Теоретичні основи процесу розвитку здібностей дітей молодшого шкільного віку, Загальні психологічні характеристики молодшого шкільного віку - Розвиток творчих здібностей у молодших школярів

Загальні психологічні характеристики молодшого шкільного віку

Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей - легковажність, наївність, погляд на дорослого з низу в гору. Але вона вже починає дитячу безпосередність в поведінці, у неї з'являється інша логіка мислення. Вчення для неї є значуща діяльність. У школі вона набуває не тільки нові знання та вміння, а й певний соціальний статус. Змінюються інтереси, цінності дитини, весь уклад її життя.

Молодший шкільний вік - початок шкільного життя. Вступаючи в нього, дитина набуває внутрішню позицію школяра, навчальну мотивацію. Навчальна діяльність стає для неї провідною. Протягом цього періоду у дитини розвивається теоретичне мислення, вона отримує нові знання, вміння. Навички - створює необхідну базу для всього свого подальшого навчання. Але значення навчальної діяльності на цьому не вичерпується, то її результативності безпосередньо залежить розвиток особистості молодшого школяра. Шкільна успішність є важливим критерієм оцінки дитини як особистості з боку дорослих і однолітків. Статус відмінника або невстигаючого відбивається на самооцінці дитини, її самоповагу і самоприйняття. Успішне навчання, усвідомлення своїх здібностей і вмінь якісно виконувати будь-які завдання призводить до становлення самооцінки [5, с. 61].

Незалежно від того, коли дитина пішла до школи, у 6 чи 7 років, вона в якийсь момент свого розвитку проходить через кризу. Криза 7 років не жорстко пов'язана з об'єктивною зміною ситуації. Важливо як дитина переживає ту систему відносин, в яку вона включена. Будь то стабільні відносини або мінливі. Мінливість сприйняття свого місця в системі відносин - значить, змінюється соціальна ситуація розвитку, і дитина опиняється на межі нового вікового періоду. У кризовий період відбуваються глибокі зміни в плані переживань. Ланцюг невдач чи успіхів призводить до формування стійкого комплексу - почуття меншовартості. Приниження, ображеного самолюбства чи почуття власної значущості, компетентності, винятковості. Звичайно, надалі вони можуть зміняться, навіть нівелюватися у міру накопичення іншого роду. Але деякі будуть фіксуватися в структурі особистості і впливати на розвиток самооцінки дитини [5, с.78].

Чисто кризовим проявом зовнішньої і внутрішньо життя дітей зазвичай стає кривляння, манірність, штучна натягнутість поведінки. Ці зовнішні особливості так само, як і схильність до капризів, конфліктів, починають зникати, коли дитина виходить з кризи і вступає в новий етап.

В цей період активно розвиваються й психічні функції.

Домінуючою функцією в молодшому шкільному віці стає мислення. Завдяки цьому інтенсивно розвиваються, перебудовуються самі розумові процеси і, з іншого боку від інтелекту залежить розвиток інших психічних функцій [5, c. 80].

Шкільне навчання будується таким чином, що словесно-логічне мислення отримує переважний розвиток. Якщо в перші 2 роки навчання діти багато працюють з наочними зразками, то в наступних класах обсяг такого роду занять скорочується.

Наприкінці молодшого шкільного віку виявляються індивідуальні відмінності: серед дітей виділяються групи "теоретиків", які вирішують навчальні завдання в словесному плані, "практиків", яким потрібна опора на наочність, і "художників" з яскравим образним мисленням.

Пам'ять розвивається в двох напрями: довільності і свідомості. Діти мимоволі запам'ятовують навчальний матеріал, який викликає у них інтерес, піднесений в ігровій формі, пов'язаний з яскравими наочними посібниками. Але, на відміну від дошкільнят вони здатні цілеспрямовано, осмислено запам'ятовувати матеріал, їм не цікавий [5, c.82].

Діти мають гарну механічною пам'яттю. Багато механічно заучують учбові тексти, що приводить до значних труднощів в середніх класах. Удосконалення смислової пам'яті в цьому віці дає можливість освоїти широке коло способів запам'ятовування. Коли дитина осмислює навчальний матеріал, розуміє його, він його одночасно і запам'ятовує.

Без достатньої сформованості уваги процес навчання неможливий. У навчальній діяльності розвивається довільна увага дитини. Контроль над процесом своєї діяльності і є, власне, довільна увага дитини. Різні діти уважні по-різному, ці властивості розвиваються не однаковою мірою, створюючи індивідуальні варіанти [5, c. 84].

Пізнавальна активність дитини, спрямована на обстеження навколишнього світу, організує його увага на досліджуваних об'єктах досить довго, поки не зникне інтерес. Якщо шести-семирічна дитина зайнята важливої для неї грою, то вона, не відволікаючись, може грати дві, а то і три години. Так само довго він може бути зосереджений і на продуктивній діяльності (малюванні, конструюванні, виготовленні значимих для нього виробів). Однак такі результати зосередження уваги це наслідок інтересу до того, чим зайнята дитина. Дитина буде нудьгувати, відволікатися і почувати себе зовсім нещасливим, якщо треба бути уважним у тій діяльності, яка йому байдужа або зовсім не подобається.

Отже: молодший шкільний вік - це "етап інтенсивного соціального розвитку психіки, її основних підструктур, вираженого як в процесі соціалізації індивідуальні утворення, так і в новоутворенні в особистісній сфері та у формуванні суб'єкта діяльності". На даному періоді в учнів початкових класів основними новоутвореннями є особистісна та інтелектуальні рефлексії, становлення внутрішнього мовлення, самоконтроль, довільність і усвідомленість пізнавальних процесів і поведінки. Психічні функції, такі як пам'ять, увага, мислення змінюються значною мірою в зв'язку з переходом дитини в нове середовище, та впливу нових умов роботи організму.

Похожие статьи




Теоретичні основи процесу розвитку здібностей дітей молодшого шкільного віку, Загальні психологічні характеристики молодшого шкільного віку - Розвиток творчих здібностей у молодших школярів

Предыдущая | Следующая