Організація процесу кредитування підприємств, Грошово-кредитна політика Національного банку України - Вдосконалення процесу кредитування підприємств

Грошово-кредитна політика Національного банку України

Основні засади грошово-кредитної політики грунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

Автори класичних підручників із макроекономіки та банківської справи серед стратегічних цілей грошово-кредитної політики ключовими визначають три:

Економічне зростання;

Висока зайнятість;

Стабілізація цін.

Є всі підстави стверджувати, що стабілізація цін та грошей як стратегічна ціль монетарної політики 1994 року була обрана правильно; реалізуючи її, ми отримали позитивні результати, хоча й доклали величезних зусиль.

Правильність вибору стратегічної мети підтверджується зокрема тим, що вона не була продуктом кабінетних теоретизувань групи "монетаристів" -- її продиктувала сама дійсність. Стабілізаційна за метою нинішня монетарна політика становила єдину альтернативу тій, що проводилася у 1991--1993 рр. Як відомо, попередня політика стратегічно спрямовувалася на підтримку вітчизняного виробника, а отже -- зростання виробництва. Проте її наслідком стали нечувана за мирних умов гіперінфляція (понад 10000% за 1993 рік) та катастрофічне падіння виробництва. Сьогодні навіть важко уявити, що сталося б з Україною, якби в 1994 році монетарну політику не переорієнтували на стабілізацію.

Досвід грошово-кредитної політики, яку проводили в Україні у 1991--1993 та 1994--1998 рр. (етапи, як бачимо, відрізняються), дає підстави для висновку про те, що ефективність вжитих в умовах слабо трансформованої перехідної економіки монетарних заходів виявилась вкрай низькою: не тільки експансійна, а й рестрикційна політика як така не забезпечила очікуваного економічного зростання.

Отже, власний досвід переконливо підтверджує, що причини хронічної економічної кризи слід шукати не в монетарній, а в загальноекономічній політиці держави, яка не забезпечила адекватної ринковій трансформації реальної економіки і насамперед належної структурної її перебудови. Стабілізаційну мету монетарної політики, яку проводив НБУ з 1994 року, було визначено правильно. Забезпечення стабільності грошової одиниці у статті 99 Конституції України визнано основною функцією Національного банку України. Більше того, із цим завданням він в основному впорався: за відносно короткий строк переборено гіперінфляцію, а в подальшому її доведено до прийнятного для перехідної економіки рівня (10% у 1997 році); стабілізовано курс гривні щодо ВКВ; ліквідовано товарний дефіцит; сформовано економічні механізми регулювання грошового ринку та принципово новий механізм монетизації бюджетного дефіциту; лібералізовані валютні відносини тощо. І сьогодні немає підстав стверджувати, що НБУ не виконав свого основного завдання чи не досягнув стратегічної мети своєї монетарної політики

Втім, це не означає, що взагалі немає підстав для критики політики НБУ. Під час підготовки та проведення грошової реформи у вересні 1996 року НБУ надто переоцінював такі її риси, як прозорість, неконфіскаційність, високу організованість тощо. Складалося враження, що успіхи реформи визначилися лише вдалими діями керівництва монетарних органів держави. А відтак випливало, що такими діями можна й надалі підтримувати стабільність грошей. Насправді ж успіхи реформи визначили передусім економічні фактори, у тому числі й конфіскація заощаджень населення, проведена ще до реформи, -- внаслідок гіперінфляції. Ігнорування нього факту призвело у подальшому до того, що стабілізація гривні тісно співіснувала з такими негативними явищами, як зростання заборгованості держави за виплатами населенню, бартеризація господарських зв'язків, платіжна криза. НБУ робив вигляд, ніби між ними не існує взаємозв'язку, що не сприяло виявленню справжніх причин цих явищ.

У своїй рестрикційній монетарній політиці НБУ переважно використовував інструменти, які впливають на обсяг грошової маси. Стабілізаційного монетарного ефекту такими інструментами в сучасних умовах можна досягнути, не впливаючи на стан реальної економіки, зокрема на стимулювання виробництва. Зміни грошової маси позначалися переважно на певних сегментах грошового ринку (фондовому, валютному, ринку МБК). Викликані там серйозні пертурбації лише ускладнювали завдання стабілізації гривні. Оминаючи зазначені сегменти грошового ринку та спрямовуючи емісійні ресурси безпосередньо до кінцевих споживачів, можна було зменшити цей ефект. Проте адекватних інструментів для вирішення цього завдання не знайшли.

Втім, ці зауваження стосуються швидше характеру ведення монетарної політики НБУ, а не її цілей. Нині єдино правильною стратегічною метою є забезпечення стабільності гривні. Ця мета має стосуватися і середньостроко-вої перспективи, якщо ми справді хочемо вивести економіку з хронічної кризи і забезпечити зростання суспільного виробництва. Проте мало надіятися лише на стабільні гроші. Слід негайно задіяти всі механізми структурної політики, в тому числі форсування розвитку малого й середнього бізнесу.

Основна мета грошово-кредитної політики НБУ в 2000 році була пов'язана з необхідністю подолання кризових явищ у грошово-кредитній сфері, забезпечення стабільності національної валюти, внутрішніх цін та стабільності грошово-кредитного ринку. Пріоритетними сферами грошово-кредитної політики НБУ можна визначити:

Кредитну політику;

Регулювання грошової маси;

Валютну політику;

Банківський нагляд і контроль.

Грошово-кредитна політика НБУ передбачає:

Здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси;

Забезпечення рівня купівельної спроможності національної валюти, який би дав змогу збалансувати інтереси держави та інших суб'єктів господарської діяльності;

Стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему;

Збільшення обсягів кредитування вітчизняних виробників через інтенсифікацію кредитної активності комерційних банків;

Підтримання НБУ ліквідності комерційних банків через систему рефінансування, а також через здійснення банківського нагляду й контролю.

Кредитний ринок є похідною грошового ринку, тому будь-яка активізація на грошовому ринку, збільшення обсягів грошової маси, зміна її структури автоматично призводять до відповідних змін на кредитному ринку. За 2000 рік грошова маса збільшилася на 40 %, грошова база -- на 39 % , а готівка в обігу -- на 34 %.

Для 2000 року характерним було зростанням кредитної активності НБУ. Збільшення кредитних вкладень НБУ відбувалося в основному за рахунок кредитів, наданих в іноземній валюті. Стратегія такого кредитування не тільки активізувала кредитний ринок, а й одночасно підтримувала його стійкість та сприяла стабільності національної грошової одиниці. Кредитні вкладення НБУ в національній та іноземній валюті (без урахування рефінансування комерційних банків) за три квартали 2000р. становили 9 млрд. грн., з яких 39,7 % -- кредитні вкладення в національній валюті, а 60,3 % -- в іноземній. Таке співвідношення є наслідком того, що з початку року заборгованість за позичками в іноземній валюті зросла на 30,3 % , але таке зростання зумовлене лише зниженням обмінного курсу гривні щодо долара США, тоді як реальні кредитні вкладення скоротилися на 0,1 %.

Значні зусилля НБУ було спрямовано на зростання обсягів залучення грошових коштів населення і підприємницьких структур. Значимість такого напряму в політиці НБУ зумовлюється зростанням частки грошової маси, що перебуває в межах контролю банківської системи. Станом на 01.01.2001 депозити підприємств, організацій та населення в комерційних банках становили 12 156 млн. грн., із них 5326 млн. грн. (43,8 %) -- еквівалент валютних депозитів. Головним фактором, який впливає на зростання обсягів ринку вкладів та депозитів, є стабільність фінансово-кредитної системи, зрозумілість та прозорість грошово-кредитної політики НБУ для потенційних клієнтів.

Важливу роль у процесі стабілізації грошово-кредитного ринку відіграє активізація політики НБУ в посиленні банківського нагляду й контролю за діяльністю фінансово-кредитних установ. Цьому сприяє стабільне застосування інструментів грошово-кредитної політики. Так відбулося поступове зниження і стабілізація облікової ставки НБУ, що сприяло становленню ставок кредитного, депозитного ринків та ставки міжбанківського кредитного ринку.

Банківська система України перша і поки що єдина у нашій державі перейшла на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та аудиту, які забезпечують максимальну її прозорість. Багаторазові перевірки фінансово-господарської діяльності НБУ за звітний період не виявили суттєвих порушень, а тим більше -- зловживань.

Кошторис усієї системи за доходами і видатками становить 1,3% від державного бюджету України. Причому більше половини видатків відноситься до статей, які безпосередньо входять (або мають входити) до держбюджету, зокрема:

Перерахування Мінфіну України перевищень доходів над видатками (у 1999 р. воно становило 27% від видатків, за 9 місяців 2000 р. -- 38%);

Сплата відсотків за користування кредитами міжнародних фінансових організацій (відповідно 23 і 19%).

На 2001 рік Правлінням НБУ затверджено кошторис на загальну суму 749 млн. грн. (у тому числі перерахування до державного бюджету -- 200 млн. грн., що відповідає Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік"). У цілому доходи і видатки виконано на 93.2%. Недовиконання маємо за всіма статтями кошторису, крім статті щодо перерахувань до державного бюджету, яку виконано на 115%.

Найбільшу частку у видатках НБУ становлять перерахування Міністерству фінансів України -- 35%. На другому місці -- 21.7% -- витрати на розбудову бази із виготовлення національної валюти та інших об'єктів НБУ, які теж переважно (на 70%) пов'язані зі створенням потужностей для виготовлення грошей і банкнотного паперу.

Щодо "надмірних" витрат на комп'ютеризацію банківської системи, то тут слід зазначити, що важко собі уявити, яких втрат могла б зазнати наша країна під час останньої світової фінансової кризи, якби не було нашої Системи електронних платежів (СЕП). До речі, однієї з кращих у Європі.

Сьогодні через СЕП виконуються практично всі міжбанківські платежі в Україні. Середнє денне завантаження становить 300 -- 350 тисяч платіжних документів на суму до 2 млрд. грн. До впровадження СЕП платежі "мандрували" системою від трьох днів до двох тижнів. Нині час передачі платіжних документів від платника до одержувача коштів -- від 7 хвилин до 1,5 годин. Скорочення термінів проходження платежів створило умови для зменшення готівки в обігу, дало змогу банкам ефективніше використовувати свої ресурси, а їхнім клієнтам -- свої кошти. Національний банк одержав потужний інструмент контролю та регулювання грошового обігу. Прискорилося надходження коштів до державного бюджету.

Система здійснює два-три обороти коштів банків протягом дня, а в періоди економічної активності -- до 7--8 оборотів за день. Швидкий оборот зменшує потребу у фізичній кількості грошей, що є одним із основних факторів стримування інфляції.

Стосовно витрат на утримання персоналу системи НБУ слід вказати, що вони становлять близько 10% від усіх його витрат для порівняння зазначимо, що у більшості країн світу даний показник становить 60 -- 70%.

Законом "Про Національний банк" уперше законодавчо визначено засоби та методи грошово-кредитної політики, структуру та порядок управління золотовалютним резервом, статус грошової одиниці України та повноваження НБУ щодо організації її обігу; легалізовано нарешті існування в Національному банку озброєних формувань; розширено можливості щодо здійснення банківського нагляду; працівникам Національного банку надано статус державних службовців.

Як позитивний момент варто відзначити і те, що законом закладено правові основи для створення дворівневої системи управління центральним банком. За задумом авторів законопроекту про Національний банк, передбачена Конституцією України Рада Національного банку України мала стати органом, що сприятиме гармонізації відносин НБУ з органами державної влади, забезпечуючи оптимальні умови для його функціонування.

Узагальнюючи приведений аналіз, зазначимо, що створення привабливого клімату для залучення іноземних інвестицій безпосередньо залежить від виконання НБУ своєї основної функції. А посилення внутрішньої стабільності гривні вже дало змогу застосувати найліберальнішу за всі роки існування незалежної України модель курсоутворення. Нею передбачено встановлення курсу гривні за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку. Оскільки доступ до іноземної валюти став вільним, зник спекулятивний попит на долари США. Відтак, аби забезпечити баланс попиту та пропозиції на валютному ринку, Національний банк змушений постійно викуповувати надлишок пропозиції доларів у свої резерви. Всього з 19 березня по 9 травня нинішнього року викуплено понад 360 млн. доларів США. Встановлений курс гривні практично є рівноважним.

Похожие статьи




Організація процесу кредитування підприємств, Грошово-кредитна політика Національного банку України - Вдосконалення процесу кредитування підприємств

Предыдущая | Следующая