Поява професійної філософії в Україні (XIV - XVI ст.) - Традиції та особливості розвитку філософської думки Русі-України

Існує чимало історичних свідчень того, що в Україні XIV - XVI ст. проявлявся стійкий інтерес до духовних та інтелектуальних новацій. У цей період в Україні надзвичайно поширюється неоплатонізм в різних своїх виявах і при цьому найбільш виразно проявляється одна з провідних рис української ментальності - орієнтованість на внутрішнє духовне життя людини. Найпоширенішими в XIV -- XVI ст. були вчення ісихазму та ареопагітизму.

На духовну ситуацію в Україні здійснили вплив праці візантійських філософів-богословів XIV ст. Г. Синаїта, Г. Палами, І. Сіріна та ін., зусиллями яких було опрацьоване релігійно-філософське вчення ісихазму (від гр. "ісихія" - спокій).

Це був один з провідних релігійно-філософських напрямів неоплатонізму, який зародився у Візантії ще в епоху раннього середньовіччя. Його сутність полягала у вченні про безпосереднє єднання людини з Богом, засобом для чого має стати самозаглиблення особи у власний внутрішній світ і в універсальний світ духовних явищ. Для єднання людини з Богом ісихасти пропонували систему підготовчих заходів - так звану "небесну драбину". На цьому "небесному" шляху виділяється два етапи: практичні діяння (праксис) та розумове діяння (теорія). Перший етап вимагав дотримання чернецького способу життя з метою умертвлення плоті, загартування волі та розвитку розуму. Другий етап вимагав усамітнення та самозаглиблення, вивчення Святого Письма та тривале моління, що допомагало досягнути "просвітлення". Але головним чином воно повинно було досягатися через "очищення" розуму від усяких раціональних понять.

Молитва - це початок і кінець. А за нею вже йдуть споглядання та екстаз. Але досягнути цього може лише той, хто просвітлений та осяяний Божим духом.

Другим проявом неоплатонізму в Україні був ареопагітизм. Цей релігійно-філософський напрям базувався на ідеях Псевдо-Діонісія Ареопагіта. Праці цього східного патриста були перекладені на слов'янську мову ще в 1371 р. афонським ченцем Ісаєю. В основі ареопагітизму лежить містична діалектика. І це вчення широко використовувалося у творчості українських полемістів.

Поширення неоплатонізму в Україні звичайно сприяло поглибленню української філософської думки, розширювало коло філософських питань, а також давало можливість українцям ознайомитися з філософською спадщиною античності.

Крім того, важливе місце у формуванні української філософської думки посідала також агіографічна література (від гр. "агіос" - святий). Так називалися звичні для нас "житія" святих. Створювалися цілі збірники "житій" - патерики (наприклад "Києво-Печерський патерик").

Ці твори містили пропаганду ідеалу християнського життя, взірець для наслідування. У центрі уваги "житія" знаходиться проблема святості і досягнення такого ідеалу можливе у боротьбі святого зі дияволом, який намагається спокусити його. Святий проповідував віру не словом, а самим життям своїм. Навчати "нравом", а не словом - таким є головне правило святого життя. Для досягнення святості необхідно було від початку обрати Бога, а не світ. Святості ж, як моральна протилежність, протистояв гріх. Зазвичай, агіографічна література мала дуже сильний вплив на людей завдяки своїй наочності та доступності. Дуже суттєву роль зіграла вона й в утвердженні християнського світогляду у народі.

Неодмінною рисою всієї "агіографіки" було культивування такої вищої цінності як християнська любов, тобто дарована Богом благодать, яку наслідувати у звичайному житті неможливо.

Крім того, значне місце у формуванні українського філософського світогляду мали літописи, а також епічні твори - думи, билини, пісні.

Першою когортою професійних філософів в Україні слід вважати членів науково-освітнього гуртка, що утворився в місті Острозі в останній третині XVI ст. (на базі Острозької братської школи, у подальшому - академії) й який очолив ректор Острозької академії Г. Смотрицький.

До складу цього гуртка належали відомі письменники-полемісти X. Філалет, С. Зизаній, Клірик Острозький, З. Копистенський, М. Смотрицький, першодрукар І. Федоров та ін.

Світоглядні орієнтири Острозьких мислителів:

    - відстоювали ідею захисту українського народу як етнічної спільноти від ополячення та окатоличення; - порушували питання про громадські права й особисті права громадян; - обстоювали думку про природну рівність людей незалежно від соціальної і релігійної приналежності; - орієнтувалися на внутрішнє, духовне життя людини, що узгоджувалось з філософсько-світоглядними впливами Візантії.

Твори полемістів були спрямовані перш за все проти католицизму, а в ньому - проти догмату про єдине верховенство Папи Римського над всім християнством. Ідеологи католицизму доводили, що ця влада дана йому самим Ісусом Христом через апостола Петра. Але полемісти детально проаналізували християнську історичну літературу й довели, що такі претензії є безпідставними.

Полемісти висунули ідею необхідності "соборного" (колективного) правління церквою. Більшість полемістів виступали за свободу совісті, захищали права українського народу на православну церкву.

Особливе місце в полемічній літературі належить Івану Вишенському (1550 - 1620). Мислителем було написано близько 20 полемічних творів, першим з яких стала книга "Викриття диявола" (1600).

Світоглядні позиції та погляди І. Вишенського:

    - "внутрішнє спасіння" людини неможливе без знищення несправедливості, нерівності, гноблення; - рішуче поставав проти західних впливів на українську культуру та світогляд; - виступав проти ренесансних і реформаційних ідей, досягнень тогочасної науки; - вважав, що православна віра більше орієнтує людину на духовне самозаглиблення та щире почуття до Бога, ніж католицька віра; - буття він поділяв на "трансцендентне " (божественне) та посейбічне (земне); - збудував концепцію "соборності" на основі теорії про природну рівність людей незалежно від їх соціального стану; - закликав до людської солідарності, братерства, утвердження рівності людей і справедливості в їхніх стосунках.

Полеміст закликав відвернутися від облудного земного життя, нестійкого у своїй основі, закликав не вчити латину, бо слово Боже прийшло на Русь слов'янською мовою.

Похожие статьи




Поява професійної філософії в Україні (XIV - XVI ст.) - Традиції та особливості розвитку філософської думки Русі-України

Предыдущая | Следующая