Загальні особливості української філософії - Традиції та особливості розвитку філософської думки Русі-України

Українська філософія, як і кожна інша національна філософія, в своєму історичному існуванні постає складовою частиною загальносвітового та європейського філософського процесу. Але суттєвою її відмінністю від багатьох інших є відсутність природного процесу зародження та розвитку в межах національної культури. Українська філософія з самого початку була запозичена з Візантії разом із християнством у досить вже розвиненому стані. Це, звичайно, не могло не накласти відбиток на її тематику та методику вирішення світоглядних проблем.

Крім того, своєрідність українській філософії надали ментальність українців, їх особливі риси характеру, а, відповідно, й особливості світогляду.

Своєрідність праці на родючих українських землях з покоління в покоління сприяла формуванню численно малих соціальних груп на противагу великим патріархальним родинам, що утворювалися на північних і північно-західних землях. Це якраз суттєво впливало на формування в українців такої провідної риси, як індивідуалізм, що був поєднаний з ідеєю рівності, повагою до окремого індивіда, уважне ставлення до його свободи. На світоглядно-ментальному рівні ця риса знаходила своє відображення в українській філософській думці у вигляді домінування екзистенційних мотивів. З урахуванням таких особливостей вираження філософських позицій проходило частіше у стилі діалогів, філософії було властиве багатоголосся.

Емоційне та шанобливе ставлення до землі на тому ж світоглядно-ментальному рівні знайшло своє виявлення у вигляді антеїзму (Антей - давньогрецький персонаж, що черпав свою життєву силу від матері-землі). Це сприяло формуванню надзвичайної працездатності та працелюбності українського народу.

Значний вплив мало й те, що з давніх часів український народ знаходився у ворожому оточенні (особливо ворожий кочовий степ). Така ситуація знайшла свій відбиток у формуванні межового світовідчуття - гостре емоційне переживання сьогоденного життя, життєлюбність, поетичне сприйняття оточуючої природи, виявлення пріоритету "серця" над "головою". Це накладало значний відбиток на вияв української філософської думки. Тобто проблеми світу, природи, людини сприймалися емоційно (через "серце"), подавалися зі значним ступенем впливу та вияву емоцій, почуттів, моральних поглядів. Тобто кордоцентрично (від лат. согdіs - серце).

Головними рисами (тенденціями) української філософської ментальності можна назвати: антеїзм; екзистенційність; кордоцентризм. Вони є не єдиними рисами.

На основі численних досліджень та осмислень можна стверджувати існування таких основних особливостей українського національного характеру: емоційність і чутливість; сентиментальність та естетизм; психічна рухливість; шанування індивідуальної свободи; релігійність. Ці риси національного характеру й особливості світосприйняття українців позначились і на певних особливостях української філософії. Вона:

    - поставала переважно внутрішнім явищем української культури; - ніколи не виявляла схильностей до абстрактно-раціональних системних побудов; - завжди проявляла схильність до моральних настанов та життєвого повчання; - переважно позитивно ставилася до релігії, до шанування вищих духовних цінностей; - досить сильно була обернена в бік історичних та історіософських осмислень особливостей долі як українського народу, так і слов'янства в цілому; - досить сильно була інтегрована у літературу, громадсько-політичну думку, культурно-історичні процеси.

Відтак вищевказане досить повно обгрунтовує причину, чому дуже часто замість терміна "українська філософія" вживається термін "українська філософська думка".

Похожие статьи




Загальні особливості української філософії - Традиції та особливості розвитку філософської думки Русі-України

Предыдущая | Следующая