Порядок врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості - Банківський менеджмент

Порядок врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості визначається статтею 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 335/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

Оскільки в оподаткуванні беруть участь нараховані відсотки, дуже важливо, щоб банківські установи своєчасно застосовували механізм врегулювання безнадійної заборгованості, якщо клієнт (позичальник) банку не сплатив відсотки за користування кредитом у строки, визначені кредитною угодою.

Необхідно розрізняти підстави для припинення нарахування відсотків у фінансовому та податковому обліку. Припинення нарахування відсотків у фінансовому обліку може бути здійснено за рішенням кредитного комітету, який приймав рішення про видачу кредиту.

Для припинення нарахування відсотків у податковому обліку необхідно, щоб відбулася будь-яка з таких подій:

Установа банку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з позичальника або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

Затримка в оплаті перевищує 90 календарних днів і платник податку (установа банку) отримує від позичальника згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом встановлених строків (як правило, це один місяць з дня отримання боржником претензії плюс час на поштопробіг в обидві сторони - ст. 7 Господарського процесуального кодексу України);

За поданням установи банку нотаріус учиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з позичальника або стягнення заставленого майна. При цьому слід мати на увазі, що нотаріус учиняє виконавчий напис лише тоді, коли у нотаріальному порядку була посвідчена сама угода, яка передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (розділ 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999 р. № 1172). Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства чи підприємства, не менше 50 відсотків акцій якого є у державній власності, здійснюється виключно за рішенням господарського суду (ст.20 Закону України "Про заставу").

Оскільки позичальник та його поручитель несуть солідарну відповідальність, застосування цих заходів стосовно поручителя також є підставою для призупинення нарахування відсотків.

Для того, щоб застосувати механізм врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості, не потрібно прив'язуватися до критеріїв визнання такої заборгованості сумнівною у фінансовому обліку.

Учинення дій, передбачених п. 12.1.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", дає змогу не лише призупинити нарахування відсотків на майбутнє, а й збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість наданих послуг, що були віднесені до складу валового доходу раніше. Збільшення здійснюється на ту суму відсотків, з позовом про стягнення якої кредитор звернувся до суду (господарського суду). Наприклад, якщо заборгованість за відсотками становить 150 тис. грн., але кредитор подав позов на суму 80 тис. грн., збільшення валових витрат здійснюється не на 150 тис. грн., а на суму 80 тис. грн.

Якщо установа банку, застосувавши механізм врегулювання сумнівної заборгованості, збільшила свої валові витрати, але після цього відбулася будь-яка з таких подій:

    *суд не задовольняє позов банку або задовольняє його частково чи не приймає позов до провадження або задовольняє позов позичальника до банку про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; * сторони у досудовому порядку дійшли згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини; * установа банку, яка не отримала протягом встановлених строків відповіді на претензію або отримала відповідь про визнання претензії, проте не отримує оплати протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду, вона зобов'язана збільшити свої валові доходи на ту суму, що попередньо була віднесена до складу валових витрат та сплатити пеню у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (п. 12.1.2 Закону).

Про збільшення валових витрат або валового доходу (у випадку застосування ст. 12 Закону) установа банку повинна надати в податковий орган (разом із декларацією за звітний період) відповідне письмове повідомлення (п. 12.1.4 Закону).

На відміну від попередньої норми нова редакція ст.12 Закону не передбачає обов'язку установи банку збільшувати свої валові доходи через 60 днів після прийняття судом рішення про стягнення заборгованості, коли боржник не повернув суму заборгованості та банк не звернувся до господарського суду із заявою про визнання такого боржника банкрутом.

Треба зазначити, що, збільшуючи валові витрати на підставі застосування претензійного порядку врегулювання сумнівної заборгованості, можна постраждати у плані оподаткування. Так, направивши претензію та отримавши у відповідь на неї визнання боргу (але не отримавши оплати), установа банку буде змушена звернутись до суду (для того щоб не збільшувати валові доходи і не нараховувати пеню). Не виключено, що суд або не прийме позовну заяву, або припинить провадження у справі, якщо заяву все-таки було прийнято (роз'яснення ВАСУ від 23.08.1994 р. №02-5/612). Тому необхідно буде збільшити валові доходи і нарахувати пеню.

У разі, коли установа банку оскаржує рішення суду у порядку, встановленому законом, збільшення валового доходу і нарахування пені не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судовим органом, тобто оскарження рішення суду є підставою для незбільшення валових доходів. Оскарження може провадитися в апеляційному або касаційному порядку. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з моменту прийняття рішення місцевим господарським судом (ст.93 ГПК), тобто до набрання рішенням законної сили. Касаційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду (або постанову апеляційного суду) протягом одного місяця (ст. ПО ГПК) від дня набрання чинності рішенням (або постановою).

Порядок покриття безнадійної (сумнівної) заборгованості за рахунок страхового резерву за вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Поняття безнадійної заборгованості наведено в п.1.25 Закону.

Безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

Заборгованість за зобов'язаннями, за якою минув строк позовної давності;

Заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;

Заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

    * заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; * прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а : також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, " померлими або недієздатними, а також прострочена заборго - " ваність фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі. - Платник податку, згідно із Законом, має право списати - безнадійну (сумнівну) заборгованість за рахунок створеного

Страхового резерву, тобто віднести до складу валових витрат суму такої заборгованості. Проте це право кредитор отримає лише після того, як виконає всі дії, передбачені законодавством щодо стягнення в примусовому (добровільному) порядку такої заборгованості з боржника або інших осіб, які згідно з чинним законодавством відповідають по зобов'я - заннях такої особи.

Отже, безнадійна заборгованість відшкодовується за рахунок створеного страхового резерву у випадках:

"якщо минув термін позовної давності до моменту набрання чинності Законом;

    * непогашення векселя протягом ЗО календарних днів з моменту його опротестування і векселеотримувач порушив справу про банкрутство в суді; * визнання дебітора банкрутом;

"недостатності коштів, одержаних кредитором від продажу майна дебітора, переданого в заставу (в разі продажу через аукціон), за умови якщо інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна не призвели до повного покриття заборгованості;

* форс-мажорних обставин (за наявності підтверджуючих документів);

Виконання податкових зобов'язань

Простроченої заборгованості підприємств, установ, організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення у разі, якщо протягом ЗО календарних днів з моменту виникнення прострочення, зазначена заборгованість не була відшкодована коштами Державного бюджету або компенсо вана іншими способами;

Простроченої заборгованості фізичних осіб, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми або померлими;

Простроченої заборгованості за договорами, визнаними в судовому порядку недійсними з вини дебітора, у разі, якщо протягом ЗО календарних днів з дня прийняття рішення судом дебітор не погашає заборгованість;

Простроченої заборгованості фізичних осіб, стосовно яких оголошено розшук, якщо протягом 180 календарних днів з дня оголошення розшуку місцеперебування такої особи не встановлено;

Простроченої заборгованості юридичних осіб, стосовно керівників яких оголошено розшук, у разі, якщо протягом 180 календарних днів з дня оголошення розшуку місце перебування такої особи не встановлено.

Похожие статьи




Порядок врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості - Банківський менеджмент

Предыдущая | Следующая