Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля - Експлуатація і дослідження системи автоматичного управління стерновим електрогідравлічним приводом

Вплив на довкілля.

Забруднення середовища мешкання водним транспортом відбувається по двох колах: по-перше, морські і річкові судна забруднюють біосферу відходами, одержаними в результаті експлуатаційної діяльності, і по-друге, викидами у випадках аварій суден з токсичними вантажами, здебільшого нафтою та нафтопродуктами.

В умовах звичайної експлуатації основним джерелами забруднення є суднові двигуни, і насамперед головна енергетична установка, а також вода, використана для миття вантажних танків.

Енергетичні установки суден забруднюють відпрацьованими газами передусім атмосферу, звідки токсичні речовини частково або майже повністю потрапляють у води морів, річок океанів. Нині переважна кількість суден вітчизняного флоту обладнана дизельними двигунами. Невелику частку складають судна з паротурбінними установками, число яких за останні роки скорочується.

Річкові і морські судна рухаються на великі відстані з встановленою швидкістю, при якій двигуни довгий час працюють в оптимальному режимі, і тому відпрацьовані гази містять мінімум токсичних речовин.

Заходи попередження забруднення водного басейну.

До основних заходів попередження забруднення водного басейну транспортними судами треба віднести:

    - заборону скидання забруднюючих відходів з суден у внутрішніх водоймах; - прийняття між народних угод про припинення скидання з суден усіх видів відходів і змиву нафтовантажів, забрудненої ними води у відкритих морях і океанах в межах встановлених зон; - обладнання суден додатковими засобами і установками для утилізації або знешкодження деяких видів відходів, а також для тимчасового накопичення частини відходів з наступною здачею їх на берег для знешкодження або переробки; - розробку нових конструкцій суден, що більшою мірою гарантували б збереження нафтовантажів і нафтопалива в аварійних ситуаціях.

За останні 20 - 30 років у нашій країні проведена велика робота щодо припинення скидання виробничого і побутового сміття, а також забруднених вод у річки, озера і моря.

На першому етапі була проведена свого роду інвертизація шкідливих відходів, котрі скидалися у воду з кожного судна, а потім розроблені плани обладнання суден відповідними пристроями і насамперед контейнерами для сміття і цистернами для збирання всіх забруднених нафтовмісних вод.

В річкових і морських пароплавствах створені спеціалізовані служби для захисту довкілля від забруднення, що вносяться водним транспортом. З усіма іншими технічними підрозділами ці служби розробляють пропозиції й перспективи планів, за їх виконанням і в рамках своїх повноважень здійснюють системний контроль за виконанням загальнодержавних законів і відомчих наказів. У сучасних умовах першорядного значення набувають міжнародні угоди про заборону скидання забруднених вод і сміття у відкритих морях і океанах. Одна з перших спроб такої угоди відноситься до 1926 р., коли у Вашингтоні була скликана конференція щодо запобігання забрудненню морів нафтою. Але ніяких практичних результатів досягнуто не було. Лише в 1954р. ООН була організована розробка міжнародної конвенції, яка набула чинності в липні 1958р.

При підготовці тексту обговорювались такі вимоги до великих нафтових танкерів: подвійне дно, ізольований або чистий баласт, інертні гази для запобігання вибухам у частково або зовсім спорожнених від вантажу танках, системи для запобігання зіткнення суден, удосконалене рульове керування, підвищення рівня правил перевірки суден. Названий документ встановив норми вмісту нафти у водах, які можуть скидатися з суден за борт. Так, за межами 12-мильної зони судна можуть скидати води в яких міститься не більш 100 частини нафти на 1 млн. частин води. Однак це положення не поширюється на виділені ІМО особливі райони - Чорне, Середземне, Червоне моря, а також на райони Перської затоки і деякі інші райони Світового океану, котрі можуть бути визначені ІМО додатково.

Методи ліквідації забруднень.

Велика практична робота проводиться щодо реалізації прийнятих міжнародних обов'язків. Так, на експлуатованих суднах ранньої побудови встановлено додаткове обладнання, призначене для збору або утилізації судового сміття і виробничих відходів, також нафтовмісних вод. В ряді випадків судна мають ємності для накопичення сміття, нафтових залишків і забруднених виробничих та побутових вод, щоб по прибутті в пори здати їх плавучим або береговим установкам на очистку і переробку.

На сьогодні намітились три основні напрямки очистки забруднених вод морів і річок, а саме: механічний збір з поверхонь вод сміття і нафтових плівок, хімічний вплив на нафтові і біологічний розклад плівок.

Найбільш поширений метод набув механічний метод. При такому методі великі плавучі агрегати виконують різні за ступенем складності операції - від простого збору з поверхні плавучого сміття до виловлювання і сепарації нафтопродуктів. Зібране сміття нафтовмісні води передають на берегові станції для знешкодження і утилізації. Для ліквідації аварійних розливів нафти в акваторіях і у відкритому морі створені оперативні наслідки таких розливів.

В практиці роботи морських портів України знайшли застосування бонові загородження. Їх встановлюють з профілактичною метою навколо танкерів, які знаходяться під розвантаженням або завантаженням, а також огородження суден, що приймають паливо. При знаходженні суден біля причалів бокове загородження може охоплювати їх на півкільцем, кінці якого прикріплюють до берегових споруд. Нафтова пляма може бути обмежена з підвітряного боку або з боку протилежної течії, з метою попередження протікання. В необхідних випадках пляму оточують замкнутим кільцем. У такому випадку його можна переміщувати зі швидкістю не більш 0,5 вузла.

В багатьох країнах ведуться розробки також фізико-хімічних методів видалення нафтових плям з поверхні річок і морів. Розроблені хімічні препарати-абсобенти, котрі у вигляді порошків або рідин розпиляються на забруднення. Абсорбенти поглинають нафту, але, втупивши з нею в реакцію, розкладають її, утворюючи нові, як правило, шкідливі хімічні сполуки, що залишаються у воді, в свою чергу забруднюючий її. Доцільність застосування абсорбентів полягає в тому, що вони сприяють порушенню нафтового шару, котрий перекриває

Надходження кисню повітря у воду, забруднює узбережжя, вбиває водоплавуючих тварин та птахів.

До категорії хімічних реагентів для боротьби з розливом нафти вносяться так звані диспергенти - речовини, що знижують поверхневий натяг плівки, розбиваючи її на краплинки. В результаті покращуються обмінні процеси з атмосферою і проникнення сонячного проміння, а також прискорюється розклад нафти. Але продукти розкладу, якась частка нафти і самого реактиву залишається у товщі води або випадає на дно. В цьому зв'язку, а також через токсичність самих заходів боротьби ці методи можуть застосовуватися лише у екологічних умовах і за обставин, що загрожують більш тяжкими наслідками.

Перспективним, хоча в багатьох відношеннях проблематичним способом нейтралізації нафтопродуктів, що потрапили у воду, треба зазначити біологічний метод. Тут намічаються, принаймні, три основні напрямки пошуків.

Перш за все, це очистка за допомогою рослин, котрі засвоюють деякі забруднювачі, що міститься у воді, в тому числі і вуглеводні. Застосування цього методу принципово можливе для біологічної нейтралізацій нафтомісних, баластних вод в акваторіях портів.

Другий напрямок включає пошук, дослідження живих істот, здатних уловлювати і переробляти забруднювачі води, в першу чергу вуглеводні. В цьому плані найбільшою увагою біологів користуються молюски, і зокрема мідії. Вивчення процесів їх життєдіяльності показало, що молюски виконують велику роботу по фільтруванню води. Так, крупний молюск може пропустити через себе 70 л води за добу. Проблема полягає в тому, щоб знайти такі види молюсків та інших живих істот і цілеспрямовано їх використовувати для очищення води від забруднювачів. Одним із таких можливих молюсків-санетарів вважають дрейсну.

Третій напрямок - пошук анаеробних бактерій, які в умовах річки або моря могли б швидко розмножуватися на вуглеводнях, плаваючи у воді і переробляти їх у корисні або нейтральні для гідросфери речовини.

Істотно знизити забруднення атмосфери відпрацьованими газами можливо при застосуванні більш чистих видів палива. Однак, сучасні труднощі пов'язані з властивостями, отримання і використанням нових видів палива, що розглядаються стосовно автомобільного і морського транспорту не дозволяють вважати більшість з них реальними в найближчій перспективі. Аналогічний висновок можна зробити і щодо застосування для руху суден електроенергії.

Разом з тим для невеликих річкових суден внутрішньо міського обороту,

Використання електротяги від акумуляторів технічно реальне, хоча економічно ця проблема не вирішена.

Отже водні види транспорту незначно забруднюють повітряний басейн або літосферу, однак можливе забруднення ними гідросфери носить глобальний характер.

Похожие статьи




Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля - Експлуатація і дослідження системи автоматичного управління стерновим електрогідравлічним приводом

Предыдущая | Следующая