Вибір ділянки і підготовка грунту - Вирощування винограду в Дніпропетровській області

При виборі і визначенні придатності під виноградник земельного масиву або окремої ділянки враховують такі фактори: біологічні особливості і екологічні вимоги до умов середовища виноградної лози, зокрема сортів, запланованих для садіння; рельєф місцевості і напрям схилу; грунтові, мікрокліматичні й метеорологічні умови; можливість широкого застосування механізації основних процесів догляду за насадженнями; необхідність і економічну доцільність проведення агротехнічних та меліоративних заходів з усунення або послаблення шкідливого впливу несприятливих факторів середовища (ущільнення, засолення, перезволоження, надмірнна карбонатність, лужність і кислотність грунту, засміченість його злісними бур'янами, зараженість шкідниками та хворобами, небезпечних для винограду, тощо); віддаленість від населених пунктів, бригадних станів, складських приміщень, водойм.

Визначення цих параметрів має особливе значення при виділенні під виноградник нових площ, на яких раніше виноград не вирощували.

Найкращі для виноградників ділянки на пологих південних, південно-західних та західних схилах, які придатні для тракторного обробітку. На них кущі краще освітлюються та обігріваються, ніж на східних і особливо північних схилах. Тут раніше достигає урожай, вищою буває цукристість ягід, краще визріває лоза, рослини менше пошкоджуються пізніми весняними і ранніми осінніми приморозками.

Не слід закладати виноградники в нижній частині схилів, глибоких та вузьких долинах, де недостатньо світла і тепла і вони часто пошкоджуються пізніми весняними та ранніми осінніми приморозками. Через погане провітрювання рослини винограду тут частіше уражуються грибними хворобами.

Виноград має високу екологічну пластичність і порівняно легко пристосовується до різних грунтових умов. Він може рости і плодоносити майже на всіх грунтах, але величина і якість урожаю значною мірою залежать від властивостей грунту і пудгрунтя, глибини залягання і складу підгрунтових вод.

Під виноградники придатні всі грунтові різновидності, крім заболочених і дуже засолених. У степових районах найкращими є легкі, але родючі супіщані, каштанові і чорноземні.

Непридатні для виноградників заболочені і засолені грунти, у водній витяжці яких міститься понад 0,3 % легкорозчинних солей, а також ділянки з близьким до поверхні рівнем підгрунтових вод. Залягання мінералізованих підгрунтових вод має бути не ближче 2,5 - 3,0 м, а прісних восени - не ближче 1,5 м до поверхні грунту. Ущільнені підгрунтя - вапняк, черепашник, конгломерат, глинисті сланці, мергель, оглеєні глини не повинні залягати ближче 1,5 - 2 м до поверхні грунту.

Норми внесення добрив під плантажну оранку встановлюють залежно від ступеня забезпеченості грунтів гумусом та основними поживними речовинами, вміст яких визначають за даними агрохімічних карт або хімічних аналізів, що мають бути в проектах закладання виноградників.

На чорноземах звичайних та південих під плантажну оранку необхідно вносити 60 - 100 т/га гною або компосту, 2 - 4 т/га суперфосфату, 1,2 - 1,5 т/га калійної солі.

Високий рівень забезпеченості грунту поживними речовинами дає можливість створити вирівняні високопродуктивні насадження та зменшити внесення добрив у перші роки життя рослин.

Слід мати на увазі, що для закладання виноградника треба вибирати ділянки найбільш зручної конфігурації (здебільшого витягнутий прямокутник) з раціональним використанням площі та можливістю максимальної механізації виробничих процесів. Виноградні насадження повинні бути зосередженими в господарстві в одному земельному масиві, що дозволить з найвищою продуктивністю організувати догляд за рослинами, ефективно використовувати техніку та забезпечити кращу охорону урожаю. Площу відведену під виноградник, розбивають на квартали ( 25-50га ) та клітки (по 5 га) .Форма кварталів і кліток прямокутна з довжиною ряду не більше 100 м. Довші ряди ускладнюють проведення ручних робіт на винограднику, переміщення вантажів, людей тощо. Довжина гонів повинна бути не меншою 300-500 м, для розвороту агрегатів у кінці ділянки залишають смугу завширшки 10 м.

За умов складного рельєфу, розмір і форма кварталів та кліток, як і самого виноградника, можуть бути різноманітними. На схилах крутістю до 8-10 градусів проводять розбивку площі і садіння кущів винограду у поперек схилу по горизонталях, а на більш крутих схилах влаштовують тераси.

З метою кращого освітлення і провітрювання кущів ряди виноградника на рівних місцях розташовують з півночі на південь, на схилах крутістю 6-8 градусів ряди орієнтовують упоперек схилу або по його контурах. На виноградниках які зрошуютьсяпо борознах, ряди спрямовують вздовж схилу. На дорожну мережу відводиться до 3%загальної площі виноградника. Магістральні дороги влаштовують завширшки 10-14 м, міжквартальні - 8 м, міжкліткові - 4- 6 м.

Захисні лісосмуги висаджують навколо майбутнього виноградника заздалегідь, за 3-6 років до його закладання. Вздовж довшого боку ділянки з боку панівних вітрів висаджують основні вітроламні захисні смуги, а перпендикулярно їм через 1000 м додаткові. У захисні смуги висаджують швидкорослі породи - тополю, білу акацію, клен гостролистий, а також плодові культури - мигдаль, горіх грецький, черешню, абрикос, грушу тощо. Щоб кущі винограду не пригнічувались, крайній ряд захисних смуг повинен бути розташований від них на відстані не ближче 8 м.

Похожие статьи




Вибір ділянки і підготовка грунту - Вирощування винограду в Дніпропетровській області

Предыдущая | Следующая