Визначення в'язкості - Друкарські фарби

В'язкість фарби -- це внутрішнє тертя, що виникає між шарами фарби при їх переміщенні в результаті дії механічного напруження. В'язкість можна розглядати як відношення напруження (сили) зсуву, яке зазнає рідка система до градієнта швидкості зсуву.

При довгому зберіганні в'язкість фарби приймає максимальне значення, система є твердоподібною. А при прикладанні певного напруження шари зсуваються один відносно одного, структура руйнується і в'язкість зменшується. Настає момент повного руйнування структури, коли в'язкість стає мінімальною і постійною і не залежить від напруження зсуву. Таким чином, в'язкість друкарської фарби не є сталою величиною і змінюється від максимального значення до мінімального в певному інтервалі напружень зсуву. Цей інтервал називають границею текучості друкарської фарби.

Важливою реологічною характеристикою фарби є також аномалія в'язкості, що характеризує ступінь структурування і міцність структури фарби. Вона має велике значення для характеристики технологічних властивостей фарби для офсетного та високого друку. Аномалія в'язкості фарби оцінюється відношенням величини максимальної в'язкості (без руйнування структури фарби) до величини мінімальної в'язкості (при граничному руйнуванні структури фарби).

За величиною градієнта швидкості чи напруження зсуву, при яких досягнута мінімальна в'язкість фарби, можна оцінювати міцність структури фарби порівняно з еталоном чи іншою фарбою.

Класифікація фарб за: способами друку, друкованими матеріалами, продуктивністю друку успадкування, видом робіт

Для виготовлення видавничої та іншої друкарської продукції застосовують різні види фарб залежно від способу друку, конструкції і швидкості друкарських машин, особливостей друкарської продукції та виду паперу.

Друкарські фарби, залежно від способу друку, для якого вони призначені, діляться на фарби для високого, офсетного, глибокого, трафаретного і інших видів друку. Фарби цих класів мають різні властивості: в'язкість, липкість, швидкість і характер закріплення, ступінь вологостійкості. Фарби кожної групи, залежно від характеру друкарської продукції можуть бути газетні, книжково-журнальні, ілюстраційні, картографічні, для друкування на пакуванні, палітурні і ін.

Офсетні фарби, залежно від швидкості друкування і подачі паперу, розділяють на дві групи -- для друкування на рулонному і аркушевому папері.

Фарби високого друку, залежно від конструкції і швидкості роботи машини, діляться також на дві групи -- ротаційні і для плоскодрукарських машин. За кольором фарби можуть бути кольорові, чорні та білі. Для макро - і мікропористого паперу, полімерних плівок, жерсті випускають різні фарби.

Тріадні фарби (фарби для три - і чотирифарбового друку) призначені переважно для друкування ілюстрацій на гладкому папері. Різноманітність кольорів і відтінків кольорових оригіналів вдається чітко відтворити шляхом сполучення трьох спеціально підібраних фарб: жовтої, пурпурної та голубої з добавкою четвертої чорної (або сірої) фарби.

Тріадні фарби повинні відповідати таким технічним вимогам:

    -- мати чисті спектральні кольори; -- бути прозорими (одна з фарб, наприклад, жовта, якщо її наносять першою на папір, може бути непрозорою, покривною); -- бути глянцевими; -- мати високу світлостійкість; -- бути збалансованими за насиченістю таким чином, щоб, при накладенні їхніх шарів приблизно однакової товщини, можна було б отримати чорний або нейтральний сірий тон; -- відповідати способу друкування, для якого вона призначена.

Тріадні фарби за оптичними властивостями бувають двох видів: відповідають європейському стандарту СЕІ; відповідають стандарту ОІМ.

При візуальному порівнянні фарб обох тріад видно, що пурпурна та голуба фарби, що відповідають стандарту ОІМ, дещо світліші, ніж фарби європейського стандарту. Жовті фарби однакові.

Тріадні фарби стандарту ОІМ не дають змоги відтворити глибокі пурпурні та темнозелені тони й тіні, зате створюють яскраві кольори. Тому ці фарби використовують для листівок, проспектів, реклами.

Тріадні фарби стандарту СЕІ не дають яскравих, зелених кольорів, але створюють глибокі тони пурпуру, м'якої зелені, золота, що необхідно для відтворення оригіналів класичного живопису.

Наявність двох стандартів тріад -- наслідок недосконалості оптичних властивостей друкарських фарб. Тому в майбутньому повинна існувати одна тріада фарб.

Широкий розвиток комп'ютерних технологій у додрукарських процесах поставив проблему невідповідності кольорів, що ми бачимо на моніторі настільно-видавничої системи, та їх відтворення на папері в процесі друкування. Спеціальні системи наскрізного контролю, калібрування дисплеїв вирішують цю проблему тільки у деяких, порівняно нескладних випадках. Частіше за усе єдиний надійний засіб досягти точного відтворення кольорів зображення -- вибрати зразок потрібного кольору та користуватися ним у роботі, як еталоном.

Основне призначення систем змішування фарб: нормалізація та контроль кольорової продукції, відтворення потрібного кольору за зразками з використанням рецептур, що додаються до кожного зразка кольору. У цих системах кольори з ідентифікаційними номерами згруповані за кольоровим тоном, насиченістю та яскравістю.

Каталоги систем містять відповідні рецептури, змішуючи фарби за якими можна отримати необхідний колір. Найбільш відомі системи змішування поліграфічних фарб -- це "Каст-Ейхінгер", "Хартман", "Пантон" та "Райдуга".

Кольорове коло системи змішування поліграфічних фарб "Каст-Ейхінгер" складається з 9 базових кольорів. Інші 67 зразків кольору системи отримані з обов'язковим додаванням білого чи чорного, або білого та чорного одночасно.

У системі змішування поліграфічних фарб "Хартман" відібрано 16 основних кольорів. Попарним змішуванням отримано ще 28 зразків кольору.

Таким чином, кольорове коло системи "Хартман" містить 44 зразки базових кольорів.

Система змішування фарб "Пантон" заснована на використанні 8 основних кольорів. Змішуванням не більше двох основних кольорів отримано основне кольорове коло високонасичених кольорів, що містить 44 базових кольори. Кожний базовий колір розгорнуто у тоновий ряд з семи полів.

Система змішування фарб "Райдуга" складається з 3 базових кольорів, що відповідають первинним фарбам тріадного поліграфічного синтезу (голуба, пурпурна, жовта). До них додано три кольори, що відповідають бінарним кольорам (кольорам, що отримані при накладанні в процесі друкування двох фарб), тріадного синтезу (зелений, червоний, синій). Для розширення кольорового охоплення системи до числа основних кольорів введено додаткові кольори: оранжевий та червоно-пурпурний, що займає проміжне положення між пурпурним кольором та синім.

Усі зразки кольорів у кожній з систем відтворені поліграфічним способом на двох видах паперу: крейдяному та некрейдяному. Кожний зразок кольору супроводжується рецептурою змішування, що дозволяє відтворити колір зразка на відбитку за допомогою відповідної фарби.

Похожие статьи




Визначення в'язкості - Друкарські фарби

Предыдущая | Следующая