Методика планування показників з праці, Принципи планування показників з праці в будівництві - Економічний механізм управління ефективністю праці в будівництві

Принципи планування показників з праці в будівництві

У системі заходів щодо підвищення ефективності будівельного виробництва важливе значення має вдосконалення методів планування і підвищення рівня обгрунтованості показників з праці. План з праці повинен бути тісно ув'язаний з структурою і обсягами будівельно-монтажних робіт, які передбачається виконати власними силами організації, а також з планом оргтехзаходів, спрямованих на підвищення ефективності господарської діяльності будівельної організації. Наукове обгрунтування плану з праці вимагає виконання значного обсягу аналітичних і планово-розрахункових робіт. Зокрема, необхідно:

Провести аналіз досягнутого у базовому році рівня продуктивності праці, невикористані резерви зростання виробітку, звітних рівня середньої заробітної плати;

Дати оцінку співвідношення темпів приросту продуктивності праці і середньої заробітної плати;

Розглянути зростання обсягів будівельно-монтажних робіт, які передбачається виконати власними силами організації у плановому році, оцінити зміну структури робіт та вплив її на зміну трудомісткості будівельного виробництва;

Проаналізувати рівень забезпеченості будівельної організації робітниками за професійно-кваліфікаційною ознакою і вирішити питання покриття дефіциту робочої сили;

Обгрунтувати можливе зростання продуктивності праці на плановий рік по факторах з врахуванням структури і обсягів робіт, потужності будівельної організації;

Визначити витрати на оплату праці працівників в цілому по організації та за окремими категоріями працівників.

До основних показників, які характеризують економічну ефективність використання живої праці в будівництві, відносяться: темпи зростання продуктивності праці, частка приросту обсягів будівельно-монтажних робіт за рахунок підвищення продуктивності праці, економія живої праці, питома вага фонду заробітної плати в обсязі робіт, що виконуються власними силами.

Для характеристики ефективності живої праці можуть використовуватися річний виробіток на одного працівника, а також виробіток за годину, зміну, місяць, квартал.

Годинна продуктивність праці, яка визначається діленням обсягу будівельно-монтажних робіт на число відпрацьованих люд.-год., характеризує рівень продуктивності праці без простоїв та внутрішньозмінних втрат. Денна продуктивність праці, яка визначається діленням обсягу будівельно-монтажних робіт на кількість відпрацьованих люд.-днів, враховує внутрішньозмінні втрати робочого часу впродовж робочого дня. Місячна продуктивність праці, визначається діленням об'єму будівельно-монтажних робіт за місяць на чисельність працівників. Вона втрати робочого часу протягом місяця.

Найбільш повно враховує вплив всіх факторів, на продуктивність праці річний виробіток. Звичайно, що найбільш об'єктивним показником за порівняльний період є темпи зростання годинної продуктивності праці.

Розрахунок частки приросту обсягів будівельно-монтажних робіт за рахунок зростання продуктивності праці здійснюється за формулою:

П = *100,

Де С - темп приросту чисельності робітників зайнятих на будівельно-монтажних роботах і в підсобних виробництвах;

Q - темп приросту обсягу будівельно-монтажних робіт.

Для визначення цієї частки в плановому періоді значення С і Q приймаються за плановими показниками, за попередній період - за фактичними даними.

Економія живої праці визначається різницею між чисельністю робітників, яка розрахована на плановий обсяг за базовим виробітком, і запланованою чисельністю. Розрахунок проводиться наступним чином:

Еч = Чб *Р - Чп,

Де Еч - відносна економія робітників;

Чб, Чп - чисельність робітників в базовому та плановому роках;

Р - темп зростання обсягу будівельно-монтажних робіт.

Економія живої праці може характеризуватися також зменшенням кількості робітників у розрахунку на 1 млн. грн. кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт.

За договірними цінами свідоцтвом економії живої праці, раціонального співвідношення між зростанням продуктивності праці та середньою заробітною працею є зменшення питомої ваги фонду заробітної плати в обсязі робіт. Цей показник розраховується за формулою:

Упл = Убаз *К,

Де Упл - питома вага фонду заробітної плати робітників, які зайняті на будівельно-монтажних роботах та підсобних виробництвах в плановому році;

Убаз - питома вага фонду заробітної плати робітників, які зайняті на будівельно-монтажних роботах в базовому році;

К - коефіцієнт, що відображає зниження питомої ваги фонду заробітної плати.

Чим менший цей коефіцієнт, тим в більшій мірі знижується питома вага заробітної плати в обсязі робіт в плановому періоді.

Встановлене за планом зменшення питомої ваги фонду заробітної плати в обсязі робіт та відповідного коефіцієнта дозволяє визначити економію фонду заробітної плати в плановому році.

Е = Q* Убаз,

Де Q - обсяг будівельно-монтажних робіт в плановому періоді.

Визначення темпів зростання продуктивності праці на тривалий перспективний період має деякі відмінні особливості в порівнянні з розрахунками зростання продуктивності праці на поточний період. Хоча в розрахунках можливого зростання продуктивності праці на тривалий період в якості одного з методів використовується розглянутий вище метод економії затрат праці за факторами або метод прямого розрахунку, при цьому виникають певні труднощі, які пов'язані перш за все з тим, що більшість параметрів розвитку техніки, технології, організації виробництва, праці та управління до моменту розробки прогнозу не мають точного кількісного значення.

Для визначення можливого темпу зростання продуктивності праці на перспективний період необхідно приймати до уваги загальні тенденції науково-технічного прогресу, які знаходять відображення в таких синтетичних показниках, як фондооснащеність, механооснащеність та енергооснащеність праці.

Економічне обгрунтування зростання продуктивності праці на перспективний період необхідно здійснювати з використанням методів математичного моделювання, математичної статистики. В практиці використовують метод укрупнених економіко-статистичних розрахунків, кореляційно-регресивний метод, метод виробничої функції. Однак ні один з них не може бути універсальним, враховувати багатосторонність факторів та умов зміни продуктивності праці.

Одним із укрупнених економіко-статистичних розрахунків, який обгрунтовує можливе зростання продуктивності праці в будівництві, є екстраполяція показників фондоозброєності та механоозброєності праці з врахуванням співвідношення між ними та динамікою продуктивності праці. Ці розрахунки здійснюються у двох варіантах:

    А) співвідношення між ними не змінилися; Б) співвідношення, які склалися між ними поліпшилися, тобто в перспективі на 1% приросту фондоозброєності буде дещо більший процент приросту продуктивності праці.

Кореляційно-регресивний метод, суть якого полягає в проведенні багатофакторного аналізу динамічних рядів, відкриває широкі можливості для поліпшення більшості економічних показників. До позитивних його сторін слід віднести перш за все можливість використання при визначенні темпу зростання продуктивності праці як на поточний період, так і на більш тривалий період, а також з метою виявлення впливу окремих факторів на продуктивність праці. Кореляційно-регресивний метод надає можливість широкого використання ЕОМ.

Процес побудови багатофакторних моделей поділяється на декілька етапів, зокрема:

Попередній економіко-статистичний аналіз опрацьованих факторів для подальшої їх математичної обробки на ЕОМ;

Кореляційний економіко-статистичний аналіз окремих груп факторів з використанням ЕОМ. За його допомогою виявляється щільність зв'язку факторів з функцією продуктивності праці;

Оцінка правильності змістовного направлення зв'язку фактора з функцією за знаками коефіцієнтів парних кореляцій;

Виключення негативних факторів змістовому відношенню;

Побудова багатофакторних моделей продуктивності праці по програмі багатокрокового регресивного аналізу з використанням ЕОМ та визначенням статистичних оцінок якості отриманих моделей;

Відбір оптимальних моделей за сукупністю статистичних та змістовних характеристик;

Верифікація моделей шляхом підстановки значень факторів в модель; зіставлення отриманих значень з фактичними в аналізованому періоді, з плановими - в плановому та з прогнозними - в прогнозованому періоді;

Економічна інтерпретація моделей, що дозволяє визначити абсолютний та відносний вплив кожного фактора на зміну продуктивності праці;

Оцінка сукупності впливу факторів на продуктивність праці за різні періоди часу;

Розрахунок питомих нормативів для визначення факторів при аналізі та плануванні темпів зростання продуктивності праці;

Відбір варіантів планових рішень темпів зростання продуктивності праці на перспективу на основі коригування прогнозних значень факторів.

Кореляційно-регресивний метод створює передумови для підготовки математичної, інформаційної та нормативної бази впровадження АСПР та АСУ. У зв'язку з цим необхідна розробка системи економіко-математичних моделей, яка дозволяє обгрунтовано визначати можливі темпи зростання продуктивності праці в залежності від передбачених параметрів зростання основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів. Для різних часових періодів в економіко-статистичних моделях повинна передбачатися залежність між продуктивністю праці та факторами, які впливають на її величину.

Метод виробничої функції відображає кількісну залежність між виробничими факторами та обсягом виконаних робіт. Цей метод дозволяє виразити продуктивність праці як функцію його фондозалежності з врахуванням незалежного часового фактора, тобто:

,

Де V - продуктивність праці;

F - фондоозброєність праці;

T - фактор часу;

А - коефіцієнт пропорційності;

A - коефіцієнт еластичності;

У - коефіцієнт автономного технічного прогресу;

L - основа натурального алгоритму.

Показник фондоозброєності праці дозволяє враховувати рівень механізації будівельно-монтажних робіт, впровадження збірних конструкцій та ефективних будівельних матеріалів та ін. Часовий фактор враховує тенденції розвитку технології, організації виробництва, праці та управління.

Виробнича функція в самому прирості продуктивності праці відокремлює вплив екстенсивних та інтенсивних факторів: екстенсивні фактори виражаються за допомогою показника фондоозброєності праці, який може бути диференційований за видами виробничих фондів, інтенсивні фактори - за допомогою агрегованого показника автономного технічного прогресу.

Практика планування продуктивності праці в будівельних організаціях свідчить про негативні наслідки в тих випадках, коли завдання встановлюються заниженими та не враховують реальних можливостей трудових колективів, так і в тих випадках, коли завдання явно завищені.

Виявлення реальних резервів зростання продуктивності праці суттєво важливими при обгрунтуванні планового зростання продуктивності праці в натуральних показниках в бригадах - важливих ланках управління будівельним виробництвом.

Таблиця 2.1. Показники зростання продуктивності праці, які встановлені для бригади Марцишина О. П. фірми "Івано-Франківськбуд"

Показники

1995

План, роки

1996 р.

1997 р.

1998 р.

1999 р.

2000 р.

2000 р. до 1995 р. у%

1

2

3

4

5

6

7

8

Виробіток в натуральних показниках на 1 люд.-день, м2

16,3

16,8

17,3

17,8

18,3

19,9

122,1

Обсяг роботи бригади, м2

61156

63032

64908

66784

68660

70911

115,9

Затрати на річний обсяг робіт за виробітком базового періоду, люд.-дні

3752

3867

3982

4097

4212

4350

115,4

Зниження затрат праці, люд.-днів

-

115

115

115

115

138

-

1

2

3

4

5

6

7

8

Приріст продуктивності праці до попереднього року, %

-

3,0

3,0

2,9

2,8

3,3

-

Те ж до базового року, %

-

3,0

6,1

9,2

12,3

12,2

-

Отже, за 1995-2000 роки виробіток у натуральних показниках за зміну зріс на 122,1%, а обсяг робіт бригади - на 115,9%. Приріст обсягу робіт бригади, досягнутий за рахунок продуктивності праці, становить 975,5 м2 або 115,9%.

Похожие статьи




Методика планування показників з праці, Принципи планування показників з праці в будівництві - Економічний механізм управління ефективністю праці в будівництві

Предыдущая | Следующая