Грошово-кредитна політика Національного банку України - Національний банк України

Однією з функцій Національного банку України є грошово-кредитне регулювання економіки країни, насамперед грошової маси. Грошово-кредитне регулювання здійснюється на підставі грошово-кредитної політики центрального банку, яку він розробляє на довгостроковий період як стратегічний план бачення розвитку країни через 5, 10 чи навіть 25 років.

Серед відомих сучасних дослідників, що займаються проблемою розроблення та реалізації монетарної політики є: М. Кінг, У. Мак, С. Мілорд, А. Гриценко, А. Савченко, Д. Львов, В. Міщенко.

Грошово-кредитна політика - це розроблений Національним банком України комплекс стратегічних цілей розвитку грошово-кредитних відносин в Україні на довгострокову перспективу.

Грошово - кредитне регулювання - це регулювання обсягу грошової маси з метою росту сукупного обсягу виробництва та зайнятості при стабільному рівні цін. Об'єктом грошово-кредитного регулювання є насамперед грошова пропозиція, регулювання якої створює умови для стабільності цін і досягнення кінцевої мети - стабільного зростання національного доходу, тобто багатства нації [21, ст.. 87].

Грошово-кредитна політика має велике значення для кожної країни, оскільки за допомогою регулювання пропозиції грошей вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки. В Україні сьогодні є багато проблем, які пов'язані з проведенням грошово-кредитної політики та її впливом на економічні процеси. Тому вважаємо за необхідне здійснити аналіз основних показників, які характеризують динаміку сучасної грошово-кредитної політики України, зокрема належать структура грошової маси, рівень дефіциту державного бюджету та темп інфляції.

Велику роль у формуванні й прогнозуванні грошово-кредитної політики відіграють грошові агрегати. Вони дають змогу чітко визначити особливості грошової системи України. Сучасна вітчизняна грошова система характеризується високою питомою вагою готівки, низьким обсягом власної частки вищого грошового агрегату М3(М3-М2) (рис. 1.2.).

агрегатна структура грошової маси україни у відсотках

Рис. 1.2. Агрегатна структура грошової маси України у відсотках

Отже, частка готівки в сукупній грошовій масі М3 мала тенденцію до зниження в 2002-2007 роках, зростала в кризові 2008-2009 роки, та знову знизилась в 2010-2011 роках майже до докризового рівня.

Сучасна грошово-кредитна політика взаємодіє із бюджетно-фіскальною політикою. У ринкових економіках грошово-кредитна політика поряд з бюджетно-фіскальною політикою визначає та формує основні параметри функціонування національних економік, тому своєрідним індикатором стану грошово-кредитної політики є дефіцит державного бюджету (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1 Розмір дефіциту державного бюджету України в 2002-2011 роках

Отже, Україна має відносно невисокий рівень дефіциту державного бюджету, який в кризовий (2008-2009 рр.) та посткризовий (2010 р.) періоди досить суттєво зростав, але зменшився в 2011 році до 4,99% від ВВП.

Оскільки основною метою діяльності Національного банку України є підтримка стабільного рівня цін, то узагальнюючим показником стану грошово-кредитної політики є темп інфляції (рис. 1.3.).

темп інфляції в україні впродовж 2002-2011 рр

Рис. 1.3. Темп інфляції в Україні впродовж 2002-2011 рр.

Отже, за результатами представленого дослідження можна зробити висновок, що рівень інфляції в Україні можна вважати прийнятним, особливо зважаючи на те, що у 2011 році він за офіційними даними становив лише 4,6%.

Підводячи загальний підсумок щодо динаміки основних показників, які характеризують грошово-кредитну політику в Україні, її можна охарактеризувати як задовільну.

Для стабілізації грошово-кредитної системи України Національному банку України варто використовувати такі методи і механізми:

    - поступово перетворювати короткострокові кредити в середньострокові і довгострокові; - спрямувати майбутні іноземні кредити на інвестиції в імпорто-замінюючі й експорто-орієнтовані виробництва; - брати зовнішні кредитні ресурси з метою фінансування платіжного балансу (своєчасного виконання зобов'язань з виплати зовнішнього боргу); - добиватися незв'язаного характеру іноземних кредитів, щоб вони служили національному виробнику, а не експорту товарів з країн позичальників кредитів; - подальше залучення зв'язаних товарних кредитів може здійснюватися лише на умовах визначення критеріїв і проведення ретельної оцінки ефективності залучення і використання кредитних ресурсів, забезпечення чіткої керованості процесом залучення, використання і повернення зовнішніх запозичень; - для широкої громадськості істотно підвищити прозорість системи залучення і використання іноземних кредитів, які залучаються як державою так і підприємствами під державні гарантії; - поступово знижувати кількість зовнішніх кредитів; - брати тільки ті кредити які можна обслужити; - Нацбанком встановити жорсткіші вимоги до формування банківських резервів на відшкодування можливих втрат від кредитних операцій в іноземній валюті з фізичними і з юридичними особами, що не мають джерел валютних надходжень; - нормативно обмежити споживче кредитування, впровадити диференційовані ставки резервування залежно від структури кредитного портфеля, забезпечити позичальника інформацією про реальну ціну кредиту.

Похожие статьи




Грошово-кредитна політика Національного банку України - Національний банк України

Предыдущая | Следующая