Впровадження традиції народної педагогіки у практику роботи ДНЗ з фізичного виховання дітей раннього віку - Організація фізичного виховання дітей раннього віку в сучасному дошкільному закладі на засадах народної педагогіки

Розробляючи зміст формувального експерименту, ми намагалися органічно поєднати у процесі фізичного виховання дітей третього року життя сучасні наукові досягнення та традиційні шляхи етнопедагогіки. Навчально-виховна робота проводилася відповідно до загальнопедагогічних принципів: науковості, свідомості й активності, систематичності, послідовності, доступності, наочності й індивідуалізації.

Не менше уваги ми приділяли реалізації у науковій роботі специфічних принципів: народності виховання, орієнтації на національні вартості, природовідповідності, культуровідповідності, краєзнавчості. Зупинимося на їх реалізації більш детально.

Принцип народності виховання визначає як основу виховання традиції і національно-культурні цінності, господарський, духовний досвід народу.

Орієнтація на національні вартості веде до відновлення й оздоровлення духовного коріння людини, сприяє формуванню її історичної пам'яті та національної гідності, зміцнення статусу рідної мови. Формування Я-образу дитини у процесі навчально-виховного процесу передбачає поєднання у його свідомості національного та загальнолюдського.

Принцип природовідповідності виховання означає, що виховання повинне грунтуватися на науковому розумінні взаємозв'язку природних і соціокультурних процесів, узгоджуватися із загальними законами розвитку природи і людини, формувати у дитини відповідальність за власний розвиток, за екологічні наслідки своїх дій і поведінки.

Метою, яка визначає зміст принципу природовідповідності, вважає О. В.Киричук, виховання життєво активного, гуманістично спрямованого громадянина, який би у своїй життєтворчості керувався національно-культурними і вселюдськими вартостями.

Згідно з принципом природовідповідності ми у своїй діяльності керувалися чинниками природного розвитку дитини. Розбудовуючи педагогічну систему роботи з запровадження традицій української етнопедагогіки у фізичне виховання дітей раннього віку, ми передбачали:

- розвиток успадкованих потенційних можливостей дитини - фізичних, психічних, соціальних, духовних; - індивідуальну психолого-педагогічну допомогу дітям у реалізації первинних базових потреб (безпеці, самоактуалізації, самореалізації тощо); - підтримку вихованця в автономному духовному творчому будівництві ("не адаптивній активності" за В. Петровським).

Отже, дотримання принципу природовідповідності насамперед передбачає психолого-педагогічну діагностику природних потенцій розвитку дитини, вивчення тих чинників, які зумовлюють психофізичний розвиток дитини.

Крім того необхідним є моніторинг соціальних умов індивідуального розвитку: у сім "і (культурно-педагогічні та етнопедагогічні традиції виховання), в освітньому закладі (створення умов для всебічного розвитку дитини), в інформаційному просторі (інтенсивність взаємодії дитини із засобами масової інформації та комунікації, які несуть інформацію про національну культуру, дають зразки поведінки у відповідності до національного менталітету).

Принцип культуровідповідності виховання припускає, що виховання повинне грунтуватися на загальнолюдських цінностях і будуватися відповідно до традицій і норм етнічної культури і регіональних особливостей, залучати людину до культури етносу, суспільства, миру в цілому.

Краєзнавчий принцип означає виховання патріотизму, формування пошани до свого будинку, рідного краю, залучення вихованців до традицій, національно-культурної і педагогічної спадщини українського народу. Він вимагає уточнення, конкретизацію, розкриття та підтвердження наукових понять прикладами з навколишнього середовища. У нашому дослідженні ми використовували надбання педагогіки південного сходу України.

Ефективність експериментальної методики фізичного виховання дітей від народження до 3-річного віку з використанням засобів етнопедагогіки перевірялось шляхом педагогічного експерименту, який проводився у трьох напрямках і охоплював різні групи досліджуваних.

Перший напрямок полягав у підвищенні обізнаності у проблемі вихователів дошкільного навчального закладу шляхом залучення до роботи

Семінару-практикуму "Використання засобів етнопедагогіки у фізичному вихованні дітей раннього віку". Зміст семінару-практикуму передбачав проведення теоретичних занять (ознайомлення із багатовіковою народною мудрістю виховання здорової дитини: національними засобами, методами і формами збереження та зміцнення здоров'я дітей, з методикою фізичного виховання дітей другого і третього років життя) та формування навичок добору змісту та планування різних форм роботи з фізичного виховання з використанням засобів етнопедагогіки (програму семінару-практикуму представлено у додатку №3).

Другий напрямок полягав у формуванні знань родинного фізичного виховання у батьків. Для них було підготовлено інформаційні листки на тему "Традиційні засоби і методи збереження здоров'я матері й дитини в період вагітності", "Народні традиції виховання дитини в сім'ї", в яких розкривалися основні традиції збереження здоров'я дитини, накопичені українським народом протягом багатьох століть та подавалися конкретні поради щодо використання засобів етнопедагогіки у сімейному фізичному вихованні малюків (зразки інформаційних листків дивись у додатку 4).

Третій напрямок експериментальної роботи полягав у впроваджені етнопедагогічних традицій у процес фізичного виховання дітей третього року життя. Була розроблена система роботи з фізичного виховання, яка включала:

- гігієнічні заходи з використанням народного художнього слова та елементів фітотерапії; - комплекси ранкової та гігієнічної гімнастики після сну за сюжетом народних казок, пісеньок та забавлянок; - заняття з фізичної культури, побудовані на матеріалі народних ігор та сюжеті народних казок, забавлянок, пісеньок; - спортивні розваги на матеріалі народних рухливих ігор та ігрових вправ, які супроводжувалися художнім словом.

Дослідження корифеїв фізичного виховання дітей свідчать, що фізичні

Вправи істотно впливають на підвищення емоційного тонусу дітей дошкільного віку. Під час занять фізичними вправами в дитини поліпшується настрій, з'являється почуття радості, задоволення. Отже, фізичні вправи при правильному психолого-педагогічному підході є потужним оптимізувальним фактором, а також засобом оздоровлення й усебічного розвитку дитини (Е. Вільчковський, Г. Кенеман, Т. Осокіна, Е. Степаненкова, В. Шишкіна та ін.). Також науково доведено, що фольклор є одним з найвпливовіших засобів урізноманітнення процесу фізичного виховання шляхом знаходження нових форм розвитку творчо-рухової ініціативи дітей (О. Л.Богініч, І. С.Кліш, С. Б.Мудрик, М. С. Стельмахович та ін.).

Виходячи з цих положень, ми здійснювали планування та організацію різних форм роботи з фізичного виховання з застосуванням етнопедагогічних традицій.

Плануючи форми оздоровчої роботи, зокрема, ранкову гімнастику, ми виходили з положення, що ефективність виконання малюками фізичних вправ значно поліпшується, якщо їх виконання відбувається на позитивному емоційному тлі, яке може забезпечити використання надбань народної педагогіки в галузі фізичного виховання, зокрема, фольклорних творів.

Включення фольклору до змісту ранкової гімнастики відбувалося з врахуванням таких вимог:

- дітям мають бути добре знайомі запропоновані для виконання фізичні вправи, а фольклорний матеріал (забавлянки, примовки, загадки, казки, лічилки, скоромовки тощо) - відповідати віковим особливостям; - показ та виконання рухів вихователем повинно бути яскравим й образним; - педагог має враховувати, з одного боку, розвивальний характер навчального матеріалу, а з іншого - національний колорит фольклорного матеріалу. 50% комплексів ранкової гімнастики проводилося нами у сюжетній формі з використанням українського фольклору. Таке планування вимагало проведення значної попередньої роботи. Більшість забавлянок, пісеньок, примовок ми розучували під час різних видів занять. Так, на іграх-заняттях з розвитку мовлення "Покладемо Ганю спати", "Ганнуля-чистюля", "До Ганнусі прийшли друзі" та ін. Діти разом з вихователем промовляли забавлянки, примовки, співали українських народних колискових пісень. У вільний час дітям читалися казки, забавлянки, примовки (додаток №5).

Ще однією формою ознайомлення виступало розігрування змісту фольклорних творів. Розігрування забавлянок проводилося у вільний час, переважно індивідуально чи з двома-трьома дітьми, а наприкінці року - з підгрупами дітей. Розігрування завжди супроводжувалося наочністю й активною діяльністю дітей.

Широко застосовувався такий прийом як сюжетна розповідь, яка спонукала дітей до імпровізації у передачі образів. Спостереження за діями дітей під час ранкової гімнастики з включенням фольклору дозволило встановити, що рухи малюків стають більш виразними, пластичними та ритмічними.

Аналогічно будувалися та планувалися комплекси гігієнічної гімнастики після сну. Вправи виконувалися переважно у ліжку, епізодично застосовувався музичний супровід. Гігієнічна гімнастика поєднувалася з загартовуючими оздоровчими заходами, зокрема елементами фітотерапії. Українська етнопедагогіка оздоровлення накопичила значну кількість рецептів фітотерапії, частину з них під контролем медичної сестри дитячого садка ми запровадили у оздоровчу роботу. Так, в міжсезоння після пробудження та проведення вправ діти йшли вологою доріжкою, яка була змочена відваром м'яти, що містить ментол та підсилює відчуття охолодження, що запускає у дію механізми терморегуляції. Перед прогулянкою діти отримували вітамінні чаї (з шипшини, малини, липи), а перед сном полоскали рота відварами звіробою, шалфею, ромашки лікарської, що сприяло підвищенню імунітету малюків..

Основною формою організованого фізичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах традиційно є фізкультурні заняття. Мотиви виконання активних дій дошкільниками на заняттях різноманітні. Л. Сварковська довела, що у дітей раннього віку переважає мотив емоційної привабливості: користь від скоєних дітьми рухів незмінно вище, якщо вони виконують їх охоче і радісно. Завдяки вправі, що має певну назву (наприклад, загальнорозвивальна вправа "Колобок"), діти уявляють образ того або іншого персонажа і намагаються якнайкраще, виразніше передати його. Образ допомагає також якісно виконувати основні рухи ("Хитра лисиця" - ходьба на носочках, "Хоробрий півник" - ходьба з високим підніманням колін та ін.).

За експериментальною програмою кожне друге заняття в групі третього року життя будувалося з елементами етнопедагогіки, в першу чергу, фольклора. Фізичні вправи в поєднанні з фольклором у структурі заняття розташовувалися в певному порядку, що зумовлений фізіологічними і психологічними особливостями дитячого організму. Ми планували наступні види фольклорних занять з фізичної культури:

- Сюжетні фізкультурні заняття з додаванням елементів фольклору. Ці заняття проводилися у формі "рухової" розповіді з "вплітанням" елементів фольклору. Так, наприклад, у заключній частині фізкультурного заняття "У бабусі Олени" виконувалася ходьба в поєднанні з речитативом:

Тапці, ручки, тапці,

Підемо до бабці,

Дасть нам бабця пиріжки,

Ще й на тісто замішки.

На заняттях використовували до 5-6 елементів фольклору, в залежності від сюжету і завдань заняття.

- Творчо-рухові заняття, засновані на одному з видів усної народної творчості - забавлянках, казках. Найчастіше це були казки про тварин, наприклад "Теремок", "Колобок", "Рукавичка" та ін. Особливо доцільно використовувати сюжет казок під час виконання основних рухів. Наприклад, "Колобок покотився по стежині" - катання м'ячів двома руками на відстань 3,5 метра. "Котиться, котиться колобок, а назустріч йому ведмідь" - повзання на долонях і ступнях (додаток №6).

При проведенні фізичних вправ використовувалися 10-15 забавлянок "рухового характеру", 4-5 видів малих фольклорних форм, або сюжет однієї-двох казок. Так, наприклад, при виконанні загальнорозвивальні вправи "Півники" (в. п. - ноги на ширині плечей, руки на поясі: нахил вперед, махи руками) використовували забавлянку:

Два півника, два півника

Горох молотили...

Під час виконання вправ ми пропонували дітям промовляти слова знайомих текстів. Тому ми добирали нескладні, ритмічні забавлянки, в яких відображено словами певний рух, дію.

- Музично-ритмічні заняття, засновані на українських народних піснях і танцях, іграх і хороводах. Вони проводилися разом із музичним керівником і будувалися на імітаційних музично-ритмічних рухах та народних пісеньках ""День-день, добрий день", "У нашого Омелечка невелика сімеєчка", "Ту-ту-ту, вари кашу круту", "Зробим коло, погуляймо", "Вийди, вийди, сонечко", "Дощику, дощику", "Гарний танець гопачок" та ін. - Ігрові фізкультурні заняття, побудовані на українських народних рухливих іграх. Це означає, що для всіх частин заняття, виходячи з завдань, які вони вирішують, добиралися рухливі ігри та вправи. Слід зазначити, що всі народні ігри, які дійшли до нас з найдавніших часів, доцільно використовувати тільки в групах дошкільного віку. Тому добираючи зміст для занять даного типу, ми спиралися на програмні ігрові вправи, надаючи їм сюжетного спрямування та супроводжуючи забавлянками, пісеньками. - Театралізовані фізкультурні заняття з використанням імітаційних, мімічних і пантомімічних вправ та ігор-драматизацій. Провідним прийомом навчання дітей на цих заняттях виступала імітація: легко, безшумно "зістрибують пташки з гілки"; перевалюючись, широко розставляючи ноги, йде "незграбний клишоногий ведмідь"; весело, завзято, високо піднімаючи ноги, крокує "півник-золотий гребінець". Під час виконання мімічних і пантомімічних рухів діти намагалися передати шляхом виразних рухів м'язів обличчя і всього тіла образ певного персонажа. Наприклад, зображували зайчика, коли хитра лисиця обманом виганяє його з хатинки або показували, як весело танцюють мишенята у бабусиній хаті, як крадеться кіт та ін.

У інсценуваннях й іграх-драматизаціях діти виконують різні ролі, наслідуючи і копіюючи дії людини, зображуючи тварин і птахів. Наприклад, заняття "Будуємо хатинку для звірят", "Зайчикові слізки", "Колобок ". Для змісту цього типу занять найбільш підходять, на наш погляд, пісні-казки. Це музично-поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів і тварин. Твори цього жанру з дорослого фольклорного середовища ввійшли в дитяче світосприйняття і стали повністю дитячим продуктом. Ми проводили заняття за змістом українських пісень-казок "Два півника", "В нашої бабусі два веселих гуся", "Танцювали миші по бабиній хижі", "Козуню-любуню, пристань до мене" "Ой зібралась звірина з цілої громади" та ін.

- Традиційні заняття з використанням елементів фольклору, які пожвавлюють процес навчання, урізноманітнюють його. - Інтегровані фізкультурні заняття з елементами фольклору. Інтегрувалися, в першу чергу, заняття з ознайомлення з природою та заняття з розвитку рухів: "Сонечко", "Котики вербові", "Дощику, дощику", "Вітерець" та ін. На цих заняттях переважали імітаційні вправи, а народне слово супроводжувало не тільки рух, але й опис природних явищ.

У вправах, які були засвоєні під час фізкультурних занять, діти вправляються під час активного відпочинку (спортивні розваги та самостійна рухова діяльність).

Спортивні розваги ми планували щомісяця та надавали їм етнопедагогічного забарвлення. Оскільки основний зміст розваг складають рухливі ігри та забавки, то ми намагалися об'єднати їх певним сюжетом "Бабусіна скриня", "Коза-дереза", "Зайчик-чеберяйчик", "Пішла киця по водицю" та ін. А для ігрових вправ добирали фольклорний віршований або пісенний супровід (додаток 7).

Організовуючи ігрову діяльність, ми, по-перше, збільшили кількість рухливих ігор та ігрових вправ протягом дня, а по-друге, дібрали до кожної ігрової вправи віршований супровід (зразки рухливих ігор, які супроводжувалися забавлянками, а також тексти забавлянок представлено у додатку № 8). Так, під час ігрової вправи "Ніжки тупотять" читали віршик:

Топчу, топчу ряст, ряст,

Бог здоров'я дасть, дасть.

І ще буду топтати,

Щоб на той рік діждати.

Віршовані тексти добиралися й до сюжетних ігор. У грі "Зайчики" читався віршик, під який розгортався сюжет:

Станьте в коло, раз, два, три.

Першим зайцем будеш ти.

Довговухий в гречку - скік,

В просі заєць - сірий бік.

Всі ховайтесь зайці в ліс:

За кущами хитрий лис!

В ході експериментальної роботи ми спостерігали за поведінкою дітей, їх відношенням до занять фізичними вправами і констатували, що позитивні зміни відбувалися. Так, малюки з задоволенням стали брати участь у всіх заходах фізичного виховання, вивчили багато віршованих текстів і з задоволенням їх промовляли, їх рухи стали більш виразними, образними, тому що більшість вправ, завдяки віршованому або музичного супроводу, набували імітаційного характеру.

Але щоби зробити більш обгрунтовані висновки, був проведений контрольний експеримент, результати якого представлено у наступному параграфі.

Похожие статьи