Аналіз існуючих лікувально-оздоровчих ресурсів України, їх організації та використання підприємствами туристичної індустрії України - Оптимізація оздоровчо-лікувальних ресурсів України

Для проведення аналізу лікувально-оздоровчих ресурсів України, я вибрав два типи ресурсів це бальнеодлгічні ресурси та ресурси лікувальних грязей, так як вони являються найактуальнішими лікувально-оздоровчими ресурсами. За їх допомогою лікуються дуже багато захворювань.

Бальнеологічні ресурси України, вони знаходяться майже по всій території, але основні джерела знаходяться на задній Україні, тому основну увагу ми будемо пред'являти їм. Мінеральні джерела Закарпаття та Прикарпаття лікувальний природний курорт оздоровчий. В Українських Карпатах зосереджена більшість мінеральних джерел України, представлені практично всі типи мінеральних вод, в тому числі унікальних за своїм складом та лікувальними властивостями, адже недарма такі джерела звалась в народі "Святими криницями".

Протягом не одної сотні літ люди на власному досвіді пересвідчувались в цілющих властивостях мінеральних вод. У наш час лікуються не тільки відвідуючи курорти, а й використовуючи розлиті у пляшки мінеральні води.

Своєю популярністю Закарпатська область завдячує не в останню чергу мінеральним джерелам. Адже саме тут зосереджено близько 66 відсотків родовищ вуглекислих мінеральних вод України, причому ця вода за якістю і ступенем лікувальних властивостей не поступається відомим водам Кавказу, Чехії, Польщі, Франції. До того ж, саме в Україні зосереджено понад 70 відсотків європейських запасів мінеральних вод, отож не потрібно бути бозна-яким аналітиком, аби зробити висновки, що це дає державі.

Якщо ж говорити винятково про Закарпаття, то слід сказати, що саме в цьому регіоні нараховується понад 360 різних за хімічним і газовим складом, температурою і лікувальними властивостями мінеральних джерел, їхній загальний дебіт становить близько 10 тисяч кубометрів на добу.

За мінералізацією закарпатські мінеральні води є слабо-, мало-, середньо-і високо мінералізованими, зустрічаються також розсоли. Таким чином, в Закарпатті є мінеральні води всіх бальнеологічних груп. Значна частина їх 61,4 % зосереджена в гірській зоні, менша 31,4 % в передгірній і лише 7,2 % джерел знаходиться у низовинній частині області. Фізико-хімічні, біологічні і лікувальні властивості, а також добовий дебіт мінеральних джерел дозволяють виділити 30 найбільш перспективних родовищ. За даними відділу статистики промисловості Закарпатського обласного управління статистики, за своїми властивостями 4 родовища мінвод відповідають типу "Єсентукі", 7 "Боржомі" й "Арені" та багатьом аналогам інших відомих мінеральних вод.

Говорячи про мінеральні води Закарпаття, насамперед треба сказати, що чи не найважливішим є те, що це природне багатство Закарпаття допомагає зберегти найцінніше здоров'я людини. Адже лікувальні мінеральні води з високим вмістом вуглекислоти та таких мікроелементів, як залізо, мідь, цинк, марганець, дуже цінні. Особливість цих мікроелементів у тім, що вони знаходяться в мінеральних водах у терапевтичних дозах і можуть використовуватися для лікування низки патологій органів травлення, серцево-судинної та нервової систем. Окремі запропоновані для виробництва мінеральні води краю, за висновками фахівців, є просто знахідкою для потерпілих від катастрофи на ЧАЕС, оскільки вода чудово стимулює імунну систему, робить організм стійким до впливу багатьох негативних чинників.

Саме з огляду на все це і є цілком зрозуміло, що на базі мінеральних вод у краї функціонує чимало оздоровниць та санаторіїв. Найвідоміші з них "Квітка полонини", "Шаян", "Синяк", "Поляна", "Верховина". Лише на території селища Поляна, що на Свалявщині, діють два великі санаторії "Сонячне Закарпаття" та "Поляна''. Найціннішими з-поміж закарпатських мінералок фахівці визнали "Поляну Купіль", "Поляну Квасову", "Шаянську" та "Лужанську".

Певна річ, з огляду на якість та корисність, мінеральні води користуються значною популярністю. Про це навіть зайве говорити. Тому, відповідно, обсяги видобутку та розливу мін вод збільшуються з року в рік, що дає значну користь для краю. Так, за даними в. о. начальника управління економіки Закарпатської ОДА Михайла Поповича, видобуток ліцензіатами мінеральних вод з родовищ області у питомій вазі затверджених запасів становить 22,9 % проти 21 % у 2008 році. Загалом за 9 місяців цього року розлито понад 10,2 млн. дал води, що порівняно з аналогічним періодом минулого року більше на 15,7%.

Важливим є й те, що це природне багатство - мінеральна вода дає платежі до бюджету За даними ДПА в Закарпатській області, за 9 місяців 2010 рік від підприємств, що здійснюють видобуток та використання мінеральних вод (ліцензіати та вторинні користувачі), до зведеного бюджету надійшло 13,7 млн. грн., що на 17 відсотків більше, ніж за відповідний період 2009 року. Заводами з розливу мінеральних вод сплачено податковій суму 4,7 млн. грн., санаторіями 9,1 млн. грн., що відповідно на 25,9 та 12,9 відсотка більше порівняно з аналогічним періодом 2009 року.

Однак щодо користування природними багатствами постійно виникає чимало проблем. Наразі також постало питання посилення вимог Держстандарту дорозливу мінеральних вод. У серпні цього року цей комітет зареєстрував новий національний стандарт України ДСТУ 878 2006 "Води мінеральні природні фасовані. Загальні технічні умови", який має набути чинності 1 січня 2007 року. Згідно з вимогами нового стандарту фасування вод повинне здійснюватися безпосередньо біля місця видобутку, а її транспортування до підприємств, які знаходяться на віддалі від свердловини, можливе тільки за допомогою трубопроводів.

З одного боку, ідея подачі води до заводу на розлив трубопроводом справді хороша адже всім відомо, що мінеральна вода при транспортуванні втрачає свої властивості та руйнується її молекулярна структура. Але є й інший бік: чомусь при розробці стандарту не запитали й не врахували пропозиції, власне, тих, хто видобуває мінеральну воду, розливає її, а це особливо важливо.

Насамперед треба сказати, що Закарпаття це переважно гірська місцевість. У краї значна кількість підземних комунікацій (газо-, нафтопроводів, кабелів зв'язку), приватизованих земельних ділянок, що не дає змогу підприємствам прокласти трубопроводи для транспортування мінводи до існуючих цехів для її виробництва. Тим більше це нереально зробити за півроку (з серпня по січень). З іншого боку для того, аби цими трубопроводами перекачувати воду, потрібно змінювати технології на підприємствах (заводам потрібно замінювати певну частину обладнання, розробляти відповідні проекти, шукати на все це кошти тощо). На всі ці роботи потрібно щонайменше два роки. В іншому разі введення в дію нових стандартів може призвести до припинення виробничої діяльності більшості виробників мінеральної води, ліквідації у зв'язку з цим значної кількості робочих місць та суттєвого скорочення надходжень у державний та місцеві бюджети.

Добре, що Держстандарт погодився з аргументами Закарпатської ОДА, і зараз розглядається питання про можливе відтермінування на два роки введення в дію стандарту. Зараз протягом відведеного часу нам необхідно підготуватися належним чином, а для цього влада збиратиме керівників заводів, підприємств з розливу мінеральних вод і допомагатиме їм готуватися до роботи за нових умов".Однак у всій цій картині не вистачає ще одного, останнього штриха: чи правильно використовуємо надра, чи не порушуємо екології? Адже добре зрозуміло, що у зв'язку з високою рентабельністю від реалізації мінводи серед суб'єктів підприємницької діяльності зростає конкуренція, загострюються відносини на всіх рівнях (наприклад, з 1997 року кількість суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються розливом мінеральних вод, зросла з 16 до 28). Бажання отримати надприбутки нерідко призводить і до порушень вимог Закону України "Про надра", Правил розробки і охорони родовищ, лікувальних вод, Закону України "Про курорти".

"Проблеми надра-користування в роки незалежності набрали пріоритетного значення", вважає голова Закарпатської ОДА Олег Гаваші. Раніше всі підприємства були державними в єдиній суспільній системі. Зараз створилися різні приватні структури, дрібні підприємства, які теж хочуть використовувати надра, але не мають належного досвіду, практики бережливого використання надр. Поки потенційні підприємці бачать, що, наприклад із землі б'є мінеральна вода, і тривіально бажають на ній заробити. Хоча паралельно мають знати і про всю глибину відповідальності за участь у такій справі. У цьому й полягає наша мета відсторонити порушників від зловживань, хижацького ставлення до природи".

На підтвердження цих слів потрібно додати те, що внаслідок дроблення родовищ з'являється багато користувачів, які здебільшого працюють без єдиної ідеології і єдиного координатора у справі видобутку та розливу мінеральної води для широкого кола споживачів. Саме тому нагальним питанням сьогодення є сучасна оцінка всіх запасів мінеральних вод краю, їхній облік, над чим закарпатська влада наразі інтенсивно й працює.

Трускавець - один з найстарших питтєвих курортів Східної Європи. Розташований в 100км. Від Львова, в долині північного передгір'я Східних Карпат на висоті 350 м. На території курорту зосереджені великі запаси мінеральних вод з 14 природними джерелами і "гірським воском" - озокеритом. Курорт дуже компактний, поступово набуваючи європейського стилю. В місті багато ресторанів, магазинів, кінотеатр. Сюди приїздять зірки української та російської естради

Тут знаходиться - курортний парк, міжнародний реабілітаційний центр "Еліта", санаторії та пансіонати: "Кришталевий палац", "Карпати", "Шахтар", "Арніка", "Світязянка", "Молдова", "Едельвейс", "Аркада", "Кришталь", "Дніпро", "Либідь", "Женева", "Каштан", "Прикарпаття", "Весна", "Берізка", "Смарагд", "Рубін", "Юність" - загалом 18 санаторіїв, 19 пансіонатів, 2 курортні поліклініки, 2 бальнеологічні озокеритні лакувальниці.

Санаторій "Карпати" розташований в живописному місці, на окраїні м. Трускавець, поряд з водосховищем та лісним масивом. Один з кращих санаторіїв курорту, 460номерів в тому числі 236 "покращених" та "люкс". Існує спортивно-оздоровчий комплекс з 2 басейнами, сауна з гідро процедурами, тренажерний зал, салон краси.

Показання для лікування: хронічні гепатити, коліти, холецистити, жовчекам'яна хвороба, панкреатити, гастрити, язви, хронічні пієлонефрити. Лікування відбувається за допомогою мінеральної води "Нафтуся".

Санаторій має: Ультразвукове, комп'ютерне по Фолю, обстеження підшлункової залози за допомогою лазерної терапії і ряд інших методик.

Лікування - лікувально-діагностичне та лікувально-профілактичне (в окремих корпусах)

Санаторії "Перлина Прикарпаття", "Весна", "Янтар", "Смарагд" розташовані не далеко від нижнього бювета. В них проводяться лікування хвороб нирок і сечовивідних шляхів, захворювання органів травлення, порушення обміну речовин, урологічні патології, захворювання статевих органів, периферійної нервової системи, обмінно-дистрофічні захворювання хребта і суглобів.

В санаторії "Весна" відкрили єдиний в Україні відділ ранньої реабілітації для пацієнтів у післяопераційний період на жовчовивідних шляхах.

Курорт "Моршин" розташований на висоті 340 м. в живописній долині оточений сосновими та листовими лісами, в 82 км. від Львова і 100 км. від Івано-Франківська. Територію курорту перетинає річка Березниця, розділяючи її на 2 частини - гірну, покриту густим лісом і рівнинну, лісопаркову, де розташовані санаторно-курортні комплекси.

Основні лікувальні фактори Моршина - унікальні за хімічним складом і концентрації хлоридно-сульфатні, натрієво-магнієво-калієві і хлоридно-натрієві мінеральні води, а також торфові грязі і "гірний віск" - озокерит.

Тут розташовані 12 санаторіїв "Лаванда", "Перлина Прикарпаття", "Джерело", "Мармуровий палац", "Черемош", 3 пансіонати з лікуванням, бальнеогрязеві лакувальниці на висоті 340 м.

Показання для лікування: хронічні гепатити, коліти, холецестити, жовчекам'яна хвороба, панкреатити, гастрити, язви, хронічні піелонефрити, порушення обміну речовин, захворювання сечовивідних шляхів, захворювання серцево-судинної системи, печінки, підшлункової залози. Лікування відбувається за допомогою хлоридно-сульфатної, калієво-натрієво-магнієвою водою.

Також дуже розповсюдженими лікувально-оздоровчими ресурсами являються лікувальні грязі, які переважно знаходяться на півдні України. Лікувальні грязі - це різні за генезисом природні утворення (мули, торфи, сопкова грязь тощо), які застосовують для лікування у вигляді ванн і аплікацій. До природних лікувальних грязей відносяться переважно відклади боліт, озер, лиманівта морських заток, які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і представляють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими фізико-хімічними властивостями.

Історія грязелікування нараховує понад 1000 років. Медицині вже багато відомо про походження, склад, властивості і механізми дії грязелікування. Експериментальними та клінічними дослідженнями була доведена ефективність лікування пелоїдами хворих з різноманітними захворюваннями запального, дистрофічного і судинного характеру, зокрема, з ураженням периферійної нервової системи, хребта, суглобів, з наслідками травм та операцій, хворобами органів травлення та ін.

Встановлено, що застосування лікувальних грязей чинить за допомогою комплексу своїх теплових, хімічних, механічних та інших властивостей суттєвий вплив на різноманітні функції організму: кровообіг, дихання, обмін речовин тощо.

Утворення лікувальних грязей - це складний природний процес, який визначається взаємодією геолого-гідрологічних, кліматичних, фізико-хімічних і біологічних чинників.

За генезисом, який відображає умови утворення і визначає головні особливості складу і властивості, лікувальні грязі поділяються на чотири генетичні типи:

- торфові; - мулові-сульфідні; - сапропелеві; - сопочні.

В Україні для курортного лікування застосовують переважно мулові органо-мінеральні сульфідні грязі - антропогенові відклади солоних водойм на ранній стадії літогенезу. Вони представляють собою пластичну масу зелено-сірого або чорного кольору. Встановлено, що запаси мулових сульфідних грязей та лиманів в Україні досить значні (табл. 2.2); їх застосовують поряд з іншими методами лікування на курортах Одеської групи і в АР Крим..

Поширені, але обмежено використовуються торфові лікувальні грязі - торф з високим вмістом (понад 25 %) і ступенем розкладання понад 40 % органічних речовин. Найціннішими є гіпсові і купоросні торфи з мінералізованим (понад 2 г/л) грязевим розчином. Для лікування їх застосовують на курортах Шкло, Моршин і Миргород.

Отже, провівши аналіз лікувально-оздоровчих ресурсів ми бачимо, що на Україні дуже багато їх особливо лікувальнихгрязей. Багато територій які ще навіть не використовуються підприємствами.

Похожие статьи