Методика діагностики лісових насаджень, які пошкоджені техногенним забрудненням атмосфери - Оцінка лісових насаджень Фастівського лісгоспу

Пошкодження зелених насаджень техногенним забрудненням атмосфери залежить від його якісних і кількісних характеристик. Найбільш токсичними для деревної рослинності є сірчистий ангідрит, оксид азоту, аміак, пари сірчаної кислоти. Саме ці фітотоксиканти складають основну частину викидів підприємства з виробництва аміаку, добрив, сірчаної кислоти і ряду інших сполук. При надходженні їх в атмосферу спостерігається це тільки забруднення приземного шару повітря, але і опадів, підстилки, грунту.

В залежності від концентрації токсикантів і періоду їх впливу на об'єкт спостерігається два типи пошкоджень: гострий і хронічний. Гострий тип пошкодження спостерігається при короткочасному впливі високих концентрацій токсикантів. Всихання іде швидко, а наслідки мають катастрофічний характер. Менш небезпечний хронічний тип пошкоджень: причина його - тривалий вплив низьких концентрацій токсикантів і накопичення їх в листі та хвої. Для нього характерні - передчасний листопад, зменшення хвойності і листяності крон або навіть усихання дерев. В степовій зоні передчасне опадання хвої сосни звичайної спостерігається після накопичення в ній 0,2-0,3% сірки від абсолютно сухої речовини.

Пошкодження насаджень фітотоксикантами має наступну просторову залежність по відношенні до підприємства:

    - Найсильніше пошкоджується деревостан найбільш наближений до джерела викидів; - По мірі віддалення від підприємства стан деревостану покращується; - Найбільш сильно пошкоджується деревостан в напрямках частих вітрів з боку промислового підприємства.

Така просторова закономірність зміни стану деревостану дозволяє виділити в районі забруднення атмосфери зони пошкодження лісових насаджень, що надзвичайно важливо для успішного планування і проведення лісогосподарських заходів, які направлені на підвищення стійкості лісових насаджень до фітотоксикантів.

Встановлення кореляційних взаємозвязків між радіальним приростом дерев, як основним показником життєдіяльності головного компонента фітоценозу, і деякими показниками, які характеризують загальний стан лісових насаджень, дозволило попередньо визначити найбільш достовірні критерії, на основі зміни яких і виділяють зони пошкодження лісових насаджень. Такими показниками є Індекс стану і охвоєність дерев.

Пошкодження дерев слід визначити за модифікованою шкалою категорій стану дерев з виділенням наступних категорій:

I - здорові дерева - без ознак пошкодження;

II - ослаблені дерева, в яких пошкоджено, усохло або відсутнє до 1/3 хвої (листя), з сильно укороченим приростом пагонів;

III - сильно ослаблені - пошкоджено, усохло або відсутнє до 2/3 хвої (листя), з сильно укороченим приростом, а також з сухими верхівками;

IV - всихаючі - дерева з блідо-зеленою, жовтіючою хвоєю, у яких пошкоджено або відсутньо більше 2/3 хвої (листя);

V - свіжий сухостій - дерева, які посохли в нинішньому році, з сухою хвоєю і без неї;

VI - старий сухостій - дерева, які посохли в минулому році, без хвої, частково або повністю без кори, яка легко відстає від ствола дерев.

Ступінь пошкодження деревостану промисловими викидами характеризується індексом стану, який визначається за формулою:

- Для чистих деревостанів:

= ()/N

Де - індекс стану деревостану; - категорія стану (від I до VI); - число дерев різних порід однієї категорії стану; N - загальне число дерев на пробній площі.

- Для змінених деревостанів:

Де - індекс стану деревостану; - категорія стану (від I до VI); - число дерев різних порід однієї категорії стану; N - загальне число дерев на пробній площі.

Виділення зон пошкодження лісових насаджень слід здійснювати за табл.2.1. Критерієм зонування є зміна індексу стану на один бал і падіння приросту.

В районі промислових підприємств на основі проведених досліджень виділені наступні зони пошкодження лісових насаджень:

I - зона всихаючих насаджень (в лісовій зоні радіус до 7 км від джерела забруднення, в степовій - до 2 км);

II - зона сильно послаблених насаджень (в лісовій - до 10 км, в степовій - до 5 км);

III - зона послаблених насаджень (лісова зона - до 15 км, степова - до 7 км);

IV - зона насаджень, які знаходяться під загрозою можливих пошкоджень, у яких відсутнє візуальне пошкодження.

Таблиця 2.1

Шкала оцінки санітарного стану і виділення зон пошкодження деревостанів

Індекс стану

% поточного середн. періодичного радіального приросту від контролю

Ступінь пошкодження

Санітарний стан деревостою

Середня категорія стану

Зона пошкодження

1,00-1,50

100

Відсутня

Здоровий

1

-

1,51-2,50

71-100

Слабка

Послаблений

2

III

2,51-3,50

40-70

Середня

Сильно послаблений

3

II

3,51-4,50

40

Сильна

Всихаючий

4

I

4,51-6,00

0

Дуже сильна

Мертвий

5

Стан лісових насаджень в зоні техногенного забруднення атмосфери змінюється. При хронічному типі пошкодження стан деревостанів погіршується порівняно повільно, звичайно на протязі року індукс стану збільшується всього лише на 0,1 - 0,5 од.

В той же час при гострому пошкодженні або співпаданні негативної дії низьких концентрацій токсикантів і інших негативних факторів, а саме, таких небезпечних явищ погоди як посуха, сильні морози або заморозки, процем усихання лісових насаджень, йде надто швидко.

Сильне погіршення стану деревостоїв приводить до значної зміни площ і меж пошкоджень. В звязку з цим в районі забруднення атмосфери повинен здійснюватися постійний контроль за станом лісових насаджень. Інвентаризація лісових насаджень при хронічному типі насадження повинна проводитися через 2-3 роки, при гострому ж або синергуючій дії декількох негативних факторів - через рік [20].

Похожие статьи




Методика діагностики лісових насаджень, які пошкоджені техногенним забрудненням атмосфери - Оцінка лісових насаджень Фастівського лісгоспу

Предыдущая | Следующая