Фактори і резерви зростання продуктивності праці - Економічний механізм управління ефективністю праці в будівництві

Продуктивність праці в значній мірі визначається тим, наскільки повно при інших умовах реалізуються фактори її зростання. Під факторами слід розуміти рушійні сили або причини, що обумовлюють зміну структури трудових ресурсів і результатів живої праці стосовно нормативів, плану, попереднього періоду, передових підприємств. Фактори росту продуктивності праці нами розглядаються як зміни матеріально-технічних, організаційних і соціально-економічних умов безпосередньо в процесі виробництва і поза його межами, під впливом яких скорочуються затрати праці на виробництво одиниці продукції.

Форми прояву цих факторів досить різноманітні, практично безмежні і можуть виступати не тільки як конкретні заходи, але і як глибинні процеси, пов'язані із зміною форм власності, вдосконаленням господарського механізму, появою конкуренції в сфері будівельного виробництва. Найбільш повне використання яких може бути здійснено самою будівельно-монтажною організацією і не вимагає прийняття рішень на більш високому рівні управління.

Класифікуючи фактори росту продуктивності праці в будівництві, слід враховувати особливості галузі, виходячи з того, що на кожному рівні управління виробництвом фактори не будуть однозначними. Одні фактори діють постійно, інші носять тимчасовий характер, тобто впливають на ефективність господарювання в певні періоди діяльності будівельних організацій. Крім того, у будівництві необхідно брати до уваги фактор природних умов: коливання температури, атмосферні опади, стан грунтів, сейсмічність району забудови тощо.

Пошуки глибинних резервів зростання продуктивності праці можливі на основі деталізації народногосподарських, галузевих і внутрішньовиробничих факторів з врахуванням специфіки галузі. У кожній групі названих факторів нами пропонується виділити чотири підгрупи факторів: індустріальні, організаційні, економічні і соціально-економічні. У свою чергу, кожну підгрупу доцільно диференціювати на ряд простіших однозначних факторів, мета дослідження яких - визначити кількісний вплив на продуктивність праці.

Таблиця 1.1. Класифікація факторів росту продуктивності праці в будівництві

№

Групи факторів

ФАКТОРИ

Обчислювальні показники

Вплив на вартісний показник виробітку

1

2

3

4

1.

Індустріальні

1.2.

Розширення повнозбірного будівництва і впровадження ефективних будівельних матеріалів і конструкцій

Зниження трудових витрат

Позитивний

1.3.

Підвищення рівня механізації будівельно-монтажних робіт і скорочення питомої ваги робітників, зайнятих ручною працею

Зниження трудових витрат

Позитивний

1.4.

Впровадження нової, більш вдосконаленої технології ведення будівельно-монтажних робіт.

Ступінь приросту продуктивності праці під впливом того чи іншого фактора, може визначатися шляхом зіставлення фактичного і нормативного значення показника, який характеризує даний фактор. Нормативні значення цих показників являють собою обгрунтовані кількісні і якісні параметри найбільш ефективного використання чинників, яким відповідають мінімальні затрати праці на виконання одиниці робіт. У відповідності з основними елементами процесу праці розрізняють нормативи використання знарядь праці, предметів і знарядь живої праці.

На практиці нормативне значення показника, який характеризує той чи інший фактор, не завжди досягається з причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Внаслідок цього створюються резерви росту продуктивності праці, під якими слід розуміти можливості економії праці, реалізація яких забезпечує досягнення мінімальних трудових витрат на одиницю продукції, обумовлених можливістю даного фактора при незмінних інших умовах. Величину резервів зростання продуктивності праці можна визначати шляхом зіставлення затрат праці при нормативному значенні фактора і фактично досягнутому.

Зміна продуктивності праці в діючій практиці планування і аналізу характеризується абсолютною і відносною економією затрат під впливом окремих факторів або їх сукупності. Абсолютна економія створюється в результаті зменшення чисельності працюючих при незмінному обсязі будівельного виробництва або при його скороченні в меншій мірі, ніж зменшення чисельності будівельно-виробничого персоналу. Відносна економія затрат праці створюється в результаті зростання обсягу будівельно-монтажних робіт при незмінній чисельності працюючих або при збільшенні їх чисельності в меншій мірі, ніж зростання обсягу будівельного виробництва.

Ці економічні вимірники доцільно застосовувати і при оцінці резервів зростання продуктивності праці, оскільки вони дають можливість визначати величину резервів за окремими виробничими підрозділами і по будівельно-монтажній організації в цілому.

Приріст продуктивності праці за рахунок реалізації резервів можна розраховувати за формулами:

А) резерви приросту продуктивності праці, які не були реалізовані в аналізованому періоді:

Птр = Ечп *100;

Б) резерви приросту продуктивності праці у плановому періоді, які передбачається одержати за рахунок реалізації організаційно-технічних заходів:

Птп = Ечп *100.

Де Птб - нереалізований у базовому періоді приріст продуктивності праці через неповне використання потенційних можливостей факторів у відсотках;

Ечб - загальна розрахункова відносна економія чисельності будівельно-виробничого персоналу, яка відображає наявні резерви в будівельно-монтажній організації, чол;

Чб - середньооблікова чисельність БВП у базовому періоді, чол;

Птп - можливий приріст продуктивності праці за рахунок реалізації резервів у плановому періоді, у відсотках;

Чвих - вихідна чисельність БВП, яка розрахована на основі планового обсягу виробництва і рівня продуктивності праці, досягнутого в базовому періоді, з врахуванням впливу структурних зрушень в плановому періоді, чол.;

Ечп - відносна економія БВП, яка може бути одержана в результаті реалізації заходів, чол.

Резерви зростання продуктивності праці мають багатопланову структуру в залежності від місця, часу і джерел їх виникнення. За місцем утворення резерви рекомендується поділяти на народногосподарські, галузеві і внутрішньовиробничі.

Основою народногосподарських резервів росту продуктивності праці є пропорційний розвиток всієї національної економіки, економічне і раціональне використання ресурсів.

До галузевих резервів зростання продуктивності праці можна віднести: вдосконалення системи управління, розвиток комбінування, кооперування і спеціалізації будівельних організацій, удосконалення проектно-кошторисної справи та ін.

Серед важливих внутрішньогалузевих резервів слід відзначити вдосконалення проектів будівель і споруд, підвищення заводської готовності і якості конструкцій і деталей, які виготовляються на підприємствах будівельної індустрії. Тільки принципово нові об'ємно-планувальні рішення в повній мірі сприятимуть використанню досягнень науково-технічного прогресу і зниженню трудомісткості будівництва. Разом з тим, у зв'язку із розширенням прав будівельно-монтажних організацій у ринкових умовах господарювання, деякі галузеві резерви переходять у ранг внутрішньовиробничих.

Важливе значення для зростання продуктивності праці в будівельно-монтажних організаціях має мобілізація внутрішньовиробничих резервів. Через цей вид резервів в підрядних організаціях реалізується певна частка галузевих і народногосподарських резервів. Оскільки резерви зростання продуктивності праці виступають як невикористані можливості скорочення затрат праці під впливом тих чи інших факторів, то кожний резерв можна розглядати відносно окремого фактора, а всю сукупність резервів доцільно класифікувати у відповідності з класифікацією факторів. Такий підхід дає можливість найбільш повно виявити склад і структуру резервів, провести комплексний аналіз, визначити основні причини і намітити конкретні шляхи усунення втрат і непродуктивних затрат праці.

У відповідності з класифікацією, що рекомендується, внутрішньовиробничі резерви зростання продуктивності праці можуть бути об'єднані у такі групи:

    А) за часом використання; Б) за місцем утворення; В) за джерелами утворення.

Використання резервів зростання продуктивності праці залежить від реальних можливостей виробництва в конкретних умовах. У зв'язку з цим при плануванні продуктивності праці резерви необхідно враховувати повністю або поетапно з розподілом реалізації за періодами. При проведенні економічного аналізу необхідно розглядати потенційні і перспективні резерви. Такий поділ стосується не лише виробничих, але і народногосподарських і галузевих резервів.

Потенційними вважаються резерви, створені в результаті науково-технічного прогресу, але ще не повністю використані у зв'язку з недоліками в організації праці, управління і технології виробництва. Оцінюючи поточні резерви, розрахункову економію чисельності робітників необхідно коригувати на час введення їх в дію шляхом множення розрахованої економії чисельності на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення кількості часу з моменту мобілізації резервів до кінця року на загальну тривалість року.

Перспективні резерви виникають у результаті прискорення науково-технічного прогресу, в процесі технічного і організаційного вдосконалення будівництва. Для реалізації перспективних резервів потрібні певні умови: впровадження нової технології, високопродуктивного устаткування, машин, прогресивних матеріалів, удосконалення організації виробництва. Це вимагає проведення технічних, соціально-економічних заходів і відповідних капітальних вкладень.

Внутрішньовиробничі резерви зростання продуктивності праці на будівельно-монтажних роботах і в підсобних виробництвах рекомендується поділяти на дві групи: резерви зниження трудомісткості продукції і резерви більш повного використання робочого часу. Останній складається із необхідних затрат на виконання заданого обсягу робіт і витрат робочого часу. Можлива економія затрат праці від зменшення необхідних затрат вважається резервом скорочення трудових витрат.

Явні втрати виникають в період порушення нормального ходу комплексного або індивідуального робочого процесу і створюються за рахунок цілозмінних і внутрішньозмінних втрат.

Приховані втрати робочого часу, на відміну від явних, виникають при безперервних будівельних процесах і називаються відхиленнями від прийнятої, розрахованої у відповідності з нормами, технології. Їх поява виникає в результаті невдосконалення предметів чи знарядь праці, при організації процесів, що не відповідають проектним рекомендаціям.

Оцінюючи різновиди явних і прихованих втрат робочого часу, які мають місце при виконанні будівельно-монтажних робіт, рекомендується виділити ті із них, які під дією окремих факторів перетворюються в резерви, що можуть бути реалізовані. Останні доцільно диференціювати на дві групи: резерви скорочення нормованих затрат або втрат робочого часу. У кожній з цих груп можна виділити окремі підгрупи.

Класифікуючи резерви зростання продуктивності праці за джерелами утворення рекомендується виділити такі групи факторів:

    А) вдосконалення предметів праці: підвищення ступеня збірності будівництва, більш широке впровадження прогресивних конструкцій високої заводської готовності і ефективних будівельних матеріалів, в результаті чого будівельні процеси перетворюються у монтажні, а трудомісткі "мокрі" процеси переносяться у заводські умови де є можливість застосування ефективної технології. Необхідна передумова реалізації резервів цієї групи - удосконалення проектних рішень будівель і споруд і повне матеріально-технічне забезпечення будівництва; Б) вдосконалення знарядь праці - будівельних машин і механізмів, що виражається в заміні ручних процесів менш трудомісткими механізованими; підвищення механооснащеності будівельного виробництва і праці, удосконалення структури парку машин і засобів малої механізації, поліпшення їх використання. Удосконалення предметів і засобів праці впливає на трудомісткість будівельно-монтажних робіт шляхом удосконалення технології будівельного виробництва; В) вдосконалення організації виробництва, праці і управління будівництвом - скорочення втрат машинного робочого часу, зміцнення трудової і виробничої дисципліни, підвищення ритмічності будівельного виробництва, класифікації робітників та ін.

Застосування на практиці наведеної класифікації сприятиме більш ефективному використанню наявних предметів і засобів праці, а також трудових ресурсів та інтенсивному виконанню будівельно-монтажних робіт.

Похожие статьи




Фактори і резерви зростання продуктивності праці - Економічний механізм управління ефективністю праці в будівництві

Предыдущая | Следующая