Які лікувальні грязі експлуатуються в Україні? - Рекреалогія в Україні

Важливою складовою бальнеологічних ресурсів є лікувальні грязі (пелоїди), що використовуються у вигляді ванн та аплікацій. Перші заклади, в яких використовувались лікувальні властивості грязей, виникли на півдні України: в 1833 р. - на узбережжі Куяльницького лиману; в 1895 р. - поблизу Голої Пристані (Гопри). До лікувальних грязей відносяться мули, сапропелі, торфи, сопкові грязі тощо, родовища яких за генезисом поділяються на мулові, торфові та псевдовулканічні. Найбільшою терапевтичною активністю відзначаються мінеральні та біогенні компоненти грязей при тонкодисперсному гранулометричному складі і високій мінералізації або кислій реакції грязьового розчину.

В санаторно-курортних закладах України найширше застосування здобули мулові органо-мінеральні сульфідні грязі солоних озер та лиманів Азово-Чорноморського регіону. Вони являють собою пластичну масу зелено-сірого або чорного кольору. їх загальні розвідані запаси становлять близько 125 млн м3. Найбільшими родовищами є лимани Алібей, Шагани, Куяльницький, Тилігульський, Хаджибейський (див. табл. 5.9). Приблизно половина цих родовищ поки що не експлуатується. Мулові грязі широко використовуються як окремо, так і в поєднанні з іншими лікувальними факторами на курортах Одеси, Криму, Запорізької та Херсонської областей.

Родовища мулових лікувальних грязей в Україні [доповнено 61]

В північній і західній частинах України поширені торфові лікувальні грязі, до яких відноситься торф із високим вмістом (понад 25%) і мірою розкладу (понад 40%) органічних речовин. Найціннішими вважаються гіпсові і купоросні торфи з мінералізованим (понад 2 г/л) грязьовим розчином. Серед найвідоміших родовищ - Немирівське, Кнеселівське, Шкловське, Великолюбінське, Нинівське, Моршинське (Львівська обл.), Війтівецьке (Вінницька область), Настасівське (Тернопільська обл.), Вичавки (Рівненська обл.) Черченське, Підпечеринське, Осмолодське (Івано-Франківська обл.), Журавицьке, Головненське, Малиновське, Берестечське (Волинська обл.), Зарічанське (Житомирська обл.), Малосорочинське, Семіреньки (Полтавська обл.), Березівське (Харківська обл.) і родовища Глибочицького, Сторожинецького, Вижнівського районів (Чернівецька обл.).

Найбільшим серед цих родовищ вважається Моршинське, де запаси грязей становлять 239 тис. м3. Торфові грязі використовуються на курортах Шкло, Моршин, Хмільник, Миргород, у водолікарнях відповідних областей. Значно скоротилось використання торфових лікувальних грязей після аварії на ЧАЕС у північних регіонах. Сапропелеві грязі - намули переважно прісних водойм, збагачені органічними речовинами (понад 50%), що утворилися в результаті багаторазової макро - і мікробіотичної переробки водних рослин і тварин. Поширені вони на Поліссі: с Вільчани, Житомирської обл.; Микулинецьке родовище в Тернопільській обл.; озера Скорінь і Бурків у Любешівському, Ковпино і Оріхове в Ратнівському, Синове у Старовижівському, Тури-чанське в Турійському та Охотин у Ковельському районах Волинської обл. Розвідані запаси сапропелів лише на Волині становлять 61,2 млн т. У рекреаційному господарстві України в обмеженій кількості використовуються сопкові грязі (курорт Феодосія, об'єм 4,4 тис. м3) з Булганацької групи вулканів на Керченському півострові.

В якості бальнеологічних ресурсів все більше застосування знаходять бентонітові глини: санаторії Саків і Євпаторії використовують глини Кудрінського родовища.

В санаторно-профілактичних закладах переважно Карпатського регіону широко застосовується озокерит (гірський віск), який являє собою суміш високомолекулярних сполук вуглеводів, смол і асфальтенів, що й визначає його лікувальні властивості. Більшість родовищ озокериту в Україні відкрито в Передкарпатті. Саме тут знаходяться найбільші у світі Бориславське (експлуатується з 1856 р.) і Трускавецьке родовища. На території Львівської області озокерит виявлено також у смт. Стара Сіль та с. Івана Франка. Родовища Івано-Франківщини (Дзвиняцьке, Старунське) в своїй більшості виведені з експлуатації.

На основі використання мінеральних вод, лікувальних грязей та озокериту в Україні сформувалась мережа бальнеологічних, бальнеогрязьових, грязьових курортів, що має світове значення (див. картосхему 3 та табл. 5.10). Лікувальні грязі та окремі мінеральні води мають лише зовнішнє чи переважно зовнішнє застосування на курортах Саки, Затока, Очаків, Коблеве, Біла Церква, Хмільник, Миронівка, Великий Любінь, Синяк, Трускавець. Як лікувально-питна використовується вода джерел Миргорода, Березівських Мінеральних Вод, Святогірська, Перечина, Поляни, Східниці, Голубиного, Сатанова, Бердянська, Куяльника. Комплексне використання мають бальнеологічні ресурси курортів Моршин, Сойми, Міжгір'я, Кваси, Шаян, Слов'янськ, Сергіївка та ін. В Україні виділено перспективні санаторно-курортні зони: Верхньосиневидненська і Грозівська на Львівщині; Ужоцька і Велико-Більчанська в Закарпатті; Мізунська на Івано-Франківщині; Путивльська і Брусницька на Буковині; Грем'яцька на Волині; Борщівсько-Заліщицька на Тернопільщині та ін.

Похожие статьи




Які лікувальні грязі експлуатуються в Україні? - Рекреалогія в Україні

Предыдущая | Следующая