Роль національного банку України в економіці країни, Національний банк України: його створення, завдання та функції - Національний банк України

Національний банк України: його створення, завдання та функції

Суть та основні завдання центрального банку розглядалися багатьма вченими, тому існує велика кількість різноманітних поглядів на дану тему і визначень щодо центрального банку. Як зазначав Демківський А. В.: "Центральний банк - це емісійний, розрахунковий і касовий центр, що здійснює нагляд за усією кредитною системою і використовується як найважливіший інструмент кредитно-грошової політики держави" [2, С. 336].

В Україні роль центрального банку виконує Національний банк України, правовий статус якого розглядається з двох точок зору: конституційної і спеціально законодавчої.

Згідно ст. 99 Конституції України Національний банк України - це центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці [3].

Згідно із Законом України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України [3].

За часів Російської імперії в Україні не було особистого центрального банку, деякі його функції виконувала Київська контора Державного банку Російської імперії, що була третьою за важливістю у Росії. Протягом тривалого часу її головою був М. Х. Бунге. Після проголошення у 1917 р. Української народної республіки (УНР) було створено Державний банк УНР. Після втрати Україною державності даний банк функціонував у еміграції. За роки громадянської війни (1918-1920 рр.) банківська система в Україні не діяла і почала функціонувати тільки із запровадженням нової економічної політики Радянської Росії. 12 грудня 1921 р. було розпочато діяльність Всеукраїнської контори Держбанку у Харкові. Система Держбанку розвивалась завдяки створенню у великих містах й обласних центрах відділень і контор. Після утворення СРСР вони почали функціонувати як філії Держбанку УРСР. Пізніше, у 1955 р., була створено Українську республіканську контору Держбанку СРСР. Вона виконувала функції, пов'язані із управлінням регіональними банківськими установами України і підпорядковувалась Держбанку СРСР.

Республіканська контора згодом була перейменована на Український республіканський банк. За статусом вона мала ознаки центрального банку і діяла до створення Національного банку України.

Розпад СРСР став причиною створення Національного банку України і централізованої банківської системи в цілому. В липні 1990 р. Верховною Радою України було ухвалено Декларацію про державний суверенітет України, згідно якої Україна, як незалежна держава, мала політичну та економічну самостійність. Реалізація такої самостійності передбачала існування власної банківської і грошової систем. Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність", що був прийнятий у березні 1991 р., Україна самостійно організовує банківську систему, яка визначається як дворівнева і складається з Національного банку України (перший рівень) і інших банківських установ (другий рівень) [15, ст..156].

Розвиток Національного банку України як центрального банку держави визначався такими подіями:

    - надання йому права на емісію національної одиниці України; - розробка та реалізація теоретично-методологічних засад грошово-кредитної політики; - створення у 1995 р. ринку державних цінних паперів надало права НБУ проводити операції на відкритому ринку; - запровадження національної платіжної системи, міжбанківських розрахунків з використанням новітніх технологій переказу коштів на основі електронних платежів, механізму обслуговування бюджетного дефіциту через ринок державних цінних паперів; - розмежування емісійної діяльності Національного банку України і бюджетного процесу Міністерства фінансів і надання їх взаємовідносинам чіткої визначеності і прозорості; - введення дієвого механізму регулювання валютного ринку, яке грунтується на використанні валютних інтервенцій, формування золотовалютних резервів, введення валютного ліцензування й контролю та лібералізації валютного ринку України; - відкриття Банкнотно-монетного двору в 1994 р., який буде спроможним забезпечувати особистими силами потреби економіки в готівці; - проведення в 1996 р. грошової реформи, яка передбачала запровадження гривні і створення механізму державного нагляду за діяльністю банківських установ.

Визначною подією в розвитку Національного банку України стало прийняття Верховною Радою України в 1999 р. Закону "Про Національний банк України". Цим, по суті, було завершено інституційне становлення Національного банку України як центрального банку, законодавчо затверджено його роль в економічній системі, чітко охарактеризовано його статус, функції і механізми управління.

Національний банк України за своїм правовим статусом є однією з найважливіших інституцій держави. Він не входить до жодної з гілок влади. Здійснює свою діяльність на підставах незалежності та економічної самостійності. Однак НБУ є залежним від Верховної Ради України з ряду питань, перед якою і звітує про свою діяльність [3].

Функції Національного банку України:

    - забезпечення стабільності грошової одиниці України відповідно до розроблених Радою Національного банку України основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику; - монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг; - виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування; - встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; - організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; - визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; - визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; - здійснює банківське регулювання та нагляд; - веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем; - здійснює сертифікацію тимчасових адміністраторів і ліквідаторів банку; - складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування; - представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків; - здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; - забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами; - аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин; - організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей; - реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку; - бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України [3].

Організаційний статус НБУ пов'язаний із вирішенням низки важливих питань, що стосуються його діяльності, а саме:

    - визначення на законодавчому рівні завдань і функцій центрального банку; - формування статутного капіталу банку першого рівня; - визначення взаємовідносин банку з органами державної влади; - порядку призначення і звільнення вищого керівного складу центрального банку.

Отже, центральним банком України є Національний банк України, який був створений після проголошення Україною незалежності в 1991 році, законодавчим шляхом, тобто через прийняття у 1999 р. Закону України "Про Національний банк України", що закріпив інституційне становлення Національного банку України як центрального банку. На сьогодні він здійснює свою діяльність на підставах незалежності та економічної самостійності. Ефективне виконання покладених на Національний банк функцій і завдань здійснюється через функціонування організаційної структури НБУ, яка включає в себе центральний апарат, установи і територіальні управління.

Похожие статьи




Роль національного банку України в економіці країни, Національний банк України: його створення, завдання та функції - Національний банк України

Предыдущая | Следующая