Визначення терміну "заголовок" - Заголовкові комплекси в газеті "Донецкие новости"

Основним елементом заголовного комплексу є заголовок. Заголовок повинен відповідати таким вимогам, як:

Ѕ інформативність;

Ѕ відповідність основному змісту тексту;

Ѕ відбиття авторського відношення до змісту;

Ѕ стислість; стилістична виразність [10].

Заголовок прийнято вважати компасом, що орієнтує читача на газетній смузі. І це справедливо: без заголовку ми губимося в морі різноманітної інформації, змушені "йти сліпо", нерідко минаючи основне, затримуючись на малозначному. Він покликаний нести мобилізуючий початок, пропагандувати краще, агітувати за передове. Заголовок формує наше відношення до виступу газети, вказує на авторську позицію в тлумаченні того або іншого факту. Дослідження психологів показали, що близько 80% відсотків читачів приділяють увагу тільки заголовкам. Тому так важливо журналістові вибрати заголовок для своєї публікації. Кількома словами, однією пропозицією потрібно не тільки передати основний зміст статті, її зміст, але й залучити, зацікавити читача, однак не варто забувати, що не всі міри тут гарні. Дуже часто під сенсаційними й крикливими заголовками нічого не коштує. Читач розчарований не тільки в окремій статті або публікації, але й у виданні в цілому. Заголовки публікацій в газеті - невід'ємний елемент її дизайну. Від їх характеру і оформлення багато в чому залежить "обличчя" періодичного видання. Газетна практика дає багаточисельні приклади того, як в результаті невдалого вибору і оформлення заголовків різко знижується вплив газети на читацьку аудиторію: змістовну статтю з неправильно вибраним, невиразним, неграмотно оформленим заголовком не помічають. І навпаки, яскравий заголовок, що залучив читача своїм змістом і формою, спонукає прочитати наступний за ним текст або розглянути ілюстрацію, що стоїть під ним. В 80-і роки 20 ст. лінгвісти звернулися до розгляду зв'язку заголовка із сильними елементами структури тексту: зачином і кінцівкою. При цьому досліджувалися не тільки властиво язикові особливості газети, але й екстралінгвістичні фактори: читацька аудиторія, політична орієнтація газети й т. п. Заголовок починає розглядатися не ізольовано, а в його зв'язку з іншими елементами заголовної системи й з текстом.

Вивчення заголовка в його зв'язку з іншими компонентами заголовного комплексу й текстом залишається актуальним до останнього часу, хоча, як правило, об'єктом дослідження лінгвістів є насамперед заголовок.

Актуальним залишається вивчення синтаксичної структури заголовних конструкцій, тому що вони піддані істотним змінам: одні синтаксичні моделі стають продуктивними, інші взагалі перестають уживатися як заголовки, що обумовлено змінами, що відбулися, у мові газетно-публіцистичного стилю в цілому.

Заголовки - це спеціальні засоби, які являють собою опорні точки, що показують найбільш важливу текстову інформацію. Саме ці "висунуті" елементи тексту служать опорою для читача в зрозумінні змісту. Назви різних типів передають зміст тексту в сконденсованій, стислій формі. Вони зберігають тематичні характеристики вхідного, передають у згорнутому вигляді його основні тези, епізоди. Таким чином, елементи заголовкового ансамблю газети, сегментуючи зміст, виступають у ролі засобів забезпечення комунікативних інтересів читачів. Виконуючи інформаційно-орієнтовну роль, вони є опорними пунктами, що виявляють зміст матеріалів газети.

У суспільно-політичній пресі заголовок повинен виконувати два головних завдання - показувати суть змісту тексту і привертати увагу аудиторії. Тобто номінативні та рекламна функції заголовка є однаково пріоритетними. Аудиторія суспільно-політичного видання, як правило, не так однорідна, як аудиторія ділового ЗМІ, тому для залучення уваги різних груп читачів заголовок повинен бути не тільки точним, але і яскравим. У "жовтій пресі" на перше місце виходить рекламна функція заголовка: привернути увагу максимально великої кількості найрізноманітніших людей - це головне для нього. Саме цей бік цінують у заголовку в першу чергу творці і споживачі бульварної преси. Заради цього журналісти нерідко вихоплюють з контексту інтригуючі фрази, некоректно використовують поняття, інтригуючи аудиторію, навіть "на порожньому місці". Про що може подумати читач. І зустрічаючи, скажімо, в газеті заголовок: "Що робить чоловік, коли дружини немає вдома"? Можливо, про щось дуже пікантне. І лише прочитавши після заголовка кулінарні рецепти, він оцінить інтригу, закладену лукавим автором у назві публікації.

Звичайно, заголовки подібного роду привертають увагу публіки і підвищують рейтинг конкретних матеріалів. Але якщо рекламний початок не буде продовженням змістовного, смислового змісту заголовків (а то і буде суперечити їм), то читач може зрозуміти, що його дурять, обманюють, дезорієнтують. А значить, і журналіст, і видання можуть втратити авторитет у читача, довіру до себе. Далі слід сказати, що заголовок не можна плутати з тим, що називається "хедлайном" і виглядає зовні як заголовок. "Хедлайн" - це один з елементів особливої організації новинного тексту, виробленої в західній журналістиці. Він існує в органічному взаємозв'язку з такими елементами даного роду текстів, як "лід" і "корпус": у "Хедлайні" викладається суть новини, в "ліді "вона поглиблюється, а в" корпусі" доповнюється другорядними деталями. Поняття "хедлайн" в західній журналістиці існує паралельно з поняттям "заголовок", під яким, як правило, мається на увазі те, що в нашій пресі називається "рубрика".

Похожие статьи




Визначення терміну "заголовок" - Заголовкові комплекси в газеті "Донецкие новости"

Предыдущая | Следующая