Об'єкти ПЗФ Закарпаття - Туристичний потенціал Закарпатської області

Природно-антропогенні (природоохоронні об'єкти) - створені при безпосередній участі людини, їх поділяють на природного походження і антропогенного походження:

    1. Природного походження: 1.1. Загальнодержавного значення: природні та біосфері заповідники; 1.2. Національні природні парки; 1.3. Заказники; 1.4. Пам'ятки природи; 1.5. Місцевого значення; 1.6. Регіональні ландшафтні парки; 1.7. Заповідні урочища; 1.8. Пам'ятки природи. 2. Антропогенного походження: 2.1. Парки, пам ятки садово-паркового мистецтва; 2.2. Ботанічні сади; 2.3. Дендропарки; 2.4. Зоопарки; 2.5. Печерні місця; 2.6. Лісопарки; 2.7. Гідропарки; 2.8. Лукопарки.

Наведемо найвідоміші природоохоронні об'єкти Закарпатської області.

Карпатський біосферний заповідник

Карпатський біосферний заповідник створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа 53 630 га. Карпатський біосферний заповідник є одним із найбільших природоохоронних, науково-дослідних та еколого-освітніх центрів в Україні. Розташований на територіях Виноградівського, Хустського, Тячівського та Рахівського районів Закарпатської області. Біосферний заповідник репрезентує все природне та ландшафтне різноманіття Українських Карпат - від Закарпатського передгір'я до субальпійського та альпійського поясів. В його межах знаходиться гора Говерла та інші найвищі вершини Українських Карпат (Петрос, Бребенескул, Ребра, Гутин-Томнатик, Поп Іван Мармароський, Близниці, тощо), Географічний Центр Європи, найбільші в Європі ділянки букових та буково-ялицево-смерекових пралісів, знаменита Долина нарцисів, найбільші карстові печери Українських Карпат, багато інших унікальних природних і культурних об'єктів. Територія Карпатського біосферного заповідника багата на культурно-історичні пам'ятки різних часів і народів. До цього часу тут практикуються високогірне молочне вівчарство з неповторними традиціями, які мають на сьогодні унікальний для Європи характер, а також різьбярство, килимництво, ліжникарство та багато інших народних промислів і ремесел. Регулярно проводиться тут і низка народних фестивалів. Заповідник прагне зберігати не тільки природні багатства, але й культурно-історичну спадщину Карпат. До Карпатського біосферного заповідника відносяться 8 заповідних масивів: Чорногірський, Свидовецький, Мармароський, Кузійський, Угольсько-Широколужанський, Долина нарцисів, Чорна гора та Юлівська гора.[4,113]

Чорногірський заповідний масив

Чорногірський заповідний масив - це природоохоронна територія в Українських Карпатах. Він розташований у Рахівському районі Закарпатської області. Розмiщений на пiвденному макросхилi Чорногiрського хребта в межах висот вiд 700 до 2061 м. н.р. м. На територiї масиву, площа якого складає 16375 га, знаходиться найвища вершина Українських Карпат - гора Говерла (2061 м). Чорногiрський заповiдний масив характеризується великою рiзноманiтнiстю рослинностi i флори. Панiвним типом рослинностi є лiси. Типовими для лiсових формацiй є свiтло-бурi та темно-бурi гiрсько-лiсовi грунти. У високогір'ї переважають торфянисто-гiрсько-пiдзолистi i гiрсько-лучно-буроземнi грунти.[7,50]

Чорна Гора

Чорна Гора -- ботанічний заказник державного значення (з 1974 року). Розташований у Виноградівському районі Закарпатської області. еологічну основу Чорної Гори складають андезити, ліпарити, туфи, які місцями виходять на поверхню у вигляді стрімких скель. На цих вулканічних породах сформувалися буроземні грунти різної потужності. Найкраще рослинний покрив у заказнику зберігся на верхній частині гори на скелястих схилах. Панівними є формації дубових та букових лісів. Букові ліси поширені в основному на північних схилах. Крім того, на виходах андезитових порід збереглися єдині в Україні осередки ясена білоцвітого. Чагарники представлені такими видами, як бирючина, бруслина європейська, дерен, виноград лісовий.[16,63]

Свидовецький заповідний масив

Свидовецький заповідний масив - природоохоронна територія в українських Карпатах, що знаходиться у Рахівському районі Закарпатської області. Свидовецький заповідний масив є частиною Карпатського біосферного заповідника. Свидовецький заповідний масив займає площу 6580 га в найвищій частині Свидовецького хребта, в межах висот вiд 600 до 1883 м над р. м. Клімат Свидовця вологий, прохолодний і помірно холодний. У лісовому поясі переважають світло - і темно-бурі грунти. Для верхньої межі лісу характерні світло-бурі грунти. Грунтово-кліматичні умови південних схилі масиву оптимальні для бука. Букові ліси піднімаються тут до висоти 1380 м, що є найвищою межею бучин в Українських Карпатах. Фауна масиву у цілому складає типовий для Карпат гірський комплекс, хоча для неї характерна менша представленість ряду видів, тісно пов'язаних з хвойними породами. Тут трапляються олень європейський, сарна європейська, свиня дика, ведмідь бурий, вивірка звичайна, куниця лісова, куниця кам'яна, сова бородата, сова вухата, глухар. З рідкісних видів -- кіт лісовий, бурозубка альпійська і тритон карпатський, занесені до Червоної книги України.

Географічний центр Закарпаття

Тут бере початок найбільша притока Дунаю - річка Тиса. Гірські потоки за чистотою води є еталонними, бо в їх водах не зафіксовано ні промислового, ні побутового забруднення. Рослинність у центрі Європи багата і різноманітна. Добре збереглися значні ділянки пралісів. Тут зустрічається більше половини видового складу флори України. Мандрівники мають можливість відвідати музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах (10 км від центру Європи). Поруч із стелою майорять прапори європейських держав - членів Євросоюзу, утворюючи своєрідну алею. Вона створена у 2005 році і підкреслює символічність географічного центру Європи. У колибі-музеї у географічному центрі Європи є широка колекція автентичних гуцульських предметів побуту, сільськогосподарського та лісогосподарського реманенту, предметів вжитку.

Природний об'єкт "Ліс княгині Ержебет"

Знаходиться неподалік географічного центру Європи. Колись давно побутувала традиція на честь знатних, знаних і високоповажних персон насаджувати лісовий масив. На пошану до представниці династії Габсбургів княгині Ержебет (Єлизавети) було насаджено незвичайний ліс. Із далекого американського континенту було доставлено цінні саджанці сосни Веймутова та висаджено на великій території. Пройшло чимало часу. Більшість з дерев, що прикрашали довколишній краєвид, з різних причин загинули. А нині від величного лісового масиву залишилося лише кілька десятків дерев.[28]

Справжньою гордістю Карпат, квіткою-легендою Закарпаття і одним із об'єктів, які охороняються у Карпатському біосферному заповіднику є едельвейс або білотка альпійська. У народі вона має поетичну назву шовкова косиця. В Україні трапляється лише на вершинах гір Близниця, Драгобрат, Герешаска Свидовецького хребта та на горі Нанеска. Неймовірно, але квітка росте у кам'яних щілинах, на виступах крутих, малодоступних вапнякових скель на висоті 1700-1800 метрів. За оригінальність, рідкісність, важкодоступність при збиранні едельвейс став символом альпінізму та найпопулярнішим сувеніром для туристів. З квіткою пов'язані численні народні перекази, легенди і повір'я. Внаслідок нерозумного захоплення (той, хто наважиться добути у горах квітку кохання, вартий любові) білосніжний едельвейс перебуває на межі повного знищення.

Одним з унікальних масивів Карпатського біосферного заповідника є "Долина нарцисів" - унікальний ботанічний заповідний об'єкт в урочищі Кіреші неподалік міста Хуста, в західній часині Солотвинської котловини. Тут охороняється найбільший у Європі низинний осередок високогірних за походженням нарцисів вузьколистих, а також інших червонокнижних рослин. Загальна частина заповідного масиву сягає 256 га, висота місцевості коливається від 180 до 200 м над рівнем моря.

Інший природоохоронний об'єкт на території Закарпаття - Ужанський національний природний парк - є невід'ємною складовою єдиного в Європі трилатерального, тобто в межах 3 держав, українсько-польсько-словацького міжнародного біосферного заповідника "Східні Карпати". Національні природні парки - великі природні території, суттєво не порушені людською діяльністю, в яких заборонена розробка ресурсів. Їх призначення полягає в збереженні природи та мальовничих пейзажів національного і всесвітнього значення в наукових, освітніх та рекреаційних цілях. Завданням Ужанського парку нині є збереження генофонду рослинного світу, унікальних ландшафтів та геологічних об'єктів, вивчення незайманої людиною природи.[27]

Букові та ялицеві праліси - особлива наукова природоохоронна цінність Ужанської долини. Ще 1912 року тут був утворений резерват "Стужиця". У 1995 році на базі ландшафтного заказника "Стужиця" було створено однойменний регіональний ландшафтний парк, а у 1999 р. до нього були прилучені землі у верхів'ях Ужа. З того часу заповідна територія охоплює понад 39000 га і має статус національного природного парку, а основу заповідного ядра становить урочище "Стужиця". Діють чітко визначені функціональні зони: заповідна, буферна, транзитна. Флора Ужанського парку відзначається значним видовим багатством: 1000 видів судинних рослин, 250 видів грибів, більше 200 видів цінних лікарських рослин, нараховується 30 видів червонокнижних рослин. Цікавою формою ведення заповідної справи на Закарпатті та в Ужанському національному природному парку зокрема є розробка екологічних, науково-пізнавальних стежок - спеціальних маршрутів до різноманітних природних об'єктів, які мають певну природоохоронну, естетичну та культурну цінність, і супроводжується усною або письмовою інформацією (у вигляді стендів, пояснень) про дані об'єкти. Використовується як одна із форм виховання екологічного світогляду у населення. Основні завдання їх функціонування полягають у пропаганді еколого-краєзнавчих заходів, ознайомленні з історичними пам'ятками та пам'ятками природи, проведенні на зупинках теоретичних та практичних занять учнівської та студентської молоді, вивченні видів флори і фауни. У основу покладено еколого-краєзнавчий та експедиційно-дослідницький принцип.

Нині тут успішно діють екологічні стежки: "Ужок", "Лінія Арпада", "Пасіки", "Гора Кременець", "Пам'ятка природи "Дідо-дуб", "Урочище "Чорні млаки", "Черемхи". Їх невелика протяжність, доступність, чіткість розробки маршруту, достатність картографічного та іншого інформаційного матеріалу робить їх доступними для туристів, любителів подорожувати пішки, школярів та студентів, всіх, кому небайдужа природа рідного краю.

Цікавим є проект створення на території Ужанського національного природного парку екомузею як елементу міжнародної траси "Зелений велосипед", який покликаний популяризувати місцеву природничу і культурну спадщину, а також передбачає облаштування першої в Україні міжнародної екологічної велотраси.[26,64]

Регіональний ландшафтний парк "Зачарований край" (150 га) знаходиться на Іршавщині, у верхів'ях Великодільського хребта. Є одним із "наймолодших" природоохоронних об'єктів області. Створений у 2006 році.

Цікавим природоохоронним об'єктом є відомий державний заказник "Кедринський" (116 га). Утворений у 1974 році та території Усть-Чорнянського держлісмисливгоспу. Нині тут охороняються реліктові насадження сосни кедрової та рідкісної модрини польської.

Одним із яскравих прикладів державної пам'ятки природи в області, тобто території, що має особливу унікальність і береться під державну охорону для збереження в природному стані в наукових, культурно-освітніх та естетичних цілях, є парк санаторію "Карпати" (38 га). Рік заснування 1848. Маєток з угіддями був призначений як заміська резиденція для проживання великої родини та прийому гостей і належав колись графу Шенборну. На території маєтку, що зазнав значних змін, збереглися екзотична рослинність та ландшафтно-паркова структура.

Охоронний статус природно-заповідної території має і Ботанічний сад Ужгородського національного університету. Він створений у 1946 році з метою вивчення та збагачення в спеціально створених умовах різноманітних видів рослинності. Окрім невеличкого (4,5га) ботанічного саду, Ужгородському університету у 1962 році було виділено 92 га додаткових площ на заплаві річки Уж. Ботанічний сад УжНУ є пам'яткою садово-паркової архітектури державного значення і підтримує зв'язки з 155 ботанічними садами світу.

Окремого слова заслуговує ще один природоохоронний об'єкт "Дендрологічна ділянка - Сад Лаудона". Вона носить ім'я уродженця міста над Ужем, вчителя грецької, латинської мов та природознавства Ужгородської гімназії Іштвана Лаудона (1862-1924).

Національний природний парк "Синевир" - це провідна природоохоронна науково-дослідна установа, що займається охороною, збереженням і вивченням унікального куточку Карпат - верхів'я Тереблянської долини Закарпаття. Національний природний парк "Синевир" створено у 1989 році заради збереження, відтворення і ощадливого використання природних ресурсів, комплексів та об'єктів, які мають особливу наукову та естетичну цінність у межах різних висотних поясів південно-західних макросхилів Горган. Тому особливим завданням для НПП "Синевир", як природоохоронної структури, стало збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності у природних умовах з дотриманням режиму охорони природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання; розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього середовища та бережливого використання природних ресурсів; еколого-освітня робота тощо. Турбота про природу - повсякденна справа співробітників Національного природного парку "Синевир".

Народження національного природного парку "Синевир" пов'язане з унікальним за своєю красою гірським озером під небесами із співзвучною назвою Синевир. Для збереження цього чарівного творіння природи у 1974 році було організовано ландшафтний заказник державного значення "Синевирське озеро", а у 1989 році створено НПП "Синевир", який взяв під охорону й ряд інших цінних природних об'єктів верхів'я Тереблянської долини Міжгірського району Закарпатської області. Площа НПП "Синевир" становить 43000 га.

Основними завданнями для НПП "Синевир", як природоохоронної структури, є:

    - збереження цінних природних комплексів і об'єктів; - створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності у природних умовах з дотриманням режиму охорони природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання; - розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та бережливого використання природних ресурсів; - еколого-освітня робота тощо.

Унікальність природи цього куточку Карпат полягає в її неповторності і естетичній цінності ряду об'єктів, зокрема озер Синевир і Озірце, болотних угідь Глуханя і Замшатка, гір Стримба і Негровец. А ще тут мальовничі краєвиди, дзюркотливі потічки, бурхливі водоспади, вічнозелені ліси - усе, що, наче магнетичною силою, притягує мандрівників не лише з України, але й з усього світу.

Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах - функціонує в Карпатському біосферному заповіднику як інформаційний еколого-освітній та історико-культурний осередок. Це єдиний в Україні такий музейний комплекс.

Музейна експозиція складається з двох відділів - "Природа Карпат" та "Природокористування в Українських Карпатах". У першому відділі можна ознайомитися з історією Карпатських гір, їх геологією, геоморфологією, основними типами ландшафтів, рослинним і тваринним світом. Його окрасою є дві діорами - "Карстова печера" і "Буковий праліс". Перша у деталях імітує інтер'єр карстової печери з сталактитами і сталагмітами. Діорама "Буковий праліс" представляє фрагмент первісних незайманих лісів, що збереглися на вапнякових скелях Угольки - одного з масивів Карпатського біосферного заповідника, де дерева досягають велетенських розмірів, а їх вік - 300-500 років.

У другій частині експозиції розкривається тема природокористування в Українських Карпатах від початку колонізації, що розпочалася в пізньому палеоліті, близько 20 тис. років тому, і до наших днів.

Загалом, увесь музейний комплекс поєднує природу і культуру, сиву давнину і погляд у завтра, а відвідання його наповнює новим змістом наше розуміння величі первозданної природи і самої людини як її частини.[20,110]

Географічний Центр Європи

Географічний Центр Європи розташований на території етнічної Гуцульщини, що обумовлює демографічний та культурний аспект регіону. Серед місцевого населення домінують українські горяни - гуцули. Загалом тут проживають представники понад 30 націй і народностей, зокрема угорці, румуни, італійці, євреї, росіяни тощо. Це сприяє поширенню різноманітних релігійних течій, серед яких переважають православ'я, греко - та римо - католицизм, а також окремі протестантські напрямки. З давніх часів регіону належала виключна роль в історичному розвитку центральної та східної Європи. Тут перехрещувалися торгові шляхи з Галичини та Буковини до Угорщини і Румунії, Словаччини і Чехії, інших країн.

Традиційними формами природокористування на Гуцульщині є заготівля і переробка лісу, землеробство та гірське скотарство. На їх основі сформувалися унікальні народні промисли, які не мають аналогів у світі. Самобутня культура гуцулів, їх унікальні звичаї, традиції та обряди стали візитною карткою всіх Українських Карпат. До найбільших та найцікавіших об'єктів природно-заповідного фонду України належить Карпатський біосферний заповідник. Створений Постановою Уряду України в 1968 році. З 1993 року входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. В 1997 році Радою Європи нагороджений Європейським дипломом. Загальна площа заповідника 57,8 тис. га. На його території охороняються найбільші в Європі промислові екосистеми, понад тисяча видів вищих судинних рослин, 64 види ссавців, 173 види птахів та десятки тисяч інших живих організмів. Карпатський біосферний заповідник є відомим науковим та еколого-освітнім центром Карпатського регіону, служить природною лабораторією для багатьох вітчизняних та зарубіжних установ. У заповіднику розгорнута широка мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні музей екології гір.[16,96]

Похожие статьи




Об'єкти ПЗФ Закарпаття - Туристичний потенціал Закарпатської області

Предыдущая | Следующая