Висновки - Варіанти взаємодії громадянського суспільства і держави

Історія свідчить, що неодмінною умовою становлення демократичних держав і формування націй є розгортання системи суспільних інститутів, котрі утворюють громадянське суспільство. При всій різноманітності інтерпретацій громадянського суспільства, переважна більшість дослідників сходяться на тому, що поняття громадянського суспільства застосовується для вивчення неполітичної частини суспільної системи і має певне аналітичне навантаження лише у випадку розмежування суспільства і держави.

Концепція громадянського суспільства, що почала формуватися на зорі нового часу, розвивалась і змінювала свій зміст паралельно з розвитком суспільної реальності, яку вона позначала. Потім, з другої половини ХІХ ст. і до другої половини ХХ ст. про неї майже забули. А коли у 80-х роках ХХ ст. це поняття знову перетворилось на "ключове слово інтелектуальних дискусій" [1], виявилось, що не всі вкладають у нього однаковий зміст.

"Громадянське суспільство" - одна з основоположних суспільно-політичних концепцій, біля витоків якої стоять такі видатні мислителі як Монтеск'є, Фергюсcон, Гегель, Токвіль, Патнем, Габермас. Зростання інтересу до неї в останні 2-3 десятиліття пов'язане як з пошуками нових форм соціальної взаємодії і соціального захисту в стабільних, "старих" демократіях, так і з переходом до демократії все нових країн.

Громадянське суспільство, зазвичай, розуміється як сфера спілкування, взаємодії, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави, і в яких переважають громадянські цінності.

Представнику структурно-функціонального підходу Джеффрі Александеру належить найкоротше за кількістю слів і водночас найширше за значенням визначення даного феномена: "громадянське суспільство -- це сфера людської солідарності"; йому ж належить розробка трьох моделей взаємодії громадянського суспільства із державою. Близьким до нього є погляд іншого американця -- Майкла Уольцера, котрий описує громадянське суспільство як "простір не примусової людської асоціації"[17].

Здобувши незалежність, Україна обрала демократичну форму державного правління. Сучасне розуміння демократії як системи представницького правління, за якого уряди обираються народом і є відповідальними перед ним, пов'язане з уявленнями про багатоманітність соціальних інтересів і політичних поглядів та їх представництвом на державному рівні через різні, але рівні у своїх правах громадські та політичні організації. Плюралістична демократія заснована на прагненнях людей і їхньому виборі, а не на "спущених" згори цілях. Умовою її консолідації та успішного функціонування є наявність розвиненої мережі інститутів громадянського суспільства.

Громадянське суспільство є незамінною ланкою у комунікативному полі "суспільство - влада". Проте, особливість його становлення для української реальності полягає у тому, що одночасно вирішуються дві фундаментальні проблеми:

Відродження і зміцнення власної державності, забезпечення реального суверенітету і гідного місця України і світовому співтоваристві;

Перехід до якісно нової форми соціально-політичної, економічної організації суспільства, модернізації його основ.

В Україні діє Концепція сприяння розвитку громадянського суспільства, що розроблена Урядом, триває процес усталення інституту громадянського суспільства на законодавчому рівні.

З метою адаптації світового досвіду до конкретних регіональних умов на цьому рівні діє Концепція сприяння розвитку громадянського суспільства органами місцевого самоврядування. Тож, можна говорити про громадянське суспільство на Донбасі (культурно-історичному регіоні), як автономне цілісне утворення в межах загальнодержавних тенденцій, що має низку певних особливостей:

    ? особливо виражені патерналістські настрої; ? вплив місцевої влади на громади; ? соціальне розшарування; ? орієнтування громад на російську (а не західну) суспільно-політичну модель; ? керованість людей адміністративними методами.

Загалом, Україна має добрі вкорінені традиції громадянства, що позначилось на загальному розвитку громадянського суспільства. Сучасна Україна і Донбас, як основа економічного розвитку країни, відкрита світові, який дедалі стає складнішим, різноманітним та глобалізованим. Реалії постіндустріальної доби зумовили суттєві зміни в оцінці ролі людини в житті країн, що стали на шлях модернізації. Лідерами сучасного світу спроможні бути лише ті держави, які здійснюють цілісну політику громадянського розвитку, адекватну модернізаційним викликам.

Формування громадянського суспільства в Україні знаходиться в стадії активного становлення. Йде процес становлення, утворення окремих елементів, налагодження взаємодії між ними. Цей процес є тривалим і нелегким, а швидкість і повнота його здійснення залежать від цілого ряду чинників: позиції державної політики, готовність влади поділитися своїми повноваженнями із суспільством, здатність влади йти на компроміси.

Похожие статьи




Висновки - Варіанти взаємодії громадянського суспільства і держави

Предыдущая | Следующая