РОЗДІЛ 2 - Розробка екскурсійного туру по Вінницької області

Вінниччина одна з най привабливіших куточків України. Славиться вона багатими природними скарбами і чарівною природою.

Надзвичайно різноманітний її рослинний світ. Кращі зразки природньої скарбниці оголошено пам'ятками природи і охороняються законом. Серед них -- вікові та екзотичні дерева, ділянки лісових масивів, цінні джерела грунтової води, поселення рідкісних видів фауни.

Чи не найбільшу цінність, одначе, мають старовинні парки - пам'ятки садово-паркової архітектури 18-19 століть. Із 22 парків - пам'яток природи області 3 знаходяться в Томашпільському районі: Антопільський "парк державного значення", Комаргородський та Олександрівський.

В Вінницькій області 320 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі 11 парків, що є пам'ятками садово-паркового мистецтва.

Загальна кількість пам'яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва становить 2204 одиниці. 511 пам'яток архітектури внесено до Державного реєстру національного культурного надбання.

Цікавими туристсько-екскурсійними об'єктами є залишки скельних храмів. Печерний храм VI-VII ст. з унікальними рельєфними композиціями і написами був виявлений В. Антоновичем ще у 1883 р. в розколині скелі над річкою Бушка (с. Буша). Тут збереглися також Вежа, що входила в комплекс укріплень XVII ст., і Покровська церква з келіями (1787 p.).

Скельний монастир - комплекс споруд ХІ-ХІХ ст., до якого входять 3 печерних церкви (Усікновення голови Св. Іоанна Предтечі, Св. Параскеви П'ятниці, Св. Антонія Печерського), розташований над Дністром у с Ладова.

Палацово-паркові ансамблі XVIII-XIX ст. збереглися у селах Антопіль, Верхівка, Вороновиця.

У вороновицькому палаці розміщується музей авіації. У 1869-1876 pp. тут жив відомий авіаконструктор О. Ф. Можайський у маєтку брата, де провів свої перші експерименти, збудував дерев'яний планер із нерухомими крилами.

В пейзажному парку селища Муровані Курилівці зберігся палац (1805 p.), а також залишки укріплень XVI ст. з підземними казематами.

Палац із прилеглим парком (1897-1917 pp.) у м. Немирів з 1921 р. функціонує як будинок відпочинку. Тут у 1821 р. народився відомий російський поет М. О. Некрасов.

Кращим зразком класицизму серед архітектурних споруд України вважається палац (1757 р.) у Тульчині. Художнє оздоблення інтер'єру майже повністю знищене вже в радянський період. Ремонт палацу триває з 1975 р. В Тульчині зберігся також малий палац (1782 р.). Обидви вони належали Потоцьким.

Ще однією пам'яткою Тульчина є Успенська церква (1789).

У 1796-1797 pp. у Тульчині знаходилася штаб-квартира російської армії на чолі з О. В. Суворовим. У 1806 р. ад'ютантом командира корпусу, розквартированого в місті, служив І. Котляревський. Після закордонних походів 1813-1814 pp. в Тульчині квартирували частини 2-ї армії, де ад'ютантом командуючого був П. Пестель. У 1818 р. тут було створено тульчинський осередок "Союзу благоденства", а у 1821 р. - Головну управу Південного товариства декабристів.

У документах XVII ст. Тульчин згадується як Нестервар. Топонімічний словник пов'язує назву Тульчин з турецьким пануванням в краї (1672-1699 pp.). У Нестерварі турки збудували фортецю, про яку в народі говорили: "У тій фортеці турчин стоїть". Пізніше звук "р" змінився на пом'якшене "л".

Православні, католицькі, іудаїстські культові споруди XVII-XIX ст. збереглись у Вінниці.

Миколаївський собор (1829 р.), привратний корпус із дзвіницею і вежа з оборонними мурами (XVIII ст.), а також господарчі споруди Миколаївського монастиря, костьол Непорочного зачаття (1627 p., 1791 p.) збереглись у Шаргороді.

В м. Хмільник до наших днів дійшли оборонна вежа (1534 p.), костьол Усікновення голови Св. Іоанна Предтечі (1630 р.) і поміщицький палац (1911-1915 pp.).

Проект і розписи церкви в с. Кукавка здійснений В. Тропініним, ще під час його перебування у кріпацтві.

У Браїлові, в маєтку Надії фон Мекк, у XIX ст. бував П. Чайковський. Клод Дебюссі давав тут уроки музики.

У Брацлаві, колишньому центрі воєводства, зберігся будинок, у якому жив винахідник польової кухні Турчанович. Не збереглась міська церква, в якій правив службу дід Ф. До-стоєвського.

Місто Рів називали "стіною Поділля". В 1537 р. фортеця, подарована королем Сигіз-мундом І його дружині Боні Сфорца, була перейменована на Бар. На Вінниччині народилися історик В. Антонович (с. Махнівка), архітектор В. Городецький (с. Шолудьки), письменник М. Коцюбинський (Вінниця), композитор М. Леонтович (с. Селевенці - нині Монастирьок), поет С. Руданський (с. Хомутинці - нині Руданське), поет В. Стус (Гайсині).

4. Природні ресурси Вінницької області

Ботанічний сад Вінницького національного аграрного університету

Заснований в 1963 р. Загальна площа - понад 70 га. Налічує понад 10 000 саджанців грабу, більше 700 тис. дерев і кущів, понад 650 видів рослин. Має дендрарій, де висаджено понад 600 видів дерев і чагарників.

Ботанічний сад знаходиться у південно-західній частині м. Вінниці на північному і південному схилах р. Вишні. Входить до зеленого кільця міста разом з музеєм М. І.Пірогова. Наразі ботанічний сад входить до складу Вінницького Державного аграрного університету і є науково-методичною базою для студентів і наукововців.

Ботанічний сад "Поділля" займається вивченням рослинних ресурсів Поділля для раціонального їх використання і включає слідуючі відділи:

- Дендрарій. - Типологічний відділ лісів Поділля. - Помологічний відділ (плодово-ягідних культур). - Систематичний відділ трав'янистих рослин. - Відділ декоративних культур - Розсадник декоративних і диких плодово-ягідних культур - Відділ природознавства і охорони природи - Зимовий сад з колекцією субтропічних рослин унікальних для Поділля

Сьогодні Ботанічний сад це база для проведення прикладних досліджень в галузях квітникарства, декоративного садівництва, лісівництва та лісомеліорації, фізіології рослин, екології та ін. Він є базою для розробки обласних регіональних програм з озеленення території, вивчення еколандшафтів Поділля, моніторингу рідких і зникаючих рослин. Його наявність в структурі університету дозволяє підтримувати тісний зв'язок з заповідними зонами Вінницької області та ботанічними садами України, вести науково-практичну співпрацю з обласною станцією садівництва (с. Медвеже Вушко), Інститутом садівництва НААН та рядом інших установ.

Ботанічний сад розкрив красу й неповторність подільської флори, відобразив досягнення біології і став осередком цілеспрямованої роботи по відтворенню рослинних ресурсів області та збагаченню їх видового складу.

Сьогодні важко повірити, що колишній пустир поблизу музею-садиби М. І. Пирогова на південній околиці міста перетворився на зелений оазис із тінистими алеями, дослідними ділянками, де йде наполеглива робота любителів природи. Зараз площа ботанічного саду сягає 51,1 га, де успішно зростає близько 20 лісових асоціацій, що моделюють типи подільських дібров, а також дендрологічна ділянка з розсадником, патологічний відділ, відділ квітківництва та лікарських рослин. Особливу цінність мають унікальні асоціації лжетсуги, платану, берези, букові, соснові, ялинові.

На сьогодні збережено і функціонує зимовий сад площею 360 м2. Він є цікавим наочним посібником для вивчення рослин закритого грунту, до яких належать алое, агава, аспідістра, аукуба, бегонія, амарилліс, герань, драцена, епіфілюм, пальма (віялова, фінікова), юкка, папороть, пеларгонія, плющ, самшит, фатсія, філодендрон, ціперус, лимон, троянда, олеандр, гібіскус та колекція кактусів.

Крім того, створено ділянку лікарських рослин (цією справою займається майстер Метла А. П.).

Лікарські рослини підсаджуються і висіваються в лісових асоціаціях, реалізуються населенню. з метою їх вивчення проводяться екскурсії для студентів, школярів та ін. Площа відділу лікарських рослин 0,8 га. На ній зростає більше 40 видів, серед них -- бадан товстолистий, ісоп, чистець, шавлія, гірчак зміїний, наперстянка, великоголовник, синюха блакитна, ревінь, лапчатка срібляста, нагідки лікарські, звіробій, єхінацея, золотарник, першоцвіт, меліса лікарська, козлятник лікарський, ромашка долматська, горицвіт весняний, купена лікарська, рута, оман високий, м'ята перцева, ромашка лікарська, дрок красильний, валеріана лікарська, лимонник китайський, головач аруглоголовий, пижмо.

Працівниками ботанічного саду проводиться черенкування й вирощування насіння хвойних культур (ялівця, туї, ялини, кипарису), а також листяних порід (кизилу, барбарису, дейції, форзиції, спіреї, древогубця, жимолості, магонії, магнолії, бузку) та ін.

Серед садженців цих рослин є однорічні, дворічні та трирічні -- усі вони йдуть на реалізацію.

У 2005 р. започатковано створення молодого яблуневого саду на низькорослих підщепах, що планується завершити в 2006 році. Висаджуються такі сорти яблунь, як Новомак, Джокагал, Айдаред, Глостер, Ельстар, Флоріна, ренет Симиренка, Голден делішес, Спартам. Цей сад створюється з ініціативи ректора ВДАУ Л. П.Середи зусиллями співробітників агрономічного факультету й ботанічного саду.

З 1977 року ботанічний сад ВДАУ заслужено входить у число державних парків -- пам'яток садово-паркового мистецтва, оскільки він справді є унікальним витвором людської невтомної праці й наполегливості, результатом новаторського підходу у вирішенні важливих завдань з примноження багатств нашої природньої скарбниці.

Антопільський парк

Заснований в кінці XVIII ст. в маєтку Антоні Яна Непомуцена Святополка - Четвертинського - кастеляна брацлавського.

Парк створено в англійському стилі, теперішня площа 27 гектарів. Основою парку природний дубово - ясеновий масив.

На підвищеному місці, посеред великої поляни, знаходиться палац, центральний вхід до якого оформлений ганком з чотирма колонами. Перед входом до палацу розташована "чаша терпіння".

Звідси відкривається широка перспектива на понижену частину насаджень та каскади ставків, утворених системою гребель з поступовими перепадами рівня до найвищого місця - кількох галявин з могутніми ясенами. Підземний хід з палацу веде ж у сусіднє село Марківку. Вся територія обнесена кам'яним муром.

Дендрологічні багатства парку досить значні. Тут зростають віковічні дуби та 400 - річні ясени - одні з найкрупніших на Україні. Всього нараховується понад 40 видів і форм деревних рослин, серед них є липи, ясени, каштани і клени, що були висаджені близько 250 років тому.

Ростуть і такі декоративні породи, як ясен плакучий, сосна чорна, горіх чорний і грецький, ялина звичайна, сосна звичайна, клен, явір, горобина, береза та інші. Приваблюють мальовничі куточки, утворені галявинами з групами окремих дерев або суцільними масивами дубового, ясенового і соснового гаїв. В парку зберігся величезний дуб. Як стверджують місцеві старожили, тут відпочивав великий російський поет О. С.Пушкін. І понині його називають "дубом Пушкіна". В другій половині 19 ст. маєток з парком перейшов у володіння панів Ярошинських. Останній власник парку Кароль Ярошинський (1878 - 1929р. р.) - відомий фінансист, громадський діяч та філантроп.

Сонна поляна

На північно-східній околиці села міститься "Сонна поляна" площею 9,7 га дернової землі, на якій на початку квітня цвіте реліктова сон-трава, занесена до Червоної книги Вінницької області.

Парк "Благодатне"

На території Олександрівської сільської ради знаходиться парк-пам'ятка місцевого значення "Благодатне".

Олександрівський парк заснований в кінці 19 століття, в маєтку графині Бенет.

Знаходиться парк за 10 кілометрів від райцентру Томашпіль, площа - 11,3 гектара.

Відзначається майстерним добором дерево-чагарникових порід із місцевих та екзотичних видів, вдалою розбивкою з урахуванням особливостей рельєфу та грунтово-кліматичних умов. Завдяки цьому температура в парку влітку нижча на 7-8 градусів, взимку вища.

З рідкісних порід цінний каштан їстівний, що плодоносить у фруктовому саду. Виділяються також біла смерека, дуб пірамідальний, червоний і болотний, фундук канадський, горіх чорний, сосна австрійська, ясен плакучий. З чагарникових порід можна зустріти глід махровий та чотири кісточковий, калину бульденеж, сніжну ягоду, жасмин.

Вже повсюди - сліди оновлення: стрімкі алеї, барвисті клумби; самшитові оздоби доріжок, сучасна колиба вигадливої архітектури альтанки, лавиці у затишному розсаднику, затінках, розчищений кизиловий дендрарій, пасіка за ажурним білим парканом, плеса двох ставочків ще не очищених, але вже ожилих, багато сонця оновлених і проріджених кронах. Про хороше повідомляти не треба - розголос і сам іде. Звідусіль, особливо на свята і по вихідних, їдуть сім'ї, компанії, гурти на відпочинок. Ще тут не дуже тісно, але уже густо, уже люди знають, і від кожного чуєш добре слово, що відродили одну з природних перлин Поділля.

Зоологічний парк у Вінниці

Вінницький зоопарк -- зоологічний парк у місті Вінниця. Вінницький зоопарк є наймолодшим зоопарком в Україні. Своїх перших звірів він отримав від Київського, Менського та Рівненського зоопарків, а також здійснив обмін з Черкаським зоопарком.

У зоопарку є 6 видів фазанів, 2 види павичів, 2 види страусів, бізони, зубри, олені, муфлони та лами. Тварин у зоопарку тримають у напіввільних умовах.

Взимку улюбленців публіки -- великих кицьок, страусів -- переводять у приміщення, де відвідини дозволені. А віслюків та оленів підгодовують у вольєрах, щоб жиром запасалися. Ведмеді, як ніхто з тварин зоопарку, відчувають зміну погоди. У неприродніх умовах в сплячку не впадають. Тому влітку і взимку живуть в одних і тих же вольєрах. Лише їдять більше. Двоє маленьких оленят уперше пізнають на собі, що таке українська зима. Їх підгодовують морквою та яблуками відвідувачі звіринцю. Найменш холодостійких тварин перевели у окреме утеплене приміщення. Туди перевели великих кицьок та страусів. На черзі -- рисі. Їх зимові вольєри мають скоро підготувати для відвідувачів. Однак, деякі жителі звіринцю, приміром, зубри, вовки та лисиці, можуть зимувати просто неба.

5. Історико-культурні ресурси Вінницької області

Державний історико-культурний заповідник "Буша"

Державний історико-культурний заповідник "Буша" в селі Буша Ямпільського району Вінницької області. Створений історико-культурний заповідник з метою збереження пам'яток архітектури, археології та історії.

Всі пам'ятки комплексу "Буша" об'єднані спільною територією. Це 8 об'єктів - 4 пам'ятки археології від ІІІ тис. до н. е. до ХІІ ст. н. е., залишки фортеці та підземних ходів ХVІ-ХVІІ ст., що увійшла в історію як один з форпостів боротьби українського народу за незалежність, міська ратуша ХVІ ст. (розташована на території приватної садиби), дохристиянський та християнський скельний храм V-ХVІ ст. н. е. з унікальними художніми рельєфами, кладовище ХVІІІ-ХІХ ст.

На території заповідника також розташований парк історичної скульптури, де щорічно проводяться міжнародні пленери скульпторів-каменотесів, та три музеї: археології, етнографії, оборни Буші.

- Скельний храм - Вежа фортеці - Кладовище - Парк скульптур - Музей археології - Музей побуту - Музей оборони Буші - Виставка килимів

Немирівське скіфське городище

Немирівське городище -- одне з найбільших міст скіфського часу в Україні поміж Дністром і Дніпром.

Розташоване за 4 км від містечка Немирів на східному Поділлі (46 км на південний схід від Вінниці).

У 900--1250 рр. на території городища знаходилося селище Київської Русі.

Городище займає площу понад 100 га.

Обнесені ровом і земляним валом 9 га були безпосереднім місцем містечка. Решта території використовувалася, напевно під час війни для схованки мешканців краю. Земляні вали тут ще й дотепер подекуди сягають 7-8 м висоти. Розкопками відкриті землянкові хати з глинобитними вогнищами, господарські ями та черені. Жителі городища займались землеробством і скотарством, торгували з Північним Причорноморрям, зокрема з грецьким містом Ольвією.

Вінницький краєзнавчий музей

Обласний краєзнавчий музей у місті Вінниці, найбільше зібрання матеріалів і документів з історії, етнографії і культури Східного Поділля.

Музей розташований у самомму середмісті Вінниці за адресою: вул. Соборна, буд. 19, м. Вінниця-21050, Україна. З 1929 року займає будівлю, яка є частиною пам'ятки національного значення "Вінницькі мури" (єзуїтський комплекс середини 17 ст.; тривалий час у 3 кімнатах на 2-му поверсі була в'язниця).

Музей був заснований у травні 1918 року. Відкритий для відвідування 1919 року як історико-побутовий музей. В основу його колекції були покладені музейні зібрання Вінницького повітового земства, Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, приватні збірки членів Подільського товариства охорони історичних пам'яток.

Ставка Гітлера "Вервольф"

"Вервольф" (нім. Werwolf) - ставка Гітлера в 8 кілометрах від Вінниці (Україна), близько села Стрижавка. "Вервольф" діяв з весни 1942 року до весни 1944 року, потім входи в бункер були підірвані відступаючими німецькими військами. Окремі джерела стверджують, що внутрішні приміщення при цьому мало постраждали.

"Вервольф" будувався як ставка Гітлера. 16 липня 1942 Гітлер перевів із ставки "Вовче лігво" у Растенбург (Східна Пруссія) генеральний штаб і свою ставку у Вінницю. До появи назви "Вервольф" ставка називалася "Дубовий дім". Як свідчать документи, Гітлер вперше прибув в ставку 16 липня 1942 року, де пробув до 31 жовтня. Саме тут була підписана знаменита директива № 45 - про взяття Чорноморського узбережжя Кавказу, Сталінграду і подальшого наступу на Баку.

В останній раз фюрер побував у ставці 27 серпня 1943. Його особиста присутність знадобилося для вирішення долі Донбасу: треба було утримати цей стратегічно важливий район, і командувач групою армій "Південь" генерал-фельдмаршал Манштейн наполегливо вимагав у Адольфа Гітлера 12 дивізій.28 грудня 1943 вирішувалося питання про ліквідацію "Вервольфу". У березні 1944 року німці повністю підірвали всі комунікації ставки.

Національний музей-садиба М. І.Пирогова

Національний музей-садиба М. І. Пирогова розташований в південно-західній частині міста Вінниці, у живописній садибі Вишня, де впродовж останніх двадцяти років (1861-1881) жив і працював видатний вчений, геніальний хірург, анатом, творець воєнно-польової хірургії, засновник Товариства Червоного Хреста, прекрасний педагог і громадський діяч Микола Іванович Пирогов. Метою діяльності Національного музею-садиби М. І. Пирогова є збереження особливого культурного середовища, яке було за життя вченого. Це визначає сенс музею, представленого взаємозв'язаною системою об'єктів культурної спадщини і пам'яток садово-паркового мистецтва, до складу яких входять:

- будинок, в якому жив М. І Пирогов, і де розміщена експозиція про його життя і діяльність. - музей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційної М. І. Пирогова в його садибі Вишня. - церква-некрополь, де покоїться набальзамоване тіло ученого. - меморіальний парк, в якому збереглися дерева, посаджені М. І. Пироговим.

Музей відноситься до найважливіших об'єктів культурної спадщини України і займає особливе місце у внутрішньому і міжнародному туризмі.

Музей був відкритий 9 вересня 1947 року у колишній садибі М. І. Пирогова Вишня, яку він придбав у спадкоємців доктора медицини А. А. Гриколевського на торгах у Києві 1859 року, працюючи на посаді попечителя Київського учбового округу.

М. Немирів - архітектурні та історичні пам'ятки

Архітектурними пам'ятками Немирова є:

- Палац Щербатових і парк, закладений у XIX ст. (архітектор Іржі Стібрал); - колишній костел Йосипа Обручника (1806). Вимурований коштом Станіслава Потоцького; - церква Св. Трійці (1881), - будівля чоловічої гімназії (1838); - колишня електростанція (архітектор І. Стібрал); - млин,

У місті встановлено пам'ятники: М. Некрасову (1971, скульптор О. Скобліков, архітектори В. Жигулін і А. Крейчі), Марку Вовчку (1975, скульптор П. Мовчун, архітектор О. Гайдученя).

Археологічною пам'яткою є Немирівське городище, розташоване за 3 км від міста.

РОЗДІЛ 2 - Розробка екскурсійного туру по Вінницької області

Похожие статьи