Типи оцінки рекреаційних ресурсів - Рекреалогія в Україні

Оцінка рекреаційних ресурсів відбиває співвідношення об'єкта і суб'єкта. Вона, як правило, включає такі етапи:

    - виділення об'єкта оцінки; - виділення суб'єкта оцінки (рекреант, рекреаційне господарство); - формулювання критеріїв оцінки, в залежності від масштабу і мети дослідження, властивостей суб'єкта; - розробка параметрів (оціночних шкал).

Рекреаційні ресурси визначаються на основі якісних та кількісних показників. При кількісній оцінці важливим питанням є розробка оціночних шкал, хоча не всі дослідники даної проблеми поділяють такий підхід до оцінки рекреаційних ресурсів. Найбільш використовуваними є шкали з 3-7 ступенів, де найсприятливіші умови оцінюються найбільшим балом. Оцінка і аналіз рекреаційних ресурсів можуть здійснюватись на основі таких методів: нормативно-індексний, балансовий, графічний, картографічний, бальної оцінки, експертний, порівняльно-географічний, статистичні та математико-статистичні (пороговий аналіз, кореляційний, факторний, регресійний, потенціалів, просторових дифузій, метод Беррі, латентно-структурний та ін.), моделювання тощо

Відповідно до трьох основних позицій суб'єкта оцінки в рекреалогії склалося три типи оцінки рекреаційних ресурсів: медико-біологічний;психолого-естетичний;технологічний.

Медико-біологічний тип виявляє вплив природних факторів на організм людини і має найважливіше значення при оцінці кліматичних рекреаційних ресурсів, які суттєво впливають на стан здоров'я і самопочуття людини.

При психолого-естетичній оцінці визначається емоційний вплив на людину певних особливостей природного ландшафту та інших рекреаційних ресурсів. Методика такої оцінки є складною і недостатньо розробленою. Вона зводиться в основному де визначення емоційної реакції людини на природно-територіальний комплекс (ПТК).

Психолого-естетична оцінка території враховує:

- міру контрастності. Найпривабливішими для рекреантів є крайові зони, наприклад, на межі різних елементів ПТК: вода-суша (сильний ефект), ліс-галявина (середній ефект). Зворотний ефект справляють однотипні лісові насадження, заболочені ділянки, антрополандшафти;- пейзажна насиченість - морфологія ландшафту: кількість одночасно видимих природно-територіальних комплексів, величина вертикальних та горизонтальних кутів сприйняття ландшафтів, глибина перспективи, пересіченість рельєфу, кількість фокусних пунктів тощо. В гірських районах найбільший бал мають вершини, найменший - вузькі ущелини та каньйони;- лісистість території, що перевищує 60%, різко зменшує естетичну привабливість ПТК;- екзотичність - міра контрасту між місцем постійного проживання та районом відпочинку;- унікальність - міра неповторності об'єктів і явищ.

Одним із комплексних показників психолого-естетичної оцінки і одночасно критерієм визначення ринкової цінності рекреаційного об'єкта (району) є його атрактивність (привабливість).

Технологічна оцінка враховує взаємодію людини і природного середовища через "технологію" рекреаційної діяльності, де суб'єктом оцінки виступає рекреаційна галузь. Така оцінка включає два аспекти: можливості для реалізації того чи іншого виду рекреаційної діяльності та перспективи інженерно-будівельного освоєння території. Важливим показником технологічної оцінки є рекреаційна ємність території (ресурсу).

Похожие статьи




Типи оцінки рекреаційних ресурсів - Рекреалогія в Україні

Предыдущая | Следующая