Законодавче забезпечення в Україні протидії "відмиванню" грошей - Банківський менеджмент

Про серйозність намірів України у боротьбі з "відмиванням" грошей, одержаних злочинним шляхом, свідчить процес адаптації національного законодавства у цій сфері до міжнародних стандартів. Підписано та ратифіковано Конвенцію ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. (Віденська конвенція), яка набула чинності 27 листопада 1991 р., та Конвенцію про "відмивання", пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (1990 р., Страсбурзька конвенція), яка набула чинності 1 травня 1998 р. Це дало змогу поглибити міжнародну співпрацю з цих питань. Ратифікувавши Віденську конвенцію, Україна прийняла Закон "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними".

Прагнучи створити засади відкритої та прозорої економіки, Україна, спираючись на міжнародний досвід, поступово запроваджує механізми, які унеможливлюють використання банківської системи для "відмивання" коштів, одержаних злочинним шляхом. Так, до прийняття Верховною Радою України Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", питання щодо запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, регулювалися положеннями Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Норми зазначених законодавчих актів встановлювали загальний обов'язок банків щодо запобігання використанню банківської системи з метою легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, передбачали зобов'язання банків щодо ідентифікації клієнтів і повідомлення відповідних уповноважених державних органів про сумнівні, незвичні та значні операції, при цьому не визначаючи самого порядку повідомлення банками відповідних органів про такі операції.

Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про Сорок рекомендацій групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАТР)" від 28 серпня 2001 р. № 1124 були закріплені базові принципи щодо ідентифікації банківськими та небанківськими установами своїх клієнтів, вжиття заходів по боротьбі з відмиванням грошей, одержаних злочинним шляхом.

Крім того, Указом Президента від 10 грудня 2001 р. "Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" до прийняття відповідного законодавчого акту, був встановлений обов'язковий фінансовий контроль за всіма фінансовими операціями, що визначені законом як значні або сумнівні та здійснювалися на території України фізичними і юридичними особами. Цей Указ також встановлював, що обов'язковий фінансовий контроль здійснюється банками та іншими фінансовими установами (первинний фінансовий контроль) та державними органами (державний фінансовий контроль).

Постанова Кабінету Міністрів України "Про визначення критеріїв віднесення фінансових операцій до сумнівних та незвичних" від 29 травня 2002 р. №700 визначала перелік ознак фінансових операцій, які можуть бути віднесені банком до сумнівних і незвичних. Сама Постанова носила рекомендаційний характер і чітко не окреслювала всі ознаки сумнівності операцій клієнтів.

На виконання вимог та рекомендацій РАТР щодо удосконалення законодавства з питань протидії "відмиванню" брудних грошей 28 листопада 2002 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", яким визначено заходи обов'язкового та внутрішнього фінансового моніторингу, систему, завдання, обов'язки та відповідальність суб'єктів фінансового моніторингу, критерії визначення операцій як таких, що підлягають обов'язковому контролю та повідомленню спеціально уповноваженому органу виконавчої влади тощо.

Зазначений Закон визначив саме поняття легалізації (відмивання) доходів, під яким розуміє вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами, або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів.

Прийнятий Закон передбачив створення Департаменту фінансового моніторингу - спеціального уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, який діє у складі Міністерства фінансів України (далі Уповноважений орган), окреслив його завдання, функції та права. Закон визначив суб'єктів державного та первинного фінансового моніторингу, їх права та обов'язки з питань фінансового моніторингу та надання інформації Уповноваженому органу. При цьому надання інформації суб'єктами первинного фінансового моніторингу Уповноваженому органу в установленому порядку не є порушенням банківської або комерційної таємниці.

Розділ III прийнятого Закону визначає ознаки та критерії фінансових операцій, що підлягають обов'язковому та внутрішньому фінансовому моніторингу. Зазначений Закон також передбачив, що особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законодавством. У разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону до нього може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством, штраф у розмірі до 1000 НМДГ.

Неодноразове порушення суб'єктами первинного фінансового моніторингу вимог Закону тягне за собою за рішенням суду обмеження, тимчасове припинення дії та позбавлення ліцензії чи іншого спеціального дозволу на право провадження певних видів діяльності в порядку, встановленому законодавством.

Закон доповнив Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею, що передбачає накладення адміністративних штрафів на посадових осіб - суб'єктів первинного фінансового моніторингу за порушення вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію, порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу тощо (ст. 166-9 "Порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"). Порушення вимог щодо ідентифікації осіб, порядку реєстрації фінансових операцій, неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації Уповноваженому органу, невиконання вимог щодо зберігання відповідної документації тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб - суб'єктів первинного фінансового моніторингу від 50 (на сьогодні 850 грн.) до 100 (1700 грн.) НМДГ. Розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, або факту надання такої інформації, тягне за собою накладення штрафу від 100 (1700 грн.) до 300 (5100 грн.) НМДГ.

Законом внесені зміни до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Так, ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" доповнена пунктом 5, який передбачає надання банками інформації щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, на письмову вимогу спеціального уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

6 лютого 2003 р. Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом". Зазначений Закон узгоджує між собою та приводить у відповідність до рекомендацій РАТР положення деяких законів України з питань легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Зокрема, Закон від 6 лютого 2003 р. вносить зміни до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Нова редакція зазначеного Закону передбачає, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється вступати в договірні відносини з анонімними особами, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Фінансовим установам забороняється також вступати в договірні відносини з клієнтами - юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені. Визначено, яку саме інформацію має отримати від клієнта фінансова установа з метою ідентифікації її відповідно до умов чинного законодавства.

Крім того, Закон від 6 лютого 2003 р. вносить зміни до Кримінального кодексу України. Передбачено, що розміщення коштів, одержаних від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах або використання таких коштів для придбання об'єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих чи інших потреб, або використання таких доходів (коштів і майна) з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів караються позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна. Ці самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, караються позбавленням волі на строк від 8 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна (стаття 306).

Отже, законодавчими актами України з питань запобігання легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, встановлено жорстку кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність як до суб'єктів, що здійснюють легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом, через банківську систему України, так і для суб'єктів фінансового контролю та моніторингу таких операцій у вигляді накладення штрафів або позбавлення волі.

14 травня 2003 р. Національний банк України прийняв постанову №189 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу". Вказане Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України щодо виявлення та реєстрації банками операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, ідентифікації клієнтів, надання банками Уповноваженому органу інформації з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Положення визначає вимоги до програм навчання та підвищення кваліфікації працівників банку з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Згідно з Положенням, відповідальним за організацію виконання вимог законодавства України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та організацію внутрішньобанківської системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є керівник виконавчого органу банку (керівник банку). Внутрішньобанківську систему запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, очолює відповідальний працівник банку, незалежний у своїй діяльності й підзвітний лише керівнику банку.

Законодавче забезпечення в Україні протидії "відмиванню" грошей - Банківський менеджмент

Похожие статьи