Специфіка логопедичної роботи - Організація логопедичної роботи в центрі реабілітації дітей-інвалідів
Основний логопедичний діагноз вихованців - системне недорозвинення мови (СНМ) тяжкого та середнього ступеня. Зустрічаються й діти, які зовсім не розмовляють. Є діти з порушеннями вимови й лексико-граматичного складу мови. Всі вихованці потребують логопедичної допомоги. Робота логопеда має певну специфіку.
Вона базується на наступних принципах:
- 1. Особистісне орієнтування - орієнтування на дитину, її психоемоційні особливості. 2. Емоційна підтримка - створення на заняттях емоційно комфортної обстановки. 3. Взаємодія з батьками, вихователями й педагогом-дефектологом. 4. Ігровий контекст занять - формування позитивної мотивації навчання.
Можна виділити специфічні особливості логопедичної роботи з "особливими" дітьми:
- 1. Постійний пошук індивідуальних підходів до дитини. У роботі неможливо орієнтуватися на "середню" дитину. Кожний вихованець у повному сенсі "особливий": у нього свій тип сприйняття, уваги, пам'яті, характер і темперамент. Всі психічні прояви в "особливих" дітей виражені більш яскраво, рельєфно в порівнянні зі звичайними дітьми. Це унеможливлює роботу зі стандартної технології: кожна дитина вимагає свого підходу. 2. Логопедичні заняття носять комбінований і ігровий характер. Заняття містить у собі роботу над рухливістю артикуляційного апарата, над звуками мовлення, розвитком фонематичного слуху, лексико-граматичного складу мови, зв'язним мовленням. Всі заняття проходять в ігровій формі. Використовуються мовні ігри, яскраві, цікаві іграшки. Гра є необхідністю, без якої неможливі позитивні результати. Комбіноване заняття, проведене в ігровій формі, дозволяє гнучко перемикати увагу дитини з одного виду діяльності на інший, не допускаючи втрати уваги й зниження інтересу. 3. Формування наслідувальної діяльності. Перший крок корекційної роботи - розвиток довільної уваги. Важливо, щоб дитина "побачила", "почула", звикла вслухуватися в мову. Тому логопед починає роботу з наслідувальної здатності дитини, учить його наслідувати дії з предметами (м'ячем, кубиками й ін.), рухам рук, ніг, голови. Це - основа для переходу до наслідування артикуляційним рухам, звукам, словам. 4. Організація контексту занять. Відомо, що удержати довільну увагу у таких дітей надзвичайно складно. Тут важливий кожний дріб'язок. Розташування обладнання, відсутність зайвих предметів у полі зору дитини, використання іграшок, до яких у нього є особливе відношення й специфічний інтерес, місце розташування логопеда. Важливо відзначити, що те, до чого звикають "особливі" діти, впливає на успішність занять. Тому важливо знати їхні звички й використати це в організації контексту занять. 5. Спостереження за внутрішнім станом дитини. На заняттях важлива динаміка уваги дитини. Не можна доводити увагу до виснаження. Важливо вчасно помітити, коли і як перемкнути увагу. Коли дитина починає відволікатися - уже пізно. Руйнується атмосфера заняття, емоційний зв'язок руйнується. 6. Моделювання ситуацій досягнення. "Особлива" дитина звикає до того, що всі дорослі - від батьків до педагогів прагнуть її зрозуміти як би з "півслова". З одного боку - це прекрасно, але з іншого боку - у неї може втрачатися мотив, бажання навчитися (наскільки це можливо для її рівня розвитку) говорити правильно. Саме тому, на заняттях потрібно створювати такі умови, щоб у дитини виникала потреба говорити. Правда, для того, щоб вербальна комунікація стала для неї звичною й необхідною, буде потрібно дуже багато часу. 7. Повільний темп формування нових навичок. Може здатися, що робота логопеда ні до чого не приводить, проходить даремно. Від "особливих" дітей неможливо очікувати швидкого результату. У них немає оперативного реагування. Вони тривалий час "поглинають" інформацію, начебто "записують" її на свій внутрішній магнітофон. Іноді результат роботи може з'явитися через 2-3 роки. Ця особливість сприйняття дітей не повинна лякати педагогів. 8. Постійна затребуваність придбаних навичок. Вся логопедична робота проходила б без результату при відсутності тісного контакту з батьками, вихователем і дефектологом. Саме вони забезпечують затребуваність тих навичок, над якими йде робота на логопедичних заняттях. Спільно проговорюються дрібні зміни в поведінці дитини, логопед просить батьків вдома, а педагогів на заняттях провокувати дитини на застосування навичок, що відпрацьовують. Від педагогів логопед одержує інформацію про стан дитини після занять, і з врахуванням цього планує подальшу стратегію. Це особливо важливо при роботі з безмовними дітьми. Якщо ж дитина володіє мовою, то співробітництво з педагогами полягає в роботі над автоматизацією звуків, розвитком лексико-граматичного складу мови. В "особливих" дітей процес автоматизації звуків дуже важкий і тривалий. Якщо поставлений звук не закріплювати щодня, якщо постійно не стежити за правильністю його вимови при різних видах діяльності, у які включена дитина в центрі й дома, результат логопедичної роботи знеціниться. Те, що не може відстежити логопед, можуть контролювати педагоги й батьки. І в цьому полягає їхня величезна допомога. Варто вести логопедичні зошити, по яких батьки можуть займатися вдома, закріплюючи матеріал в іншій обстановці. У цьому - зміст перенесення отриманого досвіду додому, у реальне життя.
Закономірності та умови формування мовленнєвої готовності до навчання дітей старшого дошкільного віку із дизартрією
Проблема мовленнєвої підготовки дітей старшого дошкільного віку залишається однією з найактуальніших не лише у психології, лінгвістиці, педагогіці, а й в логопедії. Конкретні вимоги до мовленнєвого розвитку особистості (мовленнєвої готовності) як кінцевого результату цього вікового етапу ми знаходимо у змісті базового компонента дошкільної освіти, що передбачає вміння адекватно й доречно, практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях, використовувати для цього як мовні, так і допоміжні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення.
Під мовленнєвою готовністю дітей до навчання у школі вчені (А. Богуш, М. Вашуленко, В. Гербова, Л. Дейниченко, А. Іваненко, Н. Орланова) розуміють сформованість навичок усного мовлення, навичок використання одиниць мови для мислення, спілкування; усвідомлення знакової системи мови, спеціальні вміння в галузі читання, письма, вміння аналізувати мовні явища. В контексті проблем спеціальної дидактики дослідники (Є. Соботович, Р. Левіна, Л. Спірова, В. Тарасун, Г. Чіркіна, Н. Нікашина, М. Шеремет) зазначають, що підготовка до навчання дітей з ТВМ у спеціальних загальноосвітніх закладах охоплює корекцію та розвиток фонетико-фонематичної системи; збагачення словника; удосконалення граматичної будови мовлення; розвиток комунікативних навичок.
На нашу думку, необхідно визначити закономірності та умови формування мовленнєвої готовності у дітей з дизартрією в період дошкільного віку, а саме специфіку організації корекційно-попереджувального навчання дітей з тяжкими вадами мовлення в цілісному процесі підготовки до школи.
В дослідженнях Л. Федоренко виділяються закономірності засвоєння дитиною дошкільного та шкільного віку рідної мови: вміння артикулювати звуки, координувати мовленнєво-рухові та слухові відчуття; розуміння лексичного та граматичного значення різного ступеня узагальнення; відчуття виразності інтонаційних засобів мовлення; чуття мови, від якого залежить засвоєння норми літературної мови; достатній розвиток координації між усним і писемним мовленням, достатні мовленнєві навички.
Узагальнюючи визначені наукові дані, ми вважаємо доцільним трансформувати їх, як закономірність формування мовленнєвої готовності дітей із дизартрією до навчання.
Перша закономірність полягає в тому, що мовлення формується при здатності чітко артикулювати звуки, вимовляти звуки, склади, слова, розуміти і сприймати слухові відчуття. Оскільки при дизартрії розлад розбірливого мовлення зумовлено недостатністю іннервації мовленнєвого апарату, то першим етапом мовленнєвої підготовки є робота над мовно-руховими здібностями. Для цього потрібна постійна мовленнєва практика, завдяки якій тренуються органи мовлення. На основі набутих навичок, дитина має навчитися розрізняти звуки рідної мови на слух, диференціювати їх, вимовляти відповідно до норм сучасної української літературної мови, артикулювати кожний звук мови.
Друга закономірність полягає у засвоєнні мовних одиниць, передусім лексичних і граматичних. Діти з дизартрією потребують особливої уваги при засвоєнні лексичної сторони мовлення. Засвоєння дітьми з дизартрією лексичного значення слів відбувається від прямого, конкретного, основного до узагальненого та переносного значення, яке вони часто не можуть зрозуміти ("срібні промені", "золотий ранок", "золота усмішка", "лагідні слова", "золоті руки"). Дитина з дизартрією має засвоювати і граматичне значення, зв'язки між словами в реченні ("в сумці", "під столом", "з-під землі" і т. д.). Розуміння лексичних і граматичних значень грунтується на тому, що мова є кодом реальної дійсності, і кожна лексема, граматична словоформа, одиниця синтаксису має свій відповідник.
Отже, формування мовленнєвої готовності до навчання дітей із дизартрією залежить від здатності розуміти лексичні й граматично-семантичні значення мовних одиниць, що забезпечується в умовах спеціально організованого, насиченого мовленнєвого середовища.
Третя закономірність -- оцінювання виразності мовлення -- залежить від розвитку в дитини чутливості та сприйнятливості до засобів виразності мовлення оточуючих. Дитина ефективно засвоює мовлення, коли відчуває виразні відтінки лексичних, граматичних, фонетичних мовних значень, а також значень у зв'язному мовленні. Це закономірність вираження експресії та емоцій. Мова має всі засоби відображення емоцій. У фонетиці -- це інтонація, в лексиці -- синонімія, перенос значень; у граматиці -- особливі префікси та суфікси; в синтаксисі -- стилістичні фігури. Фонетичних засобів для вираження будь-якого експресивного почуття дуже багато -- сила і тембр голосу, висота тону, паузи, алітерація, асонанси, звукові фігури та ін. У лексиці функціонально-стилістичні синоніми розрізнюються за вживанням у різних стилях мовлення. У морфології для вираження експресивно-емоційних відтінків мовних одиниць є спеціальна частина мови -- частка. Синтаксис має багато різноманітних стилістичних фігур, що виражають експресії, почуття, оцінки, відношення, прикрашають висловлену інформацію досконалою синтаксичною конструкцією. Засвоюючи лексичні та граматичні значення, діти розуміють, як моделюється (відображається) за допомогою мови зовнішній світ. А засвоюючи засоби виразності мовлення, вони відчувають, як за допомогою мови розкривається внутрішній світ людини -- її почуття, настрій, прагнення.
Отже, для розвитку у дітей з дизартрією сприйнятливості й чутливості до експресивно-стилістичного забарвлення слів, емоційно-експресивного аспекту говоріння-мовлення необхідно спеціально організовувати ранню корекцію мовлення у процесі ігрової діяльності.
Четверта закономірність пов'язана з формуванням у дитини "чуття мови". Мова функціонує як засіб комунікації у формі мовлення. Мовна система має певні орфоепічні, фонетико-фонологічні, словозмінні, словотвірні, морфологічні, орфографічно-пунктуаційні, експресивно-стилістичні, граматично-синтаксичні та інші норми. Саме тому, мовленнєва підготовка буде ефективною, якщо дитина набуде здатності запам'ятовувати традицію сполучення мовних одиниць у єдиному мовленнєвому потоці, в дискурсі, в тексті. Це означає засвоєння норми цілісного мовлення, розвиток "мовного чуття" індивіда, набуття мовленнєвої компетенції. Ця тенденція тримається на власному практичному досвіді навчання мовлення. Вона має таку послідовність: здатність розуміти, здібність до виразності та інтонування. Це основні вимоги до сформованого мовлення, які характеризуються наступними показниками: правильність, чистота мовлення, точність, виразність, логічність, доречність, розмаїтість використання синонімічних засобів мови, інтелектуальних і виразних, стилістичних і жанрових можливостей. Таким чином, "чуття мови" -- сукупність відчуттів, які безпосередньо відображають зв'язки, характерні для мови як системи засобів спілкування людей; це вміння користуватися мовними засобами відповідно до мовленнєвої ситуації без звернення до теоретичних знань про мову.
П'ята закономірність полягає в зумовленості писемного мовлення дитини успішним розвитком усного. Писемне мовлення у філогенезі й онтогенезі з'являється пізніше ніж усне. І якщо усне мовлення як система знаків кодує дійсність, то писемне -- є кодом усного мовлення. Сутність засвоєння писемного мовлення полягає в тому, що дитина у процесі написання порівнює написане з тим, що вимовляє, артикулює, зіставляє орфографію з орфоепією. Якщо вона опанувала орфоепію, то при оволодінні письмом, ознайомленні з правилами орфографії дитина інтуїтивно, підсвідомо порівнює написання з раніше засвоєним вимовлянням. Орфографічна грамотність мовлення залежить від сформованості й закріплення навичок порівняння орфоепії з орфографією.
Отже, взаємозв'язки і взаємозалежність розвитку усного і писемного мовлення та його механізми в онтогенезі й філогенезі зумовлюють дотримання визначеної послідовності у формуванні мовленнєвої готовності дітей з дизартрією.
Сутність шостої закономірності полягає в тому, що темп збагачення мовлення зростає з удосконаленням мовленнєво-творчої системи дитини.
Оскільки, розглянуті закономірності формування мовлення є обов'язковими у цілісному процесі розвитку мовлення дітей з нормальним розвитком, то вони є доцільними і під час мовленнєвої підготовки до школи дітей з дизартрією. Проте, функціонування цих закономірностей упродовж мовленнєвої підготовки дітей з дизартрією до навчання потребує спеціально організованих педагогічних умов, а саме: постійної мовленнєвої практики тренування органів артикуляційного апарату; стимулювання використання лексичних і граматичних конструкцій; створення емоційної позитивно насиченої атмосфери для розвитку "чуття мови"; організації доцільного комунікативно-мовленнєвого середовища, логопедичного впливу та корекційної підтримки педагогів. Створюючи такі умови можна передбачити позитивний результат у мовленнєвій підготовці до школи дітей зазначеної категорії. Якісним проявом цього є набуття мовленнєвої компетентності всіх сторін мовлення (фонетичної, лексико-граматичної, семантичної), що забезпечує, як успішне оволодіння писемним мовленням, так і особистісно орієнтоване формування особистості.
Похожие статьи
-
Раніше логопедична допомога глибоко розумово відсталим дітям практично не проводилася. Сьогодні функціонує ціла мережа реабілітаційних, мовних центрів,...
-
Робота з батьками - Організація логопедичної роботи в центрі реабілітації дітей-інвалідів
Крім роботи, що виконується в масовому дитячому садку, - консультацій з питань навчання й виховання; виготовлення ширм, папок-пересувок й іншого наочного...
-
Розвиток зв'язного мовлення - Організація логопедичної роботи в центрі реабілітації дітей-інвалідів
Основне завдання корекційного впливу - навчити дітей з обмеженими можливостями складно й послідовно, граматично й фонетично правильно викладати свої...
-
Логоритмическое занятие - Організація логопедичної роботи в центрі реабілітації дітей-інвалідів
Тема : "Пришла весна" Цели : - Соединять работу речедвигательного и слухового анализаторов с развитием общей моторики; - способствовать формированию у...
-
Зв'язна мова являє собою найбільш складну форму мовної діяльності. Вона носить характер систематичного послідовного розгорнутого викладення. Таким чином,...
-
Вступ - Характеристика видів образотворчого мистецтва як засобу проведення словникової роботи
У словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя. Мова-безцінний скарб народу. В ній відбито його характер, психічний склад,...
-
Виявлення здібностей у дітей молодшого шкільного віку Як відомо, принцип індивідуалізації навчання визнаний одним із основних у педагогіці. Але його...
-
Вікові особливості росту, розвитку та формування здоров'я дитини мають певні закономірності. Їм притаманні нерівномірність та морфо-функціональні...
-
Література - Характеристика видів образотворчого мистецтва як засобу проведення словникової роботи
1. Безбах О. А., Борец Г. И. Серия картинок для логических упражнений в І-ІІІ классах. - К.: Вища школа, 1977. - 52с. 2. Белинский В. Г. Избранные...
-
З психологічної точки зору молодший шкільний вік є сприятливим періодом для розвитку творчих здібностей тому, що в цьому віці дитина вперше усвідомлює...
-
Актуальність теми дослідження. В сучасному українському суспільстві суттєво зростає потреба в талановитих, розумово і фізично розвинених молодих людях,...
-
Висновки - Характеристика видів образотворчого мистецтва як засобу проведення словникової роботи
Словникова робота - це систематична, добре організована, педагогічно побудована робота, пов'язана зі всіма розділами курсу української мови. Кому з...
-
Вчителі валеології, охорони життя і здоров'я (ОЖіЗ) у початкових класах мають володіти знаннями й вміннями, основами методики викладання фізичної...
-
Мистецтва на словниковий запас першокласників Словникова робота - велика і складна сфера методики вивчення мови. Складна тому, що співвідноситься не з...
-
Навчання обдарованих дітей - Групування як один із засобів підтримки обдарованих дітей
При виявленні дітей з неабиякими розумовими можливостями постає проблема: чому і як їх вчити, як сприяти їх оптимальному розвитку. Програми для...
-
Вступ - Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів
Здоров'я дітей є незаперечною гарантією здоров'я та благополуччя прийдешніх поколінь. Запобігання захворювань, збереження та зміцнення здоров'я дітей та...
-
Грамоти Види образотворчого мистецтва на уроках навчання грамоти виступають як засоби наочного навчання. До видів образотворчого мистецтва відносяться :...
-
Визнано, що здоров'я дітей молодшого шкільного віку характеризується не лише наявністю чи відсутністю захворювань, але й гармонійним розвитком організму,...
-
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ - Професійна спрямованість навчання природничих дисциплін у медичному ліцеї
Професійний спрямованість навчання природничий У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, висвітлено зв'язок роботи з науковими...
-
Сутність здоров'язберігаючих та здоров'яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан...
-
Фізичне виховання у ПТНЗ проводиться протягом всього періоду навчання студентів і здійснюється в різноманітних формах, які пов'язані між собою,...
-
Загальні психологічні характеристики молодшого шкільного віку Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей...
-
Характеристика особливості розвитку мовлення в дошкільному віці Стаючи більш самостійними, діти дошкільного віку виходять за межі вузькосімейних зв'язків...
-
Вступ - Мовлення дітей дошкільного віку
Мовлення є свідченням мовної культури людини, її розумового й особистісного розвитку. З кожним роком життя встановлює все більш високі вимоги не тільки...
-
Вступ - Екологічний розвиток учнів. Екологія в українській освіті
Людина була і завжди залишається сином природи, і те, що ріднить її з природою, повинно використовуватися для її прилучення до багатств духовної...
-
Сучасна педагогіка існує як певна галузь теоретичних і емпіричних знань про педагогічні явища і являє собою систему педагогічних наук. На теоретичному...
-
Розвивальні ігри в навчально-виховному процесі молодшого школяра
З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей супроводжувалися ігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з луків, метанні сніжок, катанні на санчатах,...
-
Угрупування паралелей - Групування як один із засобів підтримки обдарованих дітей
Найбільш сприятливі можливості для навчання обдарованих дітей надають наступні форми навчання. Диференціація паралелей. У школі передбачається кілька...
-
Сутність та історія групування Групування - це розподіл дітей за групами відповідно до коефіцієнта розумової обдарованості й значна диференціація...
-
Особистісно зорієнтована парадигма освіти. - Теоретико-методологічні основи педагогіки
Ключові компетенції особистості як результат особистісно зорієнтованої освітньої моделі. Суть і особливості особистісно орієнтованого навчання і...
-
Підготовка дітей з вадами слуху до шкільного навчання - комплексна задача, яка охоплює всі сторони життя дошкільника і тісно пов'язана з усім змістом...
-
Мовленнєва компетентність дітей раннього дошкільного віку Ранній вік - другий і третій рік життя дитини. В Базовій програмі розвитку дитини дошкільного...
-
Фізичне виховання - це один з важливих компонентів у житті людей, тим більш учнів, студентів та вихованців різних навчальних закладів. У зв'язку з...
-
Гармонійний фізичний розвиток дитячого організму є педагогічним процесом, спрямованим на формування здорового, фізично досконалого, соціально активного і...
-
Актуальність теми . В умовах інформаційного суспільства конкурентоспроможний фахівець має бути здатним до аналітичного мислення й узагальнення...
-
Висновки - Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів
1. Молодший шкільний вік характеризується відносно рівномірним розвитком опорно-рухового апарату, але інтенсивність росту окремих розмірних ознак його...
-
Одним із завдань курсової роботи є аналіз залежності фізичного розвитку і фізичних якостей учнів початкової школи. У співпраці із учителем фізичного...
-
Педагогічну переддипломну практику я проходила в ДНЗ №1 "Горобина" в м. Путивлі. В групі 25 дітей. В експериментальному дослідженні брали участь 15 дітей...
-
Формування якостей господині у дівчат-підлітків у позакласній роботі
Загальна характеристика роботи Дівчата підліток майбутня господиня Актуальність дослідження. Політичні, економічні й соціальні зміни, що відбуваються в...
-
Ж.-Ж. Руссо (1772-1778) - французький філософ, письменник, педагог-просвітитель із світовим іменем. Він народився у Женеві в сім'ї ремісника-годинникаря....
Специфіка логопедичної роботи - Організація логопедичної роботи в центрі реабілітації дітей-інвалідів