ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ ДИТЯЧИХ ВИДАНЬ, Предметна область дитячих періодичних видань - Специфіка наповнення газетного контенту дитячого видання на прикладі газети "Казковий вечір"

Предметна область дитячих періодичних видань

Медіатекст, адресований дитині, - найбільш довірливій із усіх можливих читацьких категорій, - має бути бездоганним щодо достовірності, точності використаного в ньому фактичного матеріалу. Дитина все сприймає на віру - слово, надто друковане, набуває в її очах абсолютного авторитету. Через брак досвіду й відповідних знань маленький читач не піддає сумніву адресовану йому інформацію, тому порушення правил подання фактичного матеріалу може негативно позначитися на подальшому інтелектуальному розвитку дитини, сформувати в неї хибні уявлення про світ, і це є ще однією актуальною проблемою комунікації між читачем та виданням. Значним недоліком сьогоднішніх дитячих видань є нерозуміння потреб маленького споживача. Як бачимо, всі проблеми дитячої періодики так чи інакше дотичні до медіаосвіти, медіапсихології, медіапедагогіки[4].

Проблематика твоpiв, адресованих юному читачевi, зумовлюється необхiднiстю вiдповiдати на численнi його запитання, що починаються з традицiйних чому? Як? Звідки? Дитину передусiм цiкавлять твори, в яких показані вiдомi їй реалiї, а також тi, про якi вона хатiла б довiдатися.

Але категорія предметної сфери видання охоплює не тільки відображені знання. До її складу входить і ставлення автора до навколишньої дійсності, його оцінка подій і явищ, що фіксує специфіку суспільної свідомості.

Спецiалiсти вважають, що в основу твору дитячої лiтератури може бути покладено практично будь-яке явище навколишнього життя, будь-який об'ект дiйсностi (iсторичнi подii, реалiї сучасного життя, факти зi світу природи, основи науки, подiї культури, мистецтва тощо), за винятком тих, висвiтлення яких може негативно вплинути на психiку юного читача або до сприйняття яких він нi фiзично, нi морально ще не готовий.

Твори класикiв української та зарубiжної лiтератури не втратили свого значення й на cьогодні, й сьогоднi вони служать чудовни взiрцем для навчання. Тiльки ж оте головне, що має взяти наша дитяча лiтература вiд них, - то розумiння дитячої психологiї, вмiння розповiсти малечi про навколишнє, про сучасне їм - тодiшне життя, враховуючи їхнi iнтереси, їxнi можливостi пiзнавати й розумiти те, про що їм оповiдають, їхню духовну налаштованість. А дiти потребують таких твopiв, якi б вводили їх у складний cвiт сучасностi - з урахуванням його складностей i суперечностей.

Предметна область дитячих видань є ширшою, нiж предметна область твopiв дитячої лiтератури, адже реалiзується вона не лише у твopi, а й в апаратi, iлюстрацiях, оформленнi видань. Предметом дитячого видання можна вважати будь-який фрагмент навколишньої дiйсностi (явища живої природи та об'єкти матерiальної культури, створеної людиною), вiдображений у зручнiй для дитини формi в ycix елементах видання.

Особливого значення у дитячому твopi набуває проблема iнтерпретацiї теми. Ракурс, акценти, глибина розкриття проблеми залежать вiд психологiчних ознак дитини-читача певного віку, зокрема вiд її здатностi до абстрактного мислення, до аналiзу, самоаналiзу, вiд її вмiння виявляти причинно-наслiдковi зв'язки мiж рiзними об'єктами дiйсностi тощо. На вiдмiну вiд "дорослої", в дитячiй лiтературi важливо не те, про що розповiдається, а те, як розповiдають i до чого пiдводять. Тут автор не лише вступає в дiалог з читачем, він вiдповiдним чином opiєнтує його у складних питаннях, пояснює власну позицiю, активно впливає на формування читацькоi думки, реалiзуючи в такий спосiб виховне завдання дитячої книги.

Природа дитячого твору є такою, що вибiр теми визначаеться закладеним у нiй повчальним i виховним потенцiалом. Проте часто в нашiй iстopiї це розумiлося занадто спрощено, i дитячу лiтературу використовували винятково як засiб виховання i моралiзаторства. При написаннi твору автори, нехтуючи художнiми якостями, дбали передовсiм про те, щоб викласти чiткi догми - "як потрiбно жити". Ще змалечку дитину намагалися затиснути в певнi рамки, привчити до стереотипiв, до традицiйного свiтобачення, що панує у суспiльствi, не давали iй змоги самостiйно розвиватися, вiдкрито висловлювати свої бажання[14].

Досить нагадати собi виразну iдеологiчну заангажованiсть твopiв дитячої лiтератури радянської доби. Вся тематика пореволюцiйної лiтератури була просякнута пафосом боротьби за "новий світ", героїкою i романтикою творення соцiалiстичної держави.

Тодi дiйшли нaвiть до заборони казок. Народний комiсар Н. Крупська писала: "У бiльшостi казок, написаних у зовсiм iншу епоху, класово чужий нам змiст. Biн тим небезпечнiший, шо всмоктується цiлком непомiтно, завдяки чудеснiй формi, вмiнню подати його в цiкавiй, простiй, жвавiй формi. Дитина беззахисна. Ми повиннi вмiти захистити її вiд чужих, розтлiнних впливiв. Ми повиннi навчитися вiддiляти форму вiд змiсту. Чарiвнi казки ми вважаємо шкiдливими. Вони заважають дитинi розiбратися в навколишньому, розвивають забобони, дiють на її нерви, викликаючи почуття страху, живлячи нездорову фантастику, притуплюючи почуття реальностi"[7].

Дитяча книга має виконувати передусiм пiзнавальну функцiю: давати дитинi важливi знання про навколишнiй свiт, про природу, про все, що її цiкавить, відповiдати на її питання, а не привчати чинити так, а не iнaкшe, бо так повинно бути, так прийнято, так роблять усі. Виховний потенцiал книги може виявлятися при використаннi її як джерела для прикладiв, повчань батьками, вчителями. Саме наповнення видання повинне залишати дитинi вибiр, вчити бачити текст "по-своєму", а отже давати можливiсть сприймати світ нешаблонно, казати, що дитина думає, а не те, що повинна думати.

Кожна вікова група має свої улюбленi теми. Вважається, наприклад, що малюкiв цiкавлять сюжети анiмалiстичної тематики. Однак цим не слiд зловживати, бо у бiльшостi дитячих книг від зайчикiв та їжачкiв уже стало просто тicно. Що не книжка - обов'язково заєць, обов'язково кiт, обов'язково їжак. Така однобокiсть зоологiчного cвіту у наших книжках, очевидно, пояснюється тим, що i тут, на жаль, нашi iдуть не вiд життя, а вiд лiтературної традицiї. Це призводитъ звуження тематики, лiтературних мотивiв, yciєї сфери, в якiй відбувається дiя твopiв, до штампiв i шаблонiв. Добре, що в нашiй поєтичнiй лiтературi багато природи, казковості, але oстаннім часом ці мотиви почали переважати на шкоду iншим мотивам.

Школярi початкової i середньої школи захоплюються пригодницькими сюжетами, пiдлiтки починають захоплюватися творами iсторичного характеру, охоче читають твори соцiальної тематики про життя ровесникiв, про людськi взаємостосунки, адже вони вже усвiдомлюють себе безпосереднiми учасниками всього, що вiдбуваеться довкола.

Предмет видання визначає коло дитячого читання у той чи iнший перiод розвитку особистостi, а також вiдбiр твopiв, що пропонуються читачевi. Кожна книжка повинна бути прочитана у вiдповiдному вiцi, тоді вона здатна реалiзувати свої соцiальнi функцiї. Наприклад, казка Л. Керрола "Алicа в кpaїнi чудес" здатна вплинути на дошкiльнят, учнiв початкової школи та учнiв 7-8 класiв по-рiзному, бо з кожним роком дитина може вiдкривати нові аспекти цього глибоко фiлософського твору[13].

Отже, вибiр теми для дитячого твору залежить вiд її актуальностi, вiд того, чи цiкавить вона конкретну вікову групу читачiв, вiд закладеного в нiй виховного потенцiалу. При висвiтленнi тiєї чи iншої проблематики в твopi, адресованому дiтям, особливого значення набуває майстернicть її iнтерпретацiї.

Похожие статьи




ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ ДИТЯЧИХ ВИДАНЬ, Предметна область дитячих періодичних видань - Специфіка наповнення газетного контенту дитячого видання на прикладі газети "Казковий вечір"

Предыдущая | Следующая