Практичний досвід з розвитку пізнавальних інтересів дітей в процесі їх ознайомлення з явищами природи - Розвиток пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку в процесі ознайомлення з явищами живої природи

Досліджуючи означену проблему, нами було проаналізовано кращий досвід роботи, що проводиться в дошкільному навчальному закладі № 14 міста Львова. Впродовж навчального року, в садку проводяться акції екологічного спрямування. Серед них "Осінній листочок" (проти забруднення повітря під час спалювання листя восени), "Замість ялинки - Новорічний букет" (проти вирубування ялинок в передноворічний час), "Допоможемо пташкам" (підгодовування в зимовий період), "Пролісок" (за збереження перших весняних квітів, особливо тих, що занесені до Червоної книги України), "Не руйнуй пташині гнізда" (про збереження пташок, гнізд, пташенят навесні, в період гніздування), "Зелене дерево" (кожна дитина виконує паперову аплікацію зеленого листочка із закликом по охороні природи; листочками прикрашають сухі гілочки в приміщенні і на подвір'ї;), "Моя долонька" (на аркуші паперу дитина обводить власну долоньку і на кожному "пальчику" пише, які фактори, на її розсуд, позитивно впливають на здоров'я людини).

Екологічних акцій може бути багато. Вони виконуються дітьми самостійно та за допомогою батьків, на заняттях рідного краю, природознавства, художньої праці, образотворчого мистецтва, інтегрованих заняттях, під час виховних заходів та вдома. Ці акції ілюструються невеличкими плакатами, інформаційними картками, в яких містяться заклики дітей до жителів міста, своїх однолітків і дорослих, з метою охорони навколишнього середовища, збереження природних багатств. Плакати діти прикрашають відповідними малюнками, аплікаціями, віршиками, прислів'ями і розповсюджують в людних місцях міста (прикріпляють на дверях садка, на будинках, дошках оголошень тощо.)

"Екологічна стежка"

Вперше пізнавальні маршрути до природи з'явилися більш ніж 50 років тому у Північній Америці. Називалися вони по-різному: стежка природи, наукова траса, природознавча стежка, і, на кінець, екологічна стежка.

Мета даної акції полягає у створенні умов для цілеспрямованого виховання екологічної культури дітей.

Екологічна стежка може бути розрахованою на три групи відвідувачів:

1) педагогів, вихователів, студентів педагогічних навчальних закладів; 2) дошкільників, учнів середніх загальноосвітніх шкіл; 3) Дорослого населення.

Екологічна стежка, яка розрахована на дошкільників і несе навчальне

Навантаження, має свої особливості, а саме: довжина 1 -1, 5 кілометра, певний набір об'єктів для вивчення, методи інформації та практичної діяльності дітей, доступність у транспортному відношенні, характеризується привабливим ландшафтом, має передумови до ековідновлювальних робіт (протиерозійний процес, створення ботанічних галявин, місць для відпочинку тощо).

Створення екологічної стежки відбувається у три етапи:

1) підготовчий. Розробка і заснування маршруту; обладнання стежки - виготовлення відповідних написів у місцях зупинок, лозунгів, закликів; підготовка екскурсоводів; розробка змісту екскурсії; 2) відкриття стежки. Урочисті збори; інструктаж (поведінка у зоні стежки, завдання для дітей, розподіл обов'язків); 3) діяльність на трасі стежки. Зупинки біля дороговказів "Екологічна стежка", "Вікові сосни", "Мурашник" і т. ін. (розповідь та бесіди про природу). Так на зупинці "Очисні споруди" дітей знайомлять з технологію очищення води, "Мурашина галявина" - розповідь про життя мурашок і методи їх охорони, "Алея рідкісних дерев" - екскурс сторінками "Червоної книги України", "Жертви радіації" - бесіда про негативні наслідки для природи чорнобильської аварії, "Місця гніздування птахів" - знайомство з фоновими видами пташок та особливостями їх гніздування тощо.

Практична робота дітей на екологічній стежці здійснюється за напрямами:

1. Пошук об'єктів природи та території, яка потребує охорони. 2. Вивчення потреб у гніздуваннях та годівницях. 3. Виготовлення та розташування гніздувань, обстеження, ремонт, чищення. 4. Виготовлення та встановлення годівниць для птахів. 5. Лісовідтворення (збирання та висівання насіння рідкісних трав,

Жолудів, висаджування молодих дерев та догляд за ними).

6. Догляд за природою ландшафту (розчищення, озеленення, укріплення ярів тощо).

Цікавим для нашого дослідження, виявились використання прийомів та методів розвитку творчої уяви дітей.

І. Фантазування.

А) інверсія або зробити навпаки. Змінити властивості, дію, принцип, закон на протилежний.

Наприклад, гарячий вогонь став холодним (бо його намалювали на льоду); вовк став добрим (бо тепер він -- травоїдна тварина);

Б) збільшення або зменшення об'єкта природи.

Збільшуємо комара до величезних розмірів. Що трапиться?

В) прискорення чи уповільнення дії об'єкта або його властивостей.

На Землі дерева майже не ростуть. Чому? Чим усе це закінчиться?;

Г) перервні процеси зробити безперервними чи навпаки.

На Землі постійно світить Сонце. Що трапиться?

Повітря буде подаватися порціями. Як жити?;

Д) зміна середовища існування для певного об'єкта: риба живе в пустелі...;

Є) надати живому об'єкту рис неживого та навпаки.

2. Метод асоціацій чи каталогу слугує для перенесення властивостей одного об'єкта на інший. А потім за допомогою вільних асоціацій виводиться велика кількість наслідків, генеруються нові фантастичні ідеї.

Переносимо властивості одного об'єкта на інший:

Дерев'яний крокодил -- сувенір.

Складний крокодил -- іграшка.

Стілець зелений -- пофарбований зеленою фарбою і. т.д.

3. Вправа "Робінзон Крузо".

Ситуативні завдання, мета яких -- знайти способи виживання в екстремальних умовах.

4. Вправа " Чорний ящик".

Мета: знайти секрет "чорного ящика" за допомогою мінімальної кількості запитань.

У чорному ящику плід.

-- Сухий чи соковитий? -- Великий чи малий? -- Круглий чи продовгуватий? -- Їстівний чи ні? -- Червоний чи зелений? І т. п.

II. Метод мозкового штурму.

Метод розроблений американським психологом А. Осборном у кінці 30-х років. Під час проведення мозкового штурму створюються 2 групи учасників:"генератори" та "експерти". На першому етапі проведення -- генеруванні -- заборонена будь-яка критика, навіть невербальне несхвалення. Навпаки, кожну ідею варто розвивати, якою б поганою вона не здавалася. Хід штурму обов'язково записується вихователем.

На другому етапі -- оцінці -- кожна ідея піддається експертизі і вибираються оптимальні варіанти вирішення поставленої проблеми.

III. Метод фокальних об'єктів.

Запропонований у 1926 р. професором Берлінського університету Е. Кунце та вдосконалений в 1953р. американським спеціалістом І. Вайтингом. Суть методу полягає в тому, що вибирається об'єкт, систему тримають у фокусі уваги і переносять на неї властивості інших, що не мають до неї ніякого відношення, об'єктів. При цьому виникають незвичайні сполучення, які прагнуть розвивати далі шляхом ісоціацій. Даний метод застосовують таким чином:

-- вибирають об'єкт, який необхідно вдосконалити; -- формується мета його вдосконалення; -- вибирають із книг, газет, журналів кілька випадкових об'єктів, записують їх ознаки; -- ці ознаки переносять на даний об'єкт.

Наприклад:

Об'єкт - річка.

Випадкові об'єкти: бджола - кішка; працелюбна - гнучка; маленька - зубата; кусюча -- пухнаста.

Працелюбна річка має увесь час працювати, перевозити вантажі, крутити турбіни, напувати поля. Річка гнучка, має багато поворотів, звивається...

IV. Метод фантограм

Був запропонований Г. Альтшуллером. Прості прийоми перетворення застосовуються не лише до об'єкта та його частин, а й до універсальних властивостей предмета природи. При складанні фантограм по одній лінії записується характеристика предмета: речовина, фізичні властивості, місце існування і т. п., а по іншій -- типові прийоми.

Карась рибаПеренесемо у ліс:

Вкрита лускоюЯк буде рухатися?

Тіло видовженеЯк дихати?

Живе у воді, плаває. Як рятуватися від ворогів?

Таким чином, вміло використовуючи ігрові методи навчання на різних етапах занять, можна сприяти стимулюванню пізнавального інтересу дітей. Новизна змісту матеріалу, який вивчається, різноманітність форм опитування, перевірка знань і пояснювання нового матеріалу, емоційний тонус дітей, емоційність самого вихователя, взаємна підтримка вихователя та дітей, змагання і заохочення -- всі ці фактори забезпечуються правильним використанням ігрового матеріалу на занятті.

Здатність особистості естетично сприймати, відчувати і переживати навколишнє життя, розуміти неповторність і цінність кожного природного об'єкта - складова еколого-естетичної культури. Таким чином, необхідною умовою побудови системи виховання еколого-естетичної культури особистості є формування у дошкільників естетичної чуйності до природи, як особливої здатності реагувати на навколишнє середовище.

Поняття "виразність природи" -- це єдність змісту і форми, зовнішньої та внутрішньої виразності. Так, основою зовнішньочуттєвої виразності в природі є її предметна конкретність і визначеність, багатобарвність, багатоголосся, різновидність ароматів, пластики, форми. Орієнтація на "виразне" в природі дає змогу уникнути варварського споживання і знищення того, що оцінюється як негарне, огидне. Згадаймо хоча б руйнування гармонії квітучих лісових галявин, знищення жаб, ящірок, жуків, гадюк.

Робота за всіма напрямками виховання естетичної чуйності до природи у дошкільників вдало поєднується у грі. Значення гри у вихованні дошкільників естетичної чуйності до природи визначається можливостями гри у розвитку чуттєвої сфери дитини. Так прийняття ігрової ролі потребує занурення в уявну ситуацію, використання чуттєвого досвіду. Наприклад, прийняття ролі якоїсь тварини опирається на ознайомлення з її зовнішнім виглядом, особливостями поведінки, звучанням голосу, умовами життя. За відсутності таких знань дитина, прийнявши роль, змушена буде звернути увагу на ті властивості, на які раніше не зважала, але які мають суттєве значення для вирішення ігрової задачі. Таким чином, гра сприяє розвитку у дітей уміння розрізняти зовнішні виразні властивості природи.

Якщо пропонується роль мало знайома об'єкта, спостереження за яким неможливо, дитина творчо переробляє отриману, а також наявну в чуттєвому досвіді інформацію. Подібна творча праця сприяє народження образів, які дещо відрізняються від реальних об'єктів і є інтуїтивним відкриттям нового, незнаного в природі. Так збагачується чуттєвий досвід дошкільника.

Реальні стосунки, що складаються між гравцями, викликають переживання реальних чуттів, потребу в розумінні станів іншої людини на об'єкта природи, вияв співчутливих реакцій у взаєминах з іншими. Під час гри почуття, які виникли на основі спілкування з іншими людьми, сприйняття художніх образів, об'єктів і явищ природи, часто переводяться в певну дію. Подібна дія може виступати як вияв естетичної чуйності, а також як засіб її формування.

Значний потенціал гри в еколого-естетичному вихованні старших дошкільників може реалізуватися лише за відповідної спрямованості роботи педагога. Ефективність використання гри з метою виховання у старших дошкільників естетичної чуйності до природи залежить також від системи подачі ігрового матеріалу.

Введення в педагогічний процес ігор визначених груп сприятиме формуванню у дітей дошкільного віку елементів еколого - естетичної культури.

Щоб зберегти природу, потрібно її знати і любити. Навчати цього дітей треба якомога швидше та раніше.

Один із перших кроків наближення дітей до природи, розуміння її - це допомогти відчути природу. Адже в природі можна всього торкнутися, багато чого побачити і почути, а дещо навіть і скуштувати. Ці п'ять почуттів слід розвивати в дітей, підводити їх до гармонійного сприймання природи.

- почути - усвідомлювати, визначати, локалізувати і відтворювати звуки лісу; - скуштувати - збирати, переробляти та їсти лісові рослини ("мала лісова кухня"); - принюхатися - розрізняти запахи, локалізувати їх; - сприймати на дотик - визначати предмети, ототожнювати властивості та особливості їх поверхонь; - бачити - усвідомлювати вигляд, колір, структуру, порівнювати, окреслювати, збирати, спостерігати, художньо осмислювати.

Навчити вихованців пізнавати рослини. З кошика, куди покладено різні рослини або їх листки, квітки, насіння, дитина вибирає кілька, а потім відшукує на таблицях подібне зображення.

3. Все побачити, нічого не забути.

На серветці лежить 10 предметів, зібраних дітьми під час прогулянки в лісі. Протягом 10 секунд діти їх розглядають. Потім предмети накривають серветкою, а учасники гри називають і описують їх. Наступного разу деякі предмети міняють місцями або додають інші. Діти мають визначити, які зміни відбулися.

4. Загадковий ліс.

Дітям дається завдання -- не обмежуючи своєї фантазії, намалювати сюжет на "лісову тему". Коли ж вихованці закінчать роботу, треба скласти реєстр усіх звірів, птахів, рослин, які вони намалювали. Враховується і їх кількість та повторюваність. Наприклад, намалювати п'ять білок, три лисиці, десять ялинок тощо.

Під час екскурсії до лісу перевірити, чи справді можна побачити там усе, зображене на малюнках. Що зустрічається частіше, що рідше, чого взагалі в лісі немає, про що забули?

5. Музей природи.

Під час прогулянки в лісі вчимо звертати увагу на речі, які на перший погляд непомітні. Кожна дитина збирає до свого кошика чи пакета все незвичайне за формою, структурою чи забарвленням.

Наприклад, кольорові камінці, шматочки кори, фрагменти коріння, сухі квіти, плоди тощо.

А вже в групі, на занятті даємо простір дитячій фантазії з цим матеріалом. Адже уява дітей підказує найфантастичніші варіанти: шматок коріння - казковий змій, фрагмент кори - гірський пейзаж...

Що це за предмети? Звідки вони походять? Що з ними було б, якби їх залишили в лісі?

Потім із знайдених і оброблених матеріалів робимо виставку - музей природи.

6. Звуки лісу.

Змагання.

Кожна дитина протягом попередньо обумовленого часу намагається почути й розпізнати якнайбільше звуків лісу. За кожний звук учасник дістає бал.

Наприклад: вітер, голоси птахів, голоси звірів, вода, дзижчання комах, звуки, що їх створює людина ( пилка, транспорт).

Сприймаємо звуки. Невелика група дітей робить якнайточніший опис почутих звуків.

Відтворюємо звуки. Тепер спробуємо відтворити окремі звуки, а також створити нові (дозволено стрибати, повзати, терти шматочком кори по стовбуру дерева, ламати сухі гілки та палиці, шарудіти опалим листям).

Складаємо реєстр звуків.

У групі або в лісі вихователь у зошиті записує почуті звуки:

Хто, що, коли і які звуки створює? Які звуки переважають? Які звуки гучні, які тихі, які звуки сприймаємо, як "рушійні"? Яких звірів ми не почули і чому?

7. Сприйняття лісу як середовища, де живуть звірі, птахи, комахи.

Наступні завдання виконуємо під час прогулянки у лісі, наперед визначивши, хто над чим працюватиме (дерева, галявина...).

Діти уважно розглядають, вивчають свої дерева на дотик, запах, форму й структуру кори. З'ясовують, які особливості притаманні цьому дереву (дупло білки, пташине гніздо, ходи, зроблені комахами ). Спостерігають, чиє гніздо, які комахи живуть під корою. Оглядаючись, знаходять "родичів" свого дерева. Визначають його вид.

На дошці розвішуємо малюнки із зображенням лісових мешканців, яких зустрічали під час прогулянки до лісу. В малюнках намагаємось відтворити наші враження від лісової прогулянки. Граємо в рухливу гру, імітуючи рухи різних лісових мешканців.

8. Чи б'ється серце у дерева? Дерево-це жива істота. Воно дихає, відпочинає, п'є. Ритми його серця ледве чутні, але вони стимулюють його життя. Найкращий час, щоб почути "серце" дерева, рання весна, коли починається сокорух.

Виберемо дерево діаметром до 15 м із жорсткою корою. Для досліду більше підходять листяні дерева. До стовбура обраного дерева міцно притиснемо стетоскоп. Можливо, доведеться змінити кілька місць на стовбурі, поки знайдемо биття "серця" дерева. Порівняємо ритм свого серця з ритмами "серця" дерева.

Кожна з екоігор є складовою програми чуттєвого сприйняття природи, вона оригінальна, а тому вихователь має виявити неабияку фантазію, добре знати дитячий колектив.

Ознайомлення дітей з природою - є важливою умовою із головних засобів їх розвитку. В процесі вивчення розширюється орієнтація дітей в навколишньому середовищі, формування пізнавальних здібностей, виховання відповідального відношення до довкілля. Ознайомлення дітей з природою формує в них відповідний обсяг знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховує інтерес і любов до неї.

Діти старшої групи спілкуються з природою у процесі спостережень на екскурсіях, прогулянках, під час ігор і праці. В цій роботі вагоме місце відводиться бесідам, розповідям вихователя з використанням картин, кінофільмів, читання художньої літератури.

Важливо увагу дошкільнят спочатку привертати до привабливих обєктів природи рослин і тварин. Доцільно передусім показати і розповісти про синичку, шпака, ластівку.

Ознайомлюючи дітей з об'єктами природи, потрібно дотримуватися умови індивідуальності. Її суть полягає у тому, що краще формувати уявлення про конкретну рослину або тварину, а не про певний вид чи клас. Так, пташці можна дати ім'я і поговорити про її зовнішній вигляд, особливості поведінки, труднощі, з якими вона стикається. Спрямуємо увагу дітей на конкретну синичку, яка прилітає взимку до годівнички.

Таке "суб'єктне ставлення" доцільно сформувати до берізки, каштана, яблуньки, які ростуть поряд. Спостереження за сезонними змінами, що відбуваються з ними, доповнені інформацією дорослого, перетворять процес взаємодії на спілкування. Листочки берізки не просто шелестітимуть, а "розповідатимуть" дитині про свої труднощі і радощі.

Пізнавальний інтерес також активізується завдяки проведенню в інформаціях про живі істоти паралелей з людиною. Іншими словами, розглядаючи особливості поведінки тварин, акцентуємо на тому, що вони схожі з людськими: турбота про влаштування гнізда, догляд за дитинчатами тощо. Потреба живих істот зберігати певні умови для свого життя стає дітям ближчою, коли порівнюється з потребою людини в диханні, їжі, воді, світлі, волі, безпеці. Наприклад, розповідаючи про дихання живих істот, можна запропонувати дітям затулити на короткий час ніс і рот. Брак повітря відчувається дуже гостро. Так само почуваються і рибки в забрудненому акваріумі, комашка в закритій коробочці тощо.

Також у дошкільному дитинстві закладаються основи особистості, в тому числі позитивне ставлення до природи, навколишнього світу. Дитячий сад є першою ланкою системи безперервної екологічної освіти, тому не випадково перед педагогами постає завдання формування у дошкільнят основ культури раціонального природокористування, захист тварин і природи.

Впевнена: у даний час не можна не займатися екологічним вихованням і розвитком, в якій би області не спеціалізувався педагог. Всі сфери розвитку особистості нерозривно пов'язані з вихованням у дитини відповідального ставлення до світу природи.

Саме дошкільний вік є базою для формування основ світобачення і являє широкі можливості для екологічного виховання. Провідну роль в екологічному вихованні дітей відіграє формування у них пізнавального інтересу до природи. Інтерес, з одного боку, є стимулом розвитку дбайливого ставлення до природі, з іншого - його результатом. Таким чином, виховання дбайливого ставлення до природи йде від поглиблення наявних інтересів до формування нових знань, почуттів, умінь, а від них - до інтересу на більш високому рівні.

Пізнавальна активність на рівні спрямованості особистості означає глибоку переконаність дитини в необхідності всебічного пізнання, а її вищий рівень носить перетворюючий характер. При цьому в діяльності перетворюється не тільки об'єкт, на який вона спрямована, а й суб'єкт діяльності.

Отже,

1. У процесі вивчення педагогічної літератури з'ясовано, що пізнавальний інтерес розглядають як основний мотив навчальної діяльності, як виразну інтелектуальну спрямованість особистості на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувану прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій Це прагнення до знань, що виявляється в активному ставленні дітей до пізнання сутнісних властивостей предметів і явищ дійсності. Головна функція пізнавального інтересу полягає в тому, щоб зблизити дитину з дитиною, заохотити так, щоб навчання для неї стало бажаним, потребою. 2. Інтерес до пізнавальної діяльності дітей здійснюється через створення проблемних ситуацій при ознайомлення їх із явищами природи. В цьому зв'язку важливо активно застосувати еврестичні, частково-пошукові, дослідницькі методи вивчення природи. 3. Для зацікавлення і створення проблемних ситуацій доцільно застосовувати усну народну творчість, вивчати народні звичаї і традиції. 4. Ефективності формування системи знань про природу сприяє розвиток самостійності дітей у їх пізнанні, творчого підходу організації діяльності. 5. На піднесення емоційно-психологічного стану дітей вагомий вплив мають ігрові ситуації, які збуджують внутрішні стимули до навчання, знімають напругу і втомленість, формують необхідні знання, уміння, навички.

Похожие статьи