Об'єкти та методика досліджень. - Ампелоекологічне обгрунтування виділення мікрозон вирощування винограду в Лівобережному Нижньодніпров'ї

Роботу з агроекологічного обгрунтування розміщення виноградних насаджень проводили на території п'яти господарств Лівобережного Нижньодніпров'я: ВАТ "Таврія" та агрофірми ім. Солодухіна Новокаховського району; ім. Покришева Голопристанського району; ВАТ "Радужне" і ВАТ "Цюрупинський" Цюрупинського району Херсонської області.

Для проведення досліджень із визначення оптимальних площ вирощування винограду обрано два базових господарства: ВАТ ім. Покришева Голопристанського району та ВАТ "Цюрупинський" Цюрупинського району. Природні умови території дослідних господарств є типовими для Нижньодніпровського піщаного масиву та відображають особливості цього регіону.

Джерела інформації, використані в роботі, - це топографічні карти, карти грунтів, описи грунтів, матеріали агрохімічних і кліматичних досліджень, плани внутрішньогосподарського землеустрою, карти теплових ресурсів, дані інвентаризації виноградних насаджень, а також економічні показники базових господарств, звіти з науково-дослідних робіт, літературні джерела.

Екологічна оцінка території, що використовується для виноградних насаджень, складається з аналізу та оцінки агрокліматичних показників, мікрокліматичної мінливості території, показників грунтових умов та рельєфу.

При визначенні оптимальних мікрозон для розміщення виноградних насаджень використовували "Методические указания по ампелоэкологической классификации, систематике и картографии земель" (Я. М. Годельман, 1989), "Методику размещения плантаций и сортимента винограда для производства высококачественных вин" (М. Ф. Кисиль, Е. Ю. Власова, Е. Ф. Гаина и др., 1999), а також "Методические рекомендации по агротехническим исследованиям в виноградарстве Украины" (Под. ред. А. М. Авидзбы, 2004) з урахуванням особливостей Нижньодніпровського піщаного масиву.

Оцінку агрокліматичних умов території проводили на основі методів, викладених у працях Ф. Ф.Давітая (1948), Д. І. Фурси (1986), Т. І. Турманідзе (1989).

Деталізацію агрокліматичної оцінки території з урахуванням мікроклімату проведено на базі методик оцінки мікрокліматичної мінливості, відображених у працях З. А. Міщенко (1979), З. А. Міщенко, Г. В. Ляшенко (1990, 1995), З. А.Міщенко, С. В. Ляхової (1999). За вказаними методиками визначали перерозподіл показників мікрокліматичної мінливості термічного режиму (умови морозонебезпеки, заморозконебезпеки, теплозабезпеченості) під впливом неоднорідності підстильної поверхні.

Аналіз й оцінку грунтових умов вирощування винограду проведено з урахуванням його вимог до таких показників, як гранулометричний склад, запаси гумусу в метровому шарі та вміст активних карбонатів (В. Г. Унгуряну (1979), Я. М.Годельман (1985, 1986).

На основі грунтових карт складали ампелоекологічні карти грунтового покриву. Щонайперше при виділенні оптимальних ділянок для вирощування виноградників приділяли увагу визначенню площ, які мають супіщані прошарки та поховані грунти, або ті, що підстилаються продуктами вивітрювання вапняків і мергелів на кореневодоступній глибині, а також ділянки з глибиною стояння грунтових вод 1,5-2 м за умови, що ці води не засолені. Враховуючи природну бідність піщаних грунтів на елементи живлення та гумус, визначали площі супіщаних грунтів, які порівняно з піщаними мають кращі агрономічні властивості і характеризуються більшою родючістю.

Класифікацію сортів винограду за морозостійкістю проводили з інтервалом 2,5OС, при складанні карти мікрокліматичної мінливості територію поділяли ізотермами з кроком 2,5OС. Визначені мікрорайони позначали на ампелоекологічній карті теплових ресурсів кольоровою ілюмінацією.

Градацію показників екологічних факторів розвитку винограду проводили на основі екологічної біоіндикації сортів, їх класифікації за зимостійкістю та строками дозрівання. Комплексну ампелоекологічну карту складали шляхом синтезу однофакторних карт грунтів, мікроклімату, рельєфу.

Визначення оптимальних ділянок для розміщення певних сортів винограду проводили за даними комплексних ампелоекологічних карт, на яких було вказано ампелоекологічні типи земель (ампелоекотопи). Ампелоекологічні типи земель характеризуються однорідністю важливих екологічних чинників (мікроклімату, грунтових умов, рельєфу).

Для дослідних господарств визначали продуктивність винограду на основі агрокліматичної оцінки врожайності. Використовували методи розрахунку врожаїв, запропоновані О. О. Нечипоровичем (1956), А. Г. Амірджановим (1981), М. К. Каюмовим (1989), Х. Г. Тоомінгом (1984).

Для оцінки врожайності використовували метод еталонних врожаїв, який базується на порівнянні різних категорій врожаїв: потенційний врожай, дійсно можливий та врожай у виробництві.

У роботі визначено мінливість розрахункових рівнів врожаїв залежно від неоднорідності підстильної поверхні.

При складанні кадастру виноградних насаджень вивчали й використовували досвід зарубіжних країн з цього питання. Зокрема, "Инструкцию по составлению кадастра виноградных насаждений" (В. А. Фостиков, В. Д. Воробьев, Д. А. Капуш и др., 1994), а також нормативно-законодавчі акти про складання реєстру виноградників у країнах Європейського Союзу (1970, 1989).

Похожие статьи




Об'єкти та методика досліджень. - Ампелоекологічне обгрунтування виділення мікрозон вирощування винограду в Лівобережному Нижньодніпров'ї

Предыдущая | Следующая