Робота вихователя з корекції і розвитку сюжетно-рольової гри дошкільнят з вадами слухового сприйняття - Процес розвитку сюжетно-рольової гри дітей старшого дошкільного віку з вадами слухового сприйняття

Найважливішим показником розвитку дитини дошкільника є рівень оволодіння нею різноманітними видами діяльності, які, з одного боку, служать джерелом і рушійною силою розвитку дитини, а з іншого - саме в них найбільш яскраво проявляється всі його досягнення.

Дошкільний вік - це вік, який характеризується, насамперед, розвитком гри. У дитячій педагогіці, нами було проаналізовано різні види ігор: маніпулятивна гра, режисерська, сюжетно-рольова, гра з правилами, дидактична. Центральне місце серед них займає сюжетно-рольова гра. Саме сюжетна гра інтегрує і виявляє найістотніші сторони розвитку дитини. Саме в грі відбуваються найбільш істотні зміни в психіці дитини, які готують його до нової, більш високої ступіні розвитку. Л. С. Виготський підкреслював, що "гра дитини не є простим спогадои про пережите, а є творчою переробкою пережитих вражень, комбінуванням їх і побудову з них нової дійсності, що відповідає запитам і потягам самої дитини" [8, с. 7].

Глуху дитини треба спеціально вчити вмінню грати, необхідно керувати його іграми, при відсутності такого керівництва затримується розвиток гри. Все це зробило необхідним і можливим включати в програму навчання і виховання глухих дітей ігрову діяльність. Навчання при цьому повинно проводитися з урахуванням особливостей глухих дітей, своєрідності їх ігрової діяльності. Серед розмаїття ігор, які використовуються в роботі з дітьми, розрізняють сюжетно-рольові ігри, гра-праця, дидактичні та рухливі ігри. Рухливі та дидактичні ігри мають величезне значення для розвитку дитини з порушенням слуху, але більшу увагу фахівцями приділяється сюжетно-рольовим іграм. Це викликано тим, що оволодіння глухими дітьми рухомими і дидактичними іграми не представляє для них особливих труднощів, найважче навчати дітей сюжетно-рольовим іграм, які, як відомо, представляють найбільшу цінність для їх всебічного розвитку.

Навчання цьому виду ігор передбачає розширення досвіду дітей, розвиток уяви, вироблення ігрових умінь, формування ігрових дій і навичок мовленнєвого спілкування. Ця робота дуже складна, особливо якщо врахувати, що здійснювати її доводиться в умовах обмеженого мовного спілкування. Складність керівництва грою ускладнюється тим, що при навчанні дітей конкретним іграм необхідно подбати і про загальний розвиток самих дітей [7].

Гра є провідною діяльністю, у процесі якої створюються найбільш сприятливі умови для розвитку всіх сторін особистості дитини. При правильній організації, ігри можуть стати одним із засобів корекції аномального розвитку глухих дітей, так як в умовах ігор відбувається формування як окремих психічних функцій, включаючи мовну (і їх корекція), так і особистості дитини в цілому. Гра є джерелом різних видів творчої діяльності дітей, дієвим засобом розвитку уяви, сприяє розвитку творчого сприйняття і відображення дітьми дійсності.

Вміння грати виникає у дитини не спонтанно, а під впливом навчання, яке у глухих дітей не обмежується формуванням ігрових дій, виробленням ігрових умінь і навичок. Навчання включає в себе широке ознайомлення дітей з предметним світом, з різними видами діяльності дорослих людей, їх відносинами [7].

Навчання дітей ігровій діяльності будується з урахуванням її особливостей, закономірностей її розвитку, спираючись на реальні можливості дітей - їх здатність до наслідування, розвивається спостережливість, інтерес до всього нового, допитливість, активність і т. д.

Гра дітей є специфічна форма аналізу сприйманого явища і подальшого його синтезу. Вихователь керує сприйняттям дітей, роблячи його аналітичним і послідовним. Своїми питаннями, вказівкою, оцінкою поведінки окремих персонажів дитячої гри, зауваженнями, а також у подальшій розмові він уточнює роль і обов'язки кожного службовця у спільній роботі і викликає позитивне емоційне ставлення дітей до неї.

Цим забезпечується і наступний, ще більш осмислений синтез, тобто відтворення життя людей.

Керувати грою дітей значить забезпечити відбір відображаючого змісту, його чуттєвий, дієвий і уявний аналіз, його освоєння через повторне творче варіативна відтворення, в процесі якого у колективі дітей утворюються необхідні системи знань, навичок, почуттів, відносин, тобто, відбувається різнобічний розвиток кожного з них.

Фахівці пропонують вихователю, розвиваючого особистість дитини в ігровій діяльності у дошкільнят з порушенням слуху наступні рекомендації:

1. Щоб залучити в гру дітей, треба спочатку непомітно для колективу задавати більш слабким дітям легкі питання з знайомого матеріалу, заохочувати похвалою, щоб зацікавити їх і не дати їм відчути перевагу своїх товаришів. 2. Не починати гри до тих пір, поки не будуть всім зрозумілі її правила, завдання, запитання. 3. Дітей розташовувати так, щоб вони бачили один одного. Місце вихователя - в центрі півкола.

Використання в роботі з глухими дітьми різноманітних сюжетно-рольових ігор, дозволяє навчати старших дошкільників численних прийомів розумової діяльності:

- Розкривати зв'язки і відносини. - Оволодівати вміннями, формувати чіткі судження і визначення. - Будувати умовиводи. - Робити висновки. - Проводити аналогії

Наслідок: поступово у глухих дітей розвивається одна з найважливіших сторін понятійного мислення - здатність діяти в умі, ця здатність допомагає вихователю активізувати дітей на їх всебічний розвиток.

Організація сюжетно-рольових ігор у середовищі дітей старшого дошкільного віку з порушенням слуху необхідна:

А) для навчання і виховання не чуючих дітей, їх всебічного розвитку у тісному зв'язку з формуванням словесної мови як засобу спілкування і мислення на слухо-зоровій основі, корекції і компенсації відхилень у їхньому психофізичному розвитку, для здобуття загальноосвітньої, трудової та соціальної підготовки до самостійного життя; Б) для навчання і виховання слабочуючих дітей (що мають часткову втрату слуху та різну ступінь недорозвинення мовлення)

Та пізнооглухлих дітей (оглухлих в дошкільному або шкільному віці, але зберегли самостійну мову), всебічного їх розвитку на основі формування словесної мови, підготовки до вільного мовного спілкування на слуховий і слухо-зоровій основі.

Помічено, що відсутність повноцінної мови в середовищі дітей з порушенням слуху часто призводить до непорозумінь і сварок, порушень в координації руху, неправильного осмислення рольових завдань, відставання у психічному та особистісному розвитку.

З огляду на важливу роль гри для активізації розвитку дитини, в тому числі мови, корисно вивчити вплив ігрової діяльності на розвиток особистості дитини і його мовної активності.

Для того щоб активізувати розвиток особистості дитини, включаючи мову, за допомогою гри, необхідна різна робота, це і збагачення лексичного словника дітей, розвиток логічного мислення і уяви дитини, розвиток комунікативних навичок, і правильність вимови.

Так як в іграх глухих дітей виявляється тенденція до одноманітного, стереотипного, механічного повторення ігрових дій, то сюжетно-рольовій грі доводиться навчати дітей і керувати грою.

Відсутність слухових вражень не відшкодовується зоровим сприйняттям. І саме зорове сприйняття, не кероване дорослим, не може дати не чуючій дитині повноцінних знань про навколишній світ. В результаті затримки розвитку мови, відстає у своєму розвиток і уяву глухих дітей, що заважає розумінню гри.

Хоча в процесі уяви дитина оперує наочними образами, проте для цього необхідний рівень абстракції і узагальнення, що досягається лише при певному рівні розвитку мовлення.

Спеціальне навчання на заняттях вмінню грати у дітей старшого дошкільного віку з порушенням слуху розвивається повільно. Навчання дітей ігровій діяльності повинно будуватися з урахуванням її особливостей, закономірностей її розвитку, спираючись на реальні можливості дітей - їх здатність до наслідування, розвивається спостережливість,

Інтерес до всього нового, допитливість, активність і т. д. Повинні бути створені такі умови, необхідні для розвитку сюжетно-рольових ігор дітей [12]:

- Час для ігор повинен бути чітко запланованим та не зайнятий нічим іншим; - Діти повинні бути забезпечені необхідними для ігор іграшками, картинками, ними користуватися; - Повинно здійснюватись повсякденне керівництво іграми дітей, яке включатиме в себе і навчання дітей вмінню грати; - Повинно показувати дітям всілякі варіанти використання кожної іграшки, предмета, картинки або образу; - Спільні з дитиною дії.

Перед іграми повідомляються дітям знання, необхідні для проведення гри, розкриваються дітям найменш доступні спостереженню, але суттєві фактори соціальних взаємин людей. Проводяться екскурсії, бесіди з переглядом фільмів, читання дитячих книжок з використанням яскравих ілюстрацій. Підготовчий етап має для глухих дітей більше значення, ніж для тих, хто чує, так як на цьому етапі відбувається збагачення знань і уявлень про досліджуваник бік дійсності, створюється позитивна мотивація

Відбираються для програвання, з безлічі можливих, елементи, що відображають найбільш значущі зв'язки і відносини, які легко відтворити в грі. Програються різні ситуації.

У ході гри діти вчаться діяти в пізнавальній ситуації, створювати ігрові ситуації. Обов'язкова для дітей дошкільного віку опора на предмети. Повторне проведення ігор, дозволяє закріпити поняття і уявлення дітей. При цьому застосовуються непрямі прийоми при повторному проведенні ігор на ту ж тему: задаються питання, даються поради, робляться нагадування, задіюються інтригуючі несподівані сюрпризи, використовуються жарт, гумор, заохочення, доброзичливе попередження, здивування, елемент очікування і т. д. Засвоєнню понять, глухими дітьми, сприяє наявність ігрового матеріалу та реальних предметів.

В результаті ігрова діяльність у дітей принципово змінюється: збільшується уява дітей, сюжети ігор, рольові дії помітно ускладнюються, від простого відображення предметних дій діти переходять до зображення взаємин людей, їх почуттів. У їхніх іграх з'являється різноманітне використання предметів, які отримували різне значення в грі. Все більш істотну роль в іграх стало виконує мова. У процесі ігор збагачується словник дітей, виникає велика потреба у спілкуванні, реалізована в ході гри. Помітно підвищується роль слова в регуляції ігрових дій. Кількість слів, використаних у ході однієї і тієї ж гри збільшується.

Для активізації гри необхідний підбір слів і словосполучень [14].

По-перше, це слова і словосполучення, які необхідні для спілкування у зв'язку з організацією гри, наприклад: "будемо грати", "хто хоче?", "ти хто?", "будь ласка", "дякую", "можна", "не можна" та ін. Ця категорія слів і словосполучень засвоюється дітьми головним чином під час спілкування, у грі вони лише закріплюються, діти вправляються в їх вживанні.

По-друге, це слова, що позначають специфічні для даної гри терміни: "укол", "краплі", "шприц", "піпетка" і т. д. в грі "У лікаря".

По-третє, це слова і вирази, якими діти оволодівають на заняттях з мови і які в ході гри уточнюються, розширюються, поглиблюються і закріплюються. Наприклад, назва кольорів і відтінків, назва різних видів транспорту, частин приміщення, посуду, одягу і т. д.

Граючи, діти починають поступово використовувати в грі предмети, перейменовуючи їх, так коробок стає милом, паличка - ложкою, ручка - градусником і т. д. Такі перейменування відіграють важливу роль у розвитку дитини, вони допомагають їй осмислювати знайому функцію слова і практично оволодіти нею як способом узагальнення спостережуваних предметів і явищ.

В грі діти навчаються вмінню відповідати на питання: що кожний з них буде робити, чи вони знають ролі, свою і товаришів по грі. Для цього перед кожною грою діти відповідають на такі питання: "У що ви граєте?" або "У що ви будете грати?", "Ти хто?" - "Я продавець", "Що ти робиш?" - "Я продаю", "Хто з тобою грає?" - "Оля і Ваня", "Хто Оля і Ваня?" - "Касир і покупець", "Що буде робити касир?" - "Отримувати гроші" і т. д.

Похожие статьи