чи пені та ін.

Не включаються до складу валового доходу (п.4.2 Закону):

Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість;

Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду (господарського суду) або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих втрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок страхових резервів та ін.

Склад валових витрат визначається ст.5 Закону. До складу валових витрат включають:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протя гом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті;

Суми коштів, внесені до страхових резервів згідно зі ст.12 цього Закону. Починаючи з 1 січня 2001 р. норматив формування страхового резерву відносно сукупного розміру боргових вимог банків становить 20 відсотків. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків затверджено постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279;

Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'яз кових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування", за винятком податку на прибуток під приємств, податку на нерухомість, податку на дивіденди, податку на додану вартість, податків на доходи фізичних осіб, сплату вартості торгових патентів;

Витрати, що здійснюються у зв'язку з реєстрацією застав рухомого майна, яке виступає забезпеченням наданого позичальнику кредиту;

Витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку;

Витрати, пов'язані з професійною підготовкою фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком пов'язаних осіб. Порядок професійної підготовки та розміри витрат на такі цілі встановлюються Кабінетом Міністрів України (п.5.4.2 Закону). Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.1997 р. № 1461 розмір зазначених витрат становить 2 відсотки фонду оплати праці звітного періоду;

Витрати на рекламні заходи послуг банку;

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання подарунків з рекламними цілями, але не більше 2 відсотків оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік (п.5.4.4. абзац 2 Закону);

Будь-які витрати зі страхування цивільної відповідаль ності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку, кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя й здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фііичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством (п.5.4.6 Закону). Таким чином, витрати на особисте страхування працівників можуть бути включені до складу валових витрат банківської установи лише за умови, коли законодавством встановлена обов'язковість такого страхування;

Витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, крім витрат на придбання торгових патентів (п.5.4.7 Закону);

Витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку (п.5.4.8 Закону);

Витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями у тому числі за будь - якими кредитами, депозитами (п.5.5.1 Закону);

* витрати на оплату праці працівників (п.5.6 Закону) і т. д. Не включаються до складу валових витрат витрати на (п.5.3 Закону):

Потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності;

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів (крім поліпшень основних фондів у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, п.8.7.1 Закону);

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, податку на дивіденди, а також податку на додану вартість, включеного до ціни товарів, що купуються для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб;

Сплату вартості торговий патентів (оскільки вона враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку, п.5.3.4 Закону);

Сплату штрафів, неустойки чи пені за рішенням сторін або за рішенням відповідних державних органів, суду, господарського або третейського суду (п.5.3.5 Закону);

Виплату дивідендів (п.5.3.8 Закону);

Виплату винагород та інших видів заохочень пов'язаним особам у разі, коли не має документальних доказів, що таку виплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу. За наявності документальних підтверджень до складу валових витрат відносять фактичні суми виплат (заохочень), але не більші, ніж суми, розраховані за звичайними цінами (п.5.3.9 Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.5.3.9 Закону).

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п.5.11 Закону).

Амортизація основних фондів та нематеріальних активів Означає поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення у межах норм амортизаційних відрахувань (п.8.1.1 Закону).

Амортизації підлягають витрати на (п.8.1.2 Закону):

Придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

Самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті у виготовленні таких основних фондів;

* проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модерні зації та інших видів поліпшення основних фондів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на (п.8.1.3 Закону):

Придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи викорис тання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

Утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування (п.8.1.4 Закону):

Витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модерні зацію або інші поліпшення невиробничих фондів;

Капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Під терміном "невиробничі фонди" розуміють капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку (п.8.1.4 Закону).

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами (п.8.2.2 Закону):

Група 1 - будівлі, споруди. їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини;

Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електричні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

Група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;

Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду у такому розмірі в розрахунку на податковий квартал (п.8.6.1 Закону):

Група 1-1,25 відсотка (з 01.01.2004 р. - 2 відсотки);

Група 2 - 6,25 відсотка (з 01.01.2004 р. - 10 відсотків);

Група 3 - 3,75 відсотка (з 01.01.2004 р. - 6 відсотків);

Група 4-15 відсотків.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи (п.8.3.4 Закону). Амортизація здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкову вартість такого об'єкта відносять до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду (п.8.3.7 Закону).

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення їх в експлуатацію. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або груп 3 і 4, з метою оподаткування не ведеться (п.8.3.5 Закону). Амортизація проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення (п.8.3.8 Закону).

Амортизація нематеріального активу здійснюється рівними частками протягом строку, самостійно встановленого платником податку. Проте цей строк не повинен перевищувати 10 років безперервної експлуатації (п.8.3.9 Закону).

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі, коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість (п.8.4.1 Закону).

Якщо з експлуатації виводяться окремі об'єкти основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем, балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від продажу включається до складу валових витрат платника податку (п.8.4.3 Закону).

У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, З і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу цих фондів. Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду (п.8.4.4 Закону).

Слід зазначити, що новою редакцією Закону передбачено, що виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку. Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення цих фондів з експлуатації. Таким чином, необхідною умовою віднесення до валових витрат затрат, понесених установою банку на проведення поліпшень основних фондів, які потребують виведення об'єкта з експлуатації, є наявність наказу керівника банку про їх проведення.

До поліпшень основних фондів відносять проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та ін. У разі консолідованої сплати податку на прибуток обмеження у розмірі 10 відсотків застосовуються на рівні юридичної особи - платника податку.

Датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п. 11.2.1 Закону);

Або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг);

Або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Якщо операції здійснюються з нерезидентами або з резидентами, які сплачують податок на прибуток за ставкою нижче 30 відсотків, або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від їх авансової чи часткової оплати (п. 11.2.3 Закону).

Крім того, відповідно до нових норм Закону, платник податку при укладанні договорів з будь-якими особами має право вимагати, а особа зобов'язана зазначати у договорі, що вона має статус платника податку на загальних умовах. Якщо особа не зазначає у договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком, тобто датою збільшення валових витрат є дата отримання товарів (робіт, послуг).

Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, зазначає у договорі, що вона є платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

Ця норма поширюється на договори, укладені після 1 січня 2003 р., або договори, що були укладені раніше та до яких були внесені зміни щодо кількості або номенклатури товарів (робіт, послуг) після набрання чинності нових норм Закону (тобто після 01.01.2003 р.). При цьому, якщо навіть договір було укладено до 01.01.2003 р. і зміни щодо кількості або номенклатури товарів після 01.01.2003 р. не вносились, платник податку збільшує валові витрати за датою фактичного отримання послуг у випадку, якщо контрагентом по договору виступає нерезидент або резидент, який сплачує податок на прибуток не на загальних підставах. Таким чином, у договорах (які укладені до 01.01.2003 р. і до яких після цієї дати не вносили зміни щодо кількості та номенклатури товарів) не обов'язково зазначати статус платника податку і вносити зміни, однак необхідно мати довідку чи інше підтвердження статусу контрагента як платника податку на прибуток на загальних умовах.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п.11.3.1 Закону):

Або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

Або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За таким принципом в оподаткування включаються, наприклад, доходи установи банку за розрахунково-касове обслуговування.

Датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді (п.11.3.5 Закону).

Датою збільшення валових доходів банківських установ від здійснення кредитних операцій є дата нарахування відсотків (комісійних доходів) у строки, визначена кредитним договором (п.11.3.6 Закону). Це можуть бути місяць, квартал, півріччя і т. д. Іншими словами, це повинна бути конкретна дата, а не відкладальна умова, про яку невідомо, буде вона мати місце чи ні, наприклад, на зразок такого формулювання:

"Відсотки нараховуються і сплачуються після повного погашення суми кредиту".

Якщо клієнт сплачує відсотки раніше строку, визначеного у кредитній угоді, то валовий дохід банку збільшується в той період, коли кошти фактично були отримані.

Раніше в Законі була норма, згідно з якою доходи за кредитами, що були видані до 01.07.1997 р., включалися в оподаткування за датою фактичної сплати відсотків позичальником (п.22.15 ст.22 Закону). Однак із прийняттям Закону України від 24.12.2002 р. зазначений пункт було виключено. Тому тепер доходи за такими кредитами включаються в оподаткування на загальних підставах, тобто за датою їх нарахування.

Якщо позичальник має прострочену заборгованість за відсотками, то при надходженні коштів на погашення заборгованості за кредитом в першу чергу погашається заборгованість за відсотками.

Похожие статьи




Фактори, від яких залежить об'єкт оподаткування податком на прибуток - Банківський менеджмент

Предыдущая | Следующая