Політична система суспільства - Основи політології

Основні поняття: влада, види влади, політична влада, джерела влади, легітимність влади, легітимація, тип панування, харизма, тип могутності, державна влада, розподіл влади, парламент, політична партія, багатопартійність, партійна система.

Тема "Політична влада" є основоположною в курсі політології. І від того, наскільки вдасться зрозуміти сутність влади, владних відносин, буде залежати успіх подальшої роботи над курсом.

Перш за все слід звернутися до спеціальних словників та підручників, щоб мати чітке уявлення про владу як соціальне явище. Працюючи над питанням, намагайтеся знаходити приклади з історії, аналізувати сучасні процеси в суспільстві з точки зору того, як у цих процесах знаходять прояви владні відносини, адже влада в загальному розумінні - це здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою тих чи інших засобів - волі, авторитету, права, насильства. Влада - це здатність примусити людей зробити те, що вони не стали б робити з власної волі. Наступним кроком у роботі буде аналіз основних ознак влади, до яких відносять:

    - примус владарів (адже при добровільній згоді підлеглих влади як такої не існує); - наявність власної волі у підлеглих та їх відчуження від влади (яке і створює певний опір, що долається примусом); - політична нерівність (поділ на владарів і підлеглих).

Варто пам'ятати, що сутність влади не можна зводити винятково до силового впливу, адже примушувати людей можна не тільки силою. Більше того, залякування і насильство - найменш ефективний засіб влади, тим більше у сучасних умовах, коли від людей вимагається виконання складних і творчих завдань. Із шести видів влади тільки один (примусова влада) є владою сили, а інші - це влада винагороди, влада статусу (коли людина добровільно приймає і виконує соціальну або посадову роль, яка передбачає владу над нею), експертна влада (тобто влада визнаної компетентності спеціаліста), влада слів (це майже гіпнотична влада деяких вождів і промовців) і референтна влада (що базується на прагненні бути схожим на свого кумира) фактично виключають прямий силовий вплив.

Працюючи над питанням про специфіку політичної влади, зверніть увагу на ті ознаки, які відрізняють її від інших видів влади (верховенство її в суспільстві, публічність і всезагальність, легальність у використанні сили та примусу, моноцентричність, можливість використання найрізноманітніших засобів для завоювання, утримання та реалізації влади). Необхідно також зосередити увагу і на співвідношенні політичної і державної влади. Ці питання досить детально розкриті у підручниках.

Для більш грунтовного засвоєння питання про специфіку політичної влади необхідно зосередити увагу на таких її характеристиках, як легітимність та ефективність. Під легітимністю влади найчастіше розуміють її законність з точки зору народу. Більш коректно легітимність можна визначити як відповідний стан влади, коли громадяни добровільно і свідомо визнають право влади визначати їх поведінку, виконують її закони. Легітимною є та влада, з якою народ погоджується, визнає її відносно кращою, вибачає їй певні помилки і прорахунки. При цьому легітимність потрібно відрізняти від легальності, тобто юридичної законності, адже довіра і визнання влади "своєю", "правильною" або, принаймні, терпимою (і навпаки) може не співпадати з її юридичною кваліфікацією. Коли ж мова йде про ефективність влади, прораховується те, які цілі влада ставить і як вона досягає їх реалізації. При цьому ступінь ефективності влади визначається співвідношенням задекларованих та реалізованих владою цілей з урахуванням того, яких зусиль докладає влада для досягнення цих цілей.

Зазначимо також, що влада завжди реалізується через конкретні відносини людей чи груп, з яких одна нав'язує свою волю, інша - її виконує. Для розуміння суті та конкретних проявів владних відносин слід зосередити увагу на питаннях про політичне панування та політичну могутність. М. Вебер у праці "Господарство і суспільство" виділяє три типи панування (і три типи легітимної влади): традиційний, харизматичний і раціональний. Кожен з цих типів розкриває ті соціальні та психологічні механізми, які зумовлюють готовність людей виконувати вимоги влади і сприймати цю владу як справедливу і доцільну, а значить, добровільно виконувати її вимоги.

Сутніст політичної могутності полягає у нав'язуванні волі окремого індивіда або групи людей іншим, серед них і тим, хто не хоче такого підкорення, хто виступає проти. Залежно від того, які механізми застосовує влада для досягнення покори, виділяють три основні типи могутності: могутність, що засновується на загрозі покарання - кондігна, компенсаційна та кондиційована (обумовлена) могутність, в основу якої покладено переконування. Виділені види могутності одночасно дають достатнє уявлення і про основні інструменти могутності: примус, підкуп або компенсацію та переконування. Значною мірою власне володіння інструментами забезпечує сам факт, вияв могутності.

Подальша робота над розділом передбачає аналіз політичної системи суспільства як сукупності політичних організацій, інститутів, форм взаємодії та взаємовідносин між ними, через які реалізується політична влада. Для початку варто вивчити питання про структуру політичної системи, розглянувши її основні елементи:

    - інституціональну частину, до якої належать різноманітні соціально-політичні інститути, організації, установи (держава, політичні партії, громадські організації, об'єднання та рухи, різні органи безпосередньої та представницької демократій, засоби масової інформації, в деяких системах - церква і т. д.); - нормативно-регулятивну частину, до якої належать політико-правові норми, принципи, традиції, норми моралі та інші засоби регуляції взаємовідносин між суб'єктами політичного життя (конституція, закони, традиції, звичаї, документи, що регулюють відносини всередині окремих організацій); - комунікативну частину, що являє собою сукупність різноманітних політичних відносин між соціальними групами, політичними партіями, окремими структурами, громадянами і державою з приводу влади та засобів її реалізації; - культурно-ідеологічну частину, що містить політичну свідомість, культуру громадян, політичні ідеології, політичні уявлення, ціннісні орієнтації, установки, емоції, що формуються під впливом конкретної соціальної та політичної практики і визначають поведінку людей та їх груп у політичній сфері.

Особливу увагу слід звернути на роль держави в політичній системі.

Подальша робота над розділом передбачає засвоєння матеріалу щодо політичних режимів та їх різновидів. Для кращого засвоєння питання спробуйте описати та проаналізувати політичний режим конкретної країни, наприклад, України чи Росії (можливо, якоїсь іншої країни, яка Вас цікавить і про яку Ви маєте досить інформації чи готові її знайти). Конкретні приклади дозволять Вам краще зрозуміти взаємозв'язок конкретних елементів у політичній системі і специфіку тих механізмів, які є визначальними в кожному конкретному політичному режимі. Зверніться до словників, матеріалів лекції, підручників, щоб чітко зрозуміти сутність основних понять, якими Ви будете оперувати (держава, розподіл влади, парламент, багатопартійність, авторитаризм, тоталітаризм, демократія).

Працюючи над темою "Держава та громадянське суспільство", зверніть увагу на основні ознаки держави, її функції у суспільстві. Цей матеріал досить детально подається у кожному підручнику. Окремо зупиніться на ознаках правової держави (верховенство закону у всіх сферах суспільного життя, розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову, всезагальність права, правова рівність всіх громадян, пріоритет прав людини над законами держави, взаємна відповідальність особи і держави, конституційні гарантії прав і свобод громадян, їх правова і соціальна захищеність, політичний та ідеологічний плюралізм, багатопартійність, легалізація діяльності не тільки правлячих, але й опозиційних партій та рухів, стабільність законності та правопорядку в суспільстві, подолання правового нігілізму), оскільки існування саме такої держави є політичною передумовою формування громадянського суспільства.

У більшості підручників зазначається, що громадянське суспільство являє собою сферу неполітичних відносин (економічних, духовних, національних, релігійних), які не опосередковані державою, але взаємодіють з нею, захищені її законами. Таке визначення можна взяти як базове, додавши також, що громадянське суспільство передбачає існування численних об'єднань громадян для реалізації і захисту своїх прав та інтересів. Для засвоєння даної теми необхідно також проаналізувати основні умови формування громадянського суспільства ( економічні, соціальні, політичні, духовні), що дозволять зрозуміти і конкретні проблеми становлення такого суспільства в Україні. До таких передумов можна віднести:

    - економічні - вільне співіснування різних форм власності, зокрема, приватної, що гарантує громадянам можливості реалізації власних економічних інтересів, право вибору різних форм економічного буття; - політичні - децентралізація державної влади, передача значної частини її повноважень органам громадського самоврядування. У широкому розумінні - це становлення правової держави; - соціальні - формування середнього класу, тобто досить великої групи людей із достатніми і стабільними доходами. Для подальшого розвитку громадянського суспільства важливим стає рівень економічного розвитку суспільства, який забезпечує громадянам належні умови існування. Чим краще живе людина, тим більше у неї можливостей для прояву своїх інтересів і здібностей, для власного саморозвитку і самовдосконалення. Саме на цьому рівні і виникають різноманітні об'єднання, фонди, спілки, клуби за інтересами, які дозволяють громадянам реалізувати свої соціальні, економічні та духовні потреби і звільняють державу від частини її проблем, дозволяючи активніше працювати в тих сферах, де це більш необхідно і доцільно; - духовні - позиції свободи у системі цінностей людини і суспільства, поважання законів, високий рівень політичної і правової культури.

Завершує другий розділ тема "Політичні партії". Ця тема завжди була досить цікавою для студентів, оскільки сучасний етап розвитку українського суспільства дає досить матеріалу для того, щоб стимулювати спроби кожного громадянина розібратись у питанні щодо сутності політичних партій, їх реальних завдань у суспільстві, особливостей програм та ідеологій кожної з них. Однак дати чіткі відповіді на ці питання можна тільки детально вивчивши базові питання політичної науки, які стосуються у діяльності політичних партій. Перш за все, варто розібратись з основним питанням про специфіку політичних партій як добровільних політичних організацій, що об'єднують у своїх рядах найбільш активну частину певної соціальної групи для вираження та захисту її політичних інтересів. Серед найбільш важливих характеристик політичних партій слід виділити наявність організації, націленість на участь у здійсненні влади та наявність ідеології.

Наступним етапом у роботі буде вивчення основних етапів становлення політичних партій (конфесійно-масонські угрупування, політичні клуби та салони, масові партії, кадрові партії), що допоможе не тільки краще зрозуміти завдання і функції політичних партій, але й підійти до питання про особливості сучасних політичних партій та їх класифікацію.

Працюючи над матеріалом теми, зверніть увагу на те, що політичні партії виступають невід'ємним елементом політичного механізму парламентської демократії, при цьому саме політичного механізму, а не організації, тому що вони є структурним елементом процесу функціонування, а не лише устрою. Важливою ознакою діяльності політичних партій є і те, що політична боротьба ведеться ними з обмеженого кола питань при обов'язковій єдності з конкуруючими партіями в принципових питаннях політичного устрою і політичної діяльності. Політичні партії забезпечують необхідний зв'язок між народом і представницьким механізмом правління. Саме через партії уряд може практично звернутися до мас за підтримкою, а маси через партії можуть критикувати керівництво і висувати вимоги до нього.

Політичні партії виконують у суспільстві ряд важливих функцій, які умовно можна поділити на дві групи. Перша група - це функції "зовнішні", тобто безпосередня діяльність партії, яка визначається її роллю у політичній системі суспільства (артикуляція та представництво інтересів різних соціальних груп, забезпечення політичних зв'язків між суспільством та державою, формування політичної еліти, висунення кандидатів на керівні державні посади, розроблення та впровадження політичних ідеологій та доктрин, формування політичної свідомості громадян та інтеграція соціальних груп ). Інша група функцій політичних партій стосується підтримання нею власної цілісності і забезпечення умов для активної діяльності в суспільстві. До них відносять: організаційну функцію (створення власної структури, представницьких органів, розподіл повноважень тощо), теоретичну (створення теоретичних та програмних документів, що відображають бачення нею нинішньої ситуації та перспектив розвитку суспільства, власної ролі), аналітичну (аналіз ситуації в суспільстві та власної діяльності, стратегічних і тактичних завдань партії), ідеологічну (власна інтерпретація політичних та соціальних процесів та розроблення ідеологічних постулатів, популярних пояснень існуючої ситуації та мети діяльності партії), пропагандистську (популяризація партійної програми, методів та цілей діяльності партії для рекрутування нових членів та забезпечення голосів на виборах), власне політичну функцію (діяльність в місцевих осередках, участь в парламентській діяльності, в роботі громадсько-політичних організацій, рухів тощо). Слід зазначити, що всі наведені функції є важливими, і у випадку, коли партія зневажає якоюсь ділянкою роботи, її реальний вплив у суспільстві слабшає, вона втрачає своїх прихильників і виборців. Зверніть увагу і на так звані латентні (приховані) функції: надання привілеїв окремим групам, насамперед власним членам та спонсорам, лобіювання їх інтересів, використання безоплатної праці партійних активістів, забезпечення руху "вгору" для власних прибічників тощо.

Працюючи над питанням про місце політичних партій в політичній системі, зверніть увагу на те, що в сучасному суспільстві всі політичні партії тісно пов'язані між собою, оскільки працюють в межах одного правового поля, поділяють основні принципи політичної діяльності, навіть конкуруючи між собою. Тому для характеристики діяльності політичних партій у конкретній політичній системі використовують поняття партійної системи. Партійною системою називають сукупність існуючих у країні політичних партій та принципів взаємовідносин між ними. До партійної системи входять лише ті партії, які визнають загальні засади і методи політичної діяльності, дотримуються принципів боротьби і взаємовідносин, що дозволені законом. Причому це можуть бути не тільки партії, що входять до правлячої коаліції чи лояльні до неї, але й партії, що не визнають існуючого ладу і ставлять за мету змінити його, але діють при цьому в межах чинного законодавства. Доцільно також звернути увагу на основні принципи класифікації партійних систем. Роботу над розділом слід завершити аналізом партійної системи сучасної України. Матеріал для такого аналізу можна взяти як з підручників, так і з періодичних видань.

Похожие статьи




Політична система суспільства - Основи політології

Предыдущая | Следующая