Сполучник - Морфологічні норми текстів документів

Сполучником називається службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення, частин складного речення та складових частин тексту.

Сполучник не має лексичного значення, не змінюється, не буває членом речення, не входить ні до члена речення, ні до частин складного речення.

За будовою розрізняють сполучники Прості, складні Й Складені.

Прості - це сполучники, які складаються з одного слова: Та, і, що, а, але Та ін.

Складні - сполучники, утворені тісним поєднанням повнозначних слів із частками або прийменниками: Щоб, якщо, якби, неначе і т. ін.

Складеними називаються сполучники,, утворені із двох або більше слів: тому що, а як же, у міру того як, дарма що, хоч би.

За походженням сполучники бувають непохідні (а, але, та, і, бо) І похідні, які перейшли в сполучники з інших частин мови (через те що, тому що, незважаючи на те що).

За вживанням виділяють Неповторювані сполучники (а, але, проте), повторювані (і... і, то... то, чи... чи, або... або) Та Парні (хоч..., але; як..., так; не тільки..., а й).

Сполучники Сурядності поєднують рівноправні, синтаксично незалежні одна від одної мовні одиниці - слова, частини складного речення, речення чи групи речень у тексті.

До них належать:

    А) єднальні: І, й, та (=і),ні...ні. Вони означають поєднання або приєднання. Б) протиставні: А, але, та (=але), проте, зате, однак, Які виражають зіставлення або протиставлення. В) розділові: Або, чи; або... або, чи... чи, то... то, чи то... чи то, Які вказують на несумісність явищ або їхню черговість.

Сполучники Підрядності з'єднують залежну частину складного речення з головною.

До сполучників підрядності належать:

    1) означальні: Що, щоб, неначе, ніби, як; 2) з'ясувальні: Що, як, щоб, ніби, мов; 3) ступеня і способу дії: Щоб, що, як, чим, тим, мов, наче, неначе; 4) часу: Як тільки, як, коли, поки, щойно, ледве; 5) причинові: Бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що; 6) умовні: Якщо, якби, коли б; 7) мети: Щоб, для того щоб; 8) допустові: Незважаючи на те що, хоч, дарма що, хай.

Серед сполучників є багато синонімічних, які в реченні можуть заміняти один одного (у межах кожної групи). Деякі сполучники підрядності (напр., Що, як, щоб) Можуть виражати різні відношення між частинами складного речення.

Правопис сполучників:

Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: Адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб і та ін.

Окремо пишуться:

А) сполучники з частками б, би, ж, же; Або ж, адже, ж, але ж.

Б) складені сполучники: Дарма що, для того щоб, замість того щоб.

Через дефіс пишуться сполучники Отож-то, Тим-то, Тільки-но, Тому-То. [5, с. 303]

Похожие статьи




Сполучник - Морфологічні норми текстів документів

Предыдущая | Следующая