Формування корпоративного духу організації як джерело її стабільного розвитку - Значення корпоративної культури

Корпоративна культура - це не тільки імідж певної організації, але й ефективний інструмент її стратегічного розвитку. Вона значно впливає на різні сторони діяльності працівників, на владні відносини і відносини контролю, на ставлення до трудової діяльності, міжособистісні стосунки усередині колективу, міжколективні відносини та відносини із зовнішнім оточенням. Ступінь її впливу залежить від рівня її сформованості. Як напрямок дослідження, корпоративна культура перетинається з такими науками, як менеджмент, соціологія, культурологія, психологія. Це дає змогу найповніше використовувати її, як інструмент ефективного управління, значно підвищити продуктивність праці, звести до мінімуму плинність кадрів.

Поняття "корпоративна культура" трактується неоднозначно. Так, наприклад, в енциклопедичному словнику управління персоналом є визначення поняття "корпоративний дух - причина, що визначає поведінку, дію та відображається на поведінці людей, що підтримують цілі певної організації та відчувають належність їй. Корпоративний дух виховується шляхом залучення працівників до справ організації та управління нею" [7, с. 14]. Ще у XIX ст. йшла розмова про наявність в організаціях корпоративного духу. Зокрема, А. Файоль стверджував, що зміцнення та підтримка корпоративного духу є одним із базових принципів управління підприємством. Формуючи поняття корпоративного духу, Файоль визначав: "Союз - це сила. А вона є результатом гармонії персоналу" [7, с. 14]. З цього можна зробити висновок, що корпоративний дух - це першоджерело корпоративної культури, її невід'ємна складова.

Вчені (Г. Л. Хаєт, С. А. Шапіро, Ю. Д. Красовський, Д. В. Задихайло) поняття корпоративної культури визначають по-різному, однак спільними у всіх ствердженнях є сукупність норм, цінностей та звичаїв, що існують у корпораціях. Зокрема, Г. Хаєт характеризує корпоративну культуру як "систему цінностей, переконань, вірувань, уявлень, очікувань, символів, а також ділових принципів, норм поведінки, традицій, ритуалів і т. д., які склалися в організації або її підрозділах за час діяльності та які приймаються більшістю співробітників" [7, с. 15]. С. Шапіро зазначає, що корпоративна культура - це система стверджень про те, що і як робиться в певній організації, яка пізнається менеджерами та іншими її співпрацівниками по мірі того, як вони зустрічаються з внутрішніми та зовнішніми проблемами. Розуміння культурних традицій дозволяє новим членам колективу правильно мислити, відчувати та розуміти оточуючих.

На погляд іншого науковця - Ю. Красовського, корпоративна культура є проясненням того, які суспільні цінності об'єднують працівників різних підрозділів і як цінності направляють їх діяльність у досягненні намічених корпоративних цілей. Автор стверджує, що корпоративна культура - поняття розширеного змісту, яке включає в собі багато організаційних субкультур, характерних для підрозділів корпорації. Корпоративна культура виявляється ефективною, коли зберігає "спільність різноманіття в корпорації" [7, с. 15]. Неефективною корпоративна культура стає тоді, коли така спільність руйнується, особливо тоді, коли зовнішні зміни вимагають внутрішніх перетворень, а члени колективу залишаються прибічниками попередніх ціннісних орієнтацій. Сильна корпоративна культура володіє докорінною властивістю: відкритості для "своїх" та замкнутості для "чужих". В цьому вона подібна релігії, де віра у містифіковані цінності визначає стиль життя "віруючих" та їх уклад життя. Така корпоративна культура є "релігією" успішних корпорацій і вони є успішними саме через те, що їх працівники "сповідують" певну корпоративну культуру. Не випадково поняття "культ" (лат. cultus - пошана, прихильність) є початковою основою поняття "культура" [7, с. 16].

В такому ж контексті корпоративну культуру характеризує Д. В. Задихайло. За його авторським визначенням корпоративна культура - це сукупність правил, звичаїв та сталої практики в галузі корпоративного управління, яка не отримала нормативного закріплення в законодавстві та базується на загальному культурному рівні суспільства, нормах моралі, діловій практиці тощо.

Будь-хто може вибрати для себе найбільш сприятливе визначення корпоративної культури, однак, зрозуміло, що у всіх визначеннях корпоративна культура представляє собою виявлення матеріального та духовного життя колективу: переважаючі в ньому моральні норми та цінності, прийнятий кодекс поведінки та звичаї, які формуються з моменту утворення організації та підтримуються більшістю її працівників.

У класичному розумінні корпоративна культура розглядається як інструмент стратегічного розвитку компанії через стимулювання інновацій та управління змінами. Фахівці підкреслюють, що корпоративна культура існує в будь-якій організації з моменту її виникнення. Вона орієнтована на внутрішнє середовище і проявляється, перш за все, в організаційній поведінці співробітників. Набуваючи професійного та особистісного досвіду, члени колективу формують своє відношення до різних явищ, а саме: місії організації, планування, факторів мотивації, виробництва, якості праці. Виділяють три рівні корпоративної культури: зовнішні прояви (поверхневий рівень), цінності і вірування (смисловий рівень), базові концепції і відносини (глибинний рівень). До поверхневого рівня належать видимі і відчутні елементи культури: манера поведінки, мова, правила, фірмові і товарні знаки, фірмовий одяг, інтер'єр приміщень, архітектура будівель. Смисловий рівень культури формує цінності і вірування корпорації, роз'яснює мету її існування. На глибинному рівні цінності сприймаються автоматично на підсвідомості і вважаються істинними, незамінними, такими, що не потребують узаконення.

На думку експертів корпоративний дух - це вищий прояв командності в роботі - вдало розподілених ролей, виявлених лідерів, розвиненого відчуття взаємовиручки.

Про корпоративний дух заговорили з виникненням західних компаній, де корпорація - це величезна фабрика, і кожен працівник не просто гвинтик, а необхідна ланка, що працює на всю фабрику.

Людина - істота товариська. Люди завжди живуть групами - сім'ями, класами, компаніями. Лише пізнаючи власне оточення, позицію чи в нім себе, впливаючи один на одного людина стає особою і проявляє себе як особа. Ще античні філософи учили: група не пригнічує індивіда, вона його створює і удосконалює. І це ще питання, чи протистоїть колективізм індивідуалізму, або ж це два імена одного явища. Просто все залежить від відповідності цих понять.

Якщо взаємовплив осіб, фахівців не велике - цей достаток називається "натовпом" - аморфною масою, хаосом. Особа, людські якості в цій системі пригнічені, занижені.

Колектив - навпаки, це структура фахівців, - осіб, професіоналів. Вища форма колективізму називається солідарність.

І хоча корпоративний дух - це цінність протестантської етики, ми її розуміємо по-своєму. Корпорація розуміє, що одними грошима не утримаєш, потрібно придумувати ще якісь символічні прихильності. Колектив - це інше. Корпорація будується на формальних, прописаних в інструкціях стосунках, колектив - на прихованих, неформальних. Дух корпорації - така гра, сприяюча підвищити продуктивність, ефективність роботи. Щоб люди більше викладалися, їх треба мотивувати, а дух колективізму перш за все передбачає, що потрібно присягати колективу на вірність. Ти можеш погано працювати, але ти вже будь добрий на збори колективу прийди і прийми участь. Якщо який-небудь відмінний співробітник не здає на день народження колезі гріш, то він тут же стає поганим. І, швидше за все, цей співробітник потім вирішить піти, коли йому набридне "контроль і турбота колективу" [7, с. 19].

Похожие статьи




Формування корпоративного духу організації як джерело її стабільного розвитку - Значення корпоративної культури

Предыдущая | Следующая