Остаточне відділення від братства, Розквіт друкарні М. Сльозки - Книги-інкунабули та видавнича діяльність М. Сльозки

Подання позову невипадково збіглося з відкритим конфліктом братства зі Сльозкою, який у січні 1648 р. офіційно заявив про свою відмову від писемної угоди 1643 р.

Друкар скаржився, що братство втручається в його стосунки [6]з підмайстрами, намагається одного з них поставити на майстра [10]. Все ж Сльозка закінчив у 1651 р. друкування розпочатого ще 1647 р. Анфологіона, і саме йому братство доручило оправу примірників цієї книжки [9]. Незважаючи на змагання у видавничих справах з братством, Михайло Сльозка брав активну участь у його громадській діяльності [11].

Розквіт друкарні М. Сльозки

Про масштаби підприємства Сльозки можна мати уяву з того, що в 1647 р. для друкування Анфологіона він залучав 12 підмайстрів. Відомі імена деяких підмайстрів, які в різний час працювали в Сльозки. В 1639 р. він наймав складальника Івана Сеньковича і "друкарчика" Леневича (останній у 1644 р. продав примірник Тріоді 1649 р. священикові с. Пріся поблизу Любачева). Підмайстром Сльозки в 1636 р. був палітурник з Кракова С. Райнекер. Серед тих, хто працював в палітурницькій майстерні Сльозки, були також Криштоф з Луцька, Матвій Пухальський, Василь Савула, Андрій Захар'ясевич (Захаркович), Василь, можливо, також Іван Залеський. 1643 року Сльозка навіть отримав королівський дозвіл приймати на працю "челядь палітурницького ремесла". До 1644 р. у Сльозки працював словолитник Дмитро, близько 1647 р. складальник Матвій, згодом складальники Степан Половецький, Дем'ян Хом'янський. Друкарня містилася у власному будинку [7].

Відомо 38 книжок, надрукованих у друкарні Сльозки перед 1648 р., серед них 26 латинським шрифтом (вони незначні за розмірами і становлять бл. 15% обсягу друкованої продукції Сльозки цих років). Якщо Ян Шеліга, який користувався перед Сльозкою титулом архиєпископського друкаря, охоче видавав публіцистичні твори проти православ'я, то останній таких книжок не друкував. Видаючи для заробітку панегірики католицьким шляхтичам і католицьку релігійну літературу, Сльозка залишався вірним православній церкві. Не випадково і серед його польськомовних видань були й такі, що славили активних діячів православ'я. 1639 р. він надрукував панегірик "Aurora na horyzoncie lwowskim...", присвячений православному львівському єпископові Єремії Тисаровському. Ухвалою від 16 листопада 1639 р. католицька консисторія визнала книжку шкідливою для папського престолу і наказала знищити тираж. На Сльозку наклали великий грошовий штраф, заборонивши на майбутнє видавати будь-що подібне [10].

Похожие статьи




Остаточне відділення від братства, Розквіт друкарні М. Сльозки - Книги-інкунабули та видавнича діяльність М. Сльозки

Предыдущая | Следующая