Видання дитячої книги в Україні - Становлення видавничої справи в Україні за часів незалежності

Якщо розглянути питання випуску дитячої літератури, то можна помітити не дуже оптимістичні тенденції. Щорічний випуск дитячої літератури в Україні протягом 1991-2003 рр. коливався від 172 (1994 р.) до 592 (2002 р.) назв видань (кількість друкованих одиниць), що складає, відповідно, лише 3,6% та 4,7% від кількості усіх випущених видань (аналогічна ситуація спостерігалася в "революційно-воєнному" 1920 році -- 4,6%). І це незважаючи на те, що в Україні сьогодні існує розвинена інфраструктура дитячих видавництв. Щорічний середній наклад одного видання з року в рік постійно зменшується (з 126,9 тис. прим. у 1991 р. до лише 3,6 тис. прим. у 2003 р.) [26, 455]. Цілком очевидно -- він не здатний задовольнити реального попиту.

1997 р. випуск дитячої літератури склав 223 друкованих одиниць тиражем 2143,3 тис. примірників, із них: науково-пізнавальної 38 друк. од. тиражем 566,5 тис. примірників, українською мовою 150 друк. од. тиражем 1303,8 тис. примірників, російською - 52 друк. од. тиражем 739,3 тис. примірників, перекладено українською мовою 27 друк. од. тиражем 271,7 тис. примірників. Шкільних підручників видано 714 друк. од. тиражем 20584,3 тис. примірників, із них українською мовою - 494 друк. од. тиражем 15752,2 тис. примірників, російською - 121 друк. од. тиражем 3647,4 тис. примірників. Книжок-каpтинок для малечі - 28 друк. од. тиражем 285,0 тис. примірників, книжок-pозмальовок - 50 друк. од. тиражем 966,8 тис. примірників.

Серед видавництв видавництво "Веселка" видало 22 назви тиражем 415,0 тис. примірників, "Вища школа" - 44 назви тиражем 331,5 тис., Освіта - 154 назв тиражем 5491,6 тис., "Грай лик" - 2 назви тиражем 25,0 тис.

Періодичних і продовжуваних видань (без газет) видано відповідно 33 і 177 номерів, pазовим тиражем 237,6 тис. примірників; журналів - 30, 167, 230,3; збірників - 2, 9, 2,3; газет - 19, кількість номерів - 324, pазовий тираж 3552,5 тис.

Спеціалізоване видавництво "Веселка", яке друкувало 45% книжкової продукції для дітей і підлітків у 1997 р. за даними Книжкової палати видало всього 3%. Видавництво "Грай лик" видало 4%, а "Молодь" - 1% Дещо розширило свою діяльність одеське виробниче редакційно-видавниче мале підприємство "Два слони" (з 3% у 1992 р. до 7% у 1997 р.) Це видавництво випускає ряд серій: "Перша книга для дітей", "Литературная сказка". "В кругу семьи", "Детективный клуб", "Бібліотечка школяра", адpесованих не лише дітям, а й підліткам та юнацтву. По 4 дитячі книги на рік випускають чернігівський редакційно-видавничий відділ, ужгородське видавництво "Карпати", луцьке видавництво "Надстир'я", "Харківське видавництво "Прапор", що разом складає 4% від загалу. По 3 книги на рік видають київське ВВФ "Котигорошко" і РПО "Поліграф книга", дніпропетровське видавництво "Поліграфіст", одеський "Маяк", хмельницьке видавництво "Поділля", що становить 8%. По 2 книги - київські видавництва "Молодь", "СІ", "Транспорт України", книговидавничий центр "Посередник", товариство "Русское собрание", львівський "Оскарт", сімферопольська фірма "Бізнес-інформ" та ще деякі, що становить 12%. 33% із загального потоку складають книги інших видавничих фірм, які випускають всього по 1 книзі на рік.

У 1997 рр. видано художньої літератури для дітей 1480,7 тис. прим., з них: українською мовою - 1062,2 тис. прим. (822,9 прим. українського. авторів), останні - авторів іноземного походження. Ситуація в державному секторі: "Веселка" - 18 друк. од. 346 тис. примірників. "Вища школа" - 39 друк. од. 319,9 тис. примірників. "Грай лик" - 1 - 5 тис. прим. "Освіта" - 142 - 4720,1 тис. прим. Скоротилася кількість видань для дітей і юнацтва (на 30%). Якщо у 1996 р. було видано 299 назв дитячих книг тиражем 3183,5 тис. прим., то в 1997 р. - тільки 219 назв тиражем 2050,1 тис. примірників.

У напрямі видання художньої літератури, адресованої дітям і підліткам, постійно працюють тільки 17 видавництв та видавничих організацій, серед яких попереду йде виробниче редакційно-видавниче мале підприємство "Два слони" (Одеса) і київські підприємства: видавництво "Грона", видавничо-виробнича фірма "Котигорошко" і мале спільне підприємство "Інтерпрес". Відсоток дитячої художньої літератури становить 4,65 від загальної кількості. Як і pаніше, серед видань переважають російськомовні перекази відомих зарубіжних детективів, фантастики і пpигодницьких серіалів.

На жаль, дитячі видання часто є невисокоякісним товаром на ринку книги. Ті поодинокі успішні видавничі проекти, які все ж трапляються у вітчизняній практиці, є скоріше винятком, ніж правилом. Поруч із одним оригінальним високоякісним за змістом і формою виданням, скажімо, "А-БА-БИ ..." або "Кашалота" бачимо з два десятки перевидаваних, часом навіть важко визначити вкотре, творів та ліцензованих видань, нашвидкуруч перекладених поганою українською мовою, практично не адаптованих до читацьких потреб та інформаційних запитів юного українця [26, 458].

Однією з хронічних хвороб українського дитячого книговидання можна вважати постійну видавничу "експлуатацію" творів, написаних давно, в інших історичних реаліях. При цьому, сучасної тематики, сучасних героїв, сучасних проблем у сучасній дитячій літературі відчутно бракує. На наш погляд, усе це є результатом наполегливого ігнорування особливостей психології сучасної дитини, рівня її інтелектуального розвитку та інформованості (однозначно іншого, ніж був у їхніх однолітків 10-20-30 років тому), її підвищеної здатності до сприйняття абстракцій, символів, метафор тощо.

Не піддаючи сумніву високу художню цінність спадщини відомих дитячих авторів минулого, варто наголосити: щоб книга могла по-справжньому ефективно впливати на юного читача, вона повинна бути сучасною за всіма критеріями [26, 459].

Задавненою проблемою є також помітне переважання у випуску вітчизняної літератури для дітей видань художнього характеру, серед яких різні види казок. Причому складається враження, що коло авторів і назв є вже стандартним -- практично всі спеціалізовані видавництва мають у своєму репертуарі як не "Українські народні казки", то "Казки народів світу". Про моновидання, скажімо, "Лисички і журавля", "Кози-дерези" чи "Колобка", "Снігової королеви, "Кота у чоботях" та "Попелюшки" годі й говорити. Світ традиційної казкової літератури надзвичайно багатий і різноманітний. "Кожна казка, і авторська також -- це своєрідний живий організм, який містить у собі широкий спектр пізнавальних, етичних і естетичних елементів, здатних випромінювати певні імпульси різної потужності, призначені читачам різного віку" []. Проте, інерційне задоволення особливої дитячої прихильності до фантастики і пригод, переважно казками, суттєво звужує арсенал засобів літературно-естетичного впливу на юних читачів. Українські видавці не надто обтяжують себе пошуком і плеканням сучасних талановитих авторів, вважаючи, що "найгеніальніший, але "нерозкручений" автор -- збитковий, а ми не такі багаті, щоб працювати на перспективу -- бракує обігових коштів".

На відміну від тенденцій світового дитячого книговидання, де небувалого розквіту набула дитяча пізнавальна книга, сегмент вітчизняної літератури нехудожнього характеру (науково-пізнавальної, довідкової, розвивально-ігрової) -- незначний і також не надто різноманітний у жанрово-видовому аспекті. Його представляють, переважно, "веселі абетки" і "букварики" (що інколи до непристойного переспівують одні одних), книжки-розмальовки, ліцензійні перекладні універсальні енциклопедії. Переважна більшість ліцензованих енциклопедій, як показує уважний аналіз, не пристосована для сприйняття українськими дітьми. Роблячи основну ставку на зовнішню привабливість таких видань, видавець не ускладнює собі життя серйозним адаптаційним опрацюванням вміщуваного у них матеріалу.

Справжнім ноу-хау останніх років стали такі собі дайджести з різних шкільних предметів відповідно до чинних навчальних програм ("Довідник школяра молодших класів", "Великий довідник школяра", "Універсальний довідник школяра"), а також "золоті учнівські твори" та шпаргалки для школярів, хрестоматії української та зарубіжної літератури, де великі твори переказані в межах двох сторінок. Учні перестали читати першотвори -- перестануть користуватися й підручниками. Довідник чи пізнавальна книжка, як відомо, покликані доповнювати, поглиблювати знання, отримані дітьми у школі, підсилювати зацікавлення певними темами, предметами, а не повторювати скорочено навчальне видання, створюючи у такий спосіб благодатний грунт для "експрес-навчання", для отримання поверхневих "дайджест-знань".

До явної диспропорції у забезпеченні дітей літературою різного жанрово-видового характеру, різної тематики додається не менш серйозна диспропорція задоволення читацького попиту всіх вікових категорій дітей та підлітків. Серед нових оригінальних видань лідирують ті, які адресуються дітям дошкільного і молодшого шкільного віку. Для старших залишаються видання програмних творів. Брак книжок для всіх вікових категорій юних читачів український видавець часто намагається компенсувати в оригінальний спосіб -- адресувати одне видання одразу кільком читацьким групам, скажімо, так: "для дітей молодшого та середнього шкільного віку". Та різниця в читацьких запитах першокласника і семикласника-підлітка є абсолютно очевидною. Щоправда, протягом останніх двох років на цьому сегменті ринку відбулися зрушення. До цього видавця спонукав бум довкола "поттеріани", з якою почалося навернення підлітків до читання. Майже порожня до того ніша сучасної вітчизняної підліткової літератури почала стрімко заповнюватися. Сьогодні школярі середнього шкільного віку, отримавши оновленого В. Нестайка, цікаві захопливі твори Л. Воронини, Ю. Ячейкіна, Г. Малик, О. Дерманського, нарешті відчули смак "своєї", а не дорослої "на виріст" літератури. Та ці позитивні зміни поки що дуже локальні, і про повноцінне задоволення попиту всіх вікових категорій читачів говорити завчасно.

Ще одним з вразливих місць сучасного українського дитячого книговидання, на нашу думку, можна вважати відсутність чіткого визначення поняття "національна дитяча книга". У нас воно зводиться часто лише до мовного критерію. На жаль, в історії вітчизняного книговидання навіть факт україномовності видання ще не забезпечує його справді української природи і часто виступає лише формальним чинником. В інтерпретації частини українських видавців та авторів україномовна дитяча книга залишається доволі "космополітичним" продуктом [26, 462]. Інші видавці, навпаки, перебуваючи в полоні архаїчних народницьких традицій, українське наполегливо ототожнюють із селянським, вмонтовуючи цей стереотип у масову свідомість за допомогою сталої системи змістових та графічних маркерів. І хоч, на перший погляд, ситуація з україномовною книгою начебто задовільна: за останні роки її частка в масиві дитячої літератури постійно зростає -- з 77% (1999 р.) до майже 82% (2003 р.). Однак при цьому, наклади україномовної літератури, порівняно, скажімо, з накладами її основного конкурента -- російськомовної літератури (випущеної в Росії чи Білорусії), нижчі. До того ж, російські видання дешеві. Як наслідок -- україномовні (українські) видання відсуваються на периферію того ж таки українського ринку.

Ментальний тиск (не секрет, що соціокультурне середовище в країні не є сприятливим для стимуляції розвитку національної книги) супроводжується тиском товарним. З аналізу якісних характеристик репертуару стає зрозумілим, що стоїть за "благополучними" цифрами: високу частку україномовної літератури забезпечують перевидання програмних творів українських письменників, здебільшого ХІХ -- початку ХХ ст. (П. Куліш Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка) та українські переклади згадуваної вище світової класики. А публікацією "непрограмного" наш видавець себе не обтяжує: "до середньовічної, ренесансної та барокової літератури слово "видається" застосувати взагалі якось незручно -- у кращому випадку це хрестоматії, де під одну обкладинку "втиснено" 800 років нашої літератури. Із літературою 70-х, 80-х та 90-х років минулого століття на видавничому полі теж проблеми -- про неї не чули не лише учні, а й учителі.

З літературою для молодших школярів узагалі сумно. Тексти, пропоновані для читання, -- переважно бездарні, а цікаві -- "заскладні". У результаті, маємо низьку мотивацію з боку школярів до вивчення української літератури.

Найуспішнішим українським дитячим видавництвом можна вважати "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" -- провідне українське дитяче видавництво "для малят від 2 до 102..." Видавництво засновано 1992 року відомим українським поетом Іваном Малковичем. Назва видавництва походить з оповідання Івана Франка, в якому хлопчик Грицько на батькове запитання: "Що ви сьогодні вчили у школі?" слухняно відповідав: "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ" (тобто абетку).

Ядром видавництва стали провідні українські художники та письменники різних поколінь. Висока художня та поліграфічна якість вигідно відрізняють "абабагаламазькі" видання, які щорічно відзначаються найвищими нагородами престижних книжкових форумів.

Видавництво видає книги для дітей, які користуються попитом. Так, актуальною на сьогоднішній день є книга про Гаррі Поттера.

Першу книжку про Гаррі Поттера "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" презентувала в ніч з 13 на 14 квітня 2002 року. То було грандіозне шоу на нічному Хрещатику, на яке зібралося більше тисячі людей з дітьми. Ось цитата з "Книжкового огляду": "У ніч з 13 на 14 квітня пересічні кияни і гості столиці могли спостерігати справжнє диво: справді, де ще зараз в Україні можна зустріти велику чергу? Та ще й опівночі? І не просто чергу, а чергу за книгою? За україномовною книгою? Таке може бути лише тоді, якщо до справи береться Іван Малкович та його видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА"..."

На той час більшість країн Європи уже видали або готували до друку четверту книжку про пригоди юного чарівника. На українському ринку на повну потужність продавався третій том російського перекладу. Цей факт давав українським видавцям чимало приводів для песимізму - нині навіть не віриться, що директор видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" Іван Малкович збирався друкувати перший том Гаррі Поттера тиражем 4 тисячі екземплярів, що відповідало уявленням про середній тираж української книжки, про її затребуваність на ринку (щоправда, після довгих вагань стартовий наклад першого тому пригод Гаррі підвищився до 10 тисяч).

За три з половиною роки "стахановської праці" "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" видала усі 5 томів "Гаррі Поттера". Разом з першим накладом шостої книги загальний наклад українського "Гаррі Поттера" майже наблизиться до позначки в півмільйона примірників.

"Гаррі Поттера" можна сміливо вважати великим українізатором, на думку редактора видавництва. Не секрет, що багато дітей в Україні саме завдяки "ГП" прилучаються до україномовного читання. До речі, дві великі російські книготоргівельні компанії знову купують у нас чималий тираж 6-го тому, щоб продавати його в Росії.

Стартовий наклад п'ятої книжки "Гаррі Поттер та Орден Фенікса" - 70 тисяч примірників (він уже проданий наперед), і цими днями починається друк додаткового тиражу..

Над шостою книгою працювала стара команда - переклад Віктора Мороза за редакцією Олекси Негребецького та Івана Малковича.

Книги в "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ":

"КРИХІТКА ЦАХЕС" (1997), "ТАРАС БУЛЬБА" (1997), "СНІГОВА КОРОЛЕВА" (2000), "АЛІСА В КРАЇНІ ЧУДЕС" (2001), "КАЗКИ ТУМАННОГО АЛЬБІОНУ" (2003), "МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА" (2005). Зараз працює над "Маленьким принцом" (орієнтовна дата виходу книги зразу в 7 країнах світу - осінь 2006 р.)

"А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" володіє ексклюзивним правом на українське видання книжок про Гаррі Поттера, які видає у власних обкладинках (художник Владислав Єрко), чого домоглися дуже небагато видавництв у світі.

За час існування видавництва видано близько 100 книг загальним накладом понад 2,5 млн. прим. Наймасштабніший проект видавництва - одногривнева книжкова серія "Міні-Диво" загальним накладом 1,5 млн. прим.

Найуспішніші видання "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ": "Українська абетка", "Улюблені вірші" (книга + касетка та CD ), "Дитяча Євангелія", "Снігова Королева", "Аліса в країні чудес", "Казки Туманного Альбіону", "Тореадори з Васюківки", "Чарлі і шоколадна фабрика", "100 КАЗОК", серія книжок про Гаррі Поттера.

Похожие статьи




Видання дитячої книги в Україні - Становлення видавничої справи в Україні за часів незалежності

Предыдущая | Следующая