Прийменник - Морфологічні норми текстів документів

Прийменник - незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні: Рахувати до ста, збиратися в дорогу.

Прийменник з іншими частинами мови може вказувати на:

    - об'єкт дії: Подарунок (для кого?) Сестри, писати (про кого?); - напрямок: їхати (куди?) На море, йти (куди?) До лісу; - місце: Росте (де?) Біля криниці; - причину: Заспівав (з якої причини?) Від радості; - мету: Зібратися (з якою метою?) Для гри; - час: Залишити (на скільки?) До завтра.

Один і той самий прийменник може виражати різні смислові відношення: Росте за хатою (місце) - Прийти за годину (час). Одне й те саме значення може бути виражене за допомогою різних прийменників: Росте біля дороги, росте, при дорозі.

Прийменники можуть вступати в синонімічні й антонімічні зв'язки: при, біля, неподалік (синоніми); в - з, під - над (антоніми).

За походженням прийменники поділяються на дві групи: Похідні й Непохідні.

До Непохідних належать прийменники, спосіб творення яких визначити неможливо: До, без, на, під, при, тощо.

Похідними називаються прийменники, що утворилися від іменних частин мови та прислівників, а також поєднанням прислівників та іменників з непохідними прийменниками: Внаслідок, край, довкола, кругом.

Кожний прийменник уживається з тим чи іншим непрямим відмінком. Прийменники Біля, для, від, без, до, з-за, з-під, крім, серед, після Вживаються тільки з родовим відмінком; прийменники Крізь, про, через - тільки зі знахідним відмінком; прийменник При - тільки з місцевим. Прийменники На, по можуть вживатися із знахідним і місцевим (стояти на березі), прийменники Над, під - із знахідним і орудним (під'їхав під хату)Відмінками.

Українському прийменнику До, Що завжди вживається з родовим відмінком, у деяких словосполученнях відповідає російський -К який вимагає давального відмінка: Звернувся до нього - обратился к нему.

Прийменник Із вживається з родовим, місцевим, орудним відмінками.

В українській мові чергуються прийменники У -В, І - Й, З - Зі - Із -Зо.

У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови: між приголосними, на початку речення перед приголосним, незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними В, Ф, а також перед сполученнями літер Льв, Св, Тв, Хв і под., після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним.

В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних між голосними, на початку речення перед голосними, після голосного перед більшістю приголосних (крім В, Ф, Льв, Св, Хв).

Сполучник і в ряді випадків чергується з й у тих самих позиціях, що й у - в.

І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з початковим приголосним звуком, на початку речення.

Й уживається, щоб уникнути збігу голосних: між голосними, після голосного перед приголосним.

Чергування І - Й не відбувається при зіставленні понять: Дні і ночі;Перед словом, що починається на Й, Є, Ї, Ю, Я, після паузи.

Чергування З - Зі - Із - Зо уживається: перед голосним початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова, перед приголосним (крім С, ш), рідше - сполученням приголосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи. Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають Із або Зі.

Із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (З, С, Ц, Ч, Ш, Щ) та між групами приголосних. Зі вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають З, С, Ш, Щ незалежно від паузи та закінчення попереднього слова.

Похідні прийменники пишуться разом, окремо й через дефіс.

Разом пишуться:

А) складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді - трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: Внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, навколо, напередодні;

Б) складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: Задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад.

Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими З-, Із-: З-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, З-посеред, з-проміж.

Окремо пишуться прийменникові сполуки: У (в) рази під кінець, під час, що ж до.

Похожие статьи




Прийменник - Морфологічні норми текстів документів

Предыдущая | Следующая