Дієприкметник як форма дієслова - Морфологічні норми текстів документів

Сама назва свідчить про те, що ці слова пов'язані з дією і водночас мають ознаки прикметника. Дієприкметник - це особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.

Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид - доконаний або недоконаний, та час - теперішній або минулий.

Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: Планувати - планований (недоконаний вид), Запланувати - запланований (доконаний вид).

Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, - у минулому чи тепер: Посивілий (минулий час), Сивіючий (теперішній час).

Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), Числами (підкреслені - множина), відмінками (Н.: Почорнілий; Р.: Почорнілого; Д.: Почорнілому І т. д.); залежить від іменника (порівняйте; Жовте листя; пожовтіле листя); У реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно Зоране поле. Поле Зоране вчасно).

На відміну від прикметників дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте: біла стіна - побілена стіна.

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається Дієприкметниковим зворотом. Наприклад: На шляху розвитку кожної мови позначились історичні події, Пережиті її народом (Б. Антоненко-Давидовин). Дієприкметниковий зворот, що стоїть, після пояснюваного слова, відокремлюється від інших частин речення комою або, якщо після нього речення продовжується, - двома комами: Історичні події, Пережиті народом, позначилися на шляху розвитку його мови. В усному мовленні - виділяється, одною або двома паузами.

Якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед пояснюваним словом, він ні паузою в усному мовленні, ні комою на письмі не виділяється: На шляху розвитку кожної мови позначились пережиті її народом історичні події.

Дієприкметники відмінюються так само, як прикметники твердої групи, - за родами (в однині), числами і відмінками: [11, с. 277]

Активні і пасивні дієприкметники:

    1. Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: Атакуючий загін, дозрілий плід. [11, с. 278] 2. Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: Розв'язана задача, пошитий костюм. [11, с. 278]

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки виду і часу, а тому й переходити до розряду власне прикметників.

Необхідно розрізняти дієприкметники і прикметники, до складу яких входять суфікси -Уч, -Ач, іноді -Єн: Блискучий виступ, сипучі піски. Виділені слова утворені не від дієслівної основи теперішнього часу або ж називають постійну ознаку.

У ряді випадків дієприкметник і утворений від нього прикметник розрізняються тільки наголосом. У дієприкметників наголос на корені, у прикметників - на суфіксі: Печена картопля - дієприкметник; Печена картопля - Прикметник.

Написання дієприкметників:

    1. У дієприкметникових суфіксах -Н, -Єн завжди пишеться одне Н: Згаданий, втілений. 2. Із двома Н пишуться прикметникові суфікси -Енн, -Анн, що вказують на можливість чи неможливість дії (невблаганний, нескінченний) Або на високу міру ознаки (височенний). На відміну від дієприкметникових такі суфікси завжди наголошені. Порівняйте: Неоцінений товар (дієприкметник); Неоціненний скарб (прикметник). 3. У написанні Не з дієприкметниками керуються такими правилами:
      - Не пишеться Разом, якщо дієприкметник є означенням і не має залежних слів. Але за наявності протиставлення не пишеться окремо. - Не пишеться Окремо, якщо: у реченні є залежні від дієприкметника слова, та дієприкметник є в реченні присудком.

Дієприкметник - елемент книжного мовлення. В усному мовленні (у розмовно-побутовому стилі) він уживається рідко.

До широко вживаних у всіх книжних стилях належать пасивні та активні дієприкметники минулого часу.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються здебільшого в науковому та діловому мовленні (досліджувана проблема).

Активні дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко, тоді, коли немає залежних від них слів. Здебільшого їх замінюють підрядними реченнями. Активних дієприкметників минулого часу з суфіксами -Ш, - вш в українській мові немає.

Безособові форми дієслова на - но, - то

Дієслова в безособовій формі на -но, - то, на відміну від дієприкметників, не вказують на ознаку предмета за дією, а виражають дію, яка поширюється на якийсь предмет. Такі форми обов'язково вживаються з додатком, вираженим іменником або займенником у знахідному відмінку без прийменника. При безособових формах на -но, - то може стояти іменник в орудному відмінку.

Безособова форма дієслова на -но, - то твориться від пасивних дієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: Прочитаний - прочитано, виконаний - виконано. (табл. № 1) Ця форма - незмінювана. Вона, як і безособові дієслова, вживається в ролі присудка в безособових реченнях. При ній підмета не буває, але є прямий додаток, виражений знахідним (чи родовим) відмінком без прийменника: школу збудовано, доповідь заслухано, всі питання розглянуто, помилок не помічено.

Похожие статьи




Дієприкметник як форма дієслова - Морфологічні норми текстів документів

Предыдущая | Следующая