"Ідеальна держава" Платона та сучасність
Платон - віртуозний давньогрецький констуктор базових ідей майбутнього тоталітаризму. На противагу реалісту Сократу, грецький мислитель Платон (427-347 pp. до н. є.) розвинув у своїй філософії таку політичну надбудову, такий "ідейний каземат" (у формі утопічної концепції державного правління), виникнення якого ознаменувало початковий рух політичної теорії у напрямку, м'яко кажучи, далекому і від людської свободи, і від реально втілюваних можливостей державної влади. Сказане, звичайно, не означає, що творчу ідейно-політичну спадщину Платона слід оцінювати однозначно і то лише суто негативно. Зовсім ні. У ній міститься багато значних ідей із галузі гносеології (теорії пізнання), мистецтва, сфери культури тощо. Та й у теорії політики він залишив для нащадків щедрий ужинок аналітичного матеріалу, осмислення якого протягом століть і тисячоліть мало повчальне значення. Тим більше в галузі держави і права, політики.
Не випадково двома найбільшими творами Платона стали книги, назви яких говорять самі за себе - "Держава" і "Закони". Політико-правова тематика досліджується і в інших численних платонівських діалогах, таких, як "Апологія Сократа", "Політик", "Крітій", "Протагор" та інші-усіх цих праць їх автор постає перед нами як великий філософ держави, права і політики. До його позитивних політико-правових здобутків слід зарахувати: характеристику тогочасних (полісних) форм держави, їх розгорнутий аналіз і класифікацію; високе поцінування Платоном ролі політичних знань у державному правлінні; похвала помірності і середньому достатку громадян; розвінчання хижацької природи міжполісних війн, їхньої агресивної спрямованості тощо. До цього ряду належить Платонова полеміка з софістами, розвінчування ним спекулятивних тлумачень державного правління, політичних софізмів.
Продовжуючи сократівські традиції, Платон ставився до демократії, до "принципу жеребкування" підозріло, він гостро засуджував "владу натовпу". Згідно з його думкою, натовп, який рветься у політику, неодмінно блукатиме там у пітьмі псевдоідей. Це завжди призводить до суцільної втрати моральних орієнтирів, до згубної переоцінки цінностей: "невігластво натовп називає освіченістю, розгнузданість - свободою, розпусту - прекрасним благодіянням, безсоромність - мужністю" ("Держава", 561). Софісти ж, лукаві демагоги, потураючи забаганкам натовпу, посилюють ці ганджі, одночасно перетворюючи його у "величезного і сильного звіра" ("Держава", 493 в). Загалом же для людей, які живуть в умовах порочного державного ладу, стає характерним хибний вибір цінностей, ненаситне прагнення до псевдоблаженства: у полісах, де встановилася тимократія (влада честолюбців), це проявляється у нестримній пристрасті до воєнних успіхів, в олігархії - до багатства, в демократії - до безмежної свободи. Саме це, за Платоном, губить даний устрій. Таким чином, кожна негативна форма держави гине через внутрішні суперечності, властиві її власному принципу, через зловживання цим принципом.
Особливо вдале у Платонових текстах пояснення причин виникнення тиранії, її критика. Як випливає із міркувань мислителя, тиранія є завершальною формою, кінцевою стадією падіння "п'яної демократії", тобто такого демократичного устрою за якого люди, котрі його встановили, "сп'яніли від свободи". З такої rope-демократії і виростає тиранія - надмірна свобода перетворюється у надмірне рабство. Тиран, пише Платон добивається влади як "висуванець народу" ("Держава", 565 я). Тиранія - найгірший тип державного правління, де панує буйне беззаконня, стають нормою вбивства розумних людей, тих, хто заявляє про себе як потенційний противник режиму, де насаджується безперервне і жорстоке насильство. Тиранія - царина найгіршого правителя, оточеного юрбою мерзотників. Підсумовуючи цю частину викладу, підкреслимо, що розвінчання Платоном злодіянь тиранії, яке дано у безсмертній восьмій книзі "Держави", вважається одним з найкращих і найбільш виразних зразків критики тиранічного правління у всій світовій літературі!
"ТИРАНІЯ ВИРОСТАЄ ІЗ ДЕМОКРАТІЇ, ІНАКШЕ КАЖУЧИ, ІЗ КРАЙНЬОЇ СВОБОДИ ВИНИКАЄ НАЙБІЛЬШЕ І НАЙЖОРСТОКІШЕ РАБСТВО". Платон
Головною причиною занепаду держави Платон вважав "корозію" людської моралі. Тиранічний лад, заявляв філософ, з'являється у тих полісах, де вона вкрай зіпсована. Ці та інші платонівські ідеї займають провідне місце в античній ідейно-політичній спадщині.
І все ж таки загальна концепція політичного вчення Платона принесла йому вельми сумну славу. З певних позицій можна говорити навіть про велику інтелектуальну трагедію Платона як політичного мислителя. Недарма з перших десятиліть XX віку політична концепція Платона стала розглядатись рядом видатних спеціалістів-державознавців, мислителів - П. Новгородцевим, К. Поппером та ін.- як ідейна попередниця казармено-тоталітарного режиму.
Справа у тому, що в цій концепції провідне місце належить проекту (утопії) ідеальної держави, який був сконструйований самим Платоном. Створивши нормативну ідеальну модель "абсолютно досконалої держави" (у книзі "Держава" це був аристократичний устрій, а в "Законах" - з'єднано воєдино два начала: монархію і демократію), він прагнув перетворити цю теоретичну конструкцію в основу для здійснення "єдино правильної" політики.' Якими ж були компоненти цієї моделі?
- 1. В ідеальній державі Платона ПОЛІТИЧНА ВЛАДА Є ПЕРВИННОЮ ЩОДО ІСНУЮЧИХ У СУСПІЛЬСТВІ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН. Влада держави має, по суті, божественний, а тому всеохоплюючий характер. У ній закони, норми, правила життя людей надаються згори, осягаються - як божественний дар - винятково мудрими філософами ("з тонкою душею"), котрі, згідно з Платоном, повинні бути одночасно і державними правителями. Найвищим органом влади у платонівському проекті є НАДЗВИЧАЙНИЙ ОРГАН - так звані "Нічні Збори" із 10-ти найбільш мудрих і поважних віком стражів. Вони причетні до космічних і політичних знань. 2. Платон прискіпливо вибудовує у своїй утопії розгалужену систему підпорядкування всіх членів суспільства заданим законом державного правління. ВІН НЕСТРИМНИЙ РЕГЛАМЕНТАТОР: у своїх творах Платон до такої міри впорядковує людське життя, що зобов'язує "служителів закону" брати під свій контроль навіть побутові дрібниці, такі, наприклад, як розпорядок дня і ночі (скажімо, домогосподарок, на його переконання, слід піднімати серед ночі і зобов'язувати їх виконувати різні кухонні справи тощо). Державна влада має поділяти все населення на групи та різні (привілейовані і безправні) верстви, вона тримається на збройній силі. 3. Платон встановлює в ідеальній державі СУВОРУ ЦЕНЗУРУ НАД ДУМКАМИ ЛЮДЕЙ. Свою філософію він проголошує єдино істинною, єдино рятівною. їй, а не будь-якій іншій філософії, повинні навчатися майбутні громадяни, вона повинна лежати в основі державного ладу, як одкровення з неба, як абсолютна і повна істина. Отже, всі інші системи приречені на заборони і кари: незалежний пошук істини, таким чином, припиняється. 4. НЕТЕРПИМІСТЬ ЗВОДИТЬСЯ У ПРИНЦИП. Платонова держава слугує повсюдному запровадженню цього принципу у життя, спираючись на силу закону і примус. За різнодумство та інші непослухи передбачаються жорстокі покарання: смертна кара, побиття, різного роду обезчещення і приниження, таврування і т. д. Чи не правда, моторошним холодом віє від усієї цієї ідейної споруди давньогрецького архітектора людського щастя? 5. Це відчуття тільки посилюється, коли, читаючи платонівські праці, з'ясовуємо, що у цьому ідеальному суспільному устрої ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН - і в ранньому дитинстві, і в юності, і в зрілому та похилому віці - перебуває ПІД НЕОСЛАБНИМ НАГЛЯДОМ ДЕРЖАВИ. Остання контролює і спрямовує їхні помисли і дії, лінію поведінки індивіда, одне слово, перетворює його на службове обличчя цілого, він, по суті, повністю втрачає світоглядну і всяку іншу автономію. 6. Увесь спосіб життя людей визначається державними законами - таким уявляє собі автор "Держави" і "Законів" ідеальне людське співжиття. Але як цього досягти? Філософ пропонує ось який захід: щоб зробити громадян відданими державі, необхідно відняти у них все своє, все, що знаходиться у приватному обігу, і зробити його спільним. У цьому - кульмінація комунізму Платона.
Інакше кажучи, Платон вважає за необхідне ЗНИЩИТИ ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ з тим, щоб задля досягнення блаженного стану людського співжиття, УСУСПІЛЬНИТИ II, передати у повну і безстрокову державну власність. Як бачимо, навіть великий розум не застрахований від трагічних (особливо, якщо вони вперто переносяться в політичну сферу суспільного життя!) інтелектуальних помилок. Хто сьогодні стане заперечувати, що сама історія, увесь багатовіковий досвід людства винесли справедливий і, здається, остаточний присуд цій давній політичній ідеї? Хто не знає тепер, до чого веде на практиці суцільне знищення приватної власності? Характерно, що Платон був настільки одержимим ідеєю усуспільнення людського життя і професій, що своїми ідеальними законами забороняв мешканцям поліса займатися кількома ремеслами: за порушення і тут передбачалося жорстоке покарання.
Усі компоненти платонівської моделі ідеальної держави, насамперед названі вище, дали поштовх розвитку ідей, котрі в різні історичні періоди і в різних країнах тисячоліттями отруювали людську свідомість, логіка комуністичного світобачення нівечила політичний кругозір державних діячів. Філософські засади авторитетного античного автора, з віками набравши "багатокольорового" концептуального забарвлення, розбурхували ниці людські поривання. І зливались воєдино небезпечні політичні устремління благородних простаків і політичних фанатиків, революційних авантюристів і кримінальних злочинців! Аж доки не виник злочинно-терористичний державний устрій, який у XX столітті назвали тоталітарним режимом ("закритим суспільством").
У чому ж полягає принципова спорідненість платонізму з тоталітаризмом? Оскільки кінцевий стан історичного розвитку людського суспільства видається відомим, суспільство має бути економічно, політично та ідеологічно організоване таким чином, щоб максимально полегшити досягнення цього стану. При цьому все (свобода, гідність особи) приноситься в жертву утопічному майбутньому. Створюється такий тип суспільного устрою, коли держава привласнює собі функції управління не тільки у політичній, але й в економічній і духовній сферах, насильницьки регулює їх у дусі пануючої, орієнтованої на ідеальне майбутнє, ідеології.
Спільність (усуспільненість), рівність і колективізм - основні принципи людського співжиття у платонівській утопії. За такою ж, чи майже за такою, схемою утверджувались усі тоталітарні режими XX століття.
Ясна річ, Стародавня Греція не знала таких сучасних понять, як "відкрите суспільство", "закрите суспільство", "тоталітарний режим". Але глянути в далеку минувшину крізь призму самих цих категорій дуже слушно. По-перше, тому, що йдеться про одне й те ж саме суспільне явище, яке було і є в центрі політики, суспільно-політичного життя як античності, так і сучасності, - про людську свободу. Зауважимо, що сам Платон, вихований на грецькій свободі, владно накладає на неї руку, запропонувавши грекам суворо-деспотичний ідеал державного устрою. В цій парадоксальній обставині віддзеркалюється одна із духовних суперечностей сильних натур - вимагаючи свободи для себе, вони не визнають свободи для інших. Такі натури дуже небезпечні тим, що їх найчастіше приваблює саме сфера політики. Так було в усі часи, так і сьогодні.
Цікавий факт. Платон, як виявляється, не обмежувався чисто філософськими розумуваннями щодо ідеальної держави. Він вирішив здійснити "божественний задум" на практиці - надумав реалізувати план всеохоплюючої перебудови суспільного життя в одному із полісів. З цим філософ і приїхав у Сіракузи. Місцевого тирана цей план, схоже, неабияк зацікавив. Обидва вони вже ось-ось мали розпочати побудову "ідеальної" держави... Та чи прийнятним був цей план-проект для самих сіракузців, які довідались про приїзд Платона і його мету? Чи могло їм, скажімо, сподобатись те, що на початку втілення в життя платонового проекту передбачалось попередньо очистити державу від "непідходящих" людей, стративши або вигнавши їх? Не важко здогадатися, яке враження на греків міг справити Платонів задум.
Але сіракузці не розгубилися. Напередодні того, як цей експеримент мав розпочатися, вони дружно... здійснили двірцевий переворот! Владу захопив брат тирана, який уже зовсім інакше поставився до цього політичного проекту, до його автора. Платона було продано в рабство на один із середземноморських островів. І тільки чудо врятувало філософа: на невільницькому ринку невдаху випадково уздрів один із його давніх приятелів. Врешті-решт, друзі Платона викупили його із рабства, допомігши таким чином повернутися rope-політику до філософських занять. Як бачимо, питання політичної свободи і рабства Платон пізнавав і теоретично, і на практиці. Хоча в давньогрецькій мові ці категорії, зрозуміло, позначались іншими словами.
По-друге, вживаючи в ході узагальнень сучасну термінологію, ми маємо змогу краще зрозуміти та й активізувати довічну політичну проблему - держава і загальнолюдське благо. Платон-теоретик до потворного перебільшував можливості держави у розвитку суспільства, ЗВОДИВ ЇХ У АБСОЛЮТ. У цьому теж була його інтелектуальна драма. Знайомлячись із наступними темами, ми зрозуміємо, чому діяння політиків, спрямовані на створення за допомогою держави "раю на Землі", зводили суспільство до всеспопеляючої деспотії.
Таким чином, спільність (усуспільненість), рівність і колективізм - основні принципи людського співжиття у платонівській утопії. За такою ж, чи майже за такою, схемою утверджувались усі тоталітарні режими XX століття.
Ясна річ, Стародавня Греція не знала таких сучасних понять, як "відкрите суспільство", "закрите суспільство", "тоталітарний режим". Але глянути в далеку минувшину крізь призму самих цих категорій дуже слушно. По-перше, тому, що йдеться про одне й те ж саме суспільне явище, яке було і є в центрі політики, суспільно-політичного життя як античності, так і сучасності,- про людську свободу. Зауважимо, що сам Платон, вихований на грецькій свободі, владно накладає на неї руку, запропонувавши грекам суворо-деспотичний ідеал державного устрою. В цій парадоксальній обставині віддзеркалюється одна із духовних суперечностей сильних натур - вимагаючи свободи для себе, вони не визнають свободи для інших. Такі натури дуже небезпечні тим, що їх найчастіше приваблює саме сфера політики. Так було в усі часи, так і сьогодні.
Література:
Мареев С. Н., Мареева Е. В. История философии (общий курс): Учебное пособие. -- М.: Академический Проект, 2004. -- 880 с. -- ("Gaudeamus").
Політологічний енциклопедичний словник. - К..1997
Скирбекк Г., Гилье Н. История философии: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Пер. с англ. В. И. Кузнецова; Под ред. С. Б. Крымского. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - 800 с.
Похожие статьи
-
Основні проблеми платонівської філософії., Вчення про душу і державу. - Философія Платона
Платон розвинув основні тенденції попередньої філософії: зіставлення божественній і людській мудрості, вчення про безсмертя душі і про належне виховання...
-
Державний устрій у розумінні Платона - Філософські вчення Платона
Найбільш значним для нас стала праця Платона присвячена державному ладові. По його теорії держава виникає тому, що людина як індивід не може забезпечити...
-
Зв'язок права з державою та громадянським суспільством - Філософія права, її предмет і завдання
Суспільство формує державу. Його саморегуляція здійснюється через діяльність держави, її органів. Роль найефективнішого засобу регламентації процесу...
-
Социальные взгляды Платона - Философия Платона
Социально-политическая философия Платона, его учение о политике, государстве и праве - неразрывная часть всей платоновской философии. Мир идей -...
-
Літературна діяльність Платона. - Философія Платона
Свої роздуми про державу Платон в невідомій нам формі обнародував ще до 392 р. до н. е. (коли були поставлені "Жінки в народному зібранні", що містять...
-
Отдав должное выдающемуся китайскому мыслителю, вернемся в Древнюю Грецию, чтобы познакомиться с представлениями об идеальном государстве...
-
Вступ - Філософські вчення Платона
Мій реферат присвячений одному із великих філософів, періоду Античної класичної філософії . На думку вчених це другий етап у розвитку Античної філософії...
-
Мистецтво в розумінні Платона, Висновки - Філософські вчення Платона
Платон вважає мистецтво лише наслідування матеріального світу, тобто несправжнього буття. А тому що почуттєво сприйманий світ він вважає подобою ідей, то...
-
Философское учение Платона о государстве, Учение о государстве - Философское наследие Платона
Учение о государстве Социально-политическая философия Платона, его учение о политике, государстве и праве - неразрывная часть всей платоновской...
-
Вступ, Життя Платона - Философія Платона
ПЛАТОН (428 або 427 р. до н. е. - 348 або 347 р. до н. е.), давньогрецький філософ. Учень Сократа, ок. 387 заснував в Афінах школу. Ідеї (вища серед них...
-
Философская система Платона. Концепция идеального государства Платона - Основы философии
Одним из самых знаменитых учеников Сократа был Платон(428/427-348/347 до н. э.). Основные сочинения: текст речи "Апология Сократа", 25 диалогов,...
-
Вчення Платона - Антична філософія
Значне місце в філософії античної класики належить філософу Платону (427-347 рр. до н. к.) - славетному мислителю, основоположнику...
-
Древняя Греция - родина европейской философии. Именно здесь, родилось философское знание. Основные этапы: 1).Досократический период (VII-V вв. до н. э.),...
-
Введение - Философия Платона: социально-политическая концепция
Тема работы: "Философия Платона: социально-политическая концепция" представляется достаточно актуальной. Проблема устройства государства и роли...
-
Заключение - Философское наследие Платона
Таким образом, можно предположить, что, создавая диалог "Государство", Платон, в первую очередь, пытается понять, какова идея государства в нашем мире, с...
-
Учение о совершенных и несовершенных формах государства - Философское наследие Платона
Наилучшее государство, по Платону, должно: во-первых, обладать силой собственной реорганизации и средствами ее защиты, достаточными для сдерживания и...
-
Идеальное государство Платона - Философия Платона
Платон определяет государство как "единое целое, внутри которого неравные по своей природе индивиды исполняют свои различные функции". Помимо этого,...
-
Заключение - Философия Платона: социально-политическая концепция
Философский платон правовой гражданин "Платона многие считают каким-то греческим романтиком, вздыхающим о неведомом и туманном, чудном и прекрасном крае,...
-
Трактат "Государство", в котором изложены основы философии мыслителя, несомненно, содержит концентрацию политических идей. Именно в этом сочинении...
-
Теоретико-методологічні засади та історичні спроби аналізу цивілізацій: від Платона до Маркса
Теоретико-методологічні засади та історичні спроби аналізу цивілізацій: від Платона до Маркса Сучасні глобалізаційні процеси потребують поглибленого...
-
Філософія Платона - Антична філософія історії
Платон Афінський (427-347 pp. до н. е.) - давньогрецький філософ, засновник платонізму, об'єктивного ідеалізму. Він народився на острові Егіна (недалеко...
-
Философия Платона (427 - 347 г. до н. э.) - Античность и современность в диалоге о знании
Платон был учеником Сократа, перед авторитетом которого и как философа, и как человека, он всегда преклонялся. Но как часто бывает, в развитии философии...
-
Держава -- суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що...
-
Социальная концепция Платона - Религиозно-мифологическое обоснование социального порядка
Платоновская социальная концепция исходит из того, что общество и государство есть естественный продукт деятельности людей. Он вызывается к жизни...
-
Социальные взгляды Аристотеля - Социальные идеи Платона и Аристотеля
Платон аристотель социальный философ Самый прославленный ученик Платона. Однако Аристотель вошел в историю не как последователь Платона, а как равный ему...
-
Философия по Платону - Философия Платона
"По Платону философия - это самая высокая наука. Она заключает воплощение чистого стремления к познанию истины. Именно она является дорогой, по которой...
-
Основные идеи и учения Платона, "В поисках идеального человека" - Философия Платона
"В поисках идеального человека" При обсуждении темы идеального государства, издавна занимавшей Платона, он затрагивает вопрос об "идеальных" людях,...
-
Заключение - Формирование философских взглядов Платона
Анализируя полученную информацию в работе можно обозначить следующие выводы. Основная часть философии Платона, давшая название целому направлению...
-
Формирование философских взглядов Платона - Формирование философских взглядов Платона
Платон - сознательный и последовательный объективный идеалист. Исходит из идеи существования двух миров: Первичным является мир вечных, неизменных (не...
-
Платон и Аристотель создавали свои философские картины мира в эпоху великих потрясений, происходивших в современном им обществе. С этой точки зрения было...
-
Философия Платона - Актуальные вопросы философии
Свои идеи Платон излагает в форме диалога. Диалог, по мнению Платона, -- это более или менее адекватное отображение "живой и одушевленной речи знающего...
-
У першій половині 1990-х років в Україні склався надзвичайно сприятливий клімат для поширення новітніх релігійних рухів. Серед головних причин цього...
-
Представление об обществе и государстве у Платона - Учение Платона об идеях, человеке и обществе
С учением о человеке и душе тесно связана теория государства Платона. Антропология и этика греческого философа, так же как и его онтология, имели целью...
-
Заключение - Философия Платона, ее объективный идеалистический характер
Таким образом, проделанная работа позволяет сделать вывод о том, что Платон - чрезвычайно крупное явление в развитии философской мысли древности, да и не...
-
Идеальное в философии - это все то, что не воспринимается нашими органами чувств и не имеет физических качеств. Здесь может возникнуть вопрос: если...
-
Введение - Философия Платона, ее объективный идеалистический характер
Целью данной работы является изучение и анализ философии Платона, характеристики платоновского идеализма. В истории мировой культуры Платон - великое...
-
Платон о справедливости, праве и законе - Философия Платона: социально-политическая концепция
Платон в "Законах" отмечает: "Всякому ясно, что законодательство - великое дело. Но если хорошо устроенное государство поставит непригодную власть над...
-
Ніколло Мак'явеллі. - Політичні та правові вчення епохи Реформації
Ніколло Мак'явеллі (Machiavelli), 1469-1527, -- видатний політичний мислитель Відродження, основоположник нової світської політичної науки. Політичні...
-
Душа как феномен тела (Аристотель) - Учение о душе Сократа, Платона, Аристотеля
Взрывная сила той философии которую исповедовали Гераклит, Демокрит, Анаксагор и др. древнегреческие мыслители позволило разрушить старое мировоззрение,...
-
Душа как созерцательница идей (Платон) - Учение о душе Сократа, Платона, Аристотеля
Идеи, выдвинутые Сократом, были развернуты в теории его выдающегося ученика Платона. Платон (428-348гг. до н. э.) родился в знатной Афинской семье. Его...
"Ідеальна держава" Платона та сучасність