Психолого-педагогічні основи розвитку пізнавальних інтересів дітей в дошкільному навчальному закладі - Розвиток пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку в процесі ознайомлення з явищами живої природи

Інтерес виступає найважливішим збудником будь-якої діяльності. Його розвиток, як і різний процес становлення - це внутрішньо необхідний рух живої системи від нижчих до вищих рівнів організації та формування, це якісні зміни в цілому, перехід від нижчих структур до вищих Він є могутнім засобом успішності у навчанні та вихованні, необхідною умовою досягнення позитивного результату. Тобто, уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, зрозуміти що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб шукати відповіді на запитання, не відступати перед труднощами, а діставши відповідь, знову прагнути вперед у незвідане - все це, разом узяте, і складає інтерес.

Властивостями людини, що становлять суб'єктивний чинник інтересу, є її потреби. Це не що інше, як закладена в нас природою і суспільством програма життєдіяльності, це ставлення людини до природи, до певної дійсності, до інших людей.

З. Друзь виділяє два види потреб [31, 135]:

    А) нижчі (природні), вони задовольняють організм засобами і умовами необхідними для існування ( їжею, водою, житлом, одягом та ін.); Б) вищі, що виявляють суспільну природу людини і виникають у процесі її трудової діяльності та розвитку людського суспільства загалом. Вищі потреби діляться на: матеріальні та духовні. Пізнавальний інтерес належить до вищих духовних потреб.

Передумовою цьому слугує розвиток сприймання, який здійснюється за трьома основними напрямками:

    - уявлення дітей про предмети, явища, їх властивості розширюється і поглиблюється відповідно до загальноприйнятих еталонів; - способи використання предметів стають значно точнішими і правильними; - ознайомлення з предметами набуває більшої систематизованості й правильності.

Період дошкільного віку є більш важливим для розвитку пізнавального інтересу та пізнавальних потреб, процесів. Батьки та вихователі помічають, що діти у віці 5-6 років не задовольняються звичайним спогляданням речей - їм потрібно знати, чому вони такі, як побудовані, навіщо створені. Їх не влаштовує проста коротка відповідь на питання, вони намагаються почути обгрунтування, логічне пояснення.

Під час перебування у дошкільному закладі дітей все захоплює: їм дуже цікаво слухати розповідь вихователя, виконувати різні завдання, розв'язувати задачі, обчислювати приклади, спілкуватись з новими друзями.

Радість пізнання, оволодіння діяльністю, яка захоплює дитину, узагальнюється в емоційному ставленні до навчальних предметів. З набуванням навичок самостійної діяльності, виникає потреба в науковій творчості, яка поступово перетворюється в самостійну. Вона проходить досить складний шлях розвитку: від елементарного дослідницького рефлексу "що таке?" до стабільної глибокої потреби в самоосвіті. Таке емоційне ставлення спостерігається вже у середній групі, але вже в старшій групі діти втрачають інтерес. Завдяки всій побудові життя, відомостям, одержаним із книжок та журналів, засобів масової інформації (радіо, телебачення), від дорослих, дитина часто буває незгідна з поверхневими поясненнями та вимагає такого, яке б відповідало його достатньо розвиненій системі уявлень про оточуючий світ. Тобто, сучасна дитина стала більш вимогливою до інформації, яку вона отримує.

Отже, і вихователю необхідно мати високий рівень педагогічної майстерності, бути широко обізнаним в різних сферах життя, вирізнятися глибокими і грунтовними знаннями, щоб зберегти та розвивати пізнавальний інтерес дитини.

В період дошкільного віку спостерігається посилена інтенсифікація психічного розвитку дитини. Усі психічні процеси та функції удосконалюються, ускладнюються із прискореним темпом: пам'ять має опосередковано логічне спрямування, увага стає стійкішою і більш довільною, розвивається мислення.

Досі вважається, що діти старшого дошкільного віку здатні засвоїти лише ті залежності, що виражаються в конкретно-чуттєвій формі і, як наслідок, знання дітям дають переважно в наочній формі, що часто заважає дитині зрозуміти суть явища, глибоко осмислити його. Тому запропоновані знання не завжди задовольняють їх інтереси.

Перед вихователем постає ще одна важлива проблема організації навчально-виховного процесу - це використання засобів навчання. Проведені наукові дослідження відомими психологами педагогами (П. Гальперіним, М. Давидовим, Г. Люблінською, О. Савченком, Г. Костюком та іншими) підтверджують інтелектуальні можливості дітей щодо засвоєння абстрактного матеріалу [42, 12]. Тому сучасний дошкільний навчальний заклад повинен забезпечити розвиток не тільки конкретно-образного мислення, а й поступово виховувати в старших дошкільників прості прийоми абстрактного мислення, що полягають у пошуку причини і основи існування предметів та явищ, їх поясненні. Саме такий підхід допоможе формувати пізнавальний інтерес дитини.

Дослідження вчених переконують в тому, що по відношенню до сучасного дошкільника (5-6 років) іноді не можна застосувати ті мірки, якими оцінювалось мислення дитини цього віку раніше. Важливо так будувати навчально-освітній процес, щоб ці можливості активно використовувались для всебічного інтелектуального розвитку кожної дитини, а також для розвитку її пізнавальних інтересів.

Порівняння груп за показниками навчальних інтересів, а також аналіз навчального - виховного процесу протягом тривалого часу показує, що формування інтересу залежить не тільки від змісту програмного матеріалу, а й від організації процесу засвоєння цього змісту. Наприклад, у тих групах, де вихователі застосовують у більшій мірі словесні методи навчання, які мало пов'язані з життєвим досвідом дитини - головною метою педагога є механічне засвоєння програмного матеріалу внаслідок чого діти не отримують інформації, що збуджує думку, викликає потреби в пізнанні, то такі діти не мають пізнавального інтересу, їхня працездатність проявляється на дуже низькому рівні. Якщо ж вихователь організовує діяльність із залученням дітей до активної розумової праці, підтримує ініціативу і самостійність, використовує творчі види роботи, необхідні засоби навчання, то діти такого педагога мають високий пізнавальний інтерес до навчання та виховання і, відповідно, зростає їх розумова працездатність.

Отже, однією з найважливіших умов виховання інтересу до навчання та виховання є організація самого навчально - виховного процесу, використанні творчих завдань, які підвищують ініціативу і самостійність дошкільників.

В дошкільному віці головними виступають потреби дитини у пізнанні, діяльності, спілкуванні і самоствердженні.

За допомогою інтересу повинні розкриватись можливості дітей. Навчально - виховний процес має збуджувати радість пізнання, формувати інтерес до результату праці, тобто виконувати будь-яке завдання досконало, а дошкільний заклад повинна пробуджувати почуття власної гідності, гордості. Щоб реалізувати цю умову, треба знати, який навчальний предмет найбільше приваблює дитину і чому, що йому подобається, а що не зовсім; про що хотів би він дізнатись на занятті, побачити в книжках, дитячих газетах, журналах тощо.

Необхідно звернути увагу і на те, чи задає дитина питання вихователеві, товаришам, батькам, які теми він засвоїв добре, і які труднощі в нього виникають. Інтерес до справи завжди підіймає настрій, підвищує продуктивність навчально - виховної діяльності особистості, рівень його мислення, полегшує розв'язання складних життєвих ситуацій.

Розвиток пізнавального інтересу старших дошкільників є результатом і необхідною умовою успішного засвоєння навчально - виховного матеріалу.

У молодшій групі навчальна діяльність задовольняє потреби дітей. Навіть через місяць після початку відвідування дошкільного навчального закладу виявляють інтерес до змістового боку навчання. Вони зацікавлені змістом окремих слів, складанням і розв'язуванням задач і прикладів. Тобто виникає перший рівень для формування пізнавального інтересу.

У середній групі цей інтерес до навчально - виховного процесу значно зростає. Вихователь виступає центральною фігурою, він допомагає формувати емоційні стосунки між дітьми. Навчально - виховна діяльність на цьому етапі є основним засобом самоствердження дитини серед ровесників, тому інтерес до цієї діяльності є високим. Завдяки спілкуванню зростає інтерес до навколишнього світу, відбувається обмін знаннями і досвідом з ровесниками. Потреба в спілкуванні найяскравіше проявляється в бажанні мати товариша в колективі, вона змушує дитину постійно рахуватися з оточуючими людьми, самостійно добиватись своєї мети, дитина завжди шукає підтримки дорослих. Так поступово формується складна і життєво важлива потреба в самоствердженні в очах дорослих і своїх товаришів. Потреба в самоствердженні виявляється також через прагнення дитини добитись гарного ставлення до нього товаришів і вихователя.

В старшій групі ця особливість ставлення до навчально - виховної діяльності як засобу самовираження втрачається. Актуальним стає становище дитини в групі, яке обумовлює вплив на навчальні інтереси. Можливе часткове зниження пізнавального інтересу.

Отже, інтерес є могутнім засобом успішності у навчанні і вихованні, необхідною умовою досягнення позитивних результатів. Іншими словами, уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, зрозуміти що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповіді на ці запитання, не відступити перед труднощами, а діставши відповідь, знову прагнути вперед у незвідане - все це, разом узяте, і складає інтерес.

Велике значення має й інтерес до спілкування, який проявляється різносторонньо. Це інтерес до людини, до того, що вона знає, як викладає свої думки і судження, до того, що її хвилює, як вона діє в тій чи іншій ситуації.

Ось чому інтерес виникає і формується не тільки в пізнавальній діяльності, але і в спілкуванні, проявляється в повазі до людини, до її настрою. Від інтересу залежить ефективність оволодіння знаннями, способами пізнавальної діяльності. За допомогою інтересу розкриваються можливості дітей.

Навчально - виховний процес у сучасному дошкільному навчальному закладі повинен збуджувати радість пізнання, формувати інтерес до результату праці, тобто бажання виконати любе завдання якомога краще, а дошкільний заклад повинен пробудити в серцях дітей почуття гордості, власної гідності.

Отже, розвиток пізнавальних інтересів є результатом і необхідною умовою успішного дошкільного навчання. Треба відмітити, що інтерес до справи піднімає настрій дитини, підвищує продуктивність його навчальної праці, рівень логічного мислення, полегшує розвязання більш складних завдань. І навпаки, відсутність інтересу, безперспективність, знижують результати роботи.

Ці питання дуже складні. І тому не викликає подиву те, що проблема інтересу в навчанні та вихованні пройшла через століття і утвердилася як найважливіший фактор не тільки успішного навчання, але і морального розвитку особистості.

У старших групах більша частина дітей має широкі інтереси, спрямовані на ряд навчальних предметів.

Широкі інтереси мають діти, активні в пізнавальній діяльності, які складають опору вихователю при розв'язуванні проблемних питань, при пізнавальних труднощах. В той же час широке коло інтересів загрожує дітям недостатньою глибиною знань.

Таким чином, формування пізнавального інтересу в старшому дошкільному віці має ряд психолого-педагогічних особливостей, що полягають та обумовлюють нерівномірність й індивідуальність розвитку, сталість та прояв цього інтересу.

Похожие статьи




Психолого-педагогічні основи розвитку пізнавальних інтересів дітей в дошкільному навчальному закладі - Розвиток пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку в процесі ознайомлення з явищами живої природи

Предыдущая | Следующая