Прикметник - Морфологічні норми текстів документів

Прикметником Називається значуща самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета й відповідає на питання: Який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? котрий? котра? котре? котрі? Наприклад: Щасливий, короткий, зелена, братове, високі.

Прикметники змінюються за родами, числами, відмінками: Високий, висока, високе, високі, високого, високої.

У словосполученні виступає здебільшого залежним словом: лан (який?) широкий, Але може бути й головним: ширший (за що?) за море.

У реченні найчастіше виступає означенням, але може бути й присудком: Синє небо чисте й прозоре.

Прикметники поділяються на три групи: якісні, відносні й присвійні.

Якісні вказують на таку ознаку, яка може бути у предмета більшою чи меншою мірою: Чорний - чорніший, найчорніший. Вони можуть утворювати словосполучення із залежними прислівниками Дуже, надзвичайно, надто, занадто, досить Тощо.

Відносні прикметники Вказують на ознаки предметів за різноманітними відношеннями між предметами. Наприклад, відношення до місця й часу: Весняна пора; До матеріалу: Сталевий прут, шовкова сукня; До національності: Українська мова.

Присвійні позначають належність чого-небудь людині чи тварині і відповідають на питання Чий? чия? чиє? Наприклад: Дідусеві окуляри.

Прикметники мають здатність переходити в інші групи за значенням:

    А) якісні у відносні: Помаранчева квітка - помаранчева революція; Б) відносні у якісні: Металевий стрижень - металевий голос; В) присвійні у відносні та якісні: Лебединий пух - лебедина зграя - лебедина пісня.

Якісні прикметники при порівнюванні ознак предметів можуть вказувати на неоднакову міру якості. У зв'язку з цим розрізняються два ступені порівняння: Вищий і найвищий.

Вищий ступінь показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою (або меншою) мірою, ніж в іншому: Сьогодні погода холодніша, ніж учора.

Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: Дніпро - найдовша річка України.

Кожен зі ступенів має дві форми: просту й складену.

Проста форма вищого ступеня Порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш, - ш: Милий - миліший, ніжний - ніжніший. У деяких прикметників при таких змінах можуть випадати суфікси -к, - ок, - ек: Глибокий - глибший, далекий - дальший.

При додаванні суфікса -ш у складі прикметників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються буквами Жч і Щ. У вищому ступені прикметників Г, ж, з перед суфіксом -Ш змінюються на -Жч, А С + Ш - на -щ: Високий - вищий, дорогий - дорожчий, але: Легкий - легший.

Проста форма найвищого ступеня порівняння Утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса Най: Кращий - найкращий. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами -як, -що: Якнайзручніший, щонайвродливіший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою приєднання слів Більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: Більш вдалий, менш вередливий.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання слів Найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: Найбільш зручний, найменш приємне.

Не мають ступенів порівняння прикметники, що називають абсолютну якість: порожній; прикметники, утворені за допомогою суфіксів - еньк-, - есеньк-, - езн-, - енн-, - уват-: гарнесенький, величезний, широченний, білуватий.

Деякі якісні прикметники чоловічого роду в називному й знахідному відмінках можуть мати, крім Повної (зелений, повний), Ще й Коротку форму (ясен день). Короткі прикметники мають нульове закінчення.

Прикметники жіночого, середнього роду та множини в називному, й знахідному відмінках мають, крім звичайної Стягненої (висока, високе, високі), нестягнену Форму (високая, високую).

Короткі та нестягнені форми прикметників вживаються здебільшого в поетичному стилі мовлення: Стоїть гора високая, а за нею вища (Народна пісня).

Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками. Форма прикметника визначається тим іменником, від якого цей прикметник залежить у словосполученні чи реченні.

За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи - Тверду і м'Яку.

До Твердої групи належать:

    А) Якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -Ий: Безладний, безпорадний, безробітний, бідолашний, величний; Б) Присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа - -їв), -Ин (після голосного та апострофа - -їн), які в називному відмінку однини чоловічого роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Батьків, дідів; В) Усі короткі форми прикметників: Варт, винен, жив, здоров.

До м'якої групи належать:

    А) Відносні Прикметники, що мають основу на м'який приголосний -Н і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ій (після голосного - Їй): Безодній, будній, верхній, весінній; Б) Усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: Ближній, внутрішній, вчорашній, давнішній, домашній. В) Відносні прикметники з основою на -й: Безкраїй, Довговіїй; відносні прикметники з відтінком присвійності: Братній, орлій, А також якісний прикметник Синій.

Відмінювання прикметників відбувається в Однині (тверда, м'яка група) і в Множині (тверда і м'яка група). [11, с. 210]

Способи творення прикметників:

Префіксальним способом прикметники утворюються від: прикметників: високий - невисокий; іменників (із прийменником Без): Без меж - безмежний.

Суфіксальним способом прикметники утворюються від: іменників: Книга - книжний, книжковий; прикметників: Білий - біленький, білесенький, білісінький, білуватий; дієслів: Гнути - гнучкий; Прислівників: Вчора - вчорашній.

Префіксально-суфіксальним способом прикметники утворюються від іменників: Без талану - безталанний.

Основоскладанням утворюються прикметники від: двох прикметників: Кислий і солодкий - кисло-солодкий; і сполучення іменника і прикметника або числівника: Довгі ноги - Довгоногий.

Складно-суфіксальним способом (складанням основ з додаванням суфікса) утворюються прикметники від словосполучень: П'ятнадцять років - п'ятнадцятирічний.

Правопис префіксів:

    А) префікс Пре- вживається переважно у якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: Прегарний, прекрасний. Б) префікс При- вживається у прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками зі значенням наближення: Прикордонний; Неповноти дії: Присісти Та приєднання: Прибити; В) префікс прі - вживається тільки у словах прізвисько, прізвище.

Правопис суфіксів:

    А) -н (-ий) у більшості якісних і відносних прикметників: Дружний; Б) -н (-ій) у небагатьох прикметниках (переважно відносних), в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження після Ж, ш: Братній, всесвітній, незабутній; В) -ин (-їн) у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни: Баба - бабин, тітка - тітчин; Г) -ин, - ичн, - ист пишуться після твердих приголосних: Бджолиний, голубиний, історичний;

Г) -Ічн після м'яких приголосних: Академічний;

    Д) -їн, - їст, - їчн - після голосних та апострофа: Героїчний, солов'їний; Е) -ев уживається після м'яких або шиплячих приголосних, якщо наголос падає переважно на основу слова: Березневий, грушевий, овочевий;

Є) -ев пишеться після м'яких Н, т або Й: Дієвий, життєвий;

Ж) -ов вживається в прикметниках, якщо перед ним стоїть твердий приголосний або шиплячий (Ж, ч, Ш, щ), м'який приголосний або Й: Вітровий, казковий, гайовий;

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов, - ев (-єв) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду: Робітникові, робітникове.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси - ов, - ев - (-єв-) чергуються з - ів (-їв): майстрова - майстрів.

    З) -уват, а після м'яких приголосних -юват, уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: Синюватий, темнуватий; И) -Оват уживається в прикметниках, якщо наголос падає на О: Плисковатий, стовбоватий;

І) -овит уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: Гордовитий, грошовитий, талановитий;

Ї) прикметникові суфікси -анн, -енн, які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома Н: Невблаганний, нездоланний. Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі;

    Й) у прикметниках, твірна основа яких закінчується на Н, приєднання суфіксів -Н-, - н- викликає подвоєння Н: Осінній, ранній, туманний; К) перед суфіксами -ськ деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси: -к, -ць, -ч + -ськ дають -цьк-: Гірник - гірницький; -г, - ж, - з + -Ськ дають -зьк: Париж - паризький; -Х, -ш, -с + -Ськ- Дають -ськ: Товариш - товариський; Л) приголосні основи -к, - ц(ь) перед суфіксом -н змінюються на -Ч: Безпека - безпечний, сонце - сонячний. Приголосний основи -ч зберігається: Ніч - нічний.

Складні прикметники пишуться разом:

    А) складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом: Чорноземний (чорнозем); Б) складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: Загальноосвітній (загальна освіта); В) складні прикметники з другою дієслівною частиною: Волелюбний, деревообробний. Прикметники з другою префіксальною дієслівною частиною пишуться через дефіс: Вантажно-розвантажувальний; Г) складні прикметники, у яких першим компонентом виступає прислівник: загальнодержавний; Так само й такі, у яких другою складовою частиною є дієприкметник: Вищезгаданий, але: Трохи вище зазначений (параграф), бо є пояснювальне слово; Д) складні прикметники (з двох або кількох компонентів), у яких основне смислове навантаження передається останнім прикметником, а попередні лише звужують, уточнюють його зміст. Такі прикметники, як правило, мають термінологічне значення: Вузькодіалектне (мовне явище), також - Глухонімий; Е) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: Двадцятиповерховий, стодвадцятип'ятирічний, Але 125-річний;

Є) складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників: Поперечношліфувальний (поперечний шліфувальний верстат).

Через дефіс пишуться:

    А) складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс: Віце-президентський (віце-президент); Б) складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: Культурно-технічний; між компонентами цих складних прикметників, не з'єднаними в одне слово, можна вставити сполучник І: Аграрний І Сировинний, навчальний І Виховний; В) складні прикметники, у яких перша частина закінчується на -Ико (-іко): Буколіко-романтичний, діалектико-матеріалістичний. Г) складні прикметники з першою частиною Військово-, воєнно-: Військово-морський, військово-спортивний, воєнно-стратегічний;

Г) складні прикметники, у яких перша частина не має прикметникового суфікса, але яка за змістом є однорідною з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука О або Е: М'ясо-молочний, крохмале-патоковий;

    Д) складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: Блакитно-синій, гіркувато-солоний, кисло-солодкий, Але: Жовтогарячий, червоногарячий (окремі кольори); Е) складні назви проміжних сторін світу: Південно-східний, північно-західний;

Є) складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 20-річний, 10-поверховий.

Похожие статьи




Прикметник - Морфологічні норми текстів документів

Предыдущая | Следующая