Вступ - Редакторський і видавничий досвід Івана Франка

Кожен дослідник, що студіював життя і творчість Івана Франка, так чи інакше мусив торкатися його видавничої діяльності, оскільки ця грань його біографії посідала особливе місце в житті Івана Франка і є невід'ємною частиною розвитку державницького руху українського народу

І. Франко був видавцем упродовж усього життя: і коли видавав власні твори та цілі книжкові серії, і коли працював у різних періодичних виданнях, і коли працював у першій національній Академії наук - Науковому товаристві імені Шевченка, і наприкінці життя, коли уражений важкою невиліковною хворобою, готував до друку свої останні видавничі серії, переглядав і перевидавав твори, які увійшли до скарбниці світової культури. Окрім того студії на тему "Іван Франко як книгознавець і видавець" дають можливість дослідити його світоглядні засади, пізнати творчі підходи та методи не тільки на ниві видавничої практики, а й дослідити низку моментів з його творчої лабораторії як письменника і вченого. За твердженням одного з визначних теоретиків книгознавства М. Мак-Люена, друковане слово створило "публіку", характерною рисою якої можна назвати її поглиблену самосвідомість із акцентом на візуалізацію щодо індивідуума, так і групи людей. Власне на розширення кола цієї публіки й відповідно росту її самосвідомості, творення майбутнього нації працювали провідні українські діячі народу, зокрема І. Франко.

Видавничі засади І. Франка добре відображає його стаття "Кілька слів о тім, як упорядкувати і провадити наші людові видавництва", надрукована в журналі "Світ" на початку 80-х років. У вступній частині автор критикує необдуманість тодішньої видавничої політики, дидактичний тон книжок для народу, обстоює монізм, який розуміє як єдність у природі. Підводячи підсумки вступних зауваг, І. Франко вважає:

    1. Видавництво повинно вестися систематично, згідно з опрацьованим планом, відповідно до вимог педагогіки. 2. Книжки мають бути правдиві в зображенні природи й життя, тобто автор не повинен вважати свого читача маловартісним.

І. Франко пропонує популярні видавництва поділити на три групи: 1) наукові; 2) політичні; 3) популярно-практичні, де мають друкуватися книжки про сільське господарство, ремесла і т. ін.

На його думку, видавати наукові книжки для народу має товариство "Просвіта", причому викладає план таких видань. Товариство імені Качковського мало б видавати книжки про справи господарські, ремісничі і взагалі все, що стосується практичного життя, а ці видання повинні стати основою створення господарської, ремісничої, промислової асоціації, яка врятує наш народ від економічної руїни. За політичне видавництво служила б газета, яка вже видається: автор має на увазі часопис "Батьківщина" з додатком "Правотар народний", що буде ознайомлювати народ з обов'язковими законами. І. Франко пропонує реорганізувати теперішнє політичне товариство "Руська Рада", яке має порозумітися з редакцією "Батьківщини" і "Правотаря" та подбати про матеріальне становище цих видавництв. Політичне видавництво за потреби видавало б також й окремі брошури-метелики. Насамкінець автор пропонує розпочати з приводу цих питань дискусію, скликати у Львові спільну нараду просвітніх товариств і здійснити поділ видавничої праці, який він пропонує.

Похожие статьи




Вступ - Редакторський і видавничий досвід Івана Франка

Предыдущая | Следующая