Особливості та місце політичних партій в формуванні політичної системи суспільства - Особливості елементів політичної системи суспільства

Історично політичні партії складалися як об'єднані спільним інтересом групи людей, організації прихильників певних поглядів на шляхи розвитку суспільства і держави, діяльність яких безпосередньо була спрямована на завоювання державної влади. Термін "партія" (від лат. partio - ділю, розділяю) у перекладі з латини означає частину великої спільноти. Прообрази сучасних політичних партій сформувалися ще за античних часів -- у Стародавній Греції та в Римі. Тобто, помилкова була б думка про те, що партії - це феномен нового часу, оскільки вони існували ще з часів рабовласництва.

У Стародавніх Афінах протистояли партії Перікла і партія Алківіада, демократи і аристократи. Партія братів Гракхів (популяри) в Стародавньому Римі могла проголосити себе народною, а протилежна їй партія Сули (оптимати) - патриціанською. В основних своїх проявах вони небагато чим відрізнялися від партій сьогоднішнього типу. І проблеми в них були схожі: боротьба за лідерство в правлячій групі, складності з формуванням програми, пошуками соціальної бази, залученням на свою сторону виборців і т. д. Аристотель згадує про три партії: гори, рівнини і прибережної частини. В процесі еволюції політичної системи посилився вплив церкви на її функціонування, що відобразилося у відомому протистоянню прибічників світської влади папи і сильної королівської влади.

Першими прототипами сучасних партій вважаються британські "торі" (консерватори) та "віги" (ліберали). Поява партій була спричинена капіталізацією суспільства, коли народжена буржуазія щораз активніше заявляла свої претензії на владу.

У XIX сторіччі, з виходом на політичну арену робітництва, у Західній Європі з'являються прототипи сучасних соціал-демократичних партій. Слід зазначити, що в ті часи, як і сьогодні, ставлення як населення в цілому, так і окремих мислителів і державних діячів до партій аж ніяк не було однозначним.

Послідовниками теорії Ж.-Ж. Руссо про загальне благо партії розглядалися як зло, як засіб роз'єднання суспільства, вияв домінування вузькогрупових інтересів над інтересами народу в цілому. Приблизно так оцінювали роль партій і "батьки-засновники" Конституції США (Дж. Вашингтон, Т. Медісон, О. Гамільтон та ін.) і деякі видатні діячі французької революції (Ж. де Лафайєт).

Політичні партії в сучасному розумінні остаточно сформувалися лише в середині XX сторіччя одночасно з еволюцією виборчого права в напрямку до утвердження в переважній більшості країн прямих, рівних і загальних виборів при таємному голосуванні.

Щодо тлумачення поняття "політична партія" серед політологів немає одностайності, що зумовлено складністю та багатоманітністю партій як об'єкта дослідження, різними підходами до вирішення цієї проблеми та різними традиціями національних політологічних шкіл. Попри те можна визначити спільні ознаки, які характеризують партію. Серед них найважливіша -- добровільність об'єднання.

"Політичні партії -- добровільні об'єднання громадян, які є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, мають замету сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах та інших політичних заходах"[8, ст.125].

Ознаки політичних партій:

    - добровільність об'єднання; - певна тривалість існування в часі; - наявність організаційної структури; - прагнення влади; - пошук народної підтримки.

Причинами виникнення партій є необхідність захисту соціально-класових, національних, а нерідко й племінних, релігійних, регіональних інтересів, а також цілі, пов'язані з виборчою боротьбою. Різноманітними є способи виникнення партій. Свого часу М. Вебер в історії становлення партії вирізняв три етапи: аристократичне угруповання, політичний клуб, масова партія. Партії виростали з депутатських клубів і фракцій у парламенті, орієнтованих на інтереси різних кіл нової політичної та економічної еліти.

Кожна партія повинна мати:

    - ідеологію; - політичну платформу; - організаційну структуру; - певні методи й засоби діяльності; - соціальну базу; - електорат (виборців, які голосують за неї).

Єдиним інтересом політичної партії є політичний інтерес, що проявляється в її політичній активності. Політична партія є різновидом об'єднань громадян, яке створюється спеціально для участі в політичній діяльності, що й відрізняє її від інших об'єднань громадян (громадських організацій, об'єднань за інтересами, професійних спілок, релігійних організацій, трудових колективів). Основна метою діяльності політичної партії є здобути політичну владу в державі та реалізовувати свої програмні цілі -- економічні, політичні, ідейно-теоретичні, моральні за допомогою законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Свої програмні цілі політичні партії проводять у життя через ідейно-політичну, організаційну, пропагандистську, державну (коли оволодівають державною владою) діяльність, виробляючи стратегію і тактику своєї поведінки на різних етапах розвитку і за різних політичних умов.

Роль політичних партій у політичній системі для сучасного суспільства полягає в тому, що "вони являють собою первинні політичні інститути, знаходяться серед пересічних громадян, є своєрідними посередниками між народом, який реалізує за їх допомогою повноваження єдиного джерела влади, і державою як спеціально створеним та відносно відокремленим інститутом публічної влади в загальнонаціональному масштабі"[14, ст.62-63]. політичний законний громада правовий

Політичні партії забезпечують зв'язок між народом і представницьким механізмом правління. Саме через партії уряд може звернутися до мас за підтримкою, а маси через партії можуть критикувати керівництво і висувати вимоги до нього.

Політичні партії за умов демократичного політичного режиму виконують такі функції:

    1) виявлення та акумуляції політичних настроїв; 2) представництва політичних інтересів різних соціальних груп; 3) формування політичних програм щодо можливих напрямків розвитку суспільства та держави; 4) забезпечення конкуренції політичних поглядів; 5) підготовки кадрів для політичної діяльності; 6) реалізації політичних програм через загальнонаціональні інститути влади та управління (у разі перемоги на виборах); 7) політичного опонування (у разі поразки на виборах).

Партії в політичній системі у свою чергу утворюють партійну систему. "Партійна система -- це сукупний зв'язок партій, які діють у межах своїх програм і статутів та ведуть боротьбу за державну владу. Як суб'єкти формування владних відносин, партії великою мірою визначають характер і спрямування політичного процесу, політичну стабільність суспільства, формують розвиток демократичних держав"[8,ст.126].

У країнах із демократичною політичною системою визнається політична різноманітність і багатопартійність. Більше того, вони мають право формувати вищі органи держави шляхом висунення своїх представників у парламент чи до складу уряду. Суспільству відомі два різновиди партійних систем.

Одна з них заснована на монополії правлячих партій. Це досягається шляхом заборони діяльності опозиційних партій або безроздільним пануванням тих із них, які отримують відчутну організаційну чи фінансову підтримку. Інша -- характеризується помітною багатопартійною різноманітністю. До влади приходить партія, яка перемогла на парламентських виборах. Така партійна система втілює дійсний політичний плюралізм, який існує в суспільстві.

Партії виступають динамічною силою розвитку політичної системи. Цивілізоване людство поки що не придумало більш дієвого і оперативного способу, ніж політична гра партій, під час якої виробляються досяжні орієнтири суспільного розвитку і реалізуються національні інтереси держав.

Похожие статьи




Особливості та місце політичних партій в формуванні політичної системи суспільства - Особливості елементів політичної системи суспільства

Предыдущая | Следующая