Розвиток громадянського суспільства на Донбасі - Варіанти взаємодії громадянського суспільства і держави

Успіх економічного, соціального та культурного розвитку нації у сучасному світі визначається рівнем її людського потенціалу та ефективністю його реалізації. У європейській системі цінностей, цільових орієнтирів та критеріїв суспільного прогресу людський потенціал визнається головною складовою національного багатства та основною рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Сучасна Україна і Донбас, як основа економічного розвитку країни, відкрита світові, який дедалі стає складнішим, різноманітним та глобалізованим. Реалії постіндустріальної доби зумовили суттєві зміни в оцінці ролі людини в житті країн, що стали на шлях модернізації. Лідерами сучасного світу спроможні бути лише ті держави, які здійснюють цілісну політику громадянського розвитку, адекватну модернізаційним викликам.

Україна започатковує процес змін, поділяючи основні ідеї і принципи Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Європейської соціальної хартії, та покладає в основу подальшого розвитку держави і суспільства інтереси людини, її прагнення жити і творити в гармонії з природою. За таких обставин особливої уваги потребують процеси розбудови громадянського суспільства і культури, особливо в Донбасі - мультинаціональному регіоні з відсутністю сталих політичних, економічних, соціальних і національних цінностей [27].

Фактично, в Донбасі немає громадянського суспільства, а є жорстко керовані керівництвом виробничі організації. Це різко дисонує з ситуацією в Центральній Україні, де сила громадянського об'єднання, на відміну від Донбасу, значно сильніша і за владу адмінресурсу, і за владу телевізійного бомбування [28].

Донбас - Луганська і Донецька області - за політичною культурою суттєво відрізняються від решти України. Ці відмінності коріняться в об'єктивних історичних умовах розвитку, специфікою геополітичного положення і політичними вподобаннями. Саме тому розвиток громадянського суспільства на Донбасі має низку специфічних особливостей.

Донбас виступає досить проблемним регіоном з точки зору розвитку організацій громадянського суспільства через цілу низку чинників:

    ? особливо виражені патерналістські настрої; ? вплив місцевої влади на громади; ? соціальне розшарування; ? орієнтування громад на російську (а не західну) суспільно-політичну модель; ? керованість людей адміністративними методами.

Але визначальною характеристикою є те, що активність громадянських інститутів і організацій спостерігається переважно під час політичної боротьби або виборів. Розвиток громадянських інститутів в Донбасі ініційований "зверху" - провладними й бізнесовими елітами - з метою протистояння наступу західних цінностей. Тобто, фактичною крапкою відліку розвитку громадянських інститутів на Донбасі можна вважати події Помаранчевої революції 2004 року.

Всі ці перелічені чинники значно ускладнюють розвиток в цьому регіоні громадянського суспільства і його інститутів за їхньою класичною західною моделлю. Більше того, функції громадянських організацій спотворюються до реалізації перманентних цілей під час політичної боротьби.

Можливість політичної активності громадян у рамках громадських організацій, звісно ж, гарантуються Конституцією України. Громадські організації мають можливість брати участь у передвиборчій кампанії загалом двома шляхами. Перший і найбільш розповсюджений у передвиборчий період - це відкрита чи прихована підтримка тієї чи іншої політичної партії чи виборчого блоку. Другий напрямок - сприяння прозорості і законності виборчого процесу політично нейтральними організаціями. Всі ці напрямки в тій чи інший мірі громадські організації Донбасу реалізують, і з різним рівнем активності залучаються до виборчої кампанії.

З огляду на необхідність підвищення політичної культури населення для розбудови демократичного громадянського суспільства, вельми цінним видається досвід громадян, отриманий на відкритих публічних обговореннях, ініційованих громадськими структурами. Передусім це стосується молоді, в якої ціннісні орієнтації знаходяться у стадії формування. Здійснення громадського контролю за прозорістю і законністю виборчого процесу є необхідним елементом для розбудови демократичної держави.

Статистика засвідчує зростання кількості діючих в Донецькій та Луганській областях громадських організацій. Так, на початок 2004 року в Донецькій області було зареєстровано понад 600 громадських об'єднань, а за рік ця цифра зросла до 775 організацій, з них понад 300 діють в обласному центрі. На початок 2005 року на території Луганської області діє 577 громадських організацій, з них близько 250 функціонує в обласному центрі. Отже, старт було взято, але важкість досягнення результатів, обмеженість у фінансуванні призводить до стагнаційних процесів [29].

Слід зазначити, що громадянське суспільство має своїм ядром інститути - добровільні асоціації поза межами держави й економіки, так званий третій сектор, об'єднання громадян для відстоювання своїх інтересів, що не лежать в площині виключно економіки.

На вiдмiну від державного та економічного секторів суспільства, "третім сектором" прийнято називати всю суму недержавних неприбуткових органiзацiй (ННО). В iдеалi це - консолідований громадський рух, який складається з окремих, взаємно не підпорядкованих, але взаємодіючих громадських органiзацiй. Ці організації спрямовують енергію громадян на творчу дiяльнiсть, тим самим знімають або знижують соціальну напругу в суспiльствi. Роль громадських організацій в громадянському суспільстві - це, в першу чергу, захист конституційних прав і свобод, корпоративних чи особистих інтересів людей, що до цих організацій належать. ННО створюють основу громадянського суспільства, вони - вирішальний стабілізуючий фактор, гарант демократичного шляху розвитку.

Тільки на Донеччині існує понад 2000 ННО. Найбільша кількість українських ННО припадає на такі сфери: культура та освіта, здоров'я, інваліди та ветерани, економіка та наука, жінки і діти. Суттєвою і навіть знаковою особливістю сучасних українських ННО є їх фінансова залежність від закордонних організацій-донорів. Сукупна підтримка третього сектору від українських меценатів і держави - у 2-3 рази менша. Тобто в Україні домінував і домінує до сьогодні вплив закордонних донорів на формування ННО.

Президент Ліги ділових та професійних жінок Людмила Горова акцентувала увагу на тому, що їх організація постійно працює у напрямку розбудови третього сектору, тобто підтримує громадські організації, надаючи їм безкоштовні юридичні консультації.

В свою чергу, експерт з юридичних питань Ліги ділових та професійних жінок Наталія Савченко повідомила журналістам наступне: наприкінці квітня у співпраці з проектом "Мережа громадянської дії в Україні" (UCAN), що здійснюється Інститутом сталих спільнот (Монпельє, штат Вермонт, США) за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку, розпочало роботу "Бюро невідкладної допомоги третьому сектору" (Бюро). За перші два місяці роботи в Бюро надійшло 48 запитів від громадських організацій Донецької, Сумської, Київської, Рівненської та Кіровоградської областей. Найбільш актуальними для НУО (Неурядових організацій) були запити такої тематики:

    1) реєстрація НУО, підготовка установчих документів; 2) оподаткування НУО: пільги встановлені законодавством; 3) бухгалтерський та податковий облік в НУО; 4) захист інтересів членів НУО; 5) пошук ресурсів для діяльності НУО.

Зосереджується на завданнях пошуку шляхів оптимальної розбудови вітчизняного третього сектору і Донецький міський благодійний фонд "Доброта". Про роботу Фонду представникам ЗМІ розповів його директор Яків Рогалін: "З метою підготовки сприятливого "грунту" для розвитку громадянських ініціатив Фонд "Доброта" проводить систематичну роботу щодо цивілізованої доброчинності. Саме вона є основою для реалізації соціально вагомих програм і проектів. Фонд надає громадським організаціям інформаційно-консультативну підтримку, проводить тренінги, семінари та круглі столи з питань ефективного функціонування третього сектору. З метою покращення життєздатності організацій громадянського суспільства Фонд "Доброта" у червні 2004 р. розпочав проект з розвитку соціального підприємництва в Донецькому регіоні". Ключовим моментом у посиленні ролі НДО в процесах демократичних реформувань Яків Рогалін вважає створення коаліційного руху організацій для захисту інтересів різних груп громадян. Почати цей рух треба на основі доступної, відкритої, інтерактивної соціальної інформації [30].

Восени 2005 року і взимку 2006 року громадські організації Донеччини та Луганщини провели низку заходів, які мали на меті підвищення спроможності громадських структур сприяти прозорості та законності передвиборчого процесу. Це - здійснення моніторингу передвиборчого процесу та інформування виборців про хід виборчої кампанії, реалізація просвітницьких кампаній щодо прав і обов'язків виборців, проведення тренінгів з підготовки офіційних спостерігачів, обговорення і розробка документів для реалізації прав територіальної громади на самоврядування, дослідження партійної передвиборчої активності та передвиборчих програм, а також соціологічні дослідження, обговорення актуальних проблем державної політики і суспільного розвитку [29].

Сфера діяльності громадянських організацій і інститутів в країнах Заходу охоплює практично всі галузі життя людини - економіку, політику, науку, культуру, освіту. Як свідчить досвід західних країн, співпрацюючи з органами влади, державними структурами та впливаючи на громадську думку, НДО здатні добитися незалежних політичних рішень, відповідної соціальної політики і матеріальної підтримки від держави. Вони впливають на законодавство, на розвиток суспільства, прискорюють демократичні процеси, роблячи їх незворотними.

Від кількісного і якісного зростання "третього сектору", значною мірою залежать розвиток не тільки такого регіону як Донбас, але й шляхи та тенденції розвитку всього українського суспільства в ХХІ ст.

Похожие статьи




Розвиток громадянського суспільства на Донбасі - Варіанти взаємодії громадянського суспільства і держави

Предыдущая | Следующая