Гра як засіб виховання і розвитку дітей дошкільного віку із збереженим розвитком - Процес розвитку сюжетно-рольової гри дітей старшого дошкільного віку з вадами слухового сприйняття

Гра - це провідний тип діяльності дитини дошкільного віку. Д. Б. Ельконін підкреслював, що гра відноситься до символіко-моделюючого типу діяльності, в якому операційно-технічна сторона мінімальна, скорочені операції, умовні предмети. Однак гра дає можливість таку орієнтацію в зовнішньому світі, яку ніяка інша діяльність дати не може. Всі типи діяльності дитини дошкільного віку, за винятком самообслуговування, носять моделюючий характер. Сутність всякого моделювання, вважав Д. Б. Ельконін, полягає у відтворенні об'єкта в іншому, не натуральному матеріалі, в результаті чого в об'єкті виділяються такі сторони, які стають предметом спеціального розгляду, спеціального орієнтування. Саме тому Д. Б. Ельконін називав гру "гігантською коморою - справжньої творчої думки майбутнього людини" [12, c. 146].

Гра немислима без мовного спілкування дітей один з одним. Навіть граючи наодинці, багато дітей супроводжують свої дії словами, роздумами, питаннями, характерними для дій які відображають персонажів.

Включення мови змінює сам процес гри. Більшу частину гри у старших дітей займають розмови, обговорення, мова діючих персонажів. Можливість спланувати гру говорить про те, що у старших дітей змінюються стосунки дії і мови у цій діяльності. Вони все частіше у своїх іграх зіставляють, порівнюють предмети, і дії людей між собою, роблять висновки, конкретизують їх перш ніж приступити до дії, це служить способом перевірки, подумки виконаного, завдання. Широко використовуючи образи предметів, дитина включає їх у нові зв'язки, нові їх поєднання.

Так поступово гра переходить в образотворчу та літературну творчість, поступаючись місцем посередкованому пізнання дійсності.

Дитина відображає у своїй грі не тільки те, що люди роблять і що вони говорять.

В іграх відображуються і переживання людей: їх турботи, радощі, тривоги і смуток. Ця справжність почуттів дитини, які вона переживає в грі, доходить часом до повного входження в роль, на всю ситуацію гри. З непідробним обуренням "доктор" обрушує на "доглядальницю" свої докори за те, що та залишила "хворого" без нагляду. Своєю інтонацією, мімікою і виразними рухами дитина відтворює живий образ людини, обуреного недбалістю іншого. Тим самим у грі проявляються і усталюються ставлення дитини до доброго і поганого, формуються його оцінки і судження морального порядку [12].

По мірі розширення сфери спілкування діти відчувають дію різноманітних соціальних факторів, значно активізують їх емоційний світ. Дитина повинна навчитися долати ситуативні емоції, культурно управляти почуттями. Дозволяє цьому навчитися гра, наприклад, вона допомагає впоратися зі страхами.

Поступовий рух, тобто розвиток гри у всіх напрямах, забезпечений постійною суперечністю, яка виникла між вчорашніми, старими уявленнями, поняттями, відчуттями і новими знаннями, новими переживаннями, які стають доступними дитині в мінливих умовах її буття, забезпечуючи розвиток розумових здібностей, інтересів, навичок, почуттів і характеру граючих дітей.

Тим і чудова гра як своєрідна діяльність, що вона сама являє собою клубок протиріч різного порядку, різного рівня. В їх зіткненні лежить джерело розвитку гри як діяльності. У процесі гри ці протиріччя і дозволяються.

Похожие статьи




Гра як засіб виховання і розвитку дітей дошкільного віку із збереженим розвитком - Процес розвитку сюжетно-рольової гри дітей старшого дошкільного віку з вадами слухового сприйняття

Предыдущая | Следующая