Друкарські заслуги М. Сльозки - Книги-інкунабули та видавнича діяльність М. Сльозки

Свої погляди на фах друкаря Сльозка найповніше виклав у вміщених в Апостолі 1639 р. присвяті Петрові Могилі і передмові до читача. Згадуючи труднощі на своєму шляху, майстер цитує "Енеїду" Вергілія:

А ти не уступай злому,

Але іди сміло напротив тому.

Мотивами гордощів друкаря за свою корисну для людей працю, відданості громадянському обов'язкові передмова Сльозки перегукується з післямовою Апостола 1574 р. Проте, на відміну від Івана Федорова, Сльозка підкреслює, що друкарство для нього є джерелом заробітку на хліб "з праці рук своїх". Дуже наполегливо він проводить думку про необхідність свободи видавничої діяльності. Потрібно багато різноманітних книжок, "їх типом видаючи, не єдина і другая десятериця типографій не ваковала(би)" [8]. Монополізація друкарської справи однією або кількома друкарнями, на думку Сльозки, шкідлива. Адже не тільки в одному місті, а й в одному навіть будинку часто працюють "без зависті і один другому перешкоди" численні ремісники одного фаху. Звертаючись до Петра Могили, Сльозка вихваляє його за те, що той, мовляв, не перешкоджає працювати друкарям -- не лише в інших містах, а й у самому Києві. Справді, за архимандритства Могили в Києві, крім лаврської, працювали друкарні Т. Вербицького і С. Соболя. Однак припинили вони діяльність у Києві, очевидно, під натиском того ж Могили, як тільки його позиції достатньо зміцніли. Очевидно, ставлення Петра Могили до приватних друкарень Сльозка зображав таким, яким бажав би його бачити. сльозка книга інкунабула друкарня

У передмовах Апостола 1639 р. є цитати з Платона, Цезаря, Ціцерона, Вергілія, Плутарха, Лукіана, згадано Муція Сцеволу, Улісса і Аякса, Апеллеса, Демосфена. Дві грецькі цитати видруковано зі спеціально виготовленого ксилографічного кліше. Можливо, в написанні передмов Апостола брав участь і тодішній компаньйон Сльозки Скольський: його виступи на судових засіданнях подібні за стилем і так само насичені цитатами з античних авторів. Втім, ремінісценції з античних літератур є і в передмовах книжок, які видав Сльозка вже після розриву зі Скольським [7]. Деякі з передмов-присвят Сльозки -- це панегірики, які написані за всіма правилами жанру і містять конкретні відомості про діяльність покровителів та друзів видавця.

Сльозка дбав про найдосконалішу передачу тексту, використовував для редагування різні джерела, прагнув зробити зміст зрозумілим для читачів. Так, у Апостолі 1639 р. на полях подаються примітки, що їх видавець називає "проїзволниками" або "нотами". Значення їх Сльозка пояснює так: "На маргінес нікоториї ноти і проїзволники клалисьми не для того, аби в тексті зле могло бити, але аби ся тоєю нотою або проїзволником тамтоє, внутр тексту будучоє, об'яснило" [8]. Отже, на полях подано пояснення до тексту, інколи стилістичні варіанти, синоніми. Щодо організації тексту, то він йшов за прикладом київських видавців "Бесід на послання" 1623 р. "А то.., послідуючи Бесідом києвским учинилисьмо, і глав надписи червониє і лічбу в них знайдуючихся стихов на боках" [11].

Кириличні видання Сльозки були, як правило, добре оформлені. Дотримуючись традиційних уже для кириличного друкарства способів оздоблення, майстер не цурався й новинок. Більшість видань латинського шрифту виглядали скромніше. Виділяються серед них панегірик А. Б.Томецького "Apollo togatus", з нагоди шлюбу Адама Ієроніма Сєнявського з Ельжбєтою Потоцькою, всі сторінки якого оточено широкою облямівкою з набірних прикрас, і курс філософії С. Гіркевича з мідеритним обрамленням титульної сторінки [7].

Частину тиражу своїх друків випускав у видавничій оправі. У примірниках, на яких є автографи видавця, палітурки однотипні: на лицевій стороні передньої обкладинки витиснуто назву книжки, середник з розп'яттям в овалі, вписаному в ромб, на нижній обкладинці -- набірний орнамент паралельними рядами, оточеними рамкою. Низка інших примірників видань Сльозки мають оправи, які можна приписати тій самій майстерні.

Як знавець різних галузей книговидання, Сльозка здійснював лише загальне керівництво підприємством, а більшість часу присвячував торговельним операціям, причому торгував, особливо на початку своєї діяльності, не тільки книжками, а й східними килимами, тканинами, вином тощо. Значним був масштаб його книгарських операцій; чотири роки після смерті друкаря на складі ще залишалося 1205 примірників книг кириличних шрифтів дев'яти назв і 2102 примірники (11 назв) книжок латинського шрифту [7]. Друкарство і книгарство стали підставою заможності Сльозки, хоча він і не зміг досягти рівня найбагатших у Львові купців [10].

Середина 40-х років була періодом найбільшого піднесення книговидання у Львові, де тоді на повну силу працювали друкарні Ставропігійського братства, єзуїтського колегіуму, єпископа Арсенія Желиборського, Михайла Сльозки. Проте вже на кінець десятиріччя спостерігається спад видавничої активності. Також у масштабах всієї України погіршуються умови для діяльності приватних друкарень. У третій чверті XVII ст. друкарня Михайла Сльозки залишалася єдиним на українських землях приватним видавничим підприємством.

Похожие статьи




Друкарські заслуги М. Сльозки - Книги-інкунабули та видавнича діяльність М. Сльозки

Предыдущая | Следующая