Особливості комунікативного стилю телеведучих як механізму встановлення ефективного комунікативного акту з аудиторією - Особливості комунікативного стилю телеведучих як механізму встановлення ефективного комунікативного акту з аудиторією

Комунікативний стиль телеведучого - це система засобів спілкування, що використовується комунікатором при створенні ситуації спілкування з глядачем і має 2 компоненти:

Вербальний ( мовні прийоми - вітання, наказ, звернення, прохання, спонукання до дії, інформування, коментування вражень та ін.); в системі комунікації Р. Якобсона, це - Контекст і Повідомлення ( Додаток №1) [36 ;88];

Невербальний ( паралінгвістичні особливості мовлення, інтонація, ритм, просодика, пантоміміка і т. д.); за Якобсоном - Контекст, Код (Додаток №1).

Основними характеристиками комунікативного стилю ведучого є комунікабельність, динамічність та виразність. Успішність телевізійної взаємодії визначається особливостями індивідуального стилю комунікатора.

Г. Гольдхабер ( "Network newmen : who's got the most charisma?") увів поняття харизми особистості телекомунікатора, існуючої в колективній свідомості телеглядачів: "герой", "антигерой", "загадкова особистість" - і визначив її складові :

Зовнішній вигляд;

Виразність статевої приналежності (сексуальність);

Рухові та поведінкові характеристики;

Вміння говорити особисто від себе;

Професійні якості [20;30].

Отже індивідуальний комунікативний стиль формують зовнішні, внутрішні та професійні данні, що складаються не лише з набутих знань щодо спеціальності, а й з уміння за 5 - 10 секунд [37;68] заохотити глядача до перегляду програми, майстерно використовуючи невербальні та вербальні ресурси.

За підрахунками відомого американського спеціаліста в галузі "телевізійної психології" А. Марабяна, тільки 8% інформації знаходиться в словах, 37% припадає на інтонацію та голос, 55% - на вираз обличчя й жести [47;87]. Тобто повідомлення залежить на 8% від вербальної інформації та на 92% - від невербальної, інакше кажучи, від іміджу ведучого. З цього приводу дослідник В. Хоминський наводить приклад: "Один із колишніх віце-президентів США С. Агію стверджував, що вигнута брова, тремтіння в голосі, їдке за інтонацією зауваження в кінці програми можуть викликати в мільйонах голів глобальні сумніви щодо чесності будь-якої офіційної заяви," - і тут же додає: "Це в повній мірі може бути віднесено до будь-якого типу телевізійного повідомлення" [47;87].

Таким чином, "для телеведучого активність самовираження є засобом організації ефективного комунікативного акту з глядачем. При цьому виразність особистості (починаючи з зачіски та вбрання, навичок грамотного мовлення і володіння дикцією й закінчуючи вмінням використовувати підсвідомі механізми впливу на партнера по спілкуванню) стає способом самоактуалізації та самоідентифікації"[20;32] особистості ведучого для глядача як партнера по спілкуванню. Отже ефективність реалізації комунікативного акту залежить від особливостей сприйняття аудиторією телеповідомлення; зовнішніх, внутрішніх та професійних ознак ведучого (комунікативний стиль); психологічних аспектів сприйняття кольорів та графічних елементів у одязі ведучих і студійному дизайні.

Похожие статьи




Особливості комунікативного стилю телеведучих як механізму встановлення ефективного комунікативного акту з аудиторією - Особливості комунікативного стилю телеведучих як механізму встановлення ефективного комунікативного акту з аудиторією

Предыдущая | Следующая