Лікування та його обгрунтування - Папіломатоз вим'я у корови (papillomatoza uberis)

Боротьба з пухлинними захворюваннями є дуже складною. Заходи профілактики новоутворень обмежуються лише раннім виявленням пухлин у тварин з наступним їх лікуванням у разі його доцільності. В умовах тваринницьких господарств це здійснюється під час проведення диспансеризації тварин. А лікування хворих тварин залежить від характеру і стадії розвитку патологічного процесу.

Якщо бородавки не перешкоджають доїнню, то їх не чіпають. Сильно розрослі папіломи, що сидять на ніжці, можна перев'язати, відкрутити, а ніжку припекти ляпісом, рідким азотом, карболовою чи оцтовою кислотою і змазувати щоденно, до повного зникнення бородавок, саліциловим колодієм. Довгі бородавки перетягують тонкою лігатурою біля основи, а периферію відрізають. Бородавки з широкою основою після ін'єкції під основу папіломи 4-5 мл 1 %-го розчину новокаїну вилущують скальпелем та ножицями, зупиняють кров і накладають 1-2 шви або ж піддають утворену рану електрокоагуляції. Можна застосовувати внутрішньовенні введення 0,5 %-го розчину новокаїну 3-5 разів з інтервалом 72 години або підшкірні 4-6-разові ін'єкції з інтервалом 7 днів, тканинних та вітамінних препаратів. Заслуговує на увагу застосування тканинного препарату з папілом (вирізані папіломи подрібнюють, висушують при 40 °C впродовж 3-5 діб, розтирають у ступці в порошок, розводять фізрозчином у співвідношенні 1:20, фільтрують через шар марлі і стерилізують на водяній бані протягом 10 хв.). Вводять препарат підшкірно у дозі 3-5 мл. Є повідомлення, про позитивні наслідки 5-6-ти разового обмивання дійок теплим відваром медуниці або змазування папілом маззю коломак [5].

На сьогодні в гуманній і ветеринарній медицині запропоновано велику кількість методів лікування хворих на папіломатоз корів, які, у свою чергу можна поділити на такі види: хірургічне лікування, патогенетична терапія, застосування хімічних засобів припікаючої дії, імунотерапія, застосування фітопрепаратів противірусної чи протипухлинної дії, кріохірургія.

Щодо патогенетичної терапії найбільш вживаним є застосування новокаїну чи тканиннх препаратів.

Так, при папіломатозі у великої рогатої худоби Олівков Б. рекомендував щодня протягом 3 днів внутрішньовенно вводити 1 %-вий розчин новокаїну у кількості 30-40 мл.

Нікітін П. при шкірній формі папіломатозу пропонував застосовувати даний розчин у наростаючих дозах - 75-100-125 мл.

При папіломатозі вимені та дійок у корів Васютинський Б. пропонував вводити внутрішньовенно протягом 4-х днів 1 %-вий розчин новокаїну: першого дня 60 мл, другого - 40 мл, третього - 20 мл і четвертого - 4 мл, одночасно поєднуючи таке лікування із щоденними підшкірними ін'єкціями 4 мл екстракту алоє.

Соколовський В. із співавторами рекомендував внутрішньовенне введення 0,5 %-вого розчину новокаїну у дозі 80-160 мл великим і 10-20 мл дрібним тваринам, ін'єкції слід повторювати через 4-5 днів, курс лікування - 2-3 ін'єкції.

Ефективним є також введення під основу папіломи 3-5 мл 3 %-вого розчину новокаїну на 30є-вому спирті.

Вороній І. отримав позитивні результати при застосуванні тканинної навіски й екстракту печінки, селезінки, сім'яників та інших органів великої рогатої худоби.

Є дані про позитивні результати щеплення хворих тварин вакциною, виготовленою з аутогенних чи гетерогенних папілом.

Степушков П. пропонував помістити видалену папілому у скляний посуд і витримати за 2-6 єС 6 діб, потім подрібнити, висушити, розім'яти, а порошок автоклаву вати за 120 єС (тиск - 15, атмосфери). Потім 1 г порошку змішати з 5-7 мл фізіологічного розчину та ін'єктувати тварині підшкірно в середній третині шиї. За даними авторами, папіломи зникають через 25-30 діб.

Нечаєв П. пропонував відібрати папілому середніх розмірів, очистити її та подрібнити до 5 мм. Масу розсипати тонким шаром на кювети, прикрити пергаментним папером і впродовж 3-5 діб висушувати за 30-40 єС, потім розтерти у фарфоровій ступці до порошкоподібної консистенції, зважити і на фізіологічному розчині приготувати суспензію (1:20). Останню слід профільтрувати, простерилізувати кип'ятінням на водяній бані (10 хв.) або консервувати хінозолом (1:1000) і вводити підшкірно по 3-5 мл у середній третині шиї, масажуючи місце ін'єкції.

Висновки щодо ефективності таких методів лікування були зроблені на основі клінічних спостережень. Однак є певні труднощі оцінки ефективності вакцинотерапії, оскільки шкірний папіломатоз у великої рогатої худоби характеризується обмеженим часом перебігу і термін спонтанного видужування в окремих тварин невідомий.

Досить поширеним у лікуванні папілом є місцеве застосування хімічних засобів, що припікають: кислот (азотної, сірчаної, льодної оцтової, трихлороцтової, саліцилової, молочної), солей важких металів (азотнокислого срібла, свинцю), окисників (30 %-вого розчину пергідролю, калію перманганату).

З метою дії на весь організм використовують всередину палену магнезію, внутрішньовенно ін'єктують розчин магнію сульфату.

Кравчук В. запропонував для лікування остеподібного папіломатозу шкіри дійок і основи вимені застосовувати складний анестезуючий лінімент такого складу: кислота саліцилова, резорцин та анестезин по 10 г, ментол 5 г, рицинова олія (касторка) 200 мл. Його втирають в уражену ділянку вимені за 5-10 хв. до чергового доїння двічі на добу до одужання. За даними автора, на 3-5-ту добу лікування папіломи темніють і зменшуються, а на 10-12-ту добу - відпадають, а ушкоджені ділянки дійок і вимені загоюються.

Отаров М. пропонував для лікування папіломатозу вимені у корів такий спосіб: під основу папіломи через тонку ін'єкційну голку у 4-6 точках ін'єктувати 1,5-3 мл сірчанокислого ефіру (ефіру для наркозу). Для інфільтрації папілом й оточуючих тканин застосовувати також 50 %-вий розчин сечовини.

Для лікування папіломатозу у корів рекомендують також тричі, через 48 год., внутрішньом'язово ін'євтувати 10 %-вий розчин АСД-2 на тривіті, а самі папіломи тричі на день протягом 7-10 днів змащувати настоянкою чистотілу (200 г подрібненої рослини залити 0,5 л горілки і витримати у темному місці 2 тижні).

З огляду на сумнівну ефективність вакцинотерапії, деяких методів медикаментозної і патогенетичної терапії, багато лікарів вважають найдоцільнішим хірургічне видалення пухлин. Техніка оперативного втручання залежить від локалізації папілом і ступеня ураженості. Знеболювання досягається найролептаналгезією і місцевою інфільтраційною анестезією 0,5 %-вим розчином новокаїну. Екстирпацію виконують ножицями або скальпелем. Кровотечу зупиняють тампонадою, торзуванням, термокаутеризацією або накладанням лігатури на кровоточиву судину. Після видалення папіломи рану присипають порошком антисептика і накладають кілька стібків вузлового шва. Рани, як правило, загоюються первинним натягом протягом 7-10 днів.

Дрібні пухлини можна видаляти термокаутеризацією. Якщо новоутворення має тонку ніжку, на останню можна накласти лігатуру (перев'язати), при цьому пухлина зморщується, темніє і самостійно відпадає через кілька днів. Але слід зазначити, що при оперативному лікуванні досить часто виникають рецидиви, причиною яких може бути неповне видалення уражених вірусом клітин.

Ефективною є також кріохірургія папілом місцевого застосування рідкого азоту. Речовину слід наносити на пухлину кілька разів, кожна папілома через певний час темніє, зморщується, а потім зовсім відпадає. Ісаченков М. та Муригін А. з успіхом апробували таку методику при ураженні папіломатозом статевого члена у бугаїв-плідників.

Боротьба з папіломатозом не обмежується лікуванням хворих тварин. Також потрібно позбутися джерел інфекції. З цією метою слід проводити систематичний огляд поголів'я і виявлених хворих тварин ізолювати й лікувати. Якщо виникають певні технологічні труднощі щодо ізоляції дійних корів з ураженням вимені, то їх треба ставити в кінці того гурту, який обслуговує одна доярка, тобто доїти після клінічно здорових тварин.

Враховуючи можливість перенесення збудника захворювання руками обслуговуючого персоналу, останньому слід дотримуватися правил особистої гігієни, проводити ретельну дезінфекцію доїльного обладнання. Слід також дотримуватися правил асептики під час виконання ін'єкцій, взяття крові, проведення оперативних втручань, штучного запліднення.

Щомісячна дезінфекція тваринницьких приміщень і предметів догляду 1 %-вим розчином натрію гідроокису сприяє обмеженню поширення папіломатозу.

У неблагополучних господарствах рекомендується щеплювати молодняк до 2-х річного віку формолвакциною: препарат вводять підшкірно у дозі 3-5 мл [2, 4].

Похожие статьи




Лікування та його обгрунтування - Папіломатоз вим'я у корови (papillomatoza uberis)

Предыдущая | Следующая