Давньогрецький поліс як тип суспільного і державного устрою - Політико-правова думка Платона

Нашу подорож у минуле, в історію політико-правової думки, неможливо уявити собі без тривалої "зупинки" на території Стародавньої Греції. Адже тут зародилась наука про політику. Саме тут з'явились РЕАЛІСТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ВЛАДИ (на відміну від її міфологічних тлумачень), що, в свою чергу, спонукало до виникнення нового суспільно-державного устрою, до утвердження ДЕМОКРАТИЧНОГО ПРАВЛІННЯ.

Поява таких новацій значною мірою зумовлювалась специфікою суспільно-політичного ладу в давній Греції.

Країна тоді складалась із незалежних ПОЛІСІВ, тобто невеликих, інколи й зовсім крихітних, держав. "Поліс", нагадаємо, дослівно перекладається як "місто-держава". В його володіння входили місто і прилеглі до нього поселення. Полісна організація спиралася на економічний та політичний суверенітет*, який поширювався на всю полісну територію, передбачав для кожного громадянина можливість, а часто й обов'язок брати участь у вирішенні державних питань, у визначенні долі своєї батьківщини. Тим самим поліс виступає в історії як реальна єдність політичної структури і громадянського суспільства - єдність, що сприяла розвитку полісного патріотизму, духу рівноправності й свідомого виконання законів вітчизни, які, як правило, закріплювались у вигляді писаної конституції.

КОНКРЕТНІ ФОРМИ ПОЛІСНОГО УСТРОЮ ВІДЗНАЧАЛИСЬ ВЕЛИКОЮ РІЗНОМАНІТНІСТЮ, ПОВ'ЯЗАНОЮ З ТЯЖІННЯМ КОНКРЕТНИХ ДЕРЖАВ ДО ДЕМОКРАТИЧНИХ ЧИ ОЛІГАРХІЧНИХ СТРУКТУР. ЦЕ ВИЯВЛЯЛОСЬ НА ПРАКТИЦІ В РІЗНОМАНІТНОСТІ РОЗПОДІЛУ ВЛАДИ МІЖ НАРОДНИМИ ЗБОРАМИ ГРОМАДЯН І ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ (У РИМІ ПІЗНІШЕ - СЕНАТОМ), ЯКА ІСНУВАЛА У КОЖНОМУ ПОЛІСІ.

Полісне життя у греків складалось так, що воно, здається, просто не могло не стимулювати розвиток суспільно-політичної думки. Його загальною рисою, починаючи з VII-VI ст. до н. е., була боротьба між родовою АРИСТОКРАТІЄЮ (це була спадкоємницька знать із сімей рабовласників) і торгово-ремісничими колами, які разом із значними прошарками селян складали основу ДЕМОКРАТІЇ. Залежно від переваги тієї чи іншої сторони державна влада у полісах набувала форми чи то аристократичного правління (наприклад, у Спарті), чи демократії (як в Афінах). При цьому існували й перехідні форми: олігархія, правління тиранів і т. д.

Соціальне "тертя" між аристократами і демократичними низами, політичне суперництво між ними часто "викрешувало" небезпечні іскри розбрату, з яких подеколи розгоралось і потім довго не вщухало полум'я внутріполісної чи навіть міжполісної війни (однією з них була хрестоматійно відома усім Пелопо-неська війна). Траплялось, правда, що гострі соціальні міжусобиці заганялись углиб суспільного життя, підступно тліли серед дрібних внутріполісних незгод, примушуючи інколи легко здригатись то "демос", то "арістос", аби потім зненацька - вулканоподібно - струсонути увесь поліс жорстоко-кривавим переворотом...

Але були й зовсім інші випадки. На рубежі VII-VI ст. до н. є. давньогрецький поліс дав незабутній політичний урок усій наступній світовій цивілізації. В Афінах, де низи зазнавали неабиякого гноблення з боку привілейованих верхів і де ось-ось мала б вибухнути запекла війна, обом класам вдалося уникнути насильства. Яким чином? Конфліктуючі сторони звернулись до одного розсудливого і мудрого афінянина з проханням... переглянути афінські закони. Це був, мабуть, найщасливіший політичний вибір з усіх тих, пам'ять про які зберегла людська історія! Це була перша в історії людства безкровна і мирна революція - ДОКОРІННЕ РЕФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬСТВА в умовах крайнього соціального напруження, що започаткувало шлях афінського народовладдя до класичної давньогрецької демократії. під владу емоцій. Політична істина стає могутнім фактором суспільного життя тоді, коли вона справді очищається від усяких пристрастей, а поміркованість, справедливість, мужність і розум - засоби такого очищення.

Похожие статьи




Давньогрецький поліс як тип суспільного і державного устрою - Політико-правова думка Платона

Предыдущая | Следующая